справа № 166/667/24
провадження № 2-о/166/17/24
судді Ратнівського районного суду Волинської області Свистун О.М.
на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 19 серпня 2024 року
19 серпня 2024 року Ратнівський районний суд Волинської області у складі головуючого судді Свистун О.М., присяжних Бондарук (Ваконюк) Л.В., Колядюка А.П. розглянув у закритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про усиновлення одним із подружжя дитини другого з подружжя, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Ковельської районної військової адміністрації Волинської області, Ратнівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області.
За наслідками розгляду даної цивільної справи суд прийняв рішення про задоволення заяви та ухвалив визнати ОСОБА_1 усиновлювачем малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язав Ратнівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести в актовий запис про народження ОСОБА_3 відповідні зміни, зокрема змінити прізвище дитини із " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ", у графі «Батько» замість « ОСОБА_6 » записати « ОСОБА_1 ".
Статтею 293 ЦПК України передбачено, що розгляд справ про усиновлення проводиться судом у складі одного судді й двох присяжних.
Відповідно до частини 3 статті 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків із здійснення правосуддя.
За змістом частини 1 статті 35 ЦПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім.
Згідно з частиною 3 статті 35 ЦПК України суддя, не згодний із рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Із рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 19 серпня 2024 року я не згідна з наступних підстав.
Статтею 207 СК України визначено поняття усиновлення та його мету. Зокрема, приводом до усиновлення є бажання прийняти дитину у свою сім'ю на правах сина чи доньки і здійснюється воно з метою забезпечення гармонійних та стабільних умов життя цієї дитини у її найвищих інтересах. Передумовою усиновлення є тісний психо-емоційний зв'язок між особою, що бажає усиновити дитину, та самою дитиною, а також взаємне бажання поріднитися.
Подання заяви про усиновлення дитини з метою отримання певної вигоди для себе не допускається. Така заява не може бути задоволена судом навіть у випадку, якщо дитина щиро цього бажає.
Статтею 212 СК України визначений перелік умов, за яких особа не може бути усиновлювачем, зокрема у п. 10 ч. 1 вказаної статті передбачено, що усиновлювачами не можуть бути особи, які були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень
Як установлено судом та вбачається з витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ВР-002225869, заявник ОСОБА_1 24 лютого 2011 року був засуджений Ратніським районним судом Волинської області за ч.1 ст.296 КК України до 2 років обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням протягом одного року іспитового строку. Він же 24 листопада 2014 року засуджений за ч.3 ст.307 КК України до трьох років позбавлення волі. На даний час судимість за обидва злочини погашена.
Вказані злочини є такими, що спрямовані проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, а також вчинені у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При цьому, шляхом граматичного тлумачення зазначеної норми вбачається, що погашення чи зняття судимості за вказані злочини не свідчить про припинення заборони бути усиновлювачем.
Таким чином, законодавець чітко передбачив заборону бути усиновлювачем особі, яка була засуджена за скоєння певних злочинів, що характеризує особу як таку, що не здатна надати дитині гідний рівень виховання й розвитку, та є підставою для відмови у задоволенні заяви.
Погашена чи знята в установленому законом порядку судимість має позитивне значення для вирішення питання щодо усиновлення лише при вчиненні інших, окрім зазначених вище, злочинів.
Ураховуючи викладене, уважаю що у даній цивільній справі підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про усиновлення малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були відсутні.
Суддя Ратнівського
районного суду О.М.Свистун