Провадження № 2/229/1441/2024
ЄУН 229/3725/24
20 серпня 2024 року м. Дружківка
Дружківский міський суд Донецької області у складі головуючого судді Шевченко Л. В., за участю секретаря судового засідання Зінченко С. О., представника позивача ОСОБА_1. , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дружківка в поряду загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Дружківської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину,
23.05.2024 Орган опіки та піклування Дружківської міської ради звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину.
В обгрунтування позову (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) вказує, що на обліку у службі у справах дітей Дружківської міської ради перебуває малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дитиною, що залишилась без піклування батьків. Мати малолітньої ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком малолітньої є ОСОБА_5 . ОСОБА_2 та ОСОБА_6 протягом кількох років перебували у фактичних шлюбних відносинах, від яких у них народилася донька ОСОБА_7 . Крім сумісної доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виховували двох дітей жінки від її попередніх стосунків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . При цьому ОСОБА_10 була народжена у шлюбі, а відомості про батька у свідоцтво про народження ОСОБА_11 були внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. У листопаді 2020 року ОСОБА_6 була змушена надати заяву про тимчасове влаштування молодших дітей до державного закладу, оскільки у жінки було виявлено відкриту форму туберкульозу, вона потребувала тривалого лікування у стаціонарі. На той час ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом вже не проживали, діти були влаштовані до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей м. Лиман. Напередодні військового вторгнення Російської Федерації ОСОБА_2 консультувався у службі у справах дітей з питання передачі йому на виховання малолітніх ОСОБА_12 та ОСОБА_8 . Через військові дії на території регіону зв?язок з чоловіком було втрачено, питання залишилось невирішеним. 28.03.2023 ОСОБА_5 звернувся до служби з письмовою заявою про передачу йому на виховання вищезазначених малолітніх дітей. На момент подачі заяви ОСОБА_2 визнав батьківство відносно ОСОБА_11 , про що до актового запису про народження хлопця були внесені відповідні зміни. Враховуючи стан здоров?я ОСОБА_6 , її думку було з?ясовано телефоном. ОСОБА_4 повідомила, що не заперечує проти передачі її молодших дітей на виховання ОСОБА_2 . Зі слів жінки, ОСОБА_5 погодив з нею це питання, перш ніж звернутися до служби, а зміни до актового запису про народження ОСОБА_11 були внесені за письмовою згодою матері. Зазначає, що ОСОБА_5 мешкає однією сім?єю з гр. ОСОБА_13 та її чотирма малолітніми дітьми. ОСОБА_14 була обізнана щодо бажання співмешканця забрати ОСОБА_15 та ОСОБА_11 із центра, планувала і надалі проживати з ним та брати участь у вихованні його дітей, що підтвердила відповідною заявою. Після повернення дітей із державного закладу родина мешкала за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи, що ОСОБА_15 та ОСОБА_11 тривалий час перебували у державному закладі ОСОБА_2 було запропоновано допомогу психолога для налагодження стосунків в родині. Чоловік від запропонованої допомоги відмовився, запевнив, що жодних проблем у вихованні дітей не має. Однак, восени 2023 року було зафіксовано факт залишення ОСОБА_3 домівки. Дитину швидко розшукали та повернули додому, однак подібне повторювалося ще кілька разів. При цьому батько перекладав усю відповідальність на дитину, виказував щире нерозуміння причин подібної поведінки з боку доньки. Від допомоги психологів ОСОБА_5 і надалі відмовлявся, а бесіди, проведені спеціалістами служби у справах дітей з батьком та дитиною, налагодити стосунки в родині не допомогли. 10.01.2024 ОСОБА_2 зателефонував до служби у справах дітей і повідомив, що не бажає надалі займатися вихованням доньки, хоче від неї відмовитися. ОСОБА_16 було роз?яснено, що чинним законодавством України відмова від дитини не передбачена, вважається неправозгідною, були запропоновані варіанти вирішення конфлікту. Однак, чоловік з доводами спеціалістів служби категорично не погодився, того ж дня залишив доньку у приміщенні служби у справах дітей Дружківської міської ради і надав заяву, якою відмовився від її подальшого виховання. За даним фактом складено акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров?я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку. Відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов?язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, наказом служби у справах дітей від 10.01.2024 малолітню ОСОБА_17 було тимчасово влаштовано до прийомної сім?ї ОСОБА_18 . Протягом трьох місяців, які малолітня ОСОБА_7 перебуває у прийомній родині, батько свого ставлення до дитини не змінив, у зв?язку з чим на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 30.04.2024, було розглянуте питання про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_19 був присутній на засіданні, чергового разу висловив своє небажання опікуватися донькою. В результаті члени комісії одноголосно дійшли висновку, що в даній ситуації має місце свідоме ухилення від виконання батьківських обов?язків, прийняли рішення рекомендувати органу опіки та піклування Дружківської міської ради звернутись до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дружківський міський суд Донецької області ухвалою від 24.05.2024 року відкрив провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи вирішив здійснювати в порядку загального позовного провадження, та призначив по вказаній справі підготовче судове засідання. Відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву.
Дружківський міський суд Донецької області ухвалою від 05.08.2024 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
Представник позивача Органу опіки та піклування Дружківської міської ради ОСОБА_1. у судовому засіданні просила задовольнити позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 05.08.2024 року на адресу Дружківського міського суду Донецької області від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, погоджується з позовними вимогами (арк. с. 43).
На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності з точки зору допустимості, належності, об'єктивності, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 протягом кількох років перебували у фактичних шлюбних відносинах, від яких у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_20 , про що 19.03.2014 року складено відповідний актовий запис № 122. Батьком є ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дружківського міського управління юстиції у Донецькій області (арк. с. 5).
28.03.2023 ОСОБА_2 звернувся із письмовою заявою до начальника служби у справах дітей Дружківської міської ради Мельниченко Т. В. про передачу йому на виховання з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей м. Лиман його дітей ОСОБА_22 та ОСОБА_20 . Зазначив про те, що він попереджений про відповідальність за життя і здоров'я дітей, хоче займатися їх вихованням, має можливість забезпечити іх матеріальні потреби (арк. с. 14).
Із заяви ОСОБА_14 від 28.03.2023 року вбачається, що вона проживає однією сім'єю з ОСОБА_2 , разом з ним вони виховують її дітей. Вона не заперечує стосовно того, щоб з ними проживали діти ОСОБА_22 та ОСОБА_20 , готова приймати участь у їх вихованні (арк. с. 15).
Згідно з листом начальника служби у справах дітей Дружківської міської ради Мельниченко Т. В. № 127 від 10.04.2023 року просять начальника служби у справах дітей Лиманської міської ради Голєва С. дозволити гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , забрати із Центру соціально-психологічної реабілітації дітей м. Лиман малолітніх ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які влаштовані до закладу за заявою матері ОСОБА_6 . ОСОБА_2 та ОСОБА_6 протягом кількох років перебували у фактичних шлюбних відносинах, від яких у них народилася донька ОСОБА_20 . Крім сумісної доньки ОСОБА_23 та ОСОБА_4 виховували двох дітей жінки від її попередніх стосунків ОСОБА_24 та ОСОБА_25 . При цьому ОСОБА_10 була народжена у шлюбі, а відомості про батька у свідоцтво про народження ОСОБА_11 були внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. У листопаді 2020 року ОСОБА_6 була змушена надати заяву про тимчасове влаштування молодших дітей до державного закладу, оскільки у жінки було виявлено відкриту форму туберкульозу, вона потребувала тривалого лікування у стаціонарі. На момент влаштування ОСОБА_11 та ОСОБА_15 до державного закладу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом не проживали. Напередодні військового вторгнення Російської Федерації ОСОБА_2 консультувався у службі у справах дітей з питання передачі йому на виховання малолітніх ОСОБА_20 та ОСОБА_24 . Через військові дії на території регіону зв?язок з чоловіком було втрачено, питання залишилось невирішеним. 28.03.2023 ОСОБА_5 звернувся до служби з письмовою заявою про передачу йому на виховання вищезазначених малолітніх. На момент подачі заяви ОСОБА_2 визнав батьківство відносно ОСОБА_11 , про що до актового запису про народження хлопця були внесені відповідні зміни. На теперішній час ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою наявні умови, необхідні для проживання дітей. Після повернення малолітніх на територію громади вони будуть навчатися у ЗЗСО гімназія № 9 Дружківської міської ради, що підтверджено відповідними довідками. Зазначають, що ОСОБА_5 мешкає однією сім?єю з гр. ОСОБА_14 та її чотирма малолітніми дітьми. Жінка обізнана щодо бажання співмешканця забрати ОСОБА_15 та ОСОБА_11 із центра, планує і надалі проживати з ним та брати участь у вихованні його дітей, про що також надала письмову заяву до служби. Враховуючи стан здоров?я ОСОБА_6 , її думку було з?ясовано телефоном. ОСОБА_4 повідомила, що не заперечує проти передачі її молодших дітей на виховання ОСОБА_2 . Зі слів жінки, ОСОБА_5 погодив з нею це питання, перш ніж звернутися до служби, а зміни до актового запису про народження ОСОБА_11 були внесені за письмовою згодою матері (арк. с. 16).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Дружківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мати малолітньої ОСОБА_20 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 35 років у м. Дружківка, Краматорського району, Донецької області, про що 01.05.2023 року складено відповідний актовий запис № 769 (арк. с. 7).
10.01.2024 ОСОБА_2 звернувся із письмовою заявою до начальника служби у справах дітей Дружківської міської ради Мельниченко Т. В. , згідно якої він просить забрати його доньку ОСОБА_20 , оскільки він не справляється з нею і не хоче (арк. с. 8).
Згідно з актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, складеним 10.01.2024 року ст. інспектором СЮП ВП Краматорського РУП ст. лейтенантом поліції Гречкої В. П., у присутності особи, яка знайшла дитину: ОСОБА_26 . головного спеціаліста ССД Дружківської міської ради, в присутності понятих: ОСОБА_27 , ОСОБА_1. , працівника закладу охорони здоров'я: фельдшера віїздної бригади Соловитова Є. О. , про те що 10.01.2024 року о 13 год 00 хв була виявлена дитина жіночої статі. Громадянин ОСОБА_2 привів свою малолітню доньку ОСОБА_20 до ССД Дружківської міської ради та повідомив, що не бажає займатись її вихованням. Прикмети дитини: зовнішній вигляд нормальний, вдягнена за сезоном, 10 років, зріст приблизно 140 см, волосся темне, очі темні, має змогу надати відомості про себе. Наказом ССД Дружківської міської ради дитину тимчасово влаштовано у прийомну сім'ю ОСОБА_18 (арк. с. 9).
Відповідно до заяви ОСОБА_29 від 10.01.2024 року вона бажає залишити у своїй сім'ї ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з подальшим влаштуванням на правах підопічного. У зв'язку із зазначеним приймає ОСОБА_20 на проживання до себе в сім'ю на період з 10.01.2024 року до прийняття рішення про призначення опіки (піклування). У разі, якщо їй буде відмовлено в опіці на ОСОБА_20 зобов'язується передати її для подальшого влаштування до органу опіки та піклування Дружківської міської ради (арк. с. 10).
ОСОБА_20 не заперечувала проти проживання в родині ОСОБА_29 , що підтверджується її заявою від 10.01.2024 року (арк. с. 11).
Згідно із наказом начальника служби у справах дітей Дружківської міської ради Мельниченко Т. В. «Про взяття на первинний облік ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » № ОД-06-01-25/24 від 10.01.2024 року наказано взяти на первинний облік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за № 1818. Спеціалісту служби у справах дітей ОСОБА_26 вжити заходи щодо соціального захисту дитини. Головному спеціалісту служби ОСОБА_30 вжити заходи щодо внесення даних дитини до ЄІАС «Діти». ???Контроль за виконанням даного наказу залишено за Мельниченко Т. В. (арк. с. 12).
Відповідно до наказу начальника служби у справах дітей Дружківської міської ради Мельниченко Т. В. «Про тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування» № НОМЕР_3 від 10.01.2024 року наказано тимчасово влаштувати до прийомної сім?ї громадянки України ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка залишилась без піклування батьків, до прийняття органом опіки та піклування рішення про встановлення статусу та влаштування дитини. Відповідальність за життя та здоров?я малолітньої ОСОБА_3 покласти на ОСОБА_32 . Контроль за виконанням даного наказу залишено за Мельниченко Т. В. (арк. с. 13).
Згідно з інформацією директора ЗЗСО гімназія № 9 Дружківської міської ради Донецької області Черкашиної О. на родину учениці 4 класу ОСОБА_20 склад сім'ї: батько - ОСОБА_2 , тимчасово не працює, мати - померла; діти: ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Проживають за адресою: АДРЕСА_2 у приватному будинку, де дитині виділена окрема кімната. Є окреме місце для занять. Дівчинка забезпечена необхідним одягом, шкільними підручниками, приладдям. Сім?я характеризується як неповна. Функції у ній розподілені не чітко. Психологічна обстановка у родині не стійка. ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениця 4 класу навчається в 33СО гімназії № 9 з 30.03.2023 року. Дівчинка має навчальні досягнення початкового та середнього рівнів. Навчається не повну міру своїх сил. Під час виконання завдань потребує постійного контролю та значної допомоги дорослих, швидко втомлюється, не виявляє зацікавленості до навчання, на онлайн-уроках не уважна, постійно відволікається. З метою створення умов для повноцінного навчання учениці було видано планшет, підручники. Під час дистанційного навчання ОСОБА_15 виходить на заняття, але їй важко опрацьовувати навчальний матеріал в дистанційоному форматі, тому домашнє завдання вона не надсилає. Працює тільки під час індивідуальної роботи. З усіх навчальних предметів дівчинка полюбляє фізичну культуру, де вона почуває себе дуже впевнено. Батько навчальну діяльність дитини контролює не регулярно. Батьківські онлайн-збори не відвідує. Контакт із класним керівником підтримує в телефонному режимі не систематично, останнім часом на телефонні дзвінки вчителя та адміністрації школи не відповідає. На поради та рекомендації педагогів реагує адекватно, але ніяких дій до виправлення ситуації не робить. Були зафіксовані випадки, коли ОСОБА_15 покидала дім без дозволу та супроводу батьків. Так 13.11.2023 року дівчинка була знайдена в місті і направлена до центру соціальної служби у справах з неповнолітніми дітьми. Спроби піти з дому повторювалися декілька разів. Адміністрацією закладу були проведені профілактичні бесіди з батьком дівчинки, щодо з?ясування причин її поведінки, надані рекомендації: ??налаштування здорового родинного клімату в родині; ??звернутися до психолога, адже дитина потребує психологічної допомоги; запропоновано перевести ОСОБА_15 на сімейну форму навчання та направити її до християнського навчально-виховного центру цілісного розвитку дитини «Майора», звернутися за консультаціями до психолога. Отже, родина потребує соціальної підтримки. Враховуючи вище зазначене, просять поставити родину на облік (арк. с. 17-18).
Висновком органу опіки та піклування Дружківської міської ради № 01-16/3728 від 22.05.2024 року визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до доньки ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. с. 19-20).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 повідомила, що вона працює головним спеціалістом у службі у справах дітей. До них звернувся громадянин ОСОБА_2 , який хотів повернути до себе дітей, які на той час знаходилися у закладі, оскільки мати дітей померла. Ще на початку війни він написав заяву та забрав дітей. Діти були в нього, спочатку все було добре, діти знайшли порозуміння, але потім почалися проблеми. ОСОБА_20 почала тікати з дому, оскільки вона не знайшла порозуміння зі співмешканкою ОСОБА_2 . ОСОБА_33 . Неодноразово до служби приводили дівчину. ОСОБА_20 розповідала, що її ображають, що з нею погано поводяться, що вона голодна, що декілька днів її не було дома. Дівчинка ніяк не хотіла повертатися додому, тоді ОСОБА_2 написав заяву, щоб ОСОБА_20 забрали та залишив її в кабінеті. ОСОБА_29 написала заяву про те, що вона не запречує, щоб до її сім'ї влаштували ОСОБА_20 , поки не буде рішення. Дівчинці наразі 10 років і вона проживає в прийомній сім'ї, тимчасово вона влаштована. Вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до доньки ОСОБА_20 є необхідним і доцільним. Це буде відповідати інтересам дитини.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснила, що ОСОБА_20 десять років, три роки вона знаходилася в дитячому будинку. З дитячого будинку ОСОБА_20 забрав ОСОБА_2 з його цивільною дружиною, дівчинка деякий час проживала в його родині. Там вона не порозумілася з цивільною дружиною свого батька - ОСОБА_34 . ОСОБА_20 прийшла до соціальної школи, де ОСОБА_29 працювала психологом, і з нею познайомилася. ОСОБА_29 знала, що вона тікає з дому. Потім від ОСОБА_20 вона дізналася причини через які вона тікає з дому. Через деякий час до неї звернулися зі служби у справах дітей, щоб вона забрала до себе в родину на тимчасове влаштування ОСОБА_20 , на що вона погодилася. Дівчинка, ОСОБА_20 , проживає в неї приблизно вісім місяців. За ці вісім місяців дитина жодного разу не втікала, навчилася читати, писати, знає повністю таблицю множення, відвідує танці, займається з репетитором з англійської мови і проявила себе як дуже активна дівчинка. За цей час батько дівчинки жодного разу не звертався, не приходив та ніякої допомоги не надавав. ОСОБА_29 має двох дорослих дітей і четверо прийомних дітей. Вона знає, що родина для ОСОБА_20 вже знайшлася і це родина її старшого сина, він сам виховувався в прийомній родині та знає що це таке, його дружина також з приоймної родини, тому вони розглядають питання щодо виховання дитини в своїй сім'ї. Сину наразі 25 років, а його дружині 24 роки і вони мають дитину. Також повідомила, що дівчинка спілкується зі своїм старшим братом, який іноді приходить до них додому.
Статтею 51 Конституції України встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов'язки, та є способом захисту прав та інтересів дитини, а тому питання про застосування такого заходу впливу до батьків нерозривно пов'язане з питанням захисту прав та інтересів дитини.
Відповідно до частини другої статті 150 Сімейного кодексу України (далі за текстом - СК України) батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток.
Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.Ухиляння батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно зі ст. 164 СК України батько, мати можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Відповідно до частини сьомої та восьмої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
В силу статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
У своїй постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав).
Суд, вирішуючи позовні вимоги в частині позбавлення відповідача по відношенню до його доньки розглядає позбавлення батьківських прав як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісного батька.
Виходячи зі змісту характеру цього засобу, суд вважає, що його слід застосовувати тільки тоді, коли це викликано відповідною необхідністю.
Свою позицію з приводу підстав, порядку, та наслідків позбавлення батьківських прав висловив Верховний Суд України.
Так, у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі Постанова) зазначено, що позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і грунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків з виховання дитини з боку батька, матері є однією з підстав позбавлення їх батьківських прав.
Згідно із пунктом 16 Постанови ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання дитиною освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (MAMCHUR v. UKRAINE), заява № 10383/09, пункт 100, ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що дійсно з боку відповідача має місце неналежне виконання батьківських обов'язків. Крім того на даний час розлучення дівчинки ОСОБА_15 з батьком слугуватиме якнайкращим інтересам дитини задля забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
За таких обставин у суду є усі правові підстави для застосування крайнього заходу впливу відносно відповідача та позбавити його батьківських прав, який на теперішній час без поважних причин самоусунувся від виховання та утримання дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Передбачених законом підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримання неповнолітніх дітей судом не встановлено.
З огляду на вказані положення матеріального права, суд вважає за доцільне та достатнім стягувати з відповідача аліменти на користь дитини ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, що відповідає вимогам ст. 182, 183, 191 СК України.
Відповідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч. 6 ст. 263 ЦПК України якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Обставини, за яких слід позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітньої дитини ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з нього аліменти на користь дитини ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, визнані відповідачем в повному обсязі.
Суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Отже, визнання відповідачем позову вимогам Закону не суперечить та прав, свобод чи інтересів інших осіб не порушує.
Відтак, пред'явлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах Закону і підлягають задоволенню.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що він має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав на підставі ст. 169 Сімейного кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. 164, 165, 166, 180-183 Сімейного кодексу України, суд
Позовну заяву Органу опіки та піклування Дружківської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 виданий 27.10.2021 органом 1432, РНОКПП відсутнє, аліменти на користь дитини ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.05.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
позивач: Орган опіки та піклування Дружківської міської ради, код ЄДРПОУ 36245191, адреса місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 16, м. Дружківка, Донецька обл.;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення підписано 21.08.2024.
Cуддя Л. В. Шевченко