19 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 336/4066/23
провадження № 61-11360ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Шумський Ігор Васильович, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
В травні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання дружини, у якомупросила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі частини з усіх його видів заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду та до досягнення дитиною ОСОБА_4 повноліття, а також на її утримання в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду та до досягнення дитиною ОСОБА_4 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 13 грудня 2023 року, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 27 березня 2024 року, задовольнив позов ОСОБА_3 .
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 05 травня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, тобто з 05 травня 2023 року і до досягнення дитиною трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2023 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі №336/4066/23.
Заява обґрунтована тим, що під час розгляду справи № 336/4066/23 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку, ОСОБА_3 28 жовтня 2023 уклала шлюб з ОСОБА_5 та не повідомила про це суд при розгляді даної справи. Про дану обставину відповідач дізнався вже після ухвалення Шевченківським районним судом м. Запоріжжя рішення від 13 грудня 2023 року, а саме при розгляді справи № 336/8170/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховання, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкування з нею. ОСОБА_1 вважав, що укладення нового шлюбу позивачем до прийняття рішення судом припиняє обов'язок відповідача її утримувати.
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя ухвалою від 22 травня 2024 року, яка залишена без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 03 липня 2024 року, залишив без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2023 року у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відсутні, оскільки вказані заявником обставини, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України.
02 серпня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шумського І. В. через засоби поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 липня 2024 року.
Вимоги касаційної скарги заявник обґрунтовує порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначає,що обставина щодо реєстрації 28 жовтня 2023 року шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не була відома Шевченківському районному суду м. Запоріжжя на момент розгляду цивільної справи та не була врахована при ухваленні рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , зокрема при визначенні періоду стягнення аліментів (з огляду на положення частини першої статті 82 Сімейного кодексу України).
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, на які посилалась особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в скарзі або які могли бути встановлені при з'ясуванні судом обставин у справі.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 02 вересня 2021 року у справі № 320/8219/15-ц (провадження № 61-14068ск21), від 14 вересня 2021 року у справі № 200/15603/15-ц (провадження № 61-14168ск21), від 14 лютого 2022 року у справі № 500/3720/14 (провадження № 61-19398ск21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) зазначила, що нововиявлені обставини треба підтверджувати фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Встановивши, що обставини, на які посилається заявник, як на нововиявлені, не спростовують факти, покладені в основу судового рішення і ці обставини не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні та у розумінні статті 423 ЦПК України такими не являються, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення.
При цьому слід приймати до уваги, що частиною першою статті 79 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду саме від дня подання позовної заяви.
Разом із тим, відповідно до частини другої статті 82 СК України, у разі наявності передбачених частиною першою статті 82 СК Українипідстав для припинення права позивачки на утримання, якщо після припинення такого права виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, ОСОБА_1 набуває право на повернення сум, одержаних ОСОБА_3 від нього без достатньої правової підстави, у повному обсязі, але не більш як за три роки.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із висновками суду попередніх інстанцій щодо встановлених обставин та зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційних скарг матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Шумський Ігор Васильович, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 липня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов