21 серпня 2024 року справа №243/3827/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2024 року у справі № 243/3827/24 (головуючий І інстанції Дюміна Н.О.) за позовом ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач - ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення № 179 від 16 травня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2024 року позов задоволений частково:
- скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 179 від 16 травня 2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- направлено справу на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 на рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів посилався на те, що позивачем невірно визначено відповідача у справі, враховуючи вимоги абзацу 13 пункту 9 постанови 154 Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022 року «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», належним є ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Щодо складання адміністративного протоколу.
Відповідно абзацу 13 пункту 9 Постанови № 154 Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Статтею 235 Кодексу України про адміністративне правопорушення визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210- 1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно статті 38 КУПАП визначено строки накладення адміністративного стягнення та адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.
Таким чином накладання на позивача адміністративного стягнення не перевищує зазначені строки накладання адміністративного стягнення.
Ухвалою апеляційного суду від 16 липня 2024 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2024 року у справі № 243/3827/24 - повернуто заявнику (а.с. 137).
ІНФОРМАЦІЯ_4 подано відзиви від 17.07.2024 року, від 05.08.2024 року на апеляційну скаргу, в яких просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, у задоволені позову відмовити.
Вимоги до відзиву на апеляційної скарги передбачені ст. 304 КАС України.
За ч.ч. 1, 2 ст. 304 КАС України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Відзив на апеляційну скаргу має містити:
1) найменування суду апеляційної інстанції;
2) ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, за наявності, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги;
4) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу;
5) перелік матеріалів, що додаються.
Тобто, в даному випадку, враховуючи призначення до розгляду апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2024 року, заявник при подані відзиву на цю скаргу зобов'язаний обґрунтувати заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги.
Суд зазначає, що фактично за своїм змістом відзив заявника на апеляційну скаргу не відповідає вимогам ст. 304 КАС України, оскільки відсутні обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, навпаки у цьому відзиві ІНФОРМАЦІЯ_4 висуває власні вимоги, як це передбачено вимогами до апеляційної скарги.
Отже, фактично за своїм змістом ІНФОРМАЦІЯ_4 подано не відзив на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 , а апеляційну скаргу.
Враховуючи зазначені норми, апеляційний суд не бере до уваги цей відзив, оскільки такий не відповідає вимогам ст. 304 КАС України.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду підлягає зміні, з наступних підстав.
16 травня 2024 року гранатометником першого відділення взводу охорони першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП відносно позивача про те, що 09.04.2024 військовослужбовцем ЗСУ першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено громадянину ОСОБА_2 , про те що 10.04.2024 року о 10 годині 00 хвилин, військовозобов'язаний зобов'язаний прибути до першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, однак на 10.04.2024 року позивач до ІНФОРМАЦІЯ_5 не прибув, чим порушив вимоги п. 1 ст. 22 та п.2 ст. 26 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», скоївши дане правопорушення в умовах дії на території України особливого періоду. Протокол складено в присутності позивача (а.с. 61).
16 травня 2024 року керівником-начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_4 винесено постанову №176 по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 гривень.
Згідно цієї постанови 09.04.2024 військовослужбовцем ЗСУ першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено громадянину ОСОБА_2 , про те що 10.04.2024 року о 10 годині 00 хвилин, військовозобов'язаний ОСОБА_2 , зобов'язаний прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, однак на 10.04.2024 року позивач до ІНФОРМАЦІЯ_5 не прибув, чим порушив вимоги п. 1 ст. 22 та п.2 ст. 26 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», скоївши дане правопорушення в умовах дії на території України особливого періоду (а.с. 60).
Згідно розписки в отриманні повістки 09.04.2024 року позивач отримав повістку 09.04.2024 з'явитися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 10.04.2024 року до 09:00 год. В цій розписці є підпис особи яка отримала повістку (а.с. 62).
За ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
За ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
Згідно статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За ч.1 ст.210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2ст.210-1 КУпАП станом на день вчинення правопорушення).
Згідно ч.2 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
За ст. 3 Закону № 2232 правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (станом на день вчинення правопорушення) громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ст.235 КУпАП).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
16 травня 2024 року гранатометником першого відділення взводу охорони першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП відносно позивача про те, що 09.04.2024 військовослужбовцем ЗСУ першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено громадянину ОСОБА_2 , про те що 10.04.2024 року о 10 годині 00 хвилин, військовозобов'язаний зобов'язаний прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, однак на 10.04.2024 року позивач до ІНФОРМАЦІЯ_5 не прибув, чим порушив вимоги п. 1 ст. 22 та п.2 ст. 26 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», скоївши дане правопорушення в умовах дії на території України особливого періоду. Протокол складено в присутності позивача (а.с. 61).
Цього ж дня, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, керівником-начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_4 винесено постанову №176 по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 гривень. Зі змісту постанови вбачається, що справу про адміністративне правопорушення було розглянуто у відсутності позивача.
За ч.ч. 1, 2 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
За ч.ч. 2, 3, 4 ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Підставою для прийняття спірної постанови стало те, що позивач не з'явився до першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 10 квітня 2024 року о 09 годині 00 хвилин за повісткою від 09 квітня 2024 року.
За ст. 210-1 КУпАП поведінка особи (в даному випадку - позивача) набуває протиправного характеру після нез'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк, визначений у врученій повістці.
Саме неприбуття позивача у зазначені дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_5 становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення №176 від 16.05.2024.
В цьому випадку відсутні підстави для висновку, що вчинення позивачем правопорушення мало триваючий характер.
Згідно ч. 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ч. 1 ст. 277 КУпАП).
За ст.ст. 278-280 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №176 від 16 травня 2024 року встановлено, що його було складено у присутності позивача 16 травня 2024 року у м. Слов'янську Донецької області в першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 . У протоколі повідомлено позивача, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 16 травня 2024 року о 14 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 .
З пояснень позивача встановлено, що фактично розгляду справи про адміністративне правопорушення 16 травня 2024 року проведено не було, оскільки йому відразу була видано копію протоколу про адміністративне правопорушення №176 та копію постанови про адміністративне правопорушення №176. Тобто протокол про адміністративне правопорушення було складено у м. Слов'янську, а розгляд справи про адміністративне правопорушення повинно було відбутися у м. Краматорську, проте фактично ніякого розгляду справи не було, а працівниками першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) було самостійно розглянуто справу замість уповноваженої особи в даному випадку - керівником-начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_4 .
Апеляційний суд погоджує висновки суду першої інстанції, що відповідачем зазначені обставини спростовано не було, жодних пояснень з цього приводу.
Водночас, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо відсутності в копії постанови про адміністративне правопорушення від 16 травня 2024 року №176 підпису особи яка її склала.
Помилковість висновків суду першої інстанції в цій частині спростовується, долученою до позову копією спірної постанови, в якій наявний підпис керівника-начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_5 (а.с. 60).
Тобто відповідач та його представник в порушення ч.2 ст.77 КАС України не надали суду доказів, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався відповідно до вказаних вище вимог КУпАП.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивача всупереч вимогам чинного законодавства не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим позбавлено останнього прав, гарантованих Конституцією України та ст.268 КУпАП.
Суд враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що у протоколі від 16.05.2024 року було зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 16.05.2024 тобто в той самий день.
Отже, несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення такою, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Згідно ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_4 було порушено строки, встановлені ст. 254 КУпАП, складення протоколу № 176 від 16.05.2024 про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Отже, відповідачем було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, проте суд у даній справі не може підміняти собою територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та надавати оцінку виявленим порушенням за відсутності належного розгляду таких відповідачем, позбавлення позивача можливості скористатися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, статтями 59, 63 Конституції України.
Крім того, питання наявності чи відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення підлягає встановленню під час розгляду уповноваженим суб'єктом справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання накладення адміністративного стягнення, на які юрисдикція адміністративних судів, в силу приписів пункту 3 частини другої статті 19 КАС України, не поширюється.
Повноваження ж адміністративних судів у справах про накладення адміністративного стягнення обмежуються лише переглядом в порядку статті 286 КАС України постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.
Скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення з процесуальних підстав потребує повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку, встановленому законом, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в постановах від 18.11.2021 року у справі № 185/8460/16-а, від 10.04.2023 року у справі № 510/248/17.
Згідно ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі встановлених обставин та аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №176 від 16 травня 2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та направлення справи на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Щодо доводів апелянта, що позивачем невірно визначено відповідача у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Питання щодо визначення належного відповідача у спорах, передбачених ст. 286 КАС України досліджувалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 17 вересня 2020 року у справі № 398/1310/17, від 17 вересня 2020 року у справі № 401/3635/16-а, від 02 вересня 2020 року у справі № 162/445/16-а, від 17 вересня 2020 року у справі № 300/1006/16-а.
Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої використання формулювань «від імені … органу ….», «розгляд яких віднесено до відання органів» вказує на те, що відповідачем у справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від імені якого здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
За приписами пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
У постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 806/2143/18 викладено правову позицію, згідно з якою обов'язковою ознакою дій чи рішень суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Згідно з статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним відповідачем у справі є ІНФОРМАЦІЯ_4 , який виніс оскаржувану постанову.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 не є належним відповідачем у справі, оскільки фактично він не розглядав справу та не виносив спірну постанову.
Враховуючи викладене, скасовуючи оскаржену постанову суд задовольняє позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 залишає без задоволення, оскільки останній є неналежним відповідачем по справі.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, суд першої інстанції допустив технічну помилку в резолютивній частині рішення, оскільки не зазначив про направлення справи на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зазначено в абзаці 70 рішення суду, що суд апеляційної інстанції розцінює як описку, порядок виправлення якої судом першої інстанції, передбачений ст. 253 КАС України.
Також, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо відсутності в копії постанови про адміністративне правопорушення від 16 травня 2024 року №176 підпису особи яка її склала, тому рішення суд підлягає зміні в цій частині.
Отже, суд першої інстанції правильно вирішив справу що суті спору, при цьому, в мотивувальній частині рішення помилково встановив відсутність в копії постанови про адміністративне правопорушення від 16 травня 2024 року №176 підпису особи яка її склала, внаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині згідно висновків суду апеляційної інстанції щодо встановленої обставини, в решті - без змін.
Керуючись ст. ст. 72-77, 272, 286, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2024 року у справі № 243/3827/24 за позовом ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - змінити в мотивувальній частині, згідно висновків суду апеляційної інстанції, щодо встановлених обставин про наявність в копії постанови про адміністративне правопорушення від 16 травня 2024 року №176 підпису особи яка її склала.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Роз'яснити сторонами, що відповідно до ч. 1 ст. 253 КАС України суд, який постановив судове рішення (Слов'янський міськрайонний суд Донецької області), може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущену в судовому рішенні цього суду описку щодо зазначення про направлення справи на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Повний текст постанови складений 21 серпня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв