21 серпня 2024 рокусправа № 380/16326/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовський Р.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» до Львівської митниці, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № 209000/2024/800039/2 від 20.05.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію. Митну вартість товару визначив за основним методом та надав Львівській митниці належний та відповідний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у платіжних документах, в умовах поставки товару, у інвойсах не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просив позов задовольнити.
Відповідач у своїх запереченнях вказує, що Львівська митниця встановила невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості. Декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості. На вимогу декларантом жодних додаткових документів не надано. Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелами інформації для коригування митної вартості слугували: для товару №1 - МД №UA100380/2024/312537 від 08.04.2024, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками становить 3,97 дол. США за кг; для товару №2 - МД №UA500080/2024/003190 від 13.03.2024, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками становить 3,97 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Декларант скористався правом на випуск товарів за МД від 21.05.2024 №24UA209160005552Ul y вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до положень частини сьомої статті 55 Кодексу. Сума донарахованих митних платежів по оскаржуваному рішенню про коригування митної вартості - 123384,89грн. Просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою судді від 5 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
09.01.2019 між ТзОВ «СПАНРАЙЗ» (надалі-покупець) і «CNBМ INTERNATIONAL CORPORATION» (надалі - продавець) укладено контракт №SR-CNВМ-20190109.
Відповідно до п. 1.1 контракту продавець зобов'язується продати (передати право користуватися, володіти, розпоряджатися), а покупець прийняти та сплатити товар. Асортимент товару, його ціна та умови постачання обумовлюються інвойсом продавця.
Згідно з п. 2.1 контракту загальна вартість товару, що продається за цим контрактом, становить 1000000 USD.
Пунктом 2.2 контракту встановлено, що валюта платежу - долари США.
Згідно з п. 2.3 контракту розрахунки за товар, що поставляється, здійснюється шляхом банківського переказу з рахунку покупця на рахунок продавця.
Відповідно до п. 2.4 контракту оплата за кожну поставку може здійснюватися кількома переказами коштів.
Оплата проводиться покупцем відповідно до цього контракту передоплатою або за фактом отримання товару (п. 2.5 контракту).
Згідно з 2.6 контракту умови оплати кожної окремої партії товару визначаються інвойсом на цю партію.
Відповідно до умов відвантаження і доставки контракту згідно з п. 3.1 контракту умови поставки кожної окремої партії товару вказуються в інвойсі на цю партію.
Згідно з додатковою угодою №5 до контракту № SR-CNВМ-20190109 від 09.01.2019 сторони контракту погодили п. 9 контракту - юридичні адреси та реквізити сторін.
На підставі Контракту № SR-CNBM-20190109 від 09.01.2019 (далі за текстом Контракт), Інвойсу №SAAE4023066-3.94.100.131.4015 від 12.03.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" (далі за текстом позивач) ввезло на митну територію України: Товар МІ.Код TH ЗЕД - 6005370090 Сітка затінююча/ Sunshade net - трикотажне полотно основов'язаного переплетення пофарбоване (зеленого кольору), що виготовлено із синтетичних стрічкових ниток шириною не більше 2мм ( поліетилен 100%), по всій довжині кромок присутні періодично розміщені отвори, що виконані в процесі виготовлення виробу; у рулонах шириною більше 30 см. Сфера застосування: для теплиць та для відкритого грунту; для створення декоративних та інших огорож територій від потрапляння прямих сонячних променів, у будівництві; для завішування будь-яких типів будівельних фасадів: щільність: 30 Г/М2 розмір: 3X100 М , кількість - 7рул; щільність: 36 Г/М2 розмір: 3X100 М , кількість - 77рул; щільність: 50 Г/М2 розмір: 2X100 М , кількість - 28рул; щільність: 50 Г/М2 розмір: 6X50 М , кількість - 50рул; щільність: 50 Г/М2 розмір: 10X50 М , кількість - 54рул., щільність: 60 Г/М2 РОЗМІР: 2X100 М , кількість - 50рул., щільність: 70 Г/М2 розмір: 3X50 М , кількість - 50рул„ щільність: 70 Г/М2 РОЗМІР: 4X50 М , кількість - 25рул„ щільність: 70 Г/М2 розмір: 6X50 М , кількість - 30 рул., щільність: 90 Г/М2 розмір: 3X50 М , кількість - 42рул., щільність: 90 Г/М2 розмір: 6X50 М , кількість - 40рул. Торговельна марка: AGREEN. Країна виробництва: CN. Виробник: CNBM INTERNATIONAL CORPORATION, (далі за текстом Товар № 1). Товар №2.Код TH ЗЕД -6006310090 Сітка від птахів, являє собою полотно завширшки більш як 30см, трикотажне, поперечнов'язане, філейного типу переплетіння, із синтетичних поліетиленових (100%РЕ) монониток, без покриття, без просочення, УФ-стабілізоване, зеленого кольору, в ЩІЛЬНІСТЬ: 19 Г/М2 розмір: 4X100 М, розмір вічка: 15X17мм, кількість - 200рул. Торговельна марка: AGREEN Країна виробництва: CN Виробник: CNBM INTERNATIONAL CORPORATION, (далі за текстом Товар № 2);
Товар №З. Код TH ЗЕД - 3926909790 Сітка шпалерна з поліетилену високої щільності (100%HDPE), з прямокутними вічками, виготовлена шляхом екструзії, не з листового матеріалу, без покриття, УФ- стабілізована, зеленого кольору, в рулонах (для вертикальної підтримки рослин в сільському господарстві. Щільність 8г/м2, розмір вічка 15x17см, розмір рулону 1,7x500м - 106 рулонів. Країна виробництва: CN Торговельна марка: AGREEN Виробник: CNBM INTERNATIONAL CORPORATION, (далі за текстом Товар № 3);
Товар №4. Код TH ЗЕД - 3916901090 Моноволокна з максимальним поперечним перетином більш як 1 мм без будь-якого іншого оброблення, з полімерних матеріалів з продуктів поліприєднання (адитивної полімеризації) POLYESTER MONOFIL WIRE, ROUNDBLACK COLOR, діаметр 02.2mm, довжина рулону 2000m, кількість - 800рул., Країна виробництва: CN Торговельна марка: AGREEN Виробник: CNBM INTERNATIONAL CORPORATION, (далі за текстом Товар № 4).
20.05.2024 Львівська митниця (далі за текстом відповідач) прийняла до митного оформлення товари зазначені вище та електронну митну декларацію (далі за текстом ЕМД) № 24UA209160005524U6 .
У ЕМД № 24UA209160005524U6 Позивач заявив митну вартість:
Товар №1 -726946,06 грн, розраховані митні платежі склали: - 215176,03 грн, у тому числі: ввізне мито - 58155,68 грн, податок на додану вартість - 157020,35 грн.
Товар №2 - 202046,61 грн;розраховані митні платежі склали: - 59805,80 грн, у тому числі: ввізне мито - 16163,73 грн, податок на додану вартість - 43642,07 грн.
Товар №3 - 133558,66 грн; розраховані митні платежі склали: - 26711,73 грн, у тому числі: ввізне мито -0 грн, податок на додану вартість - 26711,73 грн.
Товар №4 - 692947,51 грн; розраховані митні платежі склали: - 180166,36 грн, у тому числі: ввізне мито - 34647,38 грн, податок на додану вартість - 145518,98 грн.
Разом із ЕМД № 24UA209160005524U6 для підтвердження митної вартості, декларант позивача подав відповідачу наступні документи:
-Контракт SR-CNBM-20190109 від 09.01.2019 та Додаткова угода № 5 до Контракту SR-CNBM-20190109 від 09.01.2019;
-Інвойс № SAAE4023066-3.94.100.131.4015 від 12.03.2024;
-Коносамент No QN24030071 від 10.04.2024;
-Рахунок фактура № LS-4559813 від 07.05.2024;
-Платіжна інструкція № 549 від 07.05.2024;
-Рахунок фактура № LS-4560532 від 10.05.2024;
-Платіжна інструкція № 559 від 10.05.2024;
-Довідка про транспортні витрати № 429509 від 10.05.2024;
-CMR № 176495 від 16.05.2024.
-Договір про ТЕО 88475 від19.10.2017;
-Договір перевезення вантажів № 1354 від 05.03.2024.
Декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості.
Відповідач зазначив, що на вимогу декларантом жодних додаткових документів не надано.
Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III.
Джерелами інформації для коригування митної вартості слугували:
- для товару №1 - МД №UA100380/2024/312537 від 08.04.2024, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками становить 3,97 дол. США за кг;
- для товару №2 - МД №UA500080/2024/003190 від 13.03.2024, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками становить 3,97 дол. США за кг.
Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Декларант скористався правом на випуск товарів за МД від 21.05.2024р. №24UA209160005552Uly вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до положень частини сьомої статті 55 Кодексу.
Сума донарахованих митних платежів по оскаржуваному рішенню про коригування митної вартості - 123384,89грн.
20.05.2024 Відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості № 209000/2024/800039/2.
Не погоджуючись з оскаржуваним Рішенням, позивач 20.05.2024 випустив у вільний обіг товари за ЕМД № 24UA209160005552U1 з наданням гарантій відповідно до розділу X МК України, по якій (графа 48 декларації) було надмірно сплачено митні платежі в загальному розмірі 123 384,89 грн (у тому числі по мито - 33347,27 грн, ПДВ -90037,62 грн).
Не погоджуючись із згаданим рішенням про коригування митної вартості позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Змістом спірних правовідносин є рішення про коригування митної вартості товарів, прийняте Львівською митницею Державної митної служби України № 209000/2024/800039/2 від 20.05.2024.
При вирішенні спору по суті, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.
Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з статтею 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).
Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.
Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:
- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).
Згідно з правилами частин третьої - шостої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини четвертій статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018 року, №815/6827/17 від 29.01.2019 року, №804/2256/16 від 12.11.2021 року, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021 року №480/3558/19 від 17.11.2021 року, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов'язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Щодо порушення зазначеного у рішенні від 26.06.2024 № UА209000/2024/400101/2 про те, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.
Суд встановив, що для здійснення митного оформлення товару подало електронну митну декларацію № 24UA209160005524U6.
Разом із ЕМД № 24UA209160005524U6 для підтвердження митної вартості, декларант позивача подав відповідачу наступні документи:
-Контракт SR-CNBM-20190109 від 09.01.2019 та Додаткова угода № 5 до Контракту SR-CNBM-20190109 від 09.01.2019;
-Інвойс № SAAE4023066-3.94.100.131.4015 від 12.03.2024;
-Коносамент No QN24030071 від 10.04.2024;
-Рахунок фактура № LS-4559813 від 07.05.2024;
-Платіжна інструкція № 549 від 07.05.2024;
-Рахунок фактура № LS-4560532 від 10.05.2024;
-Платіжна інструкція № 559 від 10.05.2024;
-Довідка про транспортні витрати № 429509 від 10.05.2024;
-CMR № 176495 від 16.05.2024.
-Договір про ТЕО 88475 від19.10.2017;
-Договір перевезення вантажів № 1354 від 05.03.2024.
Рішення про коригування митної вартості від 20.05.2024 року NsUA209000/2024/800039/2 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 20.05.2024 Ns24UA209160005524U6) виносилось на товари:
1.Сітка затінююча/ Sunshadenet - трикотажне полотно основов'язаного переплетення пофарбоване (зеленого кольору), що виготовлено із синтетичних стрічкових ниток шириною не більше 2мм (поліетилен 100%), по всій довжині кромок присутні періодично розміщені отвори, що виконані в процесі виготовлення виробу; у рулонах шириною більше ЗО см. Торговельна марка: AGREEN Країна виробництва: CN Виробник: CNBM INTERNATIONAL CORPORATION за ціною 2,6108 дол. США за кг, на умовах поставки FOB NINGBO;
2.Сітка від птахів, являє собою полотно завширшки більш як 30см, трикотажне, поперечнов'язане, філейного типу переплетіння, із синтетичних поліетиленових (100%оРЕ) монониток, без покриття, без просочення, УФ-стабілізоване, зеленого кольору, в рулонах. Використовується в сільському господарстві для захисту рослин від птахів. ЩІЛЬНІСТЬ: 19 Г/М2 РОЗМІР: 4X100 М, РОЗМІР ВІЧКА: 15X17мм, кількість - 200рул. Торговельна марка: AGREEN Країна виробництва: CN Виробник: CNBM INTERNATIONAL CORPORATION. За ціною 3,3536 дол. США за кг., на умовах поставки FOB NINGBO.
Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення, товаросупровідних документах та встановлено наступне:
-умови поставки оцінюваного товару згідно з інвойсом -FOBNINGBO, відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FOB (... namedportofshipment ) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Для підтвердження додаткових складових митної вартості, відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, надано рахунки про надання ТЕП від 07.05.2024 № LS-4559813 та від 10.05.2024 № LS-4560532, які мають ознаки підробки, оскільки різниця в датах документів 3 дні, а розміщення печаток та підписів на обох документах повністю співпадають, очевидно створені шляхом копіювання (перенесення), що викликає сумніви у достовірності заявлених відомостей;
-у наданих рахунках відсутні відомості про такі складові митної вартості як страхування, вивантаження, перевантаження та обробку оцінюваних товарів в порту призначення (портовий збір, вартість перевантаження контейнерів, документальний супровід, тощо), не зазначено географічні пункти маршруту перевезення та відсутні відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до оцінюваних товарів (зазначено лише номер контейнера, шрифт якого відрізняється від основного тексту);
-рахунки про ТЕП містять посилання на договір від 19.10.2017 № 88475, у графі 44 МД зазначено два договори про перевезення, крім даного ще договір від 05.03.2024 № 1354, однак жодної Заявки, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, заплановану дату надання вантажу відправником та іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО оцінюваного товару, до митного оформлення не надано;
-зазначену у графі 44 ЕМД CMR від 16.05.2024 №176495 до митного оформлення і додатково не надано;
-банківські платіжні документи, що підтверджують оплату транспортно- експедиційних послуг №549, №559 не містять жодних відміток банку;
-прайс-листи містять обмежену інформацію про ціну товару на конкретних умовах поставки FOBNINGBO у визначеній кількості, що не відповідає загальноприйнятому визначенню прайс-листа, оскільки не є пропозицією широкому колу осіб у звичайному ході торгівлі;
-в копії митної декларації країни відправлення №310420240549875807 від 13.03.2024 коди товарів не відповідають заявленим до митного оформлення, та відсутні відомості про порт відвантаження - NINGBO, також слід відмітити, що декларантом з урахуванням вимог статті 254 Кодексу не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення.
Львівська митниця встановила невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості.
Щодо твердження відповідача в Рішенні про коригування митної вартості товарів № 209000/2024/800039/2 від 20.05.2024 про те, що умови поставки оцінюваного товару згідно з інвойсом -FOBNINGBO, відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FOB (... namedportofshipment ) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Для підтвердження додаткових складових митної вартості, відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, надано рахунки про надання ТЕП від 07.05.2024 № LS-4559813 та від 10.05.2024 № LS-4560532, які мають ознаки підробки, оскільки різниця в датах документів 3 дні, а розміщення печаток та підписів на обох документах повністю співпадають, очевидно створені шляхом копіювання (перенесення), що викликає сумніви у достовірності заявлених відомостей.
Суд вважає таке твердження відповідача необґрунтованим, оскільки він не надав жодного доказу (висновку про експертної організації) на підтвердження підробки вказаних документів, та не навів яким чином вищевказані зауваження до розміщення печаток впливають на визначення числових значень складових митної вартості товару.
Суд враховує ту обставину, що відповідачу позивач надав Довідку про транспортні витрати № 429509 від 10.05.2024, яка є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Стосовно зауваження відповідача про те, що у наданих рахунках відсутні відомості про такі складові митної вартості як страхування, вивантаження, перевантаження та обробку оцінюваних товарів в порту призначення (портовий збір, вартість перевантаження контейнерів, документальний супровід, тощо), не зазначено географічні пункти маршруту перевезення та відсутні відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до оцінюваних товарів (зазначено лише номер контейнера, шрифт якого відрізняється від основного тексту), суд зазначає наступне.
Суд встановив, що відповідно до Довідки про транспортні витрати 429509 від 10.05.2024, яка була надана митному органу, страхування не здійснювалось.
Отже, в такому випадку декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.
Щодо твердження відповідача про те, що рахунки про ТЕП містять посилання на договір від 19.10.2017 № 88475, у графі 44 МД зазначено два договори про перевезення, крім даного ще договір від 05.03.2024 № 1354, однак жодної Заявки, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, заплановану дату надання вантажу відправником та іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО оцінюваного товару, до митного оформлення не надано.
Суд погоджується з твердженням позивача про те, що факт неподання документів не свідчить, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тобто підстав, передбачених ч.3. ст. 53 МК України для витребування документів.
Відсутність Договору на перевезення не свідчить про неповноту та/або недостовірність відомостей про вартість транспортних витрат, оскільки такі відомості містяться в інших документах, що підтверджують вартість перевезення.
Відомості про вартість перевезення містились не тільки в Заявці, а ще в рахунках про надання TEO № LS-4559813 від 07.05.2024, № LS-4560532 від 10.05.2024, відомості в яких кореспондуються між собою та підтверджують складові митної вартості (вартість доставки).
Не надання Заявки, яка стосується вказаної поставки не могло жодним чином унеможливити перевірку витрат на транспортування Відповідачем на підставі інших документів, а саме рахунків про надання TEO № LS-4559813 від 07.05.2024, № LS-4560532 від 10.05.2024 та Довідки про транспортні витрати № 429509 від 10.05.2024.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, окрім інших, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Замовлення, що подається змовником до постачальника не є документом комерційного значення, такий документ містить лише відомості про опис товару, номер моделі, колір та їх кількість.
Суд зазначає, що замовлення на поставку товару відсутнє у переліку документів, передбаченому ст. 53 Митного кодексу України, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості.
З огляду на вказане, відсутність замовлень серед документів, поданих до митного оформлення, жодним чином не впливає на можливість визначення складових числового значення заявленої митної вартості.
Суд зазначає, що заявка на поставку товару є попереднім замовленням покупця, що не виступає товаросупровідним документом, не є документом із остаточною інформацією про товар, його кількість чи ціну. Тобто заявка на поставку партії товарів лише свідчить про майбутню угоду та поставку, відтак не містить відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, замовлення до контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє особа. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.
Щодо зауважень відповідача про те, що зазначену у графі 44 ЕМД CMR від 16.05.2024 №176495 до митного оформлення і додатково не надано, суд зазначає наступне.
Суд враховує ту обставину, що Відповідачу було надано Довідку про транспортні витрати 429509 від 10.05.2024, яка є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Однак, митний орган при прийнятті рішення митний орган не навів обґрунтувань щодо впливу на митну вартість відсутності вказаних документів.
Стосовно твердження митного органу про те, що банківські платіжні документи, що підтверджують оплату транспортно-експедиційних послуг №549, №559 не містять жодних відміток банку.
Суд встановив, що переказ коштів позивач здійснив з використанням електронного розрахункового документа за допомогою системи дистанційного обслуговування "клієнт-банк" відповідно до Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216.
Відповідно до пункту 1.4. вказаного Положення розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк", тощо, здійснюються згідно з порядком, визначеним нормативно-правовими актами Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті в Україні. Оформлення електронного платіжного документу позивач виконав відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.
Оригінал цього електронного документу зберігається на сервері банку. Позивач виготовив паперову копія платіжної інструкції №277, яка містить усі передбачені п. 10.5 Інструкції реквізити. Паперові копії електронного документу (платіжної інструкції), які подані до митного органу засвідчені електронним цифровим підписом уповноваженої позивачем особи - митним брокером та згідно зі ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" є належним підтвердженням відповідності оригіналу.
Щодо твердження відповідача про те, що прайс-листи містять обмежену інформацію про ціну товару на конкретних умовах поставки FOB NINGBO у визначеній кількості, що не відповідає загальноприйнятому визначенню прайс-листа, оскільки не є пропозицією широкому колу осіб у звичайному ході торгівлі, то обов'язкове подання такого документу ч.2 ст.53 МК України не передбачено.
До переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/ або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.
Положеннями п.4 ч1 ст.3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.
Оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару конкретному покупцю, а й на загальний доступ можливих покупців на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Митний орган не аргументував, як зазначені обставини впливають на числові значення митної вартості товарів, що було подано до митного оформлення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі №815/4686/16.
У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: для товару №1 - МД №UA100380/2024/312537 від 08.04.2024, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками становить 3,97 дол. США за кг; для товару №2 - МД №UA500080/2024/003190 від 13.03.2024, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками становить 3,97 дол. США за кг.
Відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій, а не будь-яких інших. Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків, а також причин не проведення коригування на обсяг партії на комерційні рівні (обсяги поставок різняться в десятки разів), різні країни експорту, різні умови поставки, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати однієї митної декларації, яка з неочевидних причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки, тощо, не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим.
Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митна вартість товару відповідачем визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов'язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об'єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.
Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржених рішень.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Окрім того, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».
Однак, оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.
Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за методом 2ґ, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування його є підставними та підлягають задоволенню.
Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано копію договору №039-МВ від 27.06.2024 про надання правової допомоги, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги №1469044 від 25.07.2024, копію акту (звіту) прийому наданих послуг від 25.07.24 до договору про надання правової допомоги №039-МВ від 27.06.2024, копію платіжної інструкції від 27.06.2024.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив щодо розміру витрат на правничу допомогу. Зазначив, що вказана справа є справою незначної складності. Обсяг матеріалів опрацьованих адвокатом, а саме документів, що подавалися декларантом позивача до митного оформлення є незначним. Вважає, що сума витрат на надання правничої допомоги, яку заявляє представник позивача у позовній заяві до відшкодування є завищеною.
Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи №200/14113/18-а.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від попередньо заявленої суми.
Таким чином, суд висновує, що обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 2000,00 грн, саме ця сума судових витрат на правничу допомогу адвоката підлягає присудженню на користь позивача.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № 209000/2024/800039/2 від 20.05.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м.Львів ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» (вул. Дмитра Луценка, 15, м Київ ЄДРПОУ 41482988) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м.Львів ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» (вул. Дмитра Луценка, 15, м Київ ЄДРПОУ 41482988) 2000,00 (дві тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович