Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 серпня 2024 р. № 520/28359/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під., 7 пов.,м. Харків,61022), Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Перемоги,м. Київ,01135) про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд:
1. Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 302768 від 14.12.2021;
2. Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позову зазначено, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 302768 від 14.12.2021 є протиправною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду (с. Зоркіна Ю.В.) від 17.01.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою суду від 09.02.2022 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державну службу України з безпеки на транспорті.
Представником відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті, 11.02.2022 року надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому щодо задоволення позовних вимог заперечував.
21.02.2022 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.
Вказана адміністративна справа надійшла до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Спірідонова М.О.
Ухвалою суду від 06.08.2024 року прийнято справу до провадження.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , здійснює свою діяльність відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ФОП серія НОМЕР_1 т від 04.03.1998 року.
ФОП ОСОБА_1 , зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, Фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.03.1998 року за №24800170000057396, здійснює підприємницьку діяльність за напрямами: код КВЕД: 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у; 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.
26 жовтня 2021 року між ФОП ОСОБА_1 , в особі директора ОСОБА_1 , діючій на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серії В02 № 218199, іменуючий надалі «Виконавець» з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_3 , в особі директора ОСОБА_3 , іменуючий надалі «Замовник» з другої сторони, уклали договір №79/33.
Предметом зазначеного договору є послуги з перевезення пасажирів по маршруту: м. Бахмут - смт. Станиця Луганська - м. Бахмут. Строк виконання робіт: з 15:00 27 жовтня 2021р. до 23:00 28 жовтня 2021 р. автобусом WV LT 35, р/н НОМЕР_2 .
Автобус VOLKSWAGEN LT 35, р/н НОМЕР_3 , білий, 1999 року випуску належить ОСОБА_1 з 23.06.2017 року.
Водієм вказаного автомобіля був ОСОБА_4 відповідно до цивільно- правового договору №343/21, укладеного з ФОП ОСОБА_1 , 21.09.2021 року, укладеного на строк 2 (два) календарних місяця та діяв до 20.11.2021 року.
Також судом встановлено, що на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567), на підставі Щотижневих графіків проведення рейдових перевірок та направлення на рейдову перевірку №014090 від 25.10.2021 співробітниками Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводились рейдові перевірки - 28.10.2021 на маршрутах міжнародних пасажирських перевезень, на АС «Станиця Луганська» - за маршрутом «Станиця Луганська-Гомель Республіка Білорусь» з питань дотримання автомобільними перевізниками всіх форм власності вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільного транспорту.
28.10.2021 співробітниками Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки о 10 год. 40 хв. було перевірено автобус марки VOLKSWAGEN LT-35 державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , який як вже було встановлено вище, згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 належить на праві власності ОСОБА_1 .
У ході проведення перевірки співробітникам Східного міжрегіонального управління Скртрансбезпеки водієм ОСОБА_4 були надані для перевірки наступні документи: посвідчення водія відповідної категорії, зазначене вище свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, дозвіл № НОМЕР_5 , виданий Міністерством інфраструктури України на міжнародні регулярні перевезення пасажирів за маршрутом між Україною та Республікою Білорусь (Станиця Луганська-Гомель) та розклад руху автобусів на міжнародному маршруті: Станиця Луганська (Україна) - Гомель (Республіка Білорусь).
Посадовими особами Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у ході перевірки встановлено, що під час надання послуг з регулярних міжнародних пасажирських перевезень за маршрутом «Станиця Луганська (Україна) - Гомель (Республіка Білорусь)» у водія в порушення вимог абз.6 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» були відсутні на момент перевірки документи, які передбачені ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме дозвіл іноземної країни, по території якої будуть здійснюватися пасажирські перевезення, в даному випадку дозвіл Республіки Білорусь.
У зв'язку з виявленням вищезазначених порушень, державним інспектором Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено акт №289362 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.10.2021, який 09.12.2021 рекомендованим листом, разом з повідомленням про виклик № 104431/28.1 /24-21 направлений позивачу.
За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №302768 від 14.12.2021 за порушення ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідно до абз. 6 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 34000 грн. (тридцять чотири тисячі).
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п. 4 Положення № 103 основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація, державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Абзацом 1 п. 8 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Абзацом 3 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3. В переліку зазначено Управління Укртрансбєзпеки у Харківській області.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 року №196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби безпеки на транспорті» утворилось Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки шляхом реорганізації Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, Управління Укртрансбезпеки у Сумській області.
Відповідно до Розпорядження КМУ №1579-р від 02.12.2021 року "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки реорганізоване у відокремлені відділи державного нагляду (контролю) у Харківській, Полтавській та Сумській областях.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт".
Відповідно до ст.1 Закону України « Про автомобільний транспорт»:
автобусний маршрут - шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів;
автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України;
міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;
водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;
Відповідно до ст. 5 Закону - основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до ст. 6 Закону - державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.
Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом, зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозвіл на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно- вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України, Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
За приписами п.4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до п. 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження-вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Суд зазначає, що в даному випадку, перевірку транспортного засобу було проведено на АС «Станція-Дуганська».
Крім того суд наголошує, що автобус не був в русі, а стояв на автовокзалі.
Частиною 18 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що у разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Відповідно до п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону « Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону «Про автомобільний транспорт»;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на; перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водив у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Стаття 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» вказує на організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів.
Суд наголошує, що в даному випадку мало місце саме внутрішнє перевезення, що підтверджується зокрема договором №79/33 від 26.10.2021 року.
Відповідно до абз. 6 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відзиві відповідачем вказано, що водій не надав дозвіл іноземної країни, на території якої будуть здійснюватись перевезення - Республіки Білорусь, однак суд з зазначеним твердження відповідача не погоджується, оскільки транспортний засіб - автобус - перебував, не рухаючись, у кінцевій точці маршруту згідно Подорожнього листа №424054 від 28.10.2021р. смт Станиця Луганська. Рух за міжнародним маршрутом не здійснювався. Тому і наявність такого документу у водія або в автомобілі не потрібна.
Доводів на спростування руху за подорожнім листом №424054 від 27.10.2021р., та на спростування здійснення перевезень по території України за договором №79/33 від 26.10.2021 р. відповідачем не надано.
Міжнародні перевезення пасажирів мають здійснюватись з дотриманням режимів праці та відпочинку водіїв згідно з Європейською угодою в частині роботи екіпажів транспортних засобів, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (укладена в Женеві 1 липня 1970 року, з поправками, що діють з 24.04.92, та протоколом про підпис).
Згідно із частиною 5 статті 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» (Закон №2344) перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.
Абзацом першим статті 39 Закону № 2344 закріплено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документами для нерегулярних пасажирських перевезень є:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Матеріалами справи підтверджено наявність у позивача - ФОП ОСОБА_1 документів, що є вичерпними та достатніми для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень згідно з переліком, визначеним у статті 39 Закону № 2344, а саме:
- посвідчення водія відповідної категорії серії;
- свідоцтвом № НОМЕР_4 про реєстрацію транспортного засобу з д.н.з. НОМЕР_3 ;
- рішення про видачу ліцензії ФОП ОСОБА_1 , затверджене Наказом №108 від 17.03.2020р. на внутрішні перевезення пасажирів автобусами;
- договір про здійснення перевезення пасажирів №79/33 від 26.10.2021р. за внутрішнім маршрутом з квитанцією про оплату послуг;
- подорожній лист №424054 від 28.10.2021р.
Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем здійснювались нерегулярні внутрішні пасажирські перевезення, а отже постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 302768 від 14.12.2021 року, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 34000,00 грн., за порушення ст. 53 ЗУ "Про автомобільний транспорт" є протиправною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під., 7 пов.,м. Харків,61022), Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Перемоги,м. Київ,01135) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати постанову Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 302768 від 14.12.2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.