Ухвала
20 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 757/31818/18-ц
провадження № 61-10766ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року у справі за позовом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про витребування майна з чужого володіння,
У липні 2018 року Печерська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про витребування майна з чужого володіння, у якому просила витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 в комунальну власність територіальної громади міста Києва та управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації приміщення № 57, загальною площею 32,4 кв. м, в будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року, позов Печерської районної в місті Києві державної адміністрації задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 в комунальну власність територіальної громади міста Києва та управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації приміщення № 57, загальною площею 32,4 кв. м, в будинку АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 26 липня 2024 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року (повне судове рішення складено 27 червня 2024 року), у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, зокрема,самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги (підтвердивши його розмір належними доказами) та доплатити його (у разі необхідності) у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості спірного майна (приміщення № 57, загальною площею 32,4 кв. м), ураховуючи, що аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціни позову щодо вимог майнового характеру. Також в ухвалі було зазначено, що у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У липні 2024 року особою, яка подала касаційну скаргу, направлено до Верховного Суду заяву на усунення недоліків, у якій ОСОБА_1 зазначає, що згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 28 грудня 2017 року ринкова вартість спірного нерухомого майна на підставі звіту про оцінку складає 490 497,56 грн.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Таким чином, ціна позову у цій справі становить 490 497,56 грн і не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним з фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Окрім того, саме така діяльність Верховного суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Занадто формалізоване застосування касаційних фільтрів може призвести до порушення права на справедливий суд та доступ до правосуддя. Норми процесуального права щодо касаційного перегляду судових рішень в цивільних справах не мають обмежувати Верховний Суд у реалізації його завдання забезпечення сталості та єдності судової практики. Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, зокрема, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року у справі за позовом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про витребування майна з чужого володіння.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков