Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
21 серпня 2024 року № 520/13428/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту -позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДПС У Харківській області № 4698/0901 від 29 січня 2024 р. на суму 17 000,00 грн.;
- стягнути на користь ФОП ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області судові витрати зі сплату судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що 07 лютого 2024 року він отримав Рішення Головного Управління Державної податкової служби у Харківській області про застосування фінансових санкцій № 4698/0901 від 29 січня 2024 р. Зазначене рішення прийняте на підставі акту перевірки від 27.12.2023 р. № 41948/20-40-09-01 -03/2819411210.
В Акті перевірки зазначено, що з метою контролю за дотриманням вимог Податкового кодексу України, Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», інших нормативно-правових актів у сфері обігу підакцизної продукції згідно наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 15.12.2023 р. № 5451-п та направлень на перевірку від 18.12.2023 р. № 11317, № 11316, головними державними інспекторами відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах управляння контролю за підакцизними товарами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за місцем провадження діяльності: АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновків, зазначених в Акті фактичної перевірки встановлено порушення:
- ст. 226 Податкового кодексу України та ст.11 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95- ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка на загальну суму 1 482,00 грн., оскільки маркування алкогольних напоїв здійснюється відповідною маркою в залежності від виду продукції, міцності та об'єму тари, а марки акцизного податку унікальні і не можуть дублюватись на інших пляшках алкогольних виробів.
Не погодившись з висновками викладеними в Акті фактичної перевірки № 41948/20-40- 09-01-03/2819411210 від 27 грудня 2023 року, позивачем було подано заперечення на Акт фактичної перевірки, а потім - 19.02.2024 року на зазначений Акт було подано скаргу до в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
Звертає увагу суду, що обґрунтуванням встановленого у Акті порушення є виключно аналіз інформаційної бази ДПС України на яку надходять електронні копії розрахункових документів, і згідно якої було встановлено, що у період з 01.04.2023 р. по 19.11.2023 р. підприємцем через ПРРО з фіскальним № 4000445599 ФОП ОСОБА_1 було реалізовано алкогольні напої в об'ємі, який перевищує ємність тари на яку видані вказані акцизні марки. Проте, така податкова інформація не може вважатися належним доказом і сама по собі її наявність не може бути підставою для встановлення факту порушень вчинених/допущених суб'єктом господарювання, оскільки зазначена податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб'єкта господарювання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер.
Ухвалою суду від 29.05.2024 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що з метою контролю за дотриманням вимог Податкового кодексу України, Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», інших нормативно-правових актів у сфері обігу підакцизної продукції згідно наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 15.12.2023 № 5451-п та направлень на перевірку від 18.12.2023 № 11317, № 11316, головними державними інспекторами відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах управління контролю за підакцизними товарами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проведено фактичну перевірку ФО-П ОСОБА_1 (податковий номер 281941 1210) за місцем провадження діяльності: АДРЕСА_2 . приміщення №2.
Копію наказу на перевірку вручено бармену ОСОБА_5 . Направлення на перевірку були пред'явлені на ознайомлення, в яких ОСОБА_5 власним підписом зафіксувала дату ознайомлення.
Таким чином перевіряючі приступили до фактичної перевірки забезпечивши вимоги чинного законодавства.
Перевірку проведено за період з 01.01.2023 по день закінчення перевірки включно.
Перевірка проводилася з 20.12.2023 по 27.12.2023. За результатами перевірки встановлені порушення: ст. 226 ПКУ та ст. 11 Закону № 481.
Під час перевірки ФО-П ОСОБА_1 в ході аналізу інформаційної бази ДІІС України на яку надходять електронні копії розрахункових документів, встановлено, що у період з 01.04.2023 по 19.11.2023 підприємцем було реалізовано через ПРРО з фіскальним № 4000445599 алкогольні напої в об'ємі, який перевищує ємність тари на яку видані вказані акцизні марки.
Також встановлено не відповідність найменування реалізованого алкогольного виробу на який отримано марку акцизного податку (більш детально відображено у додатку 1 до акту перевірки).
Згідно з наведеним, в ході перевірки господарського об'єкту розташованого за адресою АДРЕСА_2 . приміщення № 2 встановлено порушення ст. 226 ПКУ та ст. 11 Закону № 481, а саме: реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка на загальну суму 1482,00 грн., оскільки маркування алкогольних напоїв здійснюється відповідною маркою в залежності від виду продукції, міцності та об'єму тари, а марки акцизного податку унікальні і не можуть дублюватись на інших пляшках алкогольних виробів.
Відповідальність за вказані порушення передбачена абз. 20 ч. 2 ст. 17 Закону № 481. зберігання та/або реалізація алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку. - 200 відсотків вартості товару (продукції), але не менше 17000 гривень.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом з матеріалів справи встановлено, що з метою контролю за дотриманням вимог Податкового кодексу України, Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», інших нормативно-правових актів у сфері обігу підакцизної продукції згідно наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 15.12.2023 № 5451-п та направлень на перевірку від 18.12.2023 № 11317, № 11316, головними державними інспекторами відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах управління контролю за підакцизними товарами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проведено фактичну перевірку ФО-П ОСОБА_1 (податковий номер 281941 1210) за місцем провадження діяльності: м. Харків, пров. Криничний, б. 6. приміщення №2, за наслідками якої складено акт перевірки від 27.12.2023 р. № 41948/20-40-09-01-03/2819411210.
Відповідно до висновків, зазначених в Акті фактичної перевірки встановлено порушення ст. 226 Податкового кодексу України та ст. 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Не погодившись з висновками викладеними в Акті фактичної перевірки № 41948/20-40- 09-01-03/2819411210 від 27 грудня 2023 року, позивачем було подано заперечення на Акт фактичної перевірки, а потім - 19.02.2024 року на зазначений Акт було подано скаргу до в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
Листом від 25.01.2024 року № 3324/6/20-4009-01-07 Головне управління ДПС у Харківській області повідомило, що заперечення від 09.01.2024 № 09-01/24 (вхідний від 12.01.2024 № 2605/6) на висновки акту фактичної перевірки від 27.12.2023 № 41948/20-40-09-01- 03/2819411210 розглянуто 24.01.2024 на засіданні комісії з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок та здійснення розгляду спірних питань щодо встановлених перевіркою порушень, складених управлінням податкового аудиту, управлінням трансферного ціноутворення та управлінням контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Харківській області. За результатами розгляду, підстав для задоволення заперечень не встановлено, висновки акту фактичної перевірки від 27.12.2023 № 41948/20-40-09-01-03/2819411210 залишено без змін.
Рішенням про результати розгляду скарги від 17.04.2024 №11059/6/99-00-06-03-02-06 ДПС залишає без змін рішення ГУ ДПС у Харківській області від 29.01.2024 № 4698/0901, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням про застосування фінансових санкцій, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (надалі ПК України).
Зокрема, як передбачено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п.п.19-1.1.14 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу- контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.
Також, відповідно до ч. 1ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі по тексту Закон № 481/95-ВР) контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За визначенням, наведеним у підпункті 75.1.3 пункту 75.1 цієї статті, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Відповідно до пункту 81.1статті81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно з п.81.2ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу як самостійного предмета позову, судова палата зазначила, що у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
Отже, наказ є індивідуальним правовим актом, який вичерпує дію з проведенням перевірки. У зв'язку з цим наказ може бути самостійним предметом оскарження до початку перевірки, на етапі допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.
Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, відповідно до якої у разі, якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Водночас, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Судом встановлено, що нормативною підставою для ініціювання та проведення спірної фактичної перевірки у наказі ГУ ДПС у Харківській області № 5451-п від 15.12.2023 року зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах), підпункти 19-1.1.14, 19-1.1.16-19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, частини першої статті 16 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»
Надаючи оцінку вказаному наказу, суд зазначає, що в оскарженому наказі зазначена: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта, адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки містить підпис заступника керівника контролюючого органу та скріплений печаткою контролюючого органу.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що Головне управління ДПС у Харківській області мало право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень пункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та рішення керівника контролюючого органу, а вказаний наказ відповідає вимогам встановленим Податковим кодексом України, був прийнятий без порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки та за наявності передбаченої Податковим кодексом України підстави для її проведення.
Щодо встановленого контролюючим органом порушення, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-ВР).
Згідно з частиною четвертою статті 11 вказаного Закону, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів (підпункт 14.1.107).
Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку (підпункт 14.1.109).
Згідно з пунктом 226.1 статті 226 Податкового кодексу України, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв. Кожна марка акцизного податку на тютюнові вироби повинна мати окремий номер та позначення про квартал і рік випуску марки. Виробники та імпортери тютюнових виробів ведуть облік та звітують про використання марок акцизного податку за видами марок (ТІ «тютюн імпортний», ТВ «тютюн вітчизняний») у кількісному виразі.
Відповідно до пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах» встановлено, що на кожну марку для алкогольних напоїв наносяться такі реквізити:
- позначення виду марки, що складається із слів та літер "алкоголь вітчизняний (лікеро-горілчана продукція)" - "АВ ЛГП", "алкоголь вітчизняний (виноробна продукція)" - "АВ ВП", "алкоголь імпортний (лікеро-горілчана продукція)" - "АІ ЛГП", "алкоголь імпортний (виноробна продукція)" - "АІ ВП;
- індекс регіону України, що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв), сума акцизного податку (для алкогольних напоїв), сплаченого за одиницю продукції, з точністю до тисячного знака, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.
Відповідно до п. 226.7 ст. 226 ПК України кожна МАП на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.
Згідно вище наведеного, всі алкогольні напої (крім зазначених у пункті 226.10 ст. 226 ПК України) з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць, повинні бути марковані відповідними МАП з унікальним поєднанням літер та цифр, що визначено п. 226.6 ст. 226 ПК України та ст. 11 Закону № 481.
Згідно з п. 226.9 ст. 226 ПК України алкогольні напої, марковані марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції, вважаються такими, що немарковані.
Пунктом 226.11 статті 226 ПКУ передбачено, що ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, забороняються
Відповідальність за вказане порушення передбачена абз. 20 ч. 2 ст. 17 Закону № 481, розмір фінансової санкції у разі реалізації алкогольних напоїв без МАП встановленого зразка становить 200 відсотків вартості товару, але не менше 17 000,00 гривень.
Підставою для прийняття відповідачем спірного рішення про накладення штрафних санкцій став висновок про порушення ст. 226 ПК України та ст. 11 Закону № 481, а саме: реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка на загальну суму 1482,00 грн., оскільки маркування алкогольних напоїв здійснюється відповідною маркою в залежності від виду продукції, міцності та об'єму тари, а марки акцизного податку унікальні і не можуть дублюватись на інших пляшках алкогольних виробів.
Вказані висновки відповідач зробив в ході аналізу інформаційної бази ДПС України на яку надходять електронні копії розрахункових документів. Відповідно до яких встановлено, що у період з 01.04.2023 по 19.11.2023 підприємцем було реалізовано через ПРРО з фіскальним № 4000445599 реалізовано алкогольні напої в об'ємі, який перевищує ємність тари на яку видані вказані акцизні марки, а саме:
Реалізовано - 28 порцій (1,4 л) з МАП АЕНІ380795 (видана АТ "Коблево" на АВ ВП, 8,42 грн (на 1л), що є перевищенням об'єму тари на 0,4 л.;
Реалізовано 18 порцій (0,9 л) з МАП АЕКК075269 (видана ТОВ "Баядера Логістік" на АІ ЛГП, 26,662 грн (на 0,5 л, 40%), 10/22), що є перевищенням об'єму тари на 0,4 л.;
Реалізовано -13 порцій (0,65л) з МАП АЕVD191596 (видана ТОВ "Глобал Спірітс груп” на АВ ЛГП, 26,662 грн (на 0,5 л, 40%), 02/23), що є перевищенням об'єму тари на 0,15л.
Реалізовано 13 порцій (0.65л) з МАП АFНР430103 (видана ТОВ "Глобал Спірітс груп" на АВ ЛГП, 26,662 грн (на 0,5 л 40%), 02/23), що є перевищенням об'єму тари на 0,15 л.;
Реалізовано -12 порцій (0,6л) з МАП АЕСЕ286591 (видана ТОВ "Браун-Формен Україна", АІ ЛГП, 24,996 грн (на 0,5л 37,5%), 09/22), що є перевищенням об'єму тари на 0,1л.;
Реалізовано -10 порцій з МАП АЕYО250398 (видана ТОВ "Баядера Логістік", АІ ЛГП, 23,329 грн (на 0,5 л, 35%), 02/23). МАП відповідає Сapitan Morgan, згідно чого реалізовано 2 порції 2208307100# Ред Лейбл (РедЛейбл) без МАП;
Реалізовано - 12 порцій з МАП АFСІ648900 (видана ДПІІ “Перно Рікар Україна", АІ ЛГП, 26,662 грн (на 0,5л, 40%), МАП відповідає JAMESON ВІСКІ, згідно чого реалізовано 1 порція 2208202900#Старый Кахетти без МАП;
Реалізовано 12 порцій (0,6л) з МАП АFСІ648905 (ДПІІ "Перно Рікар Україна", АІ ЛГП, 26,662 грн (на 0,5л, 40%), що є перевищенням об'єму тари на 0,1 л.;
Реалізовано - 12 порцій (0,6л) з МАП АFНР430087 (ТОВ "Глобал Спірітс груп", АВ ЛГП, 26,662 грн (на 0,5 л 40%), 06/23), що є перевищенням об'єму тари на 0,1 л.
Суд зазначає, що склад правопорушення, за яке статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізацію алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Відповідно до абзацу 19 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» склад правопорушення утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону визначає Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790.
Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що підставами для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта господарювання, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють зберігання та реалізацію алкогольних напоїв , повинні додержуватись вимог абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», статті 226 ПК України та пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, щодо належного маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Доводи позивача про те, що працівники ФОП ОСОБА_1 при реалізації алкогольних напоїв на розлив, вводять цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку вручну, тож при введені даного штрихкоду, могла бути помилка, та вказано марку акцизного податку на інший алкогольний напій, не спростовують виявлених під час перевірки порушень.
Крім того, суд зауважує, що перевіркою встановлено неодноразовість фактів реалізації через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним № 4000445599 алкогольні напої з відображенням таких марок акцизного податку, а саме АЕНІ380795, АЕКК075269, АЕVD191596, АFНР430103, АЕСЕ286591, АЕYО250398, АFСІ648900 АFСІ648905 АFНР430087.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи те, що судом не було встановлено протиправність висновків проведених Головним управлінням ДПС у Харківській області фактичної перевірки, а також те, що порушення, які були виявлені під час їх проведення підтверджені належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку щодо вмотивованості прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій № 4698/0901 від 29 січня 2024 р. на суму 17 000,00 грн.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що позовні вимоги у цій справі є такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 21 серпня 2024 року.
Суддя Бадюков Ю.В.