21 серпня 2024 року Справа № 280/3510/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Пулинець Богдана Анатолійовича (вул. Троїцька, буд. 21, м. Суми, 40022), до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
17.04.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, надіслана засобами поштового зв'язку 09.04.2024, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Пулинець Богдана Анатолійовича, до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним не нарахування та не виплату позивачу відповідачем, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 01.06.2023 по 31.12.2023 року;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 01.06.2023 по 31.12.2023 року.
Крім того, просить визнати причину пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом поважною та поновити такий строк.
Також до позову додане клопотання, в якому представник просить витребувати у відповідача документи чи їх копії, а саме:
1) витяг з наказу про зарахування позивача на військову службу;
2) бойові розпорядження за період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року;
3) витяги з Журналу бойових дій стосовно участі позивача в бойових діях за період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року;
4) рапорти (донесення) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань за період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року;
5) довідку про розмір грошового забезпечення позивача з зазначенням всіх складових за період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року;
6) накази про призначення додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 №168 в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 проходить військову строкову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 - в/ч НОМЕР_1 . У період з 01.06.2023 по 31.12.2023 позивач здійснював бойові (спеціальні) завдання необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та мав право на виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168. Однак, у вказаний період виплата додаткової винагороди, яка визначена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, відбувалась із порушенням вимог чинного законодавства, адже виплачувалась не в повному обсязі, а саме не в розмірі 30 000 грн. з розрахунку на місяць, що призвело до порушення права позивача на отримання винагороди за свою працю та належний соціальний захист. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 22.04.2024 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
24.04.2024 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду із цим, позовом, в якій позивач зазначає, що в Україні з 24.02.2022 впроваджений режим воєнного стану. Позивач є діючим військовослужбовцем постійно перебуває на службі та безпосередньо в зоні проведення бойових дій, а також не є фахівцем в галузі права. Лише з довідки відповідача від 03.04.2024 зміг дізнатися про порушення свого права.
Ухвалою від 25.04.2024, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано у відповідача: бойові розпорядження за період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року щодо залучення позивача до виконання бойових завдань (за наявності); витяги з Журналу бойових дій стосовно участі позивача в бойових діях за період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року (за наявності таких записів); рапорти (донесення) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань за період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року (за наявності); довідку про розмір грошового забезпечення позивача з зазначенням всіх складових за період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року; накази про призначення додаткової винагороди позивачу у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 №168 в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року (за наявності).
13.05.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що виплата позивачу додаткової винагороди (в розмірі 30 000 гривень) могла здійснюватися лише за ті місяці, в яких він був включений до бойових розпоряджень відповідача. Водночас, за місяці, коли позивача не було включено до бойових розпоряджень, та відповідно не було залучено до виконання бойових (спеціальних) завдань, жодних правових підстав для виплати йому додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень не було. Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач не залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань у місяцях, за які він не отримував додаткової винагороди 30000 грн. згідно Порядку №260.Також зауважує, що при аналізі даних Довідки щодо виплат грошового забезпечення за період, в рамках якого відбувається оспорювання за позовом, що виплати додаткової винагороди здійснюються за попередній місяць (або навіть за декілька, як у випадку зі змінами згідно пункту 4 Наказу Міністерства оборони №566 від 26.09.2023). Таким чином, вимоги позивача щодо виплати йому додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень згідно Порядку №260 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Також вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Просить суд залишити позов без розгляду та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Також, 13.05.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме довідки про грошове забезпечення позивача за період червень 2023 року по січень 2024 року включно.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить військову строкову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 - в/ч НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем.
Позивач зазначає, що в період з 01.06.2023 по 31.12.2023 року він здійснював бойові (спеціальні) завдання необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, та мав право на виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168.
Однак, виплата додаткової винагороди, яка визначена постановою №168 відбувалась не в розмірі 30 000 грн. з розрахунку на місяць, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом другим постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом восьмим Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.
На виконання Указу Президента України від 24.02.2024 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 24.02.2024 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168, пунктом 1-1 якої (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168», застосовується з 01.06.2023) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (пункт 1-2 Постанови №168).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 №745/32197; далі - Порядок №260, зі змінами, чинними на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацами п'ятнадцятим, шістнадцятим пункту 2 розділу I Порядку №260 до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать, зокрема, додаткова винагорода на період дії воєнного стану.
Як установлено пунктом 9 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у Порядку №260 врегульовані розділом XXXIV.
Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV цього Порядку на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями; (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану).
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Як вказано у пункті 4 розділу XXXIV Порядку №260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 10 розділу XXXIV Порядку №260).
Відповідно до положень абзацу 27 пункту 2 розділ Порядку № 260 додаткова винагорода виплачується, зокрема, також в розмірі 6 000 гривень - військовослужбовцям строкової військової служби в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби. Ці положення (абзацу 27) застосовуються з 01.06.2023 (тобто мають зворотну дію в часі) згідно пункту 4 Наказу Міністерства оборони №566 від 26.09.2023. З урахуванням цього (після набрання чинності відповідними змінами) в жовтні місяці військовослужбовці строкової служби почали отримувати додаткову винагороду розміром 6 000 грн зокрема, за минулі місяці (з червня 2023) незалежно від включення до бойових наказів (розпоряджень).
Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 15.07.2023 №1297 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за червень 2023 року» на підставі рапорту командира 1 механізованого батальйону позивача включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду згідно з Постановою №168 з розрахунку 30 000,00 грн. на місяць (пропорційно часу виконання бойових завдань з 01.06.2023 по 30.06.2023, порядковий номер 1235 Додатку №1 до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 15.07.2023 №1297).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 17.10.2023 №1954 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2023 року» на підставі рапорту командира 1 механізованого батальйону позивача включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду в розмірі 6 000 грн. на місяць (пропорційно часу проходження служби: з 01.07.2023 по 31.07.2023, порядковий номер 56 Додатку №570 до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 17.10.2023 №1954; з 01.08.2023 по 15.08.2023, порядковий номер 5 Додатку №523 до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 17.10.2023 №1957; з 02.09.2023 по 30.09.2023, порядковий номер 5 Додатку №493 до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 17.10.2023 №1957).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 20.11.2023 №2162 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за жовтень 2023 року» на підставі рапорту командира 1 механізованого батальйону позивача включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду в розмірі 6000 грн. на місяць (пропорційно часу проходження служби з 01.10.2023 по 31.10.2023, порядковий номер 48 Додатку №310 до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 20.11.2023 №2162).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 21.12.2023 №2368 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за листопад 2023 року» на підставі рапорту командира 1 механізованого батальйону позивача включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду згідно з Постановою №168 з розрахунку 6000,00 грн на місяць (пропорційно часу виконання бойових завдань з 01.11.2023 по 03.11.2023, порядковий номер 5 Додатку №583 до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 21.12.2023 №2368).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 22.01.2024 №146 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за грудень 2023 року» на підставі рапорту командира 1 механізованого батальйону позивача включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду згідно з Постановою №168 з розрахунку 30 000,00 грн. на місяць (пропорційно часу виконання бойових завдань з 01.12.2023 по 31.12.2023, порядковий номер 3 Додатку №343 до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 22.01.2024 №146).
До зазначених наказів також додано рапорти щодо виплати додаткової винагороди.
Згідно довідки в/ч НОМЕР_1 від 09.05.2024 грошове забезпечення позивача за період з червня 2023 року по січень 2024 року включно складає: сума виплаченого грошового забезпечення 3574,51 грн., сума виплаченої додаткової винагороди 138303,23 грн., всього 141877,74 грн.
Помісячно додаткова винагорода виплачувалась в таких розмірах:
- червень 2023 року- 30 000 грн.,
- липень 2023 року - 30 000 грн.,
- жовтень 2023 року - 14703,23 грн.,
- листопад 2023 року - 6 000 грн.,
- грудень 2023 року - 27600,00 грн.,
- січень 2024 року - 30000,00 грн.
Також відповідач у наданому відзиві зазначив, що позивач не залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань у місяцях, за які він не отримував додаткової винагороди 30000 грн, згідно Порядку №260.
Доказів іншого позивачем не надано.
Тому, з у урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що за наявності письмових доказів, які є належними, допустимими, достовірними, та достатніми, відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено права позивача в частині виплати додаткової винагороди за період з 01 червня 2023 року по 31 грудня 2023 року, а позивачем протилежного не доведено, що вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, в даній справі, відповідачем доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
За змістом ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
В силу положень статті 139 КАС України судові витрати (у тому числі витрати на правничу допомогу) стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень виключно у разі задоволення позовних вимог. Ураховуючи ту обставину, що судом відмовлено у задоволенні позову, то й відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2023 року у справі №640/17086/20 (адміністративне провадження №К/9901/15171/21).
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Пулинець Богдана Анатолійовича (вул. Троїцька, буд. 21, м. Суми, 40022), до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «21» серпня 2024 року.
Суддя Р.В. Кисіль