21 серпня 2024 року справа №200/1271/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Сіваченка І.В., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 р. у справі № 200/1271/24 (головуючий І інстанції Аляб'єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просила:
- визнати протиправними та скасувати пункти 4, 4.1, 4.3, 6.6, 6.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 24.05.2023 №733 “Про результати службового розслідування щодо переплат грошового забезпечення та нанесення збитків державі, що стало наслідком невиконання обов'язків пов'язаних з проходженням військової служби під час дії правового режиму “Військовий стан” з боку посадових осіб медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ” призначеного наказом “Про призначення службового розслідування” від 26.04.2023 №1041 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними та скасувати пункти 4, 4.1, 4.3, 6.6, 6.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 06.07.2023 №1008 “Про результати службового розслідування щодо переплат грошового забезпечення та нанесення збитків державі, що стало наслідком невиконання обов'язків пов'язаних з проходженням військової служби під час дії правового режиму “Військовий стан” з боку посадових осіб медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ” призначеного наказом “Про призначення службового розслідування” від 27.05.2023 №1437 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними та скасувати пункти 4, 4.1, 4.3, 6.6, 6.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 06.07.2023 №1009 “Про результати службового розслідування щодо переплат грошового забезпечення та нанесення збитків державі, що стало наслідком невиконання обов'язків пов'язаних з проходженням військової служби під час дії правового режиму “Військовий стан” з боку посадових осіб медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ” призначеного наказом “Про призначення службового розслідування” від 16.05.2023 №1303 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними та скасувати пункти 4, 4.1, 4.3, 6.6, 6.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 06.07.2023 №1010 “Про результати службового розслідування щодо переплат грошового забезпечення та нанесення збитків державі, що стало наслідком невиконання обов'язків пов'язаних з проходженням військової служби під час дії правового режиму “Військовий стан” з боку посадових осіб медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ” призначеного наказом “Про призначення службового розслідування” від 28.04.2023 №1060 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними та скасувати пункти 4, 4.1, 4.3, 6.6, 6.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 27.09.2023 №1492 “Про результати службового розслідування щодо переплат грошового забезпечення та нанесення збитків державі, що стало наслідком невиконання обов'язків пов'язаних з проходженням військової служби під час дії правового режиму “Військовий стан” з боку посадових осіб медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ” призначеного наказом “Про призначення службового розслідування” від 09.06.2023 №1577 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними та скасувати пункти 4, 4.1, 4.3, 6.6, 6.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 15.09.2023 №1460 “Про результати службового розслідування щодо переплат грошового забезпечення та нанесення збитків державі, що стало наслідком невиконання обов'язків пов'язаних з проходженням військової служби під час дії правового режиму “Військовий стан” з боку посадових осіб медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ” призначеного наказом “Про призначення службового розслідування” від 16.06.2023 №1710 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними та скасувати пункти 4, 4.1, 4.3, 6.6, 6.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 13.09.2023 №1448 “Про результати службового розслідування щодо переплат грошового забезпечення та нанесення збитків державі, що стало наслідком невиконання обов'язків пов'язаних з проходженням військової служби під час дії правового режиму “Військовий стан” з боку посадових осіб медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ” призначеного наказом “Про призначення службового розслідування” від 11.06.2023 №1645 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними та скасувати пункти 4, 4.1, 4.3, 6.6, 6.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 14.09.2023 №1457 “Про результати службового розслідування щодо переплат грошового забезпечення та нанесення збитків державі, що стало наслідком невиконання обов'язків пов'язаних з проходженням військової служби під час дії правового режиму “Військовий стан” з боку посадових осіб медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ” призначеного наказом “Про призначення службового розслідування” від 29.06.2023 №1834 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними та скасувати пункти 6, 9, 11.7, 13.6, 13.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 31.10.2023 №1581 “Про результати службового розслідування щодо переплат грошового забезпечення та нанесення збитків державі, що стало наслідком невиконання обов'язків пов'язаних з проходженням військової служби під час дії правового режиму “Військовий стан” з боку посадових осіб медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ” призначеного наказом “Про призначення службового розслідування” від 09.10.2023 №3047 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 утримані з її грошового забезпечення за період з 01.05.2023 по 31.12.2023 грошові кошти в загальній сумі 83266,12 грн;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 утримані з її грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.01.2024 грошові кошти в загальній сумі 5243,22 грн;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2023 року залишено без руху позовну заяву заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії. Встановлено особі, яка звернулася із позовною заявою, 10 денний строк від дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом надання до суду обґрунтованої заяви щодо визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, про поновлення такого строку звернення із належними доказами поважності причин його пропуску або ж надати докази, які свідчить про дотримання строку звернення до суду; уточнену позовну заяву в якій усунути розбіжності в пункті 9 прохальної частини позову в частині наказу відповідача від 31.10.2023 №1581.
14.03.2024 представником позивача надано клопотання про поновлення строку звернення до суду в якому зазначає, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 , видане 19.10.2023. Позивач з 01.11.2021 по теперішній день, проходить військову службу за контрактом, на посаді бойового медика військової частини НОМЕР_1 МОУ, яка входить до складу Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. З 24.02.2022, по сьогоднішній день, позивач приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення Позивачки до суду за захистом її прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, установлених ч. 5 ст. 122 КАС України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії і відкрити провадження в адміністративній справі №200/1271/24. Вирішено справу розглянути суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України належним чином завірені копії матеріалів службових розслідувань за якими ОСОБА_1 притягнена до дисциплінарної та матеріальної відповідальності. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі; строк для подання заперечення щодо відповіді позивача на відзив (в разі її подання позивачем) - протягом трьох днів з дня її отримання. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом трьох днів з дня його отримання. Звернув увагу учасників справи, що заяви по суті справи (відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення щодо відповіді позивача на відзив, пояснення) повинні відповідати вимогам ст.ст.162 - 165 КАС України, які також регулюють порядок їх подання до суду та надіслання іншим учасникам справи.
Також, у цій ухвалі судом зазначено, що клопотання про поновлення строку звернення до суду розглянути під час розгляду справи по суті.
05.04.2024 представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
В обґрунтування клопотання зазначає, що відповідно до частини 5 статті 122 КАС України" для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.". Відповідно до аркушів доведення позивач була ознайомлення зі спірними наказами: з наказом № 733 (дата ознайомлення 27.05.2023); з наказом № 1008 (дата ознайомлення 02.08.2023); з наказом №1009 (дата ознайомлення 02.08.2023); з наказом №1010 (дата ознайомлення 02.08.2023); з наказом №1492 (дата ознайомлення 28.02.2023); з наказом №1448 (дата ознайомлення 09.09.2023); з наказом 1457 (дата ознайомлення 19.09.2023).
Зазначає, що останній період коли позивач приймала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України (перебувала на виконанні бойового завдання) тривав з 28.07.2023 по 17.11.2023. Наголошує, що позивач у період з 17.11.2023 по 16.12.2023 мала всі можливості звернутись за правовою (правничою) допомогою та/або до судових органі з відповідним позовом, однак будучі обізнана щодо видання оскаржуваних наказів не вживала жодних заходів спрямованих на оскарження згаданих наказів.
Зазначає, що посвідчення серії НОМЕР_2 від 19.10.2023 по своїй юридичній силі дає право позивачу на пільги передбачені законодавством України, однак не має ні якої доказової сили в контексті поважності пропуску строку для звернення до суду, оскільки відповідно до положень КАС України само по собі посвідчення учасника бойових дій не може свідчити про поважність причин пропуску строку для звернення до суду позивачкою.
Крім того, контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України сам по собі не може свідчити про поважність причин пропуску строку для звернення до суд Позивача.
Після повернення з основної щорічної відпустки позивач вибула в район ведення воєнних (бойових) дій не з метою безпосередньої участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (перебуває на виконання бойового завдання), як те зазначив представник позивача, а саме з метою забезпечення виконання бойового завдання, що підтверджується відповідним рапортом (додається), що має дуже суттєву відмінність та вказує на неповажність причин пропуску строку для звернення до суду позивачем, оскільки позивач мала можливість вживати заходи щодо звернення до суду.
Позивач з моменту винесення оскаржуваних наказів не зверталась до командування військової частини НОМЕР_1 з проханням отримати відпустку (звільнення) для отримання необхідних консультацій чи правничої допомоги з метою подальшого звернення до суду для оскарження наказів.
Рапорти від 17.01.2024 та 18.01.2024 року, які містяться в матеріалах адміністративної справи №200/1271/24, свідчать що Позивач перебуваючи у районі ведення воєнних (бойових) дій з метою забезпечення виконання бойового завдання, мала можливість звертатись до командування з особистих питань.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року суд відмовив в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку в адміністративній справі №200/1271/24. Залишив без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з 01 листопада 2021 року вона проходить військову службу, за контрактом, в Збройних Силах України. Позивач, станом на 05 березня 2024 року, тобто на день звернення позивача до суду першої інстанції з адміністративним позовом, є діючим військовослужбовцем.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, зазначила, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Аналогічний підхід було застосовано під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в ухвалі від 27 липня 2022 року у справі № 380/13558/21, ухвалі від 27 липня 2022 року у справі № 380/12913/21. В ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2022 року у справі №460/14618/21 суд дійшов до висновку, що факт перебування на військовій службі, що підтверджується відповідною заявою, є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження.
Суд помилково зазначив, що позивач не одноразово зверталася до Дружківського міського суду Донецької області з позовами, що підтверджено рішеннями у справах: №229/6153/23; 229/5489/23; №229/7048/23; №229/6849/23; №229/6847/23; №229/6845/23 та №229/8596/23.
Суд не врахував, що у вказаних справах ОСОБА_1 не є позивачем.
Так, відповідач у період з 29 травня 2023 року по 02 листопада 2023 року звертався до Дружківського міського суду Донецької області з складеними стосовно позивача дев'ятьма протоколами про адміністративні правопорушення за ч.2 ст. 172-15 КУпАП, які було складено в період: 29.05.2023, 31.07.2023, 31.07.2023, 31.07.2023, 30.09.2023, 20.09.2023, 20.09.2023, 20.09.2023, 02.11.2023, в рамках оскаржуваних наказів командира військової частини НОМЕР_1 : № 733 від 24.05.2023, № 1008 від 06.07.2023, № 1009 від 06.07.2023, № 1010 від 06.07.2023, № 1492 від 27.09.2023, № 1460 від 15.09.2023, № 1448 від 13.09.2023, № 1457 від 14.09.2023, № 1581 від 31.10.2023, з метою незаконного притягнення її до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративних правопорушень які позивач не вчиняла.
Зазначені протоколи про адміністративні правопорушення були розглянуті Дружківським міським судом Донецької області в період з 08 вересня 2023 року по 16 січня 2024 року, за результатом розгляду яких судом винесені рішення у справах: №229/6153/23; 229/5489/23; №229/7048/23; №229/6849/23; №229/6847/23; №229/6845/23 та №229/8596/23, провадження у всіх справах закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях Позивача складу адміністративного правопорушення.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2022 р. у справі № 500/1912/22 також зазначено про те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом. На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивач не надав суду належних та допустимих доказів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до частини 1 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18 перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом «ex officio», не залежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішенні судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі згідно частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1, 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому, згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд уважає за необхідне підкреслити, що процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Як у випадку невиконання вимог статті 160 КАС України щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання про його поновлення чи визнання вказаних у ньому причин неповажними, - позовна заява залишається без руху.
З аналізу положень статей 123, 171 КАС України слідує, що питання дотримання позивачем строку звернення із позовом з'ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.
Закріплений у частинах 1-3 статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого строку.
До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху із пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення цього строку.
Суд зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.
При цьому, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої заяви та встановити спосіб і строк їх усунення.
У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення із позовною заявою суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Суд зазначає, що застосування ч. 3 ст. 123 КАС України вимагає дотримання одночасно двох умов: виявлення факту пропуску строку після відкриття провадження у справі, та відсутність клопотання позивача про поновлення такого строку або неповажність причин для поновлення строку, вказаних у клопотанні.
Натомість, у цій справі, суд першої інстанції ухвалою суду від 11.03.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску строку та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду обґрунтованої заяви щодо визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, про поновлення такого строку звернення із належними доказами поважності причин його пропуску або ж надати докази, які свідчить про дотримання строку звернення до суду; уточнену позовну заяву в якій усунути розбіжності в пункті 9 прохальної частини позову в частині наказу відповідача від 31.10.2023 №1581.
14.03.2024 представником позивача надано клопотання про поновлення строку звернення до суду в якому зазначає про наявність підстав, що свідчать про можливість поважності пропуску строку.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року про відкриття провадження у справі, прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії і відкрити провадження в адміністративній справі №200/1271/24. Вирішено справу розглянути суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В ухвалі про відкриття позовного провадження судом першої інстанції не викладено висновків про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Також в ухвалі зазначено, що позовна заява подана з дотриманням правил підсудності особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), її належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Адміністративний позов подано у строк, установлений законом. Підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України, немає.
При цьому, в ухвалі суд зазначив, що клопотання про поновлення строку звернення до суду розглянути під час розгляду справи по суті.
Суд зауважує, що виходячи з приписів ч. 1 ст. 123 КАС України, суд першої інстанції мав надати оцінку зазначеним у справі обставинам, зокрема, причинам пропуску строку, зробити висновок щодо їх поважності, а також, у випадку визнання таких причин неповажними, надати можливість позивачу вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд звертає також увагу на те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі взагалі не містить оцінки доводів позивача викладених у його заяві щодо додержання ним строку для звернення до адміністративного суду та наявності поважних причин пропуску строку.
Законодавством регламентовано процесуальні гарантії забезпечення доступу до правосуддя і забезпечення практичної можливості їх реалізації покладено на суд.
При цьому, у рішенні від 04.12.1995 р. по справі «Беллет проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Отже, подаючи позову заяву, позивач був вправі очікувати на її задоволення судом.
Фактично суд, керуючись ст. 171 КАС України в ухвалі про відкриття провадження у справі дійшов висновку, що представником позивача вимоги ухвали суду про залишення позову без руху виконано, недоліки позовної заяви усунуто у строк, встановлений судом.
Отже, судом першої інстанції фактично було поновлено позивачу строк для звернення до адміністративного суду без зазначення про це в резолютивній частині ухвали про відкриття провадження у справі та без визнання поважними причин пропуску такого строку, що свідчить про недотримання судом першої інстанції вимог ч. 6 ст. 121 та п. 3 ч. 1 ст. 248 КАС України та порушення принципу юридичної визначеності.
Суд наголошує, що при встановленні можливості визнання поважними причин пропуску строку суд має встановити дійсні обставини, що зумовили таку ситуацію, та належним чином мотивувати своє рішення.
Отже, посилання суду першої інстанції на частину 3, 4 статті 123 КАС України є помилковим, оскільки факт пропуску процесуального строку мав бути відомий суду ще до відкриття провадження у справі, чого не було враховано судом першої інстанції.
За змістом ч. 4 ст. 123 КАС України, суд залишає позовну заяву без розгляду у разі, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Тобто, зазначена правова норма зобов'язує суд запропонувати позивачу вказати інші підстави пропуску строку звернення до суду після того, як суд дійде висновку про передчасність висновку щодо поважності причин пропуску строку, вказаних позивачем у первісній заяві про поновлення строку для звернення до суду.
Зазначення судом в резолютивній частині ухвали про відкриття провадження, що клопотання про поновлення строку звернення до суду підлягає розгляду під час розгляду справи по суті, не відповідає жодним приписам процесуального законодавства та порушує принцип юридичної визначеності.
При цьому, в ухвалі вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін, що виключає можливість участі сторін на стадії судового розгляду по суті та відповідно надання пояснень та доказів.
Отже, з'ясувавши після відкриття провадження у справі, що причини, зазначені у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду, не є поважними, суду першої інстанції належало застосувати положення саме ч. 4 ст. 123 КАС України та надати позивачу можливість повідомити про інші причини пропуску строку звернення до суду, оцінивши їх на предмет поважності. Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув.
Застосувавши положення ч. 3 ст. 123 КАС України, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у поновленні строку звернення до суду, не запропонувавши позивачу вказати інші причини пропуску строку звернення до суду та не надавши їм оцінку на предмет поважності.
Також матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду, у зв'язку з нововиявленими в ході розгляду справи обставинами або доказами, зокрема, і з приводу наведених відповідачем в клопотанні обставин та поданих ним доказів.
Суд вважає, що розглядаючи адміністративну справу суд допустив порушення норм процесуального права, не повною мірою дослідивши всі обставини справи при ухваленні судового рішення.
Зважаючи на викладене, судом першої інстанції застосовано до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 123 КАС України, які не підлягали застосуванню, що в силу вимог КАС України є порушенням норм процесуального права.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справа № 360/2201/19, у постанові від 23 вересня 2020 року у справі №640/5645/19, від 15 грудня 2021 року у справі №300/34/20, від 20 жовтня 2022 року у справі №380/16907/21, від 08 червня 2023 року справа № 320/11911/21, від 31 травня 2023 року справа № 160/9356/22.
Судом першої інстанції при прийнятті рішення не було досліджено всі доводи обґрунтування пропуску строку звернення до суду з позовом наведені у клопотанні про поновлення строку та не надано їх оцінка в оскаржуваній ухвалі.
Так, суд посилається на те, що позивач приймала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України (перебувала на виконанні бойового завдання) у період з 28.07.2023 по 17.11.2023, тобто у період з 17.11.2023 по 16.12.2023 позивач мала всі можливості звернутись за правовою (правничою) допомогою та/або до судових органі з відповідним позовом. Доказів перебування у період листопада 2023 року у районах проведення бойових дій матеріали справи не містять і позивачем не надані.
Тобто посилання суду гуртуються на припущеннях, з огляду на не надання судом можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати докази поважності пропуску строку та зазначити інші причини поважності пропуску строку звернення до суду та докази в їх підтвердження.
Також суд звертає увагу на те, що невиконання у період з 17.11.2023 по 16.12.2023 бойового завдання не свідчить про безперечну можливість позивача звернутись до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушення норм процесуального права, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 р. у справі № 200/1271/24 - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 р. у справі № 200/1271/24 - скасувати.
Справу направити до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
Повне судове рішення складено та підписано 21 серпня 2024 року
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
І.В. Сіваченко