21 серпня 2024 року м. Рівне №460/6738/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі також - відповідач 2), в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії від 09.05.2024 №172850026636 на умовах п. 4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 27.04.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як учаснику бойових дій, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди участі в бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан з 15.11.1987 по 17.09.1988 в трикратному розмірі.
Мотивуючи вимоги позову представник позивача зазначав, що має статус учасника бойових дій. Досягнувши 55-річного віку, ОСОБА_1 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України з письмовою заявою про призначення пенсії на умовах п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням відповідача 2 від 09.05.2024 йому відмовлено у задоволенні такої заяви, оскільки позивачем не було долучено довідки військового комісаріату про період участі в бойових діях, передбаченої Порядком підтвердження наявного трудового стажу №637 від 12.08.1993. На переконання сторони позивача, вказана відмова є протиправною, оскільки, з огляду на вимоги Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1, наданими пенсійному органу посвідченням учасника бойових дій та військовим квитком позивача повністю підтверджено його право на призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій. Просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 28.06.2024 відкрито письмове провадження у справі.
Позиція відповідачів щодо позовних вимог висловлена у відзивах на позов від 11.07.2024 та від 16.07.2024, відповідно до змісту яких вони заперечували проти їхнього задоволення, зокрема, посилаючись на неподання позивачем повного пакету документів для призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій, а саме: довідки про участь у бойових діях, на підставі якої видано посвідчення учасника бойових дій. Просили у задоволенні позову відмовити повністю.
В силу приписів ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні у справі матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду й вирішення спору по суті, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.07.2001.
Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_2 позивач проходив військову службу в період з 04.05.1987 по 11.05.1989 у лавах Збройних Сил СРСР; проходив військову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_3 з 15.11.1987 по 17.09.1988 та має право на пільги, встановлені постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №59-27 від 17.01.1983.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.04.2024 №6/4936 ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах з 07.05.1987 по 11.05.1989.
02.05.2024, після набуття 55 річного віку, позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на умовах п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Програмним забезпечення за принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії та документи які були надані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було розглянуто заяву позивача, долучені до заяви документи та 09.05.2024 за №172850026636 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку із недостатньою кількістю документів для призначення пенсії.
Так, у рішенні зазначено, що згідно п.6 постанови КМУ №637 від 12.08.1993 військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, втому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток №2).
До електронної пенсійної справи не долучено уточнюючу довідку про період участі у бойових діях на підставі якої видано посвідчення НОМЕР_4 від 05.07.2001.
Не погоджуючись з відмовою відповідача 2 та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі також - Закон №1058-IV).
Так, статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 4 Закону №1058-IV визначено, що Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Досягнення ОСОБА_1 необхідного пенсійного віку (55 років) та наявність у останнього необхідного страхового стажу (25 років) не є спірним у даній справі.
Як встановлено судом, єдиною підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії на умовах п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV слугувало ненадання довідки військового комісаріату про період (періоди) проходження військової служби й участі в бойових діях згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу №637 від 12.08.1993.
Так, положеннями підпункту 6 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком:
військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, яких визнано особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення (далі - АТО/ООС) та/або безпосередньої участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - оборона України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в АТО/ООС, обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації:
виписка з акта огляду МСЕК про групу та причину інвалідності;
документи про проходження військової служби (служби);
довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі - Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій), або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації;
посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (за наявності);
особам, яким надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 11 (з числа резервістів, військовозобов'язаних, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), 12, 13 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту":
виписка з акта огляду МСЕК про групу та причину інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в АТО/ООС або в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації;
посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (у разі відсутності в посвідченні особи з інвалідністю внаслідок війни пункту і статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до якого надано статус, такі відомості підтверджуються органом, що видав посвідчення, або додаються документи про безпосередню участь цих осіб в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації). Особами з числа резервістів і військовозобов'язаних, особами, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, додаються документи, які підтверджують їх належність до таких осіб (незалежно від наявності в посвідченні зазначених вище відомостей) (при призначенні пенсії особам з інвалідністю згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону);
військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, які брали участь у бойових діях, безпосередню участь в АТО/ООС та/або в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації:
документи про проходження військової служби (служби);
довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації;
посвідчення учасника бойових дій;
особам, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19 (з числа резервістів, військовозобов'язаних, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), 20, 21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту":
посвідчення учасника бойових дій (у разі відсутності в посвідченні учасника бойових дій пункту і статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до якого надано статус, такі відомості підтверджуються органом, що видав посвідчення, або додаються документи, які підтверджують безпосередню участь цих осіб в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації). Особами з числа резервістів і військовозобов'язаних, особами, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, додаються документи, які підтверджують їх належність до таких осіб (незалежно від наявності в посвідченні зазначених вище відомостей) (при призначенні пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону).
Таким чином, довідки про період участі в бойових діях надаються виключно особами, які брали участь у бойових діях, безпосередню участь в АТО/ООС та/або в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації.
При цьому, за змістом вимог підпункту 6 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для осіб, які виконували інтернаціональний обов'язок подається Пенсійному органу виключно в разі визнання особи з інвалідністю внаслідок захворювання, отриманого в період виконання інтернаціонального обов'язку, з метою підтвердження відповідного статусу для призначення пенсії по інвалідності.
У випадку відсутності в особи, яка виконувала інтернаціональний обов'язок інвалідності, відповідна довідка Пенсійним органом не повинна вимагатись, як така.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що у позивача відсутній статус особи з інвалідністю внаслідок війни.
Разом з тим, як встановлено судом та не є спірним у справі, до заяви про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій позивачем додано: 1) посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_5 від 05.07.2001; 2) військовий квиток серії НОМЕР_2 , відповідно до змісту якого позивач проходив військову службу в період з 04.05.1987 по 11.05.1989 у лавах Збройних Сил СРСР; проходив військову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_3 з 15.11.1987 по 17.09.1988 та має право на пільги, встановлені постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №59-27 від 17.01.1983.
Спільною постановою Центрального Комітету КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 № 59-27 "Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім'ям" було передбачено зараховувати до вислуги років для призначення пенсії один місяць служби за три місяці час служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, які прослужили встановлений строк служби в цій країні, а тим, хто отримав поранення, контузії, каліцтво або захворювання, незалежно від строку служби, і час безперервного перебування у зв'язку із цим на лікуванні в лікувальних закладах. Зазначене свідчить на користь того, що статус учасника бойових дій позивачу встановлений у зв'язку з участю в бойових діях на території Республіки Афганістан.
Відповідно до положень ч.2 та 4 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, а також пільгове (кратне) обчислення цього періоду військовослужбовцям, які за рішенням Уряду СРСР проходили військову службу в державах, де в той час велися бойові дії, для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення та отримання різних видів пенсій і соціальних виплат.
Зокрема, Законом СРСР "Про загальний військовий обов'язок" від 12.07.1967 №1950-VII і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981 №193, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №591/3086/16-а участь військовослужбовця у бойових діях може підтверджуватись і фактом набуття статусу учасника бойових дій у розумінні статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та відповідним посвідченням".
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29.08.2018 у справі №295/1129/17.
У розумінні статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом підтвердження обставини участі військовослужбовця у бойових діях є відповідне посвідчення учасника бойових дій.
У пункті 3.5 Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 по справі №1-13/2018 (1844/16, 3011/16) указано, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24 Основного Закону України). Конституційний Суд України зазначав, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012).
Принцип рівності в правах допускає застосування диференційованого підходу до певних правовідносин, зокрема, залежно від дати набуття відповідного права за умови, що обраний підхід є виправданим у демократичному суспільстві, та за наявності обґрунтованих підстав. У випадку регулювання соціальних прав із метою забезпечення соціальної справедливості застосування принципу абсолютної рівності може спричинити ситуацію, за якої внесення змін до будь-яких нормативно-правових актів (щодо прав та обов'язків осіб) буде неможливим, та створити загрозу економічній безпеці держави (призвести до негативних фінансових наслідків).
Європейський суд з прав людини вказував, що "неоднаковість ставлення є дискримінаційною, якщо вона позбавлена об'єктивного й розумного обґрунтування; іншими словами, якщо вона не переслідує легітимної мети чи якщо бракує виправданого співвідношення пропорційності між застосованими засобами та переслідуваною метою. Договірній державі належить певний простір оцінювання у визначенні, чи та якою мірою відмінності в інших подібних ситуаціях виправдовують неоднакове ставлення" (§ 51 рішення у справі "Stec and Others v. The United Kingdom" від 12 квітня 2006 року).
Відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи, незалежно від їх певних ознак, мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації; форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб забороняються; не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують прав та свобод інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг за певними ознаками особам, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій; закріплення у законі особливих вимог щодо реалізації окремих прав..
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-рп(ІІ)/2019 по справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) під використаним у національних законах України терміном військовослужбовці фактично слід розуміти у тому числі і військовослужбовців Радянської Армії та військовозобов'язаних під час спеціальних військових зборів Радянської Армії.
З огляду на викладене та зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника тлумаченням є однакове застосування правила дострокового виходу на пенсію для усіх військовослужбовців, які брали участь у бойових діях.
Відповідачем 2 при прийнятті спірного рішення вказано на необхідність підтвердження обставин участі військовослужбовця у бойових діях виключно відповідними документами, передбаченими Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до абз.6 п. 6 Порядку №637 військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до стажу роботи на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).
Аналізуючи зміст додатку №2 до Порядку №637 вбачається, що така довідка подається особою для зарахування до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Тобто, визначені Порядком №637 документи подаються особою не для вирішення питання про призначення пенсії учаснику бойових дій, а для зарахування до його загального страхового стажу періоду участі в бойових діях з розрахунку один місяць служби за три місяці, тобто в пільговому обчисленні.
У даному ж випадку в аспекті статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підтвердженню для призначення пенсії, насамперед, підлягають не обставини тривалості участі військовослужбовця у бойових діях, а сам факт такої участі.
Разом з тим, факт участі позивача у бойових діях уже був встановлений державою в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 під час вирішення питання про наявність підстав для видачі позивачу посвідчення учасника бойових дій.
За приписами п.2 ч.1 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України (абзаци перший та третій).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №63 від 08.02.1994 затверджено Перелік держав і періодів бойових дій на їх територіях, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього СРСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території.
Відповідно до Переліку держав і періодів бойових дій на їх територіях, затвердженого вказаною постановою, бойові дії на території Афганістану проводилися в період з квітня 1978 року по грудень 1989 року.
Суд зауважує, що військовий квиток позивача містить записи про проходження ним військової служби в період з 04.05.1987 по 11.05.1989 у лавах Збройних Сил СРСР, зокрема, у військовій частині польова пошта НОМЕР_3 з 15.11.1987 по 17.09.1988, а також про те, що позивач має право на пільги, встановлені постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №59-27 від 17.01.1983.
При цьому, як вже було зазначено судом, факт участі позивача у бойових діях встановлений державою під час вирішення питання про наявність підстав для видачі йому посвідчення учасника бойових дій.
Слід зазначити, що належність позивача до особи, яка має статус учасника бойових дій не є предметом спору у даній справі, посвідчення позивача не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку.
З огляду на викладене в його сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області від 09.05.2024 №172850026636.
З урахуванням наявних в матеріалах справи письмових доказів, на думку суду, позивач має право на зарахування до страхового стажу, що дає право на призначення дострокової пенсії за віком, періоду з 15.11.1987 по 17.09.1988 з розрахунку один місяць служби за три місяці.
При цьому, як встановлено судом та підтверджено відповідачами, на дату звернення до пенсійного органу позивач досяг 55 років, його страховий стаж становив - 30 років 00 місяців 09 днів.
Тобто, у позивача наявне право на призначення пенсії за віком як військовослужбовцю, який брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан, згідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щодо дати з якої позивачу слід призначити пенсію, а також органу, який слід зобов'язати здійснити таке призначення, то суд зазначає наступне.
Статтею 45 Закону №1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач звернувся з заявою про призначення пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України 02.05.2024.
Необхідного пенсійного віку (55 років) позивач досяг 26.03.2024.
З наведеного слідує, що з урахуванням вимог ст. 45 Закону №1058, позивачу має бути призначена пенсія з 27.03.2024 (наступного дня після досягнення ним 55 річного віку).
При цьому стосовно можливості зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачеві пенсію суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається, судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви, за принципом екстериторіальності, структурним підрозділом визначено відповідача 2, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі 460/17257/23.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, згідно з принципом процесуальної економії слід застосовувати такий спосіб захисту, який приведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду, а також недопустимим є штучне подвоєння судового процесу (висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Суд враховує, що за приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії;
- виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Отже, після ухвалення спірного рішення електронна пенсійна справа позивача, отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області для розгляду заяви про призначення пенсії, передана засобами програмного забезпечення до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке б, у разі прийняття щодо позивача рішення про призначення пенсії, було зобов'язане здійснювати виплату такої пенсії.
Таким чином, суд вважає, що в даному випадку належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача на пенсійне забезпечення є як зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити пенсію, так і зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати позивачу пенсію.
Суд зазначає, що у цій справі повноваження відповідачів не є дискреційними, оскільки у даному випадку є лише один правомірний і законно-обґрунтований варіант поведінки суб'єктів владних повноважень - призначити та виплачувати позивачу пенсію.
Дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку, дійсно, суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли існує лише один правомірний і законно-обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
З огляду на настання визначених законодавством умов, відповідачі були зобов'язані вчинити конкретні дії на користь позивача - призначити та виплачувати пенсію відповідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 27.03.2024.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень в ході розгляду справи не довели правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, знайшли своє часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні, з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії від 09.05.2024 №172850026636 на умовах п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити з 27.03.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як учаснику бойових дій, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди участі в бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан з 15.11.1987 по 17.09.1988 в трикратному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати з 27.03.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 21 серпня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69005, ЄДРПОУ/РНОКПП 20490012) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя С.А. Борискін