Справа № 167/624/24
Номер провадження 2/167/268/24
21 серпня 2024 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Требика В.Б.,
з участю:
секретаря судового засідання Стасюк Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,
До суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2000 грн. на 5000 грн. на місяць.
Позов обґрунтовується тим, що за рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 1 жовтня 2019 року з відповідача в користь позивача стягнуто аліменти на сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. на місяць. В теперішній час син ОСОБА_4 подорослішав у зв'язку з чим зросли витрати на його утримання, а також збільшився прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Значну суму грошових коштів позивач витрачає на придбання сину одягу, предметів гігієни, засобів для навчання та продуктів харчування, оплату курсів з вивчення англійської мови та оплату комунальних платежів. Крім того, син має проблеми із здоров'ям та періодично проходить лікування, що також зумовлює значні витрати. Визначених вказаним судовим рішенням аліментів не вистачає на утримання сина ОСОБА_4 . ОСОБА_1 отримує мінімальну заробітну плату і самостійно не може забезпечити дитину усім необхідним. Зазначає про те, що зверталася до ОСОБА_2 з проханням в більшій мірі надавати утримання сину, однак відповідач це проігнорував, хоча й має достатній дохід.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Зазначає, що офіційно не працевлаштований, не отримує доходи і на його утриманні перебуває непрацездатна матір, яка потребує лікування. Аліменти на сина ОСОБА_3 сплачує регулярно, однак у травні 2024 року не встиг провести платіж, тому у долученому до позову розрахунку містяться відомості про наявність у нього заборгованості в розмірі 1965,29 грн. Посилається на те, що пропонував позивачу придбати сину ОСОБА_4 необхідні речі, однак ОСОБА_1 перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною. У добровільному порядку готовий забезпечити ОСОБА_3 необхідними лікарськими препаратами.
Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить розписка про вручення повістки про виклик до суду, у судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просить проводити розгляд справи у його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, які наявні в матеріалах справи, дійшов таких висновків.
Нормою ст. 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положенням ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Приписами статей 150, 180 СК визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Нормою ч. 1 ст. 192 СК передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані сторони.
З копії рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 1 жовтня 2019 року (справа № 167/1213/19) вбачається, що з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 серпня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Із долученого до позову розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, прослідковується, що з серпня 2019 року по травень 2024 року ОСОБА_2 сплачував присуджені аліменти. Сукупний розмір заборгованості по аліментах станом на 13 травня 2024 року складає 1965,29 грн.
Як убачається з витягу від 16 травня 2024 року № 253 позивач ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_3 проживають у буд. АДРЕСА_1 .
Копією довідки про доходи від 28 травня 2024 року стверджено, що ОСОБА_1 працює продавцем продовольчих товарів у ФОП ОСОБА_5 , за період з листопада
2023 року по квітень 2024 року їй нараховано заробітну плату в розмірі 43000 грн. (податок 7740 грн.): за листопад, грудень 2023 року - по 6750 грн. (податок 1215 грн.), за січень-березень 2024 року - по 7150 грн. (податок 1287 грн.), за квітень 2024 року - 8050 грн. (податок 1449 грн.).
Представленими позивачем фіскальними та товарними чеками підтверджено придбання: 8 квітня 2023 року куртки, штанів, спортивного костюму, шкарпеток та футболки на суму 4230 грн.; 22 жовтня 2023 року черевиків, кросівок, куртки, штанів, шкарпеток, гольфу, кофт на суму 15030 грн.; 15 лютого 2024 року бомбера, спортивних штанів, кофти, піжами, спідньої білизни на суму 4035 грн.; 9 травня 2024 року шортів та теніски на суму 1498 грн. та взуття на суму 1899 грн.; 15 травня 2024 року шльопанців на суму 790 грн.; 25 травня 2024 року кросівок, куртки, джинсових штанів, спортивного костюму на суму 5065 грн.; 13 серпня 2024 року спортивного костюму, футболки, жилетки на суму 6350 грн.
Копіями дублікатів чеків підтверджено сплату позивачем комунальних платежів за електроенергію, газопостачання, спожитий газ, інтернет, мобільний зв'язок.
Отже, виходячи із зазначених відомостей про розмір доходу ОСОБА_1 та її витрат на утримання сина ОСОБА_3 , можна дійти висновку, що у теперішній час позивач потребує від відповідача матеріальної допомоги на утримання сина в більшому, аніж визначений рішення Рожищенського районного суду Волинської області
від 1 жовтня 2019 року, розмірі.
При цьому, суд не приймає посилання позивача на збільшення розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку як на підставу для збільшення розміру аліментів з огляду на роз'яснення, які надані в абзаці 4 п. 17 постанови Пленуму Верхового Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» про те, що «зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення».
Відповідно до копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 8 липня 2024 року ОСОБА_2 за період з 4 кварталу по 1 квартал
2024 року отримував доходи з таких джерел: за жовтень 2023 року - 6700 грн. нарахованої заробітної плати, за листопада 2023 року - 2180 грн. плати за надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду, за грудень 2023 року - 30,63 грн. інші доходи. Інформація про доходи ОСОБА_2 за 1 квартал 2024 року відсутня.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, які необхідно стягувати, суд виходить з того, що відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою і зобов'язаний відшуковувати можливості для надання утримання дитині. Суд відхиляє посилання відповідача щодо перебування на його утриманні матері, оскільки ця обставина не підтверджена доказами. Суд зауважує, що сама по собі копія пенсійного посвідчення на ім'я ОСОБА_6 не є достатнім доказом на підтвердження обставин обов'язку відповідача надання утримання цій особі, так як доказів, що ОСОБА_6 є матір'ю ОСОБА_2 відповідач суду не представив. Даних про наявність інших утриманців у відповідача справа не містить. Обов'язок по утриманню дитини покладається на обох батьків. Істотною обставиною для суду є стан здоров'я малолітнього ОСОБА_3 , який згідно з консультаційним висновку спеціаліста від 15 травня 2024 року та випискою із медичної картки амбулаторного/ стаціонарного хворого від 27 травня 2024 року потребує фізіотерапевтичного лікування з подальшим санаторно-курортним лікуванням. Водночас позивач не довів доказами можливості відповідача сплачувати аліменти в розмірі 5000 грн. на місяць. За таких обставин, виходячи із якнайкращого забезпечення інтересів дитини, необхідно стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_3 в розмірі 4000 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК з відповідача до Державного бюджету підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 142, 259, 265 ЦПК, статтями 182, 192 СК, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Збільшити розмір стягнутих за рішенням Рожищенського районного суду Волинської області суду від 1 жовтня 2019 року аліментів, стягнувши із ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - в твердій грошовій сумі в розмірі
4000 (чотири тисячі) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
У решті позовних вимог відмовити через недоведеність.
Стягнути із ОСОБА_2 до Державного бюджету України 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення: серпня 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Суддя: В.Б. Требик