Справа № 369/10850/22
Провадження № 2/369/684/24
Іменем України
21.08.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н. С.
при секретарі Соловюк В.І.
розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
встановив:
У листопаді 2022 року Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом про відшкодування шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.11.2021 р. в с.Святопетрівське, по вул. Київській, 44 сталася ДТП за участі автомобілів «VW Jetta» д.н. НОМЕР_1 під його керуванням та «Peugeout» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Постановою суду по справі № 369/16974/21 водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП. Постанова набрала законної сили. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» згідно полісу обов'язкового страхування №205657553 та яка сплатила йому страхове відшкодування в розмірі 59 700, 64 грн.
21.07.2022 представником Позивача було подано адвокатський запит до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» щодо отримання копій всіх матеріалів справи, включно з копією звіту про оцінку транспортного засобі «VW Jetta» д.н. НОМЕР_1 разом з розрахунками, калькуляцією та кольоровими цифровими фотознімками та всі інші документи, які містяться в матеріалах справи; а також адвокатський запит, щодо отримання інформації чи була застрахована цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Peugeot» д.н. НОМЕР_2 окрім полісу обов'язкового страхування (збільшений страховий ліміт відповідальності за нанесену матеріальну шкоду) на момент ДТП. Але відповіді на адвокатські запити так і не було отримано.
Вказав, що матеріальний збиток та фактична вартість відновлювального ремонту не були відшкодовані в повній мірі.
Відповідно до Звіту № 05-15/12 про оцінку колісного транспортного засобу «VW Jetta» д.н. НОМЕР_1 від 15.12.2021 р. (далі - Звіт № 05-15/12) вартість відновлюваного ремонту становить - 288 311 грн. 52 коп., ринкова (дійсна) вартість без обліку аварійних пошкоджень становить - 362 023 грн. 48 коп., вартість матеріального збитку становить - 302 944 грн. 06 коп. Таким чином, сума зобов'язання ТДВ «СК «Альфа-Гарант», яке має бути сплачене на користь позивача складає 130 000, 00 грн. - 59 700, 64 грн. = 70299 36 грн. Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та виплатою страхового відшкодування в розмірі 172 944, 06 грн.
Просив суд:
стягнути з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 70 299, 36 грн., пеню в розмірі 9 148, 55 грн, 3% річних 548, 91 грн, інфляційні втрати 2 123, 67 грн., судовий збір та інші витрати пов'язані з розглядом справи;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди та виплатою страхового відшкодування в розмірі 172 944, 06 грн., інфляційні витрати в розмірі 38 972, 87 грн, 3% річних в розмірі 4 747, 67 грн. судовий збір та інші витрати пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. від 08 листопада 2022 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
01 лютого 2023 року ТДВ «СК «Альфа-Гарант» до суду надійшов відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з доводами позову, представник відповідача вказав, що ТДВ «СК «Альфа-Гарант» направлено свого представника для проведення огляду пошкодженого транспортного засобу та за результатами огляду було складено протокол з вичерпним переліком пошкоджених деталей та необхідних ремонтних операцій. Даний протокол підписано Позивачем без жодних правок чи зауважень, що свідчить по узгодження ним із страховиком переліку пошкоджень. Страховою компанією було складено страховий акт та розрахунок страхового відшкодування до нього, на підставі яких було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 59 700, 64 грн. на особистий рахунок Позивача. Також у своєму відзиві, Відповідач-1, керуючись п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», зазначає, що оскільки Страхувальником направлено, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП, свого представника для визначення причини настання страхового випадку та розміру збитків, то Позивач не мав права на самостійне обрання експерта для визначення розміру шкоди. Також повністю заперечує проти стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Також зазначає, що витрати на правничу допомогу є безпідставними та значно завищеними, та що відсутній розрахунок витрат на правову допомогу. Просив відмовити в задоволенні позову.
Також разом із відзивом представник ТДВ «СК «Альфа-Гарант» подав клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи.
У відповіді на відзив позивач ОСОБА_3 зазначає, що підпис Позивача на протоколі огляду транспортного засобу зазначає лише про ознайомлення, а не погодження та не свідчить про його згоду. Також, керуючись Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої Наказом №142/5/2092 Міністерства юстиції України 24.11.2003, Позивач зазначає, що оцінювач, який проводив дослідження на замовлення Відповідача порушив вимоги Методики, а саме, при проведенні розрахунків не було застосовано порівняльний підхід при визначенні вартості КТЗ. У своїй відповіді на відзив Позивач не заперечує проти проведення судової автотоварознавчої експертизи.
На час ухвалення судом рішення ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подавався.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 квітня 2023 року по справі призначено судову автотоварознавчу експертизу.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2023 року провадження по справі відновлено.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2023 року справу повернуто для проведення судової автотоварознавчої експертизи.
12 червня 2023 року справу повернуто з повідомленням про неможливість проведення експертизи.
17 липня 2023 року до суду надійшов висновок експерта №СЕ-19/111-23/30202 від 05 липня 2023 року.
На підставі повторного авторозподілу, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2024 року справу прийнято до провадження суддею Пінкевич Н.С.
18 березня 2024 року позивач після проведення судової автотоварознавчої експертизи уточним позовні вимоги, шляхом подання заяви про збільшення позовних вимог до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та зменшення позовних вимог до ОСОБА_2 на підготовчому засіданні. Вказав, що відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-23/30202-АВ від 05.07.2023 вартість матеріального збитку, завданого власнику т.з. «Volkswagen Jetta» д.н. НОМЕР_1 без ПДВ становить 233 543, 61 грн.
Також представник подав заяву про стягнення судових витрат на правову допомогу в розмірі 23 000 грн.
Остаточно просив суд:
стягнути з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 68 999,36 грн., пеню в розмірі 50 650,48 грн, 3% річних 3435,52 грн, інфляційні втрати 9185,68 грн., судовий збір та інші витрати пов'язані з розглядом справи;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди та виплатою страхового відшкодування в розмірі 104843,61 грн., інфляційні витрати в розмірі 7661,26 грн, 3% річних в розмірі 4401,60 грн. витрати пов'язані з проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 2500 грн.;
стягнути з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 23000 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3012,86 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 травня 2024 року підготовче судове засідання закрито та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
При розгляді справи представник позивача, позовні вимоги підтримав. Просив позов задоволити частково.
У судове засідання представник ТДВ «СК «Альфа-Гарант» подав клопотання про відкладення розгляду справ. Разом з тим, зважаючи на численні клопотання представник відповідача про відкладення розгляду справи, відсутність доказів поважності неприбуття представника відповідача в судове засідання, відсутність підтвердження неможливості забезпечити явку іншого представника, наявний відзив на позов, тривалість судового розгляду, суд вважає за можливе заслухати справу у відсутність відповідачів.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином на останні відомі адреси проживання та реєстрації. Також відповідач викликався шляхом розміщення оголошення на сайті. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
При розгляді справи судом встановлено, що 25 листопада 2021 р. приблизно о 18 год. 40 хв. в Київській області, с. Святопетрівське, по вул. Київській, 44 сталася ДТП за участі автомобілів «VW Jetta» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та «Peugeout» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.02.2022 року у справі № 369/16974/21 водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП. Постанова набрала законної сили.
Внаслідок дорожньої - транспортної пригоди позивачу заподіяно матеріальної шкоди, яка виявляється у понесених витратах, пов'язані із відновлюваним ремонтом пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» згідно полісу обов'язкового страхування №205657553.
Всебічно проаналізувавши матеріали справи, судом було встановлено, що 02.12.2021 р. через оператора поштового зв'язку «Укрпошта» представником Позивача було подано повідомлення про ДТП на заяву про виплату страхового відшкодування до ТДВ «СК «Альфа-Гарант»
04.07.2022 р. Позивачем було долучено безпосередньо в офіс ТДВ «СК «Альфа-Гарант» постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.02.2022 р. по справі № 369/16974/21.
14.07.2022 р. через оператора поштового зв'язку «Укрпошта» представником Позивача було подано заяву про долучення матеріалів до справи до ТДВ «СК «Альфа-Гарант».
21.07.2022 р. ТДВ «СК «Альфа-Гарант» сплатила Позивачу страхове відшкодування в розмірі 59 700 грн. 64 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно дост. 1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до правовової позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов , передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Заумов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхованої суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Відповідно до п. 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Позивач, заявляючи вимоги до відповідача посилається на те, що внаслідок ДТП розмір завданої йому шкоди згідно звіту № 05-15/12 від 15.12.2021 р. становить 302 944, 06 коп., розмір страхового відшкодування складає 70 299, 36 грн.
Суд зазначає, що судом була призначена судова автотоварознавча експертиза. Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-23/30202-АВ від 05.07.2023 вартість матеріального збитку, завданого власнику т.з. «Volkswagen Jetta» д.н. НОМЕР_1 без ПДВ становить 233 543, 61 грн
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до п. п. 2, 5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний.
За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір страхової суми за шкоду заподіяну майну складає 130 000, 00 грн. Розмір франшизи - 1 300, 00 грн.
Відповідно до п 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
18.03.2024 р. Позивач звернувся до суду із клопотанням про збільшення позовних вимог до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та зменшення до ОСОБА_2 , оскільки по справі була проведена судова автотоварознавча експертиза.
За таких обставин, вимоги до відповідача ТДВ «СК «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягає задоволенню в частині стягнення відшкодування в розмірі 68 999, 36 грн.
У частині стягнення пені в розмірі 50 650, 48 грн, 3% річних в розмірі 3 435, 52 грн, інфляційних витрати в розмірі 9 185, 68 грн. суд відмовляє та враховує, що страховою компанією розглянуто заяву про настання страхового випадку, визнано даний випадок страховим та здійснено виплату страхового відшкодування у визначено ними розмірі. З таким розміром не погодився позивач та звернувся до суду з даним позовом. За таких обставин між сторонами виник спір щодо розміру страхового відшкодування, тому обовязку виплатити до вирішення цього спору фактично не виник. Доказів того, що страхова компанія прийняла рішення про виплату 130 000 грн. (за вирахуванням франшизи) та їх не виплатила, або виплатила не всю суму, позивач суду не надав. Тому по суті дані вимоги є передчасними.
Щодо вимог до ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.1 ст. 1194 ЦК України Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В постанові Верховного суду від 30.10.2019 р. по справі № 753/4696/16-ц зазначено, що якщо розмір завданої шкоди перевищує належним чином визначену страхову суму (регламентну виплату), відшкодування шкоди в обсязі такої різниці здійснюється в межах окремого деліктного зобов'язання за участі деліквента (особи, яка винна у скоєнні ДТП) та потерпілого. Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.
Суд враховує, що позивачем заявлено вимоги, зокрема до ОСОБА_2 , про відшкодування заподіяної ним шкоди (збитків), до яких законом віднесено також і витрати, які особа як вже зробила так і мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Позивачем надано докази на підтвердження завданих йому реальних збитків (вартості відновлювального ремонту) у розмірі 233 543 грн, а відповідачами не спростовано заявлений позивачем розмір шкоди будь-якими іншими належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 206/3219/15-ц від 19 липня 2021 року оскільки коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу та його складових частин ураховується при визначенні матеріального збитку, який відшкодовується страховиком, натомість при визначенні розміру відшкодування, яке підлягає стягненню з винної особи, ураховується принцип повного відшкодування шкоди потерпілому, зокрема відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (статті 1192, 1194 ЦК України).
Також дана позиція була підтримана в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 757/33065/18-ц від 21 липня 2021 року Таким чином суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 137 845,36 грн, як різниці між сумою вартості відновлювального ремонту та страховою виплатою, здійсненою в межах ліміту відповідальності (із розрахунку 237 345,36 - 99 500 грн). Посилання апеляційного суду як на підставу відмови у стягненні шкоди у визначеному позивачем розмірі на те, що позивач не надала доказів на підтвердження факту проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, є помилковими. Позивачем заявлено вимоги про відшкодування заподіяної відповідачем шкоди (збитків), до яких законом віднесено як витрати, що особа вже зробила так і ті, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Враховуючи те, що відповідно до висновку судового експерта № СЕ-19/111-23/30202-АВ від 05.07.2023 вартість матеріального збитку, завданого власнику т.з. «Volkswagen Jetta» д.н. НОМЕР_1 без ПДВ становить 233 543, 61 грн, то позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 користь Позивача різниці між фактичним розміром шкоди та виплатою страхового відшкодування в розмірі 104 843, 61 грн. та витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 2500 грн. суд задовольняє.
Разом з тим, вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 4 401, 60 грн., інфляційних витрати в розмірі 7 661, 26 грн. задоволенню не підлягають. Так, дійсно чинним законодавством встановлений обов'язок винуватця ДТП відшкодувати потерпілому, завдану ним шкоду у повному обсязі. Але не встановлено конкретний строк настання обов'язку по виплаті. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо встановлення розміру дійсної шкоди. Тому дані вимоги є передчасними.
Щодо судових витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на користь позивач слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимоги, а саме: з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» витрати по сплаті судового збору - 690,45 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6315,16 грн.; з ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1048,65 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 9779,09 грн.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
На підставі викладеного керуючись ст.ст 23, 133, 137, 1167, 1187, 1194 Цивільного Кодексу України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 12, 81, 82, 137, 141, 258, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 68 999,36 грн. (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 36 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 690,45 грн. (шістсот дев'яносто грн. 45 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 6315,16 грн. (шість тисяч триста п'ятнадцять грн. 16 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди та виплатою страхового відшкодування в розмірі 104 843, 61 грн. (сто чотири тисячі вісімсот сорок три грн. 61 коп.), витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 2500 грн.(дві тисячі п'ятсот грн.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1048,65 грн. (одна тисяча сорок вісім грн. 65 коп.), витрати на правову допомогу в розмірі 9779,09 грн. (дев'ять тисяч сімсот сімдесят дев'ять грн. 09 коп.).
У задоволенні решти вимог відмовити.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Інформація про відповідача: товариство з додатковою відповідальністю «СК «Альфа-Гарант, адреса: (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, Код ЄДРПОУ: 32382598.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 21 серпня 2024 року.
Суддя: