Єдиний унікальний номер: 378/359/24
Провадження № 2/378/207/24
"21" серпня 2024 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Марущак Н. М.
за участю секретаря: Замші В. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК«Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03 травня 2023 року між ТОВ «ФК«1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 78644141, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора та надісланий на мобільний номер телефону, про що свідчить п. 28 договору позики, адреса та реквізити сторін. На підставі укладеного договору відповідач отримав позику, кошти за якою перераховано на банківську картку, та зобов'язався їх повернути разом із процентами за користування ними.
Відповідно до п. 1 договору позики товариство надає клієнту у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський карковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцб плату (проценти) від суми позики.
14.06.2021 між ТОВ «ФК«1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, ТОВ «ФК«1 Безпечне агенство необхідних кредитів»передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК«1 Безпечне агенство необхідних кредитів»Права Вимоги до Боржників, вказаним у Реєстрі боржників.
Відповідачка зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим має заборгованість у сумі сумі 38000 грн., з яких: 9500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 28500 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вищевказаним договором позики № 78644141від 03.05.2023 в сумі 38000 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою Ставищенського районного суду від 14.06.2024 відкрито провадження по справі в порядку загального провадження з призначенням підготовчого судового засідання (а. с. 36).
Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 05.07.2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду (а. с. 50).
Представник позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання не з'явився, про час та розгляд справи товариство повідомлене належним чином (а. с. 65), відповідно до позовної заяви вказане товариство просить справу розглядати у відсутність його представника (а. с. 4 зв.).
Відповідач в судове засідання вдруге не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення судових повісток, копії ухвали про відкриття, позовної заяви з додатками за зареєстрованим місцем проживання (а. с. 35, 52, 61), проте, проте, вказане поштове відправлення повернулось вперше -з довідкою відділення ПАТ «Укрпошта» з відміткою щодо отримання поштового відправлення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 57), вдруге вказане поштове відправлення згідно трекінгу з сайту ПАТ «Укрпошта» не вручене та повертається також з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 67-68). Тому суд вважає, що відповідач відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України про розгляд справи повідомлений належним чином. Крім того відповідач повідомлений про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Судової влади України (а. с. 64).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
03 травня 2023 року між ТОВ «ФК«1 Безпечне агенство необхідних кредитів»та ОСОБА_1 , як Позичальником, укладено договір позики № 78644141, який підписаний електронним підписом Позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 28 Кредитного договору, адреси та реквізити сторін (а. с. 5-6).
Відповідно до п. 1 договору позики, товариство надає клієнту у власність грошові кошти, без забезпечення, на погоджений строк шляхом їх перерахування на банківський карковий рахунок позичальника на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти позикодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах, тобто позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та сплатити плату (проценти) від суми позики протягом строку позики згідно графіка платежів, або достроково.
Згідно п. 2.1 договору сума позики складає 9500 грн., за п. 2.2 строк позики 30 днів, за п. 2.3 процентна базова ставка становить 2.5% в день.
14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агенство необхідних кредитів»та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого останнє отримало право грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників (п. 1.1) (а. с. 8-9).
Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників № 12 від 22 листопада 2023 року за вказаним Договором факторингу від 14.06.2021 ТОВ «ФК«1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передало, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр боржників (а. с. 12).
Згідно п. 1.1 вказаного договору факторингу перелік позичальників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 1.2 зазначеного договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту-прийому передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги.
Згідно з витягом реєстру боржників № 12 від 22 листопада 2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (а. с. 13) ОСОБА_1 у вказаному реєстрі зазначений як боржник за вищевказаним договором позики № 78644141, заборгованість за основною сумою кредиту 9500 грн., заборгованість за відсотками 28500 грн., разом - 38000 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором, складеним представником позивача, заборгованість відповідача за період з 22.11.2023 по 30.04.2024 становить 38000 грн., з яких борг по тілу кредиту - 9500 грн., а борг по відсоткам - 28500 грн. (а. с. 14).
Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно був укладений вищевказаний договір позики з ТОВ «ФК«1 Безпечне агенство необхідних кредитів»про надання кредитних коштів.
Звертаючись до суду з цим позовом, представник позивача посилався на те, що між ТОВ «ФК«1 Безпечне агенство необхідних кредитів»та відповідачем було укладено договір позики; ТОВ «ФК«1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передало своє право вимоги за вказаним договором позики позивачу ТОВ «ФК«Європейська агенція з повернення боргів», розмір заборгованості за договором позики, укладеним відповідачем, становить ту суму, що зазначена у додатку до договору факторингу, за яким позивач набув право вимоги до відповідача як кредитор у зобов'язанні.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При вирішенні питання щодо наявності права вимоги у позивача суд виходить з наступного.
За умовами договору факторингу, укладеного 14.06.2021 між ТОВ «ФК«1 Безпечне агенство необхідних кредитів»та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відбувся перехід права грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників (п. 1.1) (а. с. 8-9).
Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників № 12 від 22 листопада 2023 року за вказаним Договором факторингу від 14.06.2021 ТОВ «ФК«1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передало, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв реєстр боржників до боржників (а. с. 12).
Згідно з витягом з реєстру боржників № 12 від 22.11.2023 до вказаного договору факторингу (а. с. 13) ОСОБА_1 у вказаному реєстрі зазначена як боржник за вищевказаним договором позики № 78644141від 03.05.2023.
Тобто, фактично зазначений договір позики від 03.05.2023 було укладено після укладення вказаного договору факторингу від 14.06.2021.
У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-459цс17, яка є актуальною, що підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/33403/17 від 22 квітня 2021 року.
Відтак, ураховуючи вищевикладені положення закону, що регулює спірні правовідносини та встановивши, що договір позики від 03.05.2023 станом на момент укладення 14.06.2021 Договору факторингу не був укладений, - суд вважає, що відступлення (продаж) неіснуючих станом на 14.06.2021 прав вимоги та майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК«1 Безпечне агенство необхідних кредитів»на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суперечить статті 514 Цивільного кодексу України.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що права кредитора за договором позики від 03.05.2023 не перейшли до ТОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» на підставі вищевказаного договору факторингу, що, відповідно, свідчить про відсутність таких прав у позивача на підставі укладеного ним Договору факторингу від 03.05.2023, тобто, позивач не набув прав кредитора по відношенню до відповідача ОСОБА_1 по стягненню заборгованості за вказаним договором позики, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Крім того, при вирішенні вимоги щодо стягнення заборгованості за вищевказаним договором позики від 03.05.2023, суд враховує, що на підтвердження позовних вимог позивачем було надано договір факторингу, акт прийому-передачі реєстру боржників, витяг з Реєстру боржників, копію самого договору позики та розрахунок заборгованості за договором позики, складений представником позивача.
У розрахунку заборгованості зазначено, що розмір заборгованості за вказаним договором складає 38000 грн. і вказана сума заявлена позивачем до стягнення.
Суд зазначає, що розрахунок заборгованості за кредитним договором, складений, представником позивача, без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором позики, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, а яка частина не була сплачена стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.
Відповідно до правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно вказаної норми зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Додатки до договору факторингу (акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, в яких зазначено прізвище, ім'я та по батькові боржника, номер договору, дата його укладання та сума боргу) без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджують, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, а яка частина сплачена не була сплачена стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за основною сумою боргу та відсотками, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 та інших.
Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові і який досліджений судом (а. с. 14), не є первинним документом, який підтверджує отримання позики, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Проте, будь-яких доказів, зокрема, виписки за картковим рахунком відповідачки, щодо того, яку суму коштів отримала відповідач за укладеним договором, яка частина тіла основного боргу та відсотків була сплачена нею, а яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування, позивачем надано не було, а тому суд дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність вищевказаної заборгованості, що заявлена до стягнення.
Схожі за змістом обставини встановлені Київським апеляційним судом судом в постановах від 22 вересня 2023 року у справі № 752/10157/22, від 08 січня 2024 року у справі № 754/3192/23., від 05 червня 2024 у справі № 758/12665/23.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Згідно із ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
За змістом статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Позивач в позовній заяві просить розглядати справу без виклику позивача в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 4 зв.), позивач, тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.
Таким чином, не вбачається підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту вищевказаної заборгованості в сумі 38000 грн. З огляду на наведене, позов задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп., сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою в позові відшкодуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 205, 207, 510, 512, 514, 626, 634, 638, 639, 1046 -1049, 1054 ч. 1, 1077 ч. 1 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 77, 78, 80, 81, 83, 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Повне рішення складено 21.08.2024.
Суддя Н. М. Марущак