09 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 442/8542/19
провадження № 61-6570св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Олійник А. С.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 березня 2021 року в складі судді Медведика Л. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року в складі колегії суддів Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.
в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки в натурі та
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив виділити йому в натурі 1/2 ідеальну частку в житловому будинку АДРЕСА_1 , а саме: виділити у власність веранду «IV» - 7,7 кв. м, кухню «4» - 14,5 кв. м, житлову кімнату «5» - 20,4 кв. м, житлову кімнату «6» - 19,8 кв. м. Стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення виділених часток будинковолодіння від ідеальних.
Вказував, що йому на праві спільної часткової власності належить 1/2 ідеальна частка житлового будинку АДРЕСА_1 . Інша 1/2 ідеальна частка житлового будинку належить відповідачці ОСОБА_1 . Він користується частиною вказаного житлового будинку, яка є меншою за належну йому 1/2 частку власності в будинку, загальною площею 132,6 кв. м, житловою - 80,6 кв. м, до якої входить: веранда «IV» - 7,7 кв. м, кухня «1-4» - 14,5 кв. м, житлова кімната «І-5» - 20,4 кв. м, житлова кімната «1-6» - 19,8 кв. м, що разом складає 62,4 кв. м загальної площі та 40,2 кв. м житлової. У відповідачки в користуванні перебуває: тамбур «І» - 1,4 кв. м, коридор «II» - 13,1 кв. м, кладова «III» - 3,1 кв. м, коридор «1-ї» - 12,2 кв. м, житлова кімната «1-2» - 19,9 кв. м, житлова кімната «1-3» - 20.5 кв. м, що разом складає 70,2 кв. м загальної площі та 40,4 кв. м житлової.
Вони мають окремі входи до своїх частин будинку. Вже багато років він пропонував відповідачці здійснити реальний розподіл їхнього будинковолодіння, однак вона відмовляється, тому досягти домовленості між ними щодо добровільного виділення часток в натурі не вдається.
Короткий зміст судових рішень
29 березня 2021 року рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області позов задоволено.
Виділено ОСОБА_2 у власність у житловому будинку АДРЕСА_1 :
веранду літ. а2 (ІV - веранда площею 7,7 кв. м.); житловий будинок літ. «А-1» (1-4 - житлова кімната площею 14,5 кв. м, 1-5 - житлова кімната площею 20,4 кв. м; 1-6 - житлова кімната площею 19,8 кв. м); вхідний ганок а1 зі східцями площею 4,6 кв. м, що складає 30/100 частин.
При цьому ОСОБА_2 для використання виділених приміщень під житлову квартиру необхідно на площі кухні літ. 1-4 площею 14,5 кв. м облаштувати кухню, внутрішньо квартирний коридор і санвузол. Для можливості користуватись частиною горища над його житловими кімнатами, розвернути зовнішні сходи виходу в протилежну сторону.
Виділено ОСОБА_1 у власність у житловому будинку АДРЕСА_1 :
веранду літ. а (І - тамбур площею 1,4 кв. м; ІІ - коридор площею 13,1 кв. м; ІІІ - кладову площею 3,1 кв. м), житловий будинок літ. «А-1» (1-1 -коридор-кухня площею 12,2 (14,2) кв.м, 1-2 - житлова кімната площею 19,9 кв. м; 1-3 - житлова кімната площею 20,5 кв. м); вхідний ганок а3 зі східцями площею 6,4 кв. м, що складає 70/100 частин.
При цьому ОСОБА_1 необхідно облаштувати зовнішні сходи із влаштуванням дверного пройому для можливості користуватися частиною горища над виділеними їй у власність житловими приміщеннями.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за зменшення частки в розмірі 159 789,50 грн; вартість проведеної експертизи в розмірі 12 000,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що судом враховано думку сторін у справі, які погоджувалися із варіантом реального розподілу житлового будинку, запропонованого експертом, оскільки саме такими реальними частками володіють, однак для відповідача ОСОБА_1 є обтяжливою обставина компенсації в грошовому вигляді за більшу частку, яка їй виділяється. Позивач ОСОБА_2 не погодився обмінятися варіантом розподілу із ОСОБА_1 , та й такого не бажає відповідач, а тому судом ухвалено рішення із врахуванням висновку експерта.
Апеляційний суд переглядав справу неодноразово.
03 квітня 2024 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Проведено реальний поділ будинковолодіння АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 1-Б висновку експерта від 29 грудня 2023 року № 517/519/2023.
Виділено ОСОБА_2 у власність у житловому будинку АДРЕСА_1 : літ. 1-4 - кухню площею 14,5 кв. м; літ. 1-5 - житлову кімнату площею 20,4 кв. м; літ. 1-6 - житлову кімнату площею19,8 кв. м; літ. IV - веранду площею7,7 кв. м; частину кухні-сараю літ. Д - частину новішої прибудови розміром 5,11 ? 6,25 м, площею забудови 31,9 кв. м - дивитись план на додатку № 2, аркуш 4 - лінія розподілу червоного кольору; сходи бетонні літ. А з площею 6,4 кв. м; сходи бетонні літ. А 4 площею 3,8 кв. м; замощення літ. І площею 3,7 кв. м; частину горищного простору, який розташований над приміщеннями в будинку літ. 1-4, літ. 1-5, літ. 1-4, та горищний простір над верандою, що позначена на плані літ. а2.
Виділено ОСОБА_1 у власність у житловому будинку АДРЕСА_1 : літ. 1-1 - коридор-кухню площею 12,2 (14,2) кв. м; літ. 1-2 - житлову кімнату площею 19,9 кв. м; літ. 1-3 - житлову кімнату площею 20,5 кв. м; літ. І - тамбур площею 1,4 кв. м; літ. ІІ - коридор площею 13,1 кв. м; літ. ІІІ - кладову площею 3,1 кв. м; літню кухню - сарай літ. Д старішу частину площа забудови - 55,9 кв. м, та частину, новішої прибудови сараю - там, де є прохід між новою прибудовою та старішим сараєм (площа забудови 7,2 кв. м); вбиральню літ. Е; сходи бетонні літ. а1 - 4,6 кв. м; частину горищного простору, який розташований над приміщеннями літ. 1-1, літ. 1-2, літ. 1-3.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за зменшення частки в розмірі 44 389,00 грн з податком на додану вартість (далі - ПДВ).
Фактична (реальна) частка ОСОБА_2 в житловому будинку АДРЕСА_1 після розподілу становитиме 12/25 ідеальних частки, а ОСОБА_1 - 13/25 ідеальних частки.
Фактична (реальна) частка ОСОБА_2 у домоволодінні на АДРЕСА_1 складатиме 11/25 ідеальних частки, а ОСОБА_1 - 14/25 ідеальних частки.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що реальний поділ будинковолодіння АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 1-Б висновку експерта від 29 грудня 2023 року № 517/519/2023, хоч і передбачає невелике відхилення від ідеальних часток, однак найбільше враховує баланс інтересів кожного із співвласників. Варіант № 1-Б висновку експерт, враховує фактичний порядок користування спірним нерухомим майном, що склався між сторонами та існує тривалий період, а грошова компенсація за відхилення від рівності часток у праві спільної часткової власності, що становить 44 389,00 грн з ПДВ, не буде становити надмірний тягар для ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
06 травня 2024 року ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» звернулася доВерховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року в справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 28 липня 2021 року в справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20), в постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року в справі № 6-4цс14, від 13 січня 2016 року в справі № 6-2925цс15, про необхідність з'ясування: чи не зловживає позивач, який бажає виділу частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості своєї частки, та чи реалізація цього права не порушить прав інших осіб; чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Позивач не ставив експертові питання щодо технічної можливості виділу належної йому 1/2 частки будинку. Вона є особою пенсійного віку, проте позивач не запропонував їй обмінятися зайнятими приміщеннями, щоб грошова компенсація за відхилення часток належала їй. Про те, що грошова компенсація в розмірі 44 389,00 грн не становитиме для неї надмірний тягар, апеляційний суд виснував без її згоди.
ОСОБА_2 не заявляв вимогу про припинення спільної часткової власності, просив лише про виділ його частки, тому апеляційний суд помилково виснував про часткове задоволення позову.
Суди необґрунтовано відхилили клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Зокрема, суди не врахували, що за заповітом будинок перейшов у спадок у спільну власність сторін та не підлягає поділу навпіл. У справі № 442/9347/23 за її позовом вирішується питання про тлумачення заповіту, однак апеляційний суд відхилив клопотання про зупинення провадження в цій справі. За нового апеляційного розгляду справи призначалася повторна судова будівельно-технічна експертиза для пошуку додаткових варіантів розподілу спільного майна. Однак позивач не навів причин, чому такі питання не ставилися в суді першої інстанції після отримання експертного висновку від 16 листопада 2020 року № 024/20.
Позиція позивача
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що висновки повторної судової будівельно-технічної експертизи найбільш враховують баланс інтересів кожного із співвласників будинку. Обраний судом варіант розподілу будинку відповідає реальному користуванню ним. Присуджена компенсація за розходження часток у праві власності необхідна йому для проведення обладнань і перепланувань, пов'язаних з поділом будинку, та є значно нижчою від реальних ринкових цін. Він погодився на такий розподіл будинку з метою уникнення конфліктів з відповідачкою. Отримання згоди відповідачки на ухвалення судом рішення про присудження відповідної компенсації не перебачено законодавством. Повторна судова будівельно-технічна експертиза призначалася на виконання вказівок Верховного Суду в цій справі за попереднього касаційного перегляду, відповідачка не заперечувала проти її проведення. Клопотання про зупинення провадження в справі заявлялося лише з метою затягування розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 28 липня 2008 року № 1649, виданим Другою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою, ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/2 ідеальна частка житлового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 10 серпня 2007 року № 1435, виданим Другою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/2 ідеальна частка житлового будинку АДРЕСА_1 .
За клопотанням позивача була проведена будівельно-технічна експертиза, за результатами якої видано висновок експерта від 16 листопада 2020 року № 024/20. Згідно із цим висновком експертом на розгляд суду пропонувався один варіант поділу житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1 відповідно до 1/2 частки співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із урахуванням фактичного користування. Відповідно до запропонованого варіанту розподілу житлового будинку і господарських споруд нові частки співвласників будуть наступними: співвласник 1/2 ідеальної частки (50/100 ідеальних часток) ОСОБА_1 буде володіти 70/100 часток, а співвласник 1/2 ідеальної частки (50/100 ідеальних часток) ОСОБА_2 буде володіти 30/100 часток. Грошова компенсація за зменшення частки співвласника ОСОБА_2 становить 159 789,50 грн, яку має сплатити ОСОБА_1 . Однак співвласнику ОСОБА_2 для використання виділених приміщень під житлову квартиру необхідно на площі кухні літ. 1-4 площею 14,5 кв. м облаштувати кухню, внутрішньоквартирний коридор і санвузол, а власнику ОСОБА_1 необхідно влаштувати зовнішні сходи для можливості користуватися частиною горища над її житловими приміщеннями, які виділені їй у власність, а також власнику ОСОБА_4 необхідно розвернути зовнішні сходи виходу на горище над його частиною в протилежний бік.
За попереднього касаційного розгляду справи Верховний Суд, частково задовольняючи касаційну скаргу ОСОБА_1 , зазначав, що стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 159 789,50 грн, суди першої та апеляційної інстанції не перевірили, чи спроможна відповідачка виплатити таку компенсацію, та чи не становитиме вона для неї надмірний тягар.
03 квітня 2023 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 у справі було призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено перед експертом запитання: які варіанти поділу житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1 можливо визначити відповідно до часток співвласників з підготуванням у необхідних випадках пропозицій щодо переобладнання житлового будинку, залишення його частин у спільній власності, а також визначення грошової компенсації власнику, частка якого в натурі після поділу зменшилась.
Згідно з висновком експерта ОСОБА_5 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 29 грудня 2023 року № 517519/2023 запропоновано 3 варіанти розподілу будинковолодіння між співвласниками та визначено величини грошової компенсації будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву на неї та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
За змістом частин першої-другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.
Після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто становити окремий об'єкт нерухомого майна.
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 листопада 2023 року в справі № 761/28358/15-ц (провадження № 61-6663св23), від 10 травня 2023 року в справі № 154/3029/14-ц (провадження № 61-5044св21).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
За попереднього касаційного розгляду справи Верховний Суд зазначав, що стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 159 789,50 грн, суди першої та апеляційної інстанції не перевірили, чи спроможна відповідачка виплатити таку компенсацію, та чи не становитиме вона для неї надмірний тягар.
Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина перша статті 417 ЦПК України).
03 квітня 2023 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 у справі було призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено перед експертом запитання: які варіанти поділу житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1 можливо визначити відповідно до часток співвласників з підготуванням у необхідних випадках пропозицій щодо переобладнання житлового будинку, залишення його частин у спільній власності, а також визначення грошової компенсації власнику, частка якого в натурі після поділу зменшилась.
Повторна судова будівельно-технічна експертиза призначалася в суді апеляційної інстанції на виконання вказівок Верховного Суду в цій справі відповідно до статті 417 ЦПК України та з метою усунення неповноти встановлених у справі обставин, а тому доводи касаційної скарги про те, що позивач мав поставити вищенаведені питання на вирішення експортові під час призначення експертизи в суді першої інстанції, є безпідставними.
Згідно з висновком повторної судової будівельно-технічної експертизи від 29 грудня 2023 року № 517519/2023 запропоновано 3 варіанти розподілу будинковолодіння між співвласниками та визначено величини грошової компенсації будинковолодіння АДРЕСА_1 .
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Апеляційний суд здійснив поділ будинковолодіння АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 1-Б висновку експерта від 29 грудня 2023 року № 517/519/2023, оскільки зазначений варіант відповідає фактичному користуванню будинком, який склався між сторонами, передбачає найбільш наближені розміри часток до належних сторонам ідеальних частин у спільному домоволодінні, порівняно найменший розмір грошової компенсації та найменш затратний спосіб проведення перепланувань і обладнань.
Правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших, що апеляційний суд врахував, забезпечивши як права позивача на отримання в натурі його частки в домоволодінні з виплатою компенсації за відхилення від ідеальної частки, так і права відповідачки, оцінивши, що виплата нею відповідної компенсації не становитиме для неї надмірний тягар.
Такі обставини суд оцінює за наслідками дослідження доказів у справі у сукупності, а не за згодою сторони спору, тому доводи касаційної скарги ОСОБА_1 в цій частині безпідставні.
Апеляційний суд врахував найбільш прийнятний для сторін спору варіант поділу будинку, що потребує менших матеріальних затрат, є можливим з технічної точки зору та найближчий до ідеальних часток сторін.
Відповідачка не спростувала висновки повторної судової будівельно-технічної експертизи від 29 грудня 2023 року № 517519/2023.
Касаційна скарга мотивована також тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року в справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 28 липня 2021 року в справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20), в постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року в справі № 6-4цс14, від 13 січня 2016 року в справі № 6-2925цс15.
Верховний Суд України в постанові від 19 лютого 2014 року в справі № 6-4цс14 вказав, що в силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
У постанові від 13 січня 2016 року в справі № 6-2925цс15 Верховний Суд зазначив, що під час розгляду справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку в спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі в справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
У постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року в справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 28 липня 2021 року в справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20), поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна.
Висновки апеляційного суду в цій справі відповідають наведеним висновкам Верховного Суду та Верховного Суду України.
Позивач просив виділити йому в натурі 1/2 ідеальну частку в житловому будинку АДРЕСА_1 .
Будинок перебуває у спільній частковій власності двох осіб, тому виділ 1/2 частки в будинку позивача - окремої площі, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), автоматично передбачає виділ такого ж окремого об'єкта нерухомого майна власнику, що залишається.
Інакше виділ частки позивача призведе до порушення прав ОСОБА_1 , яка позбавиться можливості володіти і користуватися своєю частиною будинку як цілісним об'єктом, адже для ізолювання окремих частин будинку необхідно проводити ремонтно-будівельні роботи і їх проведення покладається на обох сторін спору.
У тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина жилого будинку, меншу від його частки, суд стягує на його користь відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.
Апеляційний суд визначив житлові приміщення і господарські будівлі, що виділяються сторонам, та вказав, що внаслідок проведеного виділу (поділу) фактична (реальна) частка ОСОБА_2 в житловому будинку АДРЕСА_1 після розподілу становитиме 12/25 ідеальних частки, а ОСОБА_1 - 13/25 ідеальних частки; фактична (реальна) частка ОСОБА_2 у домоволодінні на АДРЕСА_1 складатиме 11/25 ідеальних частки, а ОСОБА_1 - 14/25 ідеальних частки.
Тобто апеляційний суд здійснив виділ частки позивача в будинку із дотриманням чинних норм і правил та відповідно до вимог закону, доводи касаційної скарги в цій частині висновки апеляційного суду не спростовують.
Безпідставними також є доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суди не врахували, що за заповітом будинок перейшов у спадок у спільну власність сторін та не підлягає поділу навпіл, а в справі № 442/9347/23 за її позовом вирішується питання про тлумачення заповіту, однак апеляційний суд відхилив клопотання про зупинення провадження в цій справі, з огляду на таке.
Суди встановили, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 28 липня 2008 року № 1649, виданим Другою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою, ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/2 ідеальна частка житлового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 10 серпня 2007 року № 1435, виданим Другою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/2 ідеальна частка житлового будинку АДРЕСА_1 .
Тобто сторони успадкували будинок на праві спільної часткової власності по 1/2 частки кожен, що не позбавляє спадкоємця як співвласника можливості у майбутньому виділити свою частку спадщини в натурі, тому доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про необхідність зупинення розгляду цієї справи до розгляду справи № 442/9347/23 за її позовом про тлумачення заповіту не впливають на правильність вирішення справи апеляційним судом.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивач не запропонував їй обмінятися зайнятими приміщеннями, щоб грошова компенсація за відхилення часток належала їй, є безпідставними, адже згідно зі статтею 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Позивач заявив про виділ йому тієї частки будинку, якою він користується протягом тривалого часу відповідно до усталеного між ним і відповідачкою порядку користування спільним майном.
Обмін частками, який суперечить фактичному користуванню будинком, що склався між сторонами, потребує укладення між співвласниками угоди про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, тобто двостороннього погодження, позивач такої згоди не надав, а відповідачка з відповідним позовом до суду не зверталася, що з урахуванням принципу диспозитивності, передбаченого статтею 13 ЦПК України, унеможливлює самостійне ініціювання розгляду судом вказаного питання.
Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
А. С. Олійник