Справа № 420/21761/24
21 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивачка просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №155250029034 від 13.06.2024; - зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до її - ОСОБА_1 , стажу роботи періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 та призначити та виплачувати її - ОСОБА_1 , пенсію з моменту досягнення пенсійного віку, а саме з 18.04.2024 довічно.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №155250029034 від 13.06.2024 року їй відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж в 31 рік при наявному 27 років 8 місяців 20 день. При цьому, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 09.04.1985 року, оскільки ім'я в свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ).
Позивачка вважає необґрунтованими такі підстави незарахування періодів роботи, оскільки трудова книжка містить усі необхідні записи, що підтверджують факт зайнятості на відповідних роботах. Для зарахування трудового стажу визначальним є підтвердження саме факту зайнятості особи на відповідних роботах.
При цьому, трудова книжка містить містить усі необхідні записи про зміну прізвища, тому відсутні підстави для підтвердження трудової діяльності уточнюючими документами. Таким чином, позивачка вважає, що має право на зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 09.04.1985 року та на призначення пенсії за віком.
Ухвалою суду від 15.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в електронній формі.
Представник ГУ ПФУ в Одеській області подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову з підстав правомірності відмови у призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного страхового стажу в 31 рік. Так як в свідоцтві про шлюб позивачки міститься невідповідність імені з паспортними даними, ГУ ПФУ в Запорізькій області правомірно не було зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 .
До суду від представника ГУ ПФУ в Запорізькій області надійшов відзив на позов, у якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення прийнято правомірно. Необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком в 31 рік у заявниці відсутній. При опрацюванні наявних документів ОСОБА_1 її страховий стаж становить 27 років 8 місяців 20 днів. Оскільки в трудовій книжці позивача та в свідоцтві про шлюб НОМЕР_2 ім'я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) не збігається з паспортними даними ( ОСОБА_3 ), то періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 від 09.04.1984 року не можуть бути зараховані до страхового стажу позивача.
Справа розглянута у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 .
06.06.2024 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку за принципом за результатом яку за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Запорізькій області та прийнято рішення №155250029034 від 13.06.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Необхідний страховий стаж становить 31 рік, страховий стаж заявниці становить 27 років 8 місяців 20 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 09.04.1985р., оскільки ім'я в свідоцтві про шлюб НОМЕР_2 ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ).
Позивачка, вважаючи рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №155250029034 від 13.06.2024 протиправним, та таким, що підлягає скасуванню, звернулась до суду з цим позовом.
Відповідно до свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_4 від 11.05.1964 року її дівоче прізвище - « ОСОБА_4 » (мовою оригіналу), ім'я « ОСОБА_3 ».
На підставі свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_5 від 25.04.1986 року прізвище « ОСОБА_4 » було змінено на « ОСОБА_5 » (мовою оригіналу). Згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 24.10.1990 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано, прізвище останньої після розірвання шлюбу - « ОСОБА_5 ».
17.12.1994 року укладено шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 17.12.1994 року. Прізвище позивачки після укладення шлюбу - « ОСОБА_10 ».
В матеріалах справи наявна копія трудової книжки серії НОМЕР_1 від 09.04.1985 року, на титульній сторінці якої в розділі «Прізвище» вказано наступне (мовою оригіналу): « ОСОБА_4 » (закреслено), « ОСОБА_5 » (закреслено), « ОСОБА_10 ». В розділі ім'я вказано « ОСОБА_3 ».
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ст.1 Закону №1058 в редакції від 04.05.2024, чинній на час виникнення спірних правовідносин, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Пунктом 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1) в редакції від 15.02.2024 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV на призначення пенсії за віком мають право особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Оскаржуваним рішенням позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік, за наявності стажу 27 роки 3 місяці 21 день.
Згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до частини 1 статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення » від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом першим Порядку підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) в редакції від 18.05.2024 року визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування - є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Також а відсутності трудової книжки та у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку №637).
Згідно з підпунктом 1.1. пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
На період внесення записів до трудової книжки позивача в рамках спірних періодів діяла Інструкція №162, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993. З 29.07.1993 року по сьогодні діє Інструкція №58.
Відповідно до п.1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Пунктом 2.1. Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудових книжок і вкладишів до них виробляється на мові союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташоване дане підприємство, установа, організація, і офіційною мовою СРСР.
Відповідно абз. 2 п.2.11. Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Згідно з абз. 1 п.4.1. Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка.
В оскаржуваному рішенні, обґрунтовуючи відмову у призначенні пенсії вказано про незарахування стажу позивачці, оскільки ім'я в свідоцтві про шлюб НОМЕР_2 « ОСОБА_3 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».
У позивачки наявна трудова книжка серії НОМЕР_1 від 09.04.1985, в яку внесені записи її трудової діяльності. Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ фактично визнано трудову книжку позивачки та відповідно всі записи у ній недійсними з підстав невідповідності свідоцтва про шлюб заявниці її паспортним даним, а саме в частині зазначення ім'я « ОСОБА_3 » (мовою оригіналу), замість « ОСОБА_3 ».
Суд вважає таку позицію ГУ ПФУ необґрунтованою, прийнятою без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливою та такою, що не відповідає дотриманню необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.
Верховним Судом сформований правовий висновок, згідно якого що право пенсіонера на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні (постанови від 07.02.2018 по справі №275/615/17, від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а).
Верховний Суд свої висновки підтвердив у постанові від 20.01.2022 року №591/7003/16а за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Сталою практикою Верховного Суду є посилання на дотримання суб'єктами владних повноважень положень законодавства, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Так у постанові від 02.12.2021 по справі №263/9464/16-а Верховний Суд зазначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).
Вказана правова позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду у цій категорії справ.
У постанові від 20.01.2022 року у справі №591/7003/16а Верховний Суд вказує, що у касаційній скарзі відповідач заперечує проти зарахування до трудового стажу, який дає позивачу право на призначення пенсії на пільгових умовах, посилаючись на відсутність уточнюючих довідок.
Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема, у постановах від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17 та від 12.12.2019 у справі №423/405/17 Верховний Суд зазначив, що відповідно до ст.62 Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У постанові від 20.01.2022 року у справі №591/7003/16а 27 зазначено, що колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
Суд вважає, що недотримання підприємством вимог законодавства не є відповідальністю працівника та не може бути причиною позбавлення останнього права на належне пенсійне забезпечення. Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що сумніви відповідача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що періоди роботи позивачки згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 09.04.1985 не можуть бути незараховані до трудового стажу з підстав, викладених в оскаржуваному рішенні.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Оскаржуване рішення містить єдину підставу незарахування ГУ ПФУ в Запорізькій області періодів роботи до страхового стажу заявниці, що полягає в невідповідності зазначеного в свідоцтві про шлюб ім'я паспортним даним, що визнано судом неправомірним. Однак рішення не містить відомостей щодо дослідження суб'єктом владних повноважень записів роботи, які містяться в трудовій книжці заявниці. Таким чином, з рішення не вбачається, чи був відповідачем проведений всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх поданих документів для призначення пенсії.
Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Суд вважає, що ГУ ПФУ в Запорізькій області, приймаючи оскаржуване рішення, діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачці, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої нею заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачці в призначенні пенсії.
Суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №155250029034 від 13.06.2024 про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд враховує, що в оскаржуваному рішенні не зазначено які саме періоди роботи (із заначенням їх дат) не були враховані відповідачем та вважає, що з урахуванням дискреційних повноважень відповідача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та захисту шляхом: визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №155250029034 від 13.06.2024 про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивачки від 06.06.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У відзиві на позов представник ГУ ПФУ в Одеській області зазначав, що стягнення з Управління судового збору не відповідає вимогам законодавства, однак суд такі доводи не приймає, оскільки згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачкою за подання даного позову сплачено судовий збір у розмірі 969 грн.
Суд вважає, що на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплаченого судового збору у розмірі 800 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області - суб'єкта владних повноважень, яким приймалось оскаржуване рішення.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №155250029034 від 13.06.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2024 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати за сплату судового збору в розмірі 800 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва