про відмову в забезпечення позову
21 серпня 2024 р. № 400/7898/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши заяву про забезпечення позову
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
21 серпня 2024 року ОСОБА_1 до подачі позовної заяви звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його посадових осіб, а також командирам та уповноваженим особам інших військових частин Збройних Сил України вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову служу під час мобілізації, на особливий період до моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили.
Заява мотивована тим, що позивача було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». При цьому, йому видано повістку про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 23.08.2024 о 09 годині 00 хвилин для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби. Позивач повідомляє, що ним у найкоротший термін планується подання адміністративного позову про визнання протиправною відмови ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку/бронювання, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації. Таким чином, якщо Позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь Позивача, оскільки надання відстрочки/бронювання від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим. В свою чергу, забезпечення позову, шляхом заборони Відповідачу вчиняти певні дії, сприятиме збереженню існуючого становища прав та обов'язків Позивача.
У відповідності до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною 2 ст. 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ст. 151 ч. 1 п. 3, 4 КАС України, позов може бути забезпечено забороною відповідачу та іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Дослідивши доводи та підстави, викладені в заяві про забезпечення позову та позовну заяву та матеріали, додані до неї, суд дійшов наступного висновку:
За своєю суттю інститут забезпечення позову є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Предметом оскарження в даній справі є відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
При обранні шляху забезпечення позову позивач просить заборони відповідачу та іншим особам вчиняти дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, суд вважає, що обраний шлях забезпечення позову не відповідає предмету оскарження в межах заявлених позовних вимог.
Окрім того, заборона відповідачу та іншим особам вчиняти дії щодо призову, на думку суду, є втручанням суду в імперативну діяльність ТЦК, що є неприпустимим.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. 150-151, 154 КАС України, адміністративний суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 КАС України.
Ухвала підписана суддею 21.08.2024 р.
Суддя Н.В. Лісовська