22.08.24
33/812/421/24
Справа №489/864/24
Провадження № 33/812/421/24
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
Іменем України
22 серпня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Базовкіної Т.М.,
із секретарем судового засідання Ковальським Є.В.,
за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Кащенка С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Кащенка Станіслава Олексійовича на постанову, яку ухвалив Ленінський районний суд міста Миколаєва, під головуванням судді Коновця М.С. у приміщенні цього ж суду 01 серпня 2024 року, якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №560067 від 28 січня 2024 р. водій ОСОБА_1 28 січня 2024 р. о 00 год. 18 хв. в м. Миколаєві по вул. Південній, 48, керував транспортним засобом Opel Vectra, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду у встановленому законодавством порядку на місці зупинки та в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вказаний протокол разом з іншими документами був скерований органами поліції на розгляд до Ленінського районного суду м. Миколаєва.
В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 надав пояснення по суті адміністративного правопорушення, зазначив що транспортним засобом не керував.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 серпня 2024 р. ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Також стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погоджуючись із постановою суду, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвокат Кащенко С.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова не відповідає матеріалам та обставинам справи. Так, при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення слід керуватися в тому числі й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини. З оскаржуваної постанови убачається, що до висновку про винуватість апелянта у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.130 КУпАП, суд першої інстанції дійшов на підставі «непрямих доказів». При цьому суд встановив, що «з наявного в матеріалах справи про адміністративне правопорушення диску не вбачається прямих доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом». Адвокат Кащенко С.О. зауважує, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Також зазначає, що порушивши презумпцію невинуватості, суд першої інстанції безпідставно встановив обставини, що не відповідають дійсності. З врахуванням викладеного вважає, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.130 КУпАП, не доведені належними доказами. Крім того, ОСОБА_2 вказує, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, має статус учасника бойових дій та приймає активну участь у відбитті збройної агресії Російської Федерації та за такого, вважає за можливе застосувати до останнього встановлені діючим законодавством презумпції невинуватості.
У судове засідання суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце судових засідань був повідомлений апеляційним судом шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв'язку та додатково - телефонограммами за номером телефону, який міститься в матеріалах справи, тобто належним чином, відповідно до вимог частини 5 статті 294 КУпАП.
За такого апеляційний суд з урахуванням положень частини 1 статті 268, частини 6 статті 294 КУпАП, думки захисника Кащенка С.О., який вважав за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , а також що матеріали справи про адміністративне правопорушення є достатніми для розгляду, вважав за можливе розглядати справу у відсутність ОСОБА_1 .
Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Кащенка С.О., який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом, мав ознаки алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила)).
Згідно із частиною 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З оскаржуваної постанови суду вбачається, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції встановлені правильно, такі висновки ґрунтуються на доказах, які досліджені під час судового розгляду.
Так, відповідно до частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 статті 7 КУпАП).
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджена:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №560067 від 28 січня 2024 р., із якого вбачається, що ОСОБА_1 28 січня 2023 р. о 00 год. 18 хв. в м. Миколаєві по вул. Південній, 48, керував транспортним засобом Opel Vectra, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду у встановленому законодавством порядку на місці зупинки та в медичному закладі відмовився. Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень та застережень;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який підписаний ОСОБА_1 , відповідно до якого його огляд не проводився;
- направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28 січня 2024 року, в якому результати огляду не зазначені;
- відеозаписом з місця події з нагрудних реєстраторів працівників поліції, які досліджувались у судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій, і в яких зафіксовані усі викладені в протоколі серії ААД № 560067 від 28 січня 2024 р. обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на яких зафіксовано, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу під його керуванням - Opel Vectra, державний номерний знак НОМЕР_1 , працівниками поліції в межах житлової зони проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки з використанням спеціальних приладів, так і у закладі охорони здоров'я відмовився.
Враховуючи, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння як поліцейськими на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров'я, що підтверджено фіксацією технічними засобами відеозапису, суд, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, обґрунтовано вважав доведеним факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Оцінивши сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя першої інстанції дійшов висновку, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійсно керувала транспортним засобом та відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.
Апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги як безпідставні.
Щодо заперечення в апеляційній скарзі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №560067 від 28 січня 2024 р.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з наступними змінами, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №560067 від 28 січня 2024 р. долучено диск з відеозаписом подій 28 січня 2024 року.
Так, з відеозапису вбачається, що 28 січня 2023 р. о 01 год. 07 хв., ОСОБА_1 дає пояснення поліцейським на питання «що трапилось?», а саме починаючи з 12 сек. відео, на якій він говорить «заїхав у двір, зупинили….кажуть, що порушив комендантську годину». Крім того, ОСОБА_1 на запитання поліцейського, чи вживав алкоголь повідомив, що вживав в день, не оспорює того, що може бути запах алкоголю з порожнини рота (08:51 - 09:15 хв. відео), поліцейським запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» або огляд у медзакладі, ОСОБА_1 відмовляється та просить «по-нормальому» домовитись,(20:45-22:23 хв. відео). Поліцейські ознайомлюють ОСОБА_3 з відео, яке містилось на реєстраторі патрульної машини, яка його зупиняла, де зафіксовано факт керування останнім транспортним засобом, він підтверджує, що його зупинили у дворах (27-29 хвил. запису). Також згідно відеозапису ОСОБА_3 відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння як поліцейськими на місці зупинки автомобілю, так і в лікарні, який йому неодноразово пропонував пройти поліцейський, роз'яснивши також і наслідки відмови від огляду.
Тобто наведені пояснення ОСОБА_3 на місці події підтверджують, що саме він перебував за кермом транспортного засобу, який було зупинено поліцейським 28 січня 2024 року.
Відеозйомка керування транспортним засобом особою безпосередньо перед зупинкою та вимогою працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння не є обов'язковою відповідно до положень КУпАП, а доведеність цих обставин встановлюється на підставі аналізу всіх доказів, передбачених статтею 251 КУпАП, у їх сукупності.
Отже, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність наявними у справі доказами факту керування ОСОБА_3 транспортним засобом Opel Vectra, державний номерний знак НОМЕР_1 , 28 січня 2024 року за обставин, зазначених у протоколі серії ААД №560067, та відхиляє заперечення цього факту апелянтом.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Щодо порушення судом першої інстанції принципу презумпції невинуватості (статті 62 Конституції України), апеляційний суд з цим не погоджується.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
У справі, яка переглядається, судом першої інстанції дотримано стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 28 січня 2024 р. транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівника поліції, який підтверджений, а доказів протилежного матеріали справи не містять.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді.
Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував обставини, що підлягали з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.
Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кащенка Станіслава Олексійовича залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 серпня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна