Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
21 серпня 2024 року № 520/6877/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України ( НОМЕР_2 ), третя особа Військової частини НОМЕР_3 Міністерства Оборони України ( НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України, третя особа Військової частини НОМЕР_3 , в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» із розрахунку 100000,00грн. на місяць, за періоди перебування на лікуванні після отриманого поранення та за періоди перебування у відпустці для лікування за висновками Військово-лікарських комісій: з 24 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року включно, з 01 серпня 2022 року по 21 серпня 2022 року включно, з 23 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року включно, з 01 січня 2023 року по 03 березня 2023 року включно, з 16 березня 2023 року по 14.04.2023 року включно, з 29.06.2023 року по 08.07.2023 року включно, з 28.08.2023року по 11.09.2023 року включно, з 01 грудня 2023 року по 01 лютого 2024 року включно, додаткової винагороди у розмірі 20100,00грн. після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні щомісячно, грошового забезпечення в повному обсязі протягом двох місяців з моменту зарахування ОСОБА_1 в розпорядження командира.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити старшому солдату ОСОБА_1 додаткову винагороду у відповідності до пункту першого та пункту першого зі знаком один постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» із розрахунку 100000,00грн. на місяць за періоди перебування на лікуванні після отриманого поранення та за періоди перебування у відпустці для лікування за висновками Військово-лікарських комісій: з 24 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року включно, з 01 серпня 2022 року по 21 серпня 2022 року включно, з 23 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року включно, з 01 січня 2023 року по 03 березня 2023 року включно, з 16 березня 2023 року по 14.04.2023 року включно, з 29.06.2023 року по 08.07.2023 року включно, з 28.08.2023року по 11.09.2023 року включно, з 01 грудня 2023 року по 01 лютого 2024 року включно, грошового забезпечення в повному обсязі протягом двох місяців з моменту зарахування ОСОБА_1 в розпорядження командира, додаткової винагороди у розмірі 20100,00 грн. після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні щомісячно .
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
- стягнути з відповідачів по справі військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000,00грн.
- стягнути з відповідачів по справі військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату правової допомоги в розмірі 30000,00 гривень.
- стягнути з відповідачів по справі військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі.
В обґрунтування позову вказано, що військовою частиною НОМЕР_1 , не нараховано та невиплачено старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” із розрахунку 100000,00грн. на місяць, за періоди перебування на лікуванні після отриманого поранення та за періоди перебування у відпустці для лікування за висновками Військово-лікарських комісій: з 24 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року включно, з 01 серпня 2022 року по 21 серпня 2022 року включно, з 23 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року включно, з 01 січня 2023 року по 03 березня 2023 року включно, з 16 березня 2023 року по 14.04.2023 року включно, з 29.06.2023 року по 08.07.2023 року включно, з 28.08.2023року по 11.09.2023 року включно, з 01 грудня 2023 року по 01 лютого 2024 року включно, додаткової винагороди у розмірі 20100,00грн. після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні щомісячно, грошового забезпечення в повному обсязі протягом двох місяців з моменту зарахування ОСОБА_1 в розпорядження командира.
Ухвалою суду від 01.05.2024р. витребувано у відповідача військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України ( НОМЕР_2 ) письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, інформацію про виплату та документальне підтвердження виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року: за період з 24 березня 2022 року по 30 квітня 2022 року включно, з 01 серпня 2022 року по 21 серпня 2022 року включно, з 23 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року включно, з 01 січня 2023 року по 03 березня 2023 року включно, з 16 березня 2023 року по 14.04.2023 року включно, з 29.06.2023 року по 08.07.2023 року включно, з 28.08.2023року по 11.09.2023 року включно, з 01 грудня 2023 року по 01 лютого 2024 року включно.
Представником відповідача надано відзив на позов, у якому останній зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, зазначено, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, крім того позивач не надав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, які зазначені в позові, а тому в позовних вимогах позивача слід відмовити
На виконання вимог ухвали відповідачем надано розрахунок додаткової винагороди у збільшеному розмірі старшому солдату ОСОБА_1 , відомості зарахування заробітної плати щодо ОСОБА_1 за періоди з 13.09.22 по 29.09.22, з 14.12.23 по 26.12.23, з 29.03.22 по 24.05.22, витяги з наказів про плату додаткової винагороди.
Представником третьої особи - військової частини НОМЕР_3 надано письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 та відповідно не отримував у третьої особи грошове забезпечення.
Представником позивача надана відповідь на відзив, в якій останній наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представником позивача надані до суду заява про збільшення позовних вимог, клопотання про витребування доказів та клопотання про перехід до розгляду справи в загальному позовному провадження, які ухвалою суду від 21.08.2024 залишені без задоволення.
Дослідивши доводи позову, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 26 лютого 2022 року призваний на військову службу за мобілізацією відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та з 26 лютого 2022 року зарахований до складу військової частини НОМЕР_1 , Міністерства Оборони України, гранатометником 3 відділення 3 аеромобільно - десантного взводу 2 аеромобільно - десантної роти військової частини НОМЕР_1 , з призначенням на посаду стрілець стрілецького відділення, стрілецького взводу, стрілецької роти.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 09.09.2022 р. № 694/2680 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) 24.03.2022 року старший солдат ОСОБА_1 отримано вогнепальне поранення правого передпліччя поблизу населеного пункту Кам'янка Харківської області під час безпосередньої участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеку і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в районі ведення бойових дій, внаслідок обстрілу з території тимчасово непідконтрольній ЗСУ з боку підрозділів збройних сил РФ. Під час отримання травми перебував в засобах індивідуального захисту (каска, бронежилет). В стані алкогольного та наркотичного сп'яніння не перебував. Вищезазначене поранення отримав під час виконання обов'язків військової служби, які пов'язані з захистом Батьківщини/підстава наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.09.2022 року № 762.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 287 КНП " Міська лікарня № 1" Краматорської міської ради перебував на стаціонарі 24.03.2022р.
Відповідно до перевідного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №2750 ВМКЦ СР (в/чА4615) 24.03.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у ВМКЦ СР, для подальшого до обстеження та лікування переведений на наступний етап медичної евакуації.
Відповідно до перевідного епікризу №2893 ВМКЦ ЦР з 26.03.2022 по 27.03.2022 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікування в ВМКЦ ЦР.
Відповідно до перевідного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №1195 КНП "Хмельницька міська лікарня" ХМР ОСОБА_1 з 27.03.2022 по 11.04.2022 перебував на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 3183 ОСОБА_1 у період з 11.04.2022 по 22.04.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Хмельницька міська лікарня" ХМР.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 154 від 22.04.2022 року поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Потребує лікування/реабілітації/ в КПП "Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни" ХОР терміном 15 календарних днів.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 886 ОСОБА_1 у період з 22.04.2022 по 26.05.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у "Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни" ХОР.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 87 від 26.05.2022 року ОСОБА_1 травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Потребує відпуски за станом здоров'я терміном 30 календарних днів.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 7132 ОСОБА_1 у період з 29.06.2022 по 01.07.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у ВМКЦ ПР, для подальшого лікування переведений до ДУ ІНПН НАМН України.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1293 ОСОБА_1 у період з 01.07.2022 по 18.07.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ ІНПН НАМН України.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 7923 ОСОБА_1 у період з 18.07.2022 по 21.07.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у ВМКЦ ПР.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_5 № 566 від 20.07.2022 року ОСОБА_1 захворювання, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Потребує відпуски за станом здоров'я терміном 30 календарних днів.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1572 ОСОБА_1 у період з 23.08.2022 по 05.09.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у КЗ "Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни". Направлений в в/ч НОМЕР_6 для вирішення питання про направлення на ВЛК.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_6 № 4373 від 15.09.2022 року ОСОБА_1 поранення, ТАК, пов'язана з захистом Батьківщини. На підставі статті 36Б, 75В, 23В графи ІІ Розкладу хвороб обмежено придатний до військової служби, непридатний до служби в ДШВ, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії ОККП "Чернівецька обласна клінічна лікарня" № 288 від 30.09.2022 року ОСОБА_1 травма, ТАК, пов'язана з захистом Батьківщини. Потребує відпуски за станом здоров'я терміном 30 календарних днів.
З 30.09.22 по 29.10.22 перебував у відпустці за станом здоров'я.
Відповідно до направленням № 587/3 від 27.11.2022 року військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 направлений на лікування до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2851 ОСОБА_1 у період з 05.12.2022 по 13.02.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ ІНПН НАМН України.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 673 ОСОБА_1 у період з 14.02.2023 по 03.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ ІНПН НАМН України. Рекомендовано лікувальну відпустку з подальшим проходженням ВЛК.
Відповідно до довідки гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_5 від 15.03.2023 року № 2153 ОСОБА_1 захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Потребує відпуски за станом здоров'я терміном 30 календарних днів.
З 16.03.23 по 14.04.23 перебував у відпустці за станом здоров'я.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 4834 ОСОБА_1 у період з 29.06.2023 по 08.07.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у ЦЛ Нововодолазької селищної ради.
Відповідно до довідки ВЛК військової частини НОМЕР_7 від 18.08.2023 року № 4753/1 захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Потребує реабілітації у військовій частині НОМЕР_6 .
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2562 ОСОБА_1 у період з 28.08.2023 по 11.09.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КП "ДОСРЦ "Солоний ліман".
Відповідно до довідки ВЛК військової частини НОМЕР_7 від 21.09.2023 року № 6039/1 поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Непридатний до служби у ДШВ. Обмежено придатний до військової служби.
27.09.2023 року Харківською обласною медико-соціальною експертною комісією встановлена третя група інвалідності, що підтверджується довідкою серія 12 ААВ № 317837 від 27.09.2023р.
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності Серія 12 ААА № 053163 ОСОБА_1 поранення, так пов'язане з захистом Батьківщини.
Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 4860 та № 5261 ОСОБА_1 у період з 01.12.2023 по 26.12.2023 та з 26.12.2034 по 01.02.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ ІНПН НАМН України. Рекомендовано лікувальну відпустку з подальшим проходженням ВЛК.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 / по стройовій частині/ № 183 від 03.07.2022 року з 03 липня 2022 року увільнений від займаної посади і зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 .
Позивач зазначив, що за період перебування на лікуванні та відпусток пов'язаних з лікуванням, відповідачем нарахована та виплачена йому додаткова винагороду у зменшеному розмірі та не нарахована та не виплачена додаткова винагорода в розмірі 20100 грн. за період перебування у розпорядженні командира.
Відповідач у відзиві на позов вказав, що за період з 24.03.2022 по 30.04.2022, з 01.08.2022 по 21.08.200, з 23.08.2022 по 31.08.2022 позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода у збільшеному до 100000 грн. розмірі, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 .
Щодо періодів з 01.01.23 по 03.03.23, з 29.06.23 по 08.07.23, з 28.08.23 по 11.09.23, з 01.12.23 по 01.02.23 відповідач вказав, що відповідно до зазначених у медичних документах діагнозах, позивач перебував на лікуванні у закладах охорони здоров'я із захворюваннями, що не пов'язані із захистом Батьківщини, оскільки у медичних документа вказано, що захворювання, Так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, а тому не мав права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі. Такі ж доводи вказані відповідачем щодо невиплати допомоги в період перебування позивача у відпустці з 16.03.2023 по 14.04.2023.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми права.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку №260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).
У пункті 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
У пункті 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Також пункт 1 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у періоди з 24.03.2022 по 01.02.2024 не заперечується відповідачем та підтверджується відповідними виписками з історії хвороби, довідками військово-лікарських комісій.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 09.09.2022 р. № 694/2680 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) 24.03.2022 року старший солдат ОСОБА_1 отримано вогнепальне поранення. Вищезазначене поранення отримав під час виконання обов'язків військової служби, які пов'язані з захистом Батьківщини.
Відповідно до довідок військово-лікарської комісії: № 154 від 22.04.2022 року, № 87 від 26.05.2022 року, № 566 від 20.07.2022 року, від 15.03.2023 року № 2153 поранення ОСОБА_1 , ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_6 № 4373 від 15.09.2022 року ОСОБА_1 поранення, ТАК, пов'язана з захистом Батьківщини.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії ОККП "Чернівецька обласна клінічна лікарня" № 288 від 30.09.2022 року ОСОБА_1 травма, ТАК, пов'язана з захистом Батьківщини.
Відповідно до довідки ВЛК військової частини НОМЕР_7 від 21.09.2023 року № 6039/1 поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності Серія 12 ААА № 053163 ОСОБА_1 поранення, так пов'язане з захистом Батьківщини.
Крім того, вказаними довідками підтверджено, що отримані поранення позивача є тяжкими.
Суд також враховує, що матеріалами справи підтверджено факт перебування позивача у відпустках для лікування після травми, каліцтва за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, в даному випадку, вищевказані умови передбачені норм Постанови № 168, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди позивачем дотримані та підтверджуються матеріалами справи.
При цьому, судом встановлено, що відповідачем позивачу нарахована та виплачена спірна винагорода у періоди з 24.03.22 по 30.04.22, з 01.08.22 по 31.08.22, вказане підтверджується розрахунком додаткової винагороди у збільшеному розмірі № 308/фс від 07.05.2024, копіями наказів про виплату додаткової винагороди та відомостями зарахування заробітної плати щодо позивача.
За таких обставин, за періоди з 01.05.22 по 31.07.22, 01.09.22 по 29.10.22, з 05.12.22 по 13.02.23, з 14.02.23 по 03.03.22, з 16.03.23 по 14.04.23, з 29.06.23 по 08.07.23, з 28.08.23 по 11.09.23, з 01.12.23 по 26.12.23, з 26.12.23 по 01.02.23 (перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку із отриманим пораненням при проходженні військової служби та відпустках за тяжким пораненням), позивачу мала бути виплачена збільшена до 100 000 грн. додаткова винагорода пропорційно часу такого лікування, та перебування у відпустці, однак не була нарахована та виплачена, що не заперечується відповідачем.
З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що позові вимог в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168 за періоди з 01.05.22 по 31.07.22, 01.09.22 по 29.10.22, з 05.12.22 по 13.02.23, з 14.02.23 по 03.03.22, з 16.03.23 по 14.04.23, з 29.06.23 по 08.07.23, з 28.08.23 по 11.09.23, з 01.12.23 по 26.12.23, з 26.12.23 по 01.02.23 та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168 за періоди з 01.05.22 по 31.07.22, 01.09.22 по 29.10.22, з 05.12.22 по 13.02.23, з 14.02.23 по 03.03.22, з 16.03.23 по 14.04.23, з 29.06.23 по 08.07.23, з 28.08.23 по 11.09.23, з 01.12.23 по 26.12.23, з 26.12.23 по 01.02.23 у розмірі, збільшеному до 100 000 грн., пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 20100 грн., суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2023 № 1001 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» абзац сьомий пункту 1-1 викладено в такій редакції: “Військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.”
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується в частині виплати додаткової винагороди з 1 червня 2023 року.
Абзацом третім пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» встановлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають, зокрема, особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
Відповідно до абзацу двадцять дев'ятого пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою в повному обсязі. Після перебування в розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні).
З матеріалів справи встановлено, що наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 03.07.2022 року № 183, позивача відповідно до пункту 116 підпункту 14, 15 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, з 03.07.2022 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_6 № 4373 від 15.09.2022 року ОСОБА_1 поранення, ТАК, пов'язана з захистом Батьківщини. На підставі статті 36Б, 75В, 23В графи ІІ Розкладу хвороб обмежено придатний до військової служби, непридатний до служби в ДШВ, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 21.09.2023 № 6039/1, проведено медичний огляд позивача гарнізонною військово-лікарською комісією в/ч НОМЕР_7 21.09.2023 року та на підставі статті 76 б, 36 б графи ІІ Розкладу хвороб, графи 10 ТДВ «Б» позивача визнано непридатним до служби у десантно-штурмових військах, обмежено придатним до військової служби.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач, перебуваючи у розпорядженні відповідного командира, будучи визнаним 15.09.2022 обмежено придатним, набув права на отримання додаткової винагороди у розмірі 20100 грн. з 01.06.2023 року, тобто з дня, коли абзац сьомий пункту 1-1 розпочав застосовуватись в редакції Постанови КМ № 1001 від 15.09.2023, по 14.02.2023 - день виключення позивача з особового складу частини.
При цьому, відповідно до наявних в матеріалах справи виписок позивач з 29.06.23 по 08.07.23, з 28.08.23 по 11.09.23, з 01.12.23 по 26.12.23 та з 26.12.23 по 01.02.24 перебував на лікуванні.
Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 27.09.2023 року № 270, позивач 27.09.2023 вибув у щорічну основну відпустку з 27.09. по 30.09.23.
Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 01.10.2023 року № 282, позивач 30.09.2023 прибув та приступив до виконання службових обов'язків з щорічної основної відпустки.
Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 29.11.2023 року № 343, позивач 29.11.2023 вибув на лікування до військово-медичного центру АДРЕСА_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 02.02.2024 року № 33, позивач 02.02.2024 прибув та приступив до виконання службових обов'язків після лікування.
Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 14.02.2024 року № 47, позивача з 14.02.2024 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Таким чином, позивач мав право на отримання додаткової винагороди у розмірі 20100 гривень за час виконання обов'язків військової служби у періоди з 01.06.23 по 28.06.23, з 09.07.23 по 27.08.2023, з 12.09.23 по 26.09.23, з 30.09.23 по 28.11.23, з 02.02.24 по 14.02.24.
Судом встановлено, що позивачу за періоди з 23.09.2023 по 26.09.2023, з 01.10.2023 по 28.11.2023, з 02.02.2024 по 14.02.2023 виплачена додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.
З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що позові вимог в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 20100 грн. за періоди з 01.06.23 по 28.06.23, з 09.07.23 по 27.08.23, з 12.09.23 по 22.09.23 та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 20100 грн. за періоди з 01.06.23 по 28.06.23, з 09.07.23 по 27.08.23, з 12.09.23 по 22.09.23, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 та ч. 2ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Стаття 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з вищезазначеного, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань протиправними діями відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.
Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведений факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
При розгляді даної справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Стосовно відшкодування позивачу понесених ним витрат на надання професійної правничої допомоги, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Види адвокатської діяльності перелічені у статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 10 частини третьої статті 2 КАС України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, в свою чергу, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Наведене дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, має право на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, у разі, якщо доведено, що останні були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Судом встановлено, що 19.06.2023 року між Адвокатом Мякота Тетяна Миколаївна та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №61/23. На підтвердження понесених витрат представником відповідача надано копію розрахунку вартості юридичних послуг до договору №61/23 від 19.06.2023; копію акту приймання-передачі наданих послуг від 11.03.2024р року, згідно якого вартість юридичних послуг склала 30000,00грн.; ордером від 20.06.2023р. про надання правничої (правової) допомоги адвокатом Мякота Т.М., свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження виконання умов Договору про надання правової допомоги та відповідно оплати за надані за цим договором послуги.
Отже, саме поведінка позивача, яка виразилася у ненаданні доказів понесення судових витрат на правничу допомогу, а так само у неповідомленні суду про їх надання після ухвалення судового рішення, дає підстави вважати про відсутність обґрунтованих підстав вважати, що такі понесені позивачем, та як наслідок необхідності їх відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22.
Таким чином, вказане вище дає підстави для висновку, про відмову в задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничої допомоги.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України ( НОМЕР_2 ), третя особа Військової частини НОМЕР_3 Міністерства Оборони України ( НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168 за періоди з 01.05.22 по 31.07.22, 01.09.22 по 29.10.22, з 05.12.22 по 13.02.23, з 14.02.23 по 03.03.22, з 16.03.23 по 14.04.23, з 29.06.23 по 08.07.23, з 28.08.23 по 11.09.23, з 01.12.23 по 26.12.23, з 26.12.23 по 01.02.23.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168 за періоди з 01.05.22 по 31.07.22, 01.09.22 по 29.10.22, з 05.12.22 по 13.02.23, з 14.02.23 по 03.03.22, з 16.03.23 по 14.04.23, з 29.06.23 по 08.07.23, з 28.08.23 по 11.09.23, з 01.12.23 по 26.12.23, з 26.12.23 по 01.02.23 у розмірі, збільшеному до 100 000 грн., пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 20100 грн. за періоди з 01.06.23 по 28.06.23, з 09.07.23 по 27.08.23, з 12.09.23 по 22.09.23.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 20100 грн. за періоди з 01.06.23 по 28.06.23, з 09.07.23 по 27.08.23, з 12.09.23 по 22.09.23, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.