Справа № 161/8595/24
Провадження № 2-а/161/127/24
20 серпня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Олексюка А.В.,
при секретарі судових засідань - Новак Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Львівської області про визнання незаконною та скасування постанови, -
03.05.2024 до суду надійшов вищевказаний позов.
В обґрунтування підстав позову позивач ОСОБА_1 посилається на те, що постановою серії ЕНА №01959889 від 20.04.2024 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.6 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 020 гривень.
Вважає дану постанову незаконною і такою, що підлягає до скасування.
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач 20.04.2024 керуючи т/з в м. Львів, по вул. Двірцевій здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 5.38 - місце для стоянки з додатковою табличкою 7.17 особи з інвалідністю та позначеною дорожньою розміткою 1.30.
Позивач, пояснює, що зупинка була вимушеною, викликана крайньою необхідністю, щоб придбати ліки в аптеці. Однак поліцейські не дали можливості пояснити ситуацію та винесли постанову.
Враховуючи вищенаведені обставини, позивач просить суд скасувати постанову, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф.
Ухвалою суду від 07.05.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
24.05.2024 року позивач подав суду заяву про усунення недоліків.
27.05.2024 ухвалою Луцького міськрайонного суду позовну заяву прийнято судом та відкрито провадження у справі.
24.06.2024 до суду надійшов відзив від представника відповідача УПП у Львівській області у Волинській області, де зазначено про безпідставність позову, а також те, що винесена постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Просили відмовити в задоволенні позову та розглядати справу без їх участі
Сторони у справі в судове засіданні не з'явилися.
Представник позивача адвокат Давидов О.В. просив розглянути справу у його відсутності, просив задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Неявка відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, відповідно до вимог ст. 205 КАС України, не є перешкодою для розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів.
Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що 20.04.2024 керуючи т/з в м. Львів, по вул. Двірцевій здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 5.38 - місце для стоянки з додатковою табличкою 7.17 особи з інвалідністю та позначеною дорожньою розміткою 1.30 (а.с. 3-4).
Частиною 6 статті 122 КУпАП визначено, що зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п. 8.4 е ПДР таблички до дорожніх знаків уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Знак 5.38 ПДР України застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів.
Відповідно до п.п. 7.17 п. 33.7 розділу 33 ПДР, табличка 7.17 «Інваліди» до дорожнього знаку 5.38 означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак «Інвалід» відповідно до вимог ПДР України.
Згідно із п.10.9.21 ДСТУ 4100:2014 «Дорожні знаки» табличка 7.17 «Інваліди» застосовується із знаком 5.38 і вказує, що стоянковий майданчик (або спеціально відведена його частина) призначається для стоянки транспортних засобів (мотоколясок і автомобілів), на яких встановлено розпізнавальний знак "Інвалід" і якими керують інваліди. Спеціально виділене місце для стоянки транспортних засобів інвалідів може позначатися дорожньою розміткою 1.30 відповідно до вимог ДСТУ 2587:2010.
Відповідно до п. 8.5.1 ПДР України, горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Горизонтальна розмітка має таке значення:
Дорожня розмітка 1.30 - позначає місця стоянки транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю чи на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю".
Згідно пп. «е» п. 8.4 ПДР України, таблички до дорожніх знаків уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Згідно ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову: дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Частина 3 ст. 283 КУпАП передбачає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення: транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якшо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відриви;, квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІІ, поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Згідно п.11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП та п. 10 Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частин, перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128,129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Отже відповідач в даному випадку правомірно розглянув справу на місці зупинки автомобіля, а тому при винесенні постанови інспектором не було вчинено дій щодо порушення вимог щодо процедури розгляду справи та не було проігноровано порядок встановлений ст.ст. 278, 279 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві не заперечував, що знаходився за кермом вказаного автомобіля та не заперечував факт зупинки в зоні дії дорожнього знаку 5.38 «Місце для стоянки» з табличкою 7.17 «Інваліди».
Однак, суд не приймає до уваги пояснення позивача про те, що була здійснена вимушена зупинка, так як позивач не надав жодних належних і допустимих доказів даного факту.
Будь-яких доказів, які б спростовували обставини, викладені в постанові, щодо скоєного адміністративного правопорушення, позивач суду не надав.
При цьому, сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що вина позивача у порушенні Правил дорожнього руху України є доведеною.
Таким чином, враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що працівниками поліції було дотримано вимоги ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, при цьому оскаржувана постанова за змістом відповідає вимогам ст.283КУпАП, у тому числі викладено суть вчиненого порушення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
В силу положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, підстави для скасування оскаржуваної постанови серії ЕНА від 20.04.2024 року №1959889 судом не встановлені, а тому в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.
На підставі вищесказаного та керуючись ст. 72-77, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Львівської області про визнання незаконною та скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк