21 серпня 2024 року справа №200/313/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 200/313/24 (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом Берзіня Сергія Людвиговича в інтересах ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Берзінь Сергій Людвигович в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене у вигляді протоколу від 08.12.2023 року за № 22/в, затвердженого 11.12.2023 року заступником Міністра оборони України, про відмову у призначенні старшому солдату у відставці ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити і виплатити старшому солдату у відставці ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, визначену пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини.
Також, просив стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу, сформовані на день ухвалення рішення у справі, на користь позивача; попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, 7500 гривень.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене у вигляді протоколу від 08.12.2023 року за № 22/в, затвердженого 11.12.2023 року заступником Міністра оборони України, про відмову у призначенні старшому солдату у відставці ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язано Міністерство оборони України призначити і виплатити старшому солдату у відставці ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, визначену пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 гривень.
Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову через порушенням норм матеріального права.
Апелянт зазначив, що враховуючи те, що позивач був звільнений з лав Збройних Сил 23.03.2023 року, а відсоток втрати працездатності йому було встановлено 11.07.2023 року, то в силу п.7 ст.16 Закону № 2011-ХІІ та п.7 Порядку № 975 права на отримання одноразової грошової допомоги Позивач не має, оскільки відсоток втрати працездатності без встановлення інвалідності останньому було встановлено після трьох місячного строку після звільнення з військової служби.
Позивач зазначає, що Комісією Міноборони йому незаконно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що ним вчинилися всі можливі дії з метою отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством. А саме, через те, що відповідні медичні документи позивачу були невчасно надані військовою частиною НОМЕР_1 та/або ІНФОРМАЦІЯ_1 , та до того ж, позивач продовжував лікування після звільнення, до закінчення якого не міг пройти МСЕК, а огляд МСЕК не відбувся в період трьох місяців з дати звільнення позивача з військової служби, він не надав документи впродовж трьох місяців після звільнення її з військової служби.
Такі твердження позивача є необґрунтованим, безпідставним та такими, що не відповідають дійсності, оскільки Комісія Міноборони керується виключно приписами законодавства, зокрема положеннями Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, які в свою чергу не містять таких підстав для отримання одноразової грошової допомоги після трьох місячного строку після звільнення з військової служби, як несвоєчасне отримання документів.
Крім того, апелянт вважає, що обсяг робіт і час, витрачений на підготовку процесуальних документів, є неспівмірними зі складністю виконаних адвокатом робіт, що є підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 17.10.2023 року позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, що встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
28.12.2020 року відповідно до наказу командира Військовій частині НОМЕР_1 за № 197-РС позивача прийнято на військову службу.
Наказом командира Військовій частині НОМЕР_1 від 28.12.2020 року № 378 позивача зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , 24.10.2022 року та 05.12.2022 року позивач отримав 2 поранення (мінно-вибухові травми), що підтверджується складеними на позивача медичними документами, які надані до справи (первинні медичні картки від 26.10.2022 року, від 05.12.2022 року, від 06.12.2022 року; довідки про обставини травми від 11.03.2023 року № 570, від 27.03.2023 року № 662; свідоцтво про хворобу від 04.02.2023 року № 223-п, тощо), та не заперечується відповідачем.
За довідкою про обставини травми від 11.03.2023 року № 570 позивач 24.10.2022 року отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму, астено-невротичний синдром з логоневрозом за обставин: безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме - виконання бойових завдань в складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_1 .
За довідкою про обставини травми від 27.03.2023 року № 662 позивач 05.12.2022 року отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, акубаротравму, пошкодження барабанної перетинки правого вуха за обставин: безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме - виконання бойових завдань в складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_1 внаслідок артилерійського обстрілу.
Отже, з цих довідок вбачається, що травмування не пов'язані з вчиненням кримінального або адміністративного правопорушення, не є наслідками вчинення дій в стані алкогольного сп'яніння, під час травмувань позивач перебував в засобах індивідуального захисту.
Згідно свідоцтва про хворобу № 223-п від 04.02.2023 року і виписного епікризу № 16592 ОСОБА_2 перебував на обстеженні та лікуванні:
- у Близнюківській ЦРЛ - з 06.12.2022 року по 18.12.2022 року;
- у НВМКЦ «ГВКГ» - з 19.12.2022 року по 08.02.2023 року.
Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва, відповідно до свідоцтва про хворобу № 223-п від 04.02.2023 року (з урахуванням змісту протоколу засідання військово-лікарської комісії від 09.05.2023 року № 1175): «Мінно-вибухова травма, закрита черепно-мозкова травма, акубаротравма, пошкодження барабанної перетинки правого вуха» старшого солдата ОСОБА_2 , 1995 року народження, що підтверджується довідкою про обставини травми від 11.03.2023 року № 570, виданою командиром Військової частини НОМЕР_1 , що призвело до розвитку: «Стану після вибухової травми (24.10.2022 року; 05.12.2022 року). Закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку з цефалгічним синдромом», що підтверджується військово-обліковою та медичною документацією - травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини.
Згідно статті 17-а графи ІІ Розкладу позивача визнано непридатним до військової служби, з виключенням з військового обліку.
Наказом командира Військовій частині НОМЕР_1 від 13.02.2023 року № 44-РС позивача звільнено з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, з виключенням з військового обліку) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом командира Військовій частині НОМЕР_1 від 07.03.2023 року № 68 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
17.03.2023 року КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов'янськ» позивачу видано направлення на МСЕК.
Згідно наявної медичної документації в період з 23.03.2023 року по 28.03.2023 року позивач проходив медичний огляд у лікарів-спеціалістів (сімейний лікар, невролог, окуліст, хірург, психолог, оториноларинголог).
Згідно виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 6852 в період з 31.05.2023 року по 12.07.2023 року позивач перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні у КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія».
16.06.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу було видано направлення № 2469 на обласну МСЕК для встановлення групи інвалідності і визначення відсотків втрати працездатності.
11.07.2023 року Спеціалізованою психіатричною МСЕК № 2 при Київському міському центрі медико-соціальної експертизи позивачу була видана довідка серії 12 ААА № 071524, згідно з якою позивачу визначено 25% втрати професійної працездатності (причина втрати професійної працездатності: захворювання, травма, так, пов'язані із захистом Батьківщини).
З 08.09.2023 року по 27.09.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов'янськ» (відповідно до виписки з історії хвороби № 323/23, довідка № 180 від 10.10.2023 року).
В подальшому, позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» № 975 від 25.12.2013 року (далі - Порядок № 975).
За наслідками розгляду поданої заяви та доданих до неї документів, рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене у вигляді протоколу від 08.12.2023 року № 22/в, затвердженого 11.12.2023 року заступником Міністра оборони України, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, з тих підстав, що ступінь втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, встановлено більш ніж через 3 місяці після звільнення з військової служби.
Згідно 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, а також стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За ч. 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно п. 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
За п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Суд враховує, що відповідачем не заперечується факт отримання травм (поранень) позивачем під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , при виконанні ним обов'язків військової служби та їх пов'язаність із захистом Батьківщини. Єдиною підставою для відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, за оскаржуваним рішенням, є те, що ступінь втрати працездатності внаслідок поранень встановлено позивачу більш ніж через 3 місяці після звільнення з військової служби.
За матеріалами справи позивача звільнено з військової служби 13.02.2023 року та з 07.03.2023 року виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, а 11.07.2023 року, тобто понад 3-місячний термін після звільнення з військової служби, позивачу встановлена ступінь втрати працездатності внаслідок травм, які були ним отримані під час виконання обов'язків військової служби та пов'язані із захистом Батьківщини (накази командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2023 року № 44-РС та від 07.03.2023 року № 68, довідка МСЕК серії 12 ААА № 071524 від 11.07.2023 року).
Згідно ч. 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За правовим висновком Верховного Суду в постанові від 15.12.2023 року у справі № 380/2772/21 встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).
За правовим висновком Верховного Суду впостановах від 23.10.2018 року у справі № 161/69/17 та від 12.03.2019 року у справі № 760/18315/16-а строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об'єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Велика Палата Верховного Суду сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20.06.2018 року у справі № 553/1642/15-ц, від 29.08.2018 року у справі № 755/17365/15-ц та від 20.03.2019 року у справі № 456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи, неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.
Верховний Суд у постановах від 15.11.2023 року у справі № 160/11386/20, від 15.12.2023 року у справі № 380/2772/21 дійшов висновку, що за об'єктивної відсутності у особи можливості для отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством, ця особа не має зазнавати негативних наслідків від того, що огляд не відбувся у межах 3-місячного строку.
Судом встановлено, що після отримання травм (поранень), пов'язаних із захистом Батьківщини, при виконанні обов'язків військової служби, позивач проходив обстеження та лікування (зокрема, у періоди з 06.12.2022 року по 18.12.2022 року, з 19.12.2022 року по 08.02.2023 року, з 31.05.2023 року по 12.07.2023 року, з 08.09.2023 року по 27.09.2023 року), а також медичний огляд МСЕК (зокрема, у період з 23.03.2023 року по 28.03.2023 року).
Крім того, суд враховує, що довідки про обставини травми позивача № 570 та № 662 видані позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 вже після його звільнення та виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 і всіх видів забезпечення (11.03.2023 року та 27.03.2023 року, відповідно), а направлення на обласну МСЕК за № 2469 для встановлення групи інвалідності і визначення відсотків втрати працездатності було видано позивачу ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 16.06.2023 року.
Також, 09.05.2023 року відбулося засідання військово-лікарської комісії, яке було оформлене протоколом № 1175, в ході якого було прийнято рішення скасувати постанову військово-лікарської комісії за № 223-п про причинний зв'язок травми та викладено новий за своїм змістом висновок стосовно діагнозу та постанови про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва (витяг із зазначеного протоколу було направлено позивачу листом від 11.05.2023 року).
З огляду на встановлені обставини та наведену практику Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач у даному випадку об'єктивно не мав можливості отримати довідку МСЕК про встановлення ступеню втрати ним професійної працездатності у визначений чинним законодавством строк.
Такі обставини хибно не враховано відповідачем під час прийняття спірного рішення, яке оформлене у вигляді протоколу від 08.12.2023 року за № 22/в, затвердженого 11.12.2023 року заступником Міністра оборони України, про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправним та скасування рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене у вигляді протоколу від 08.12.2023 року за № 22/в, затвердженого 11.12.2023 року заступником Міністра оборони України, про відмову у призначенні старшому солдату у відставці ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язання Міністерство оборони України призначити і виплатити старшому солдату у відставці ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, визначену пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини.
Щодо судових витрат.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, на підтвердження здійснення правової допомоги суду має бути надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У той же час, аналізуючи здійснені адвокатом послуги за критеріями, визначеними у ч. 5 ст. 134 КАС України та на предмет неминучості - критерію, що застосовується Європейським судом з прав людини, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу; попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, 7500 гривень, з яких: 5000,00 грн. - за складання та подання до суду позову, 2500 грн. - за складання відповіді на відзив.
На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу надані такі докази:
- договір про надання професійної правової допомоги від 16.02.2023 року;
- акт наданих послуг відповідно до цього договору від 10.01.2024 року (складання та подання позову - 5 год/5000 грн., вартість години - 1000 грн.);
- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1337972, згідно з яким адвокат Берзінь С.Л., який здійснює діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 31 жовтня 2018 року № 5227, на підставі договору про надання правової допомоги від 16 лютого 2023 року уповноважений на представництво інтересів позивача в Донецькому окружному адміністративному суді;
- квитанцію від 10.01.2024 року до прибуткового касового ордеру про сплату позивачем даної суми грошових коштів на користь адвоката Берзіня С.Л.
Отже, матеріалами справи підтверджено тільки складання та подання позову до суду в цій справі, інших послуг надано не було.
Враховуючи викладене, виходячи з конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що обґрунтованим та об'єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, а також відповідає об'єму наданих послуг, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 5000 грн.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 200/313/24 за позовом Берзіня Сергія Людвиговича в інтересах ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 21 серпня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
І.Д. Компанієць