Справа № 127/15027/24
Провадження 2/127/1986/24
21 серпня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.06.2023 та 27.06.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори № 8389922 і № 103477451, у відповідності до яких відповідач отримав кредити. 27.10.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 27102023/1, у відповідності до якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги до боржників, зокрема, до відповідача за кредитними договорами № 8389922 від 24.06.2023 в сумі 14 667, 42 гривень та № 103477451 від 27.06.2023 в сумі 28 175, 00 гривень. Крім того, 09.07.2023 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 5819964. 15.01.2023 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 15-11/2023, у відповідності до якого ТОВ «Маніфою» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги до боржників, зокрема, до відповідача за договором позики № 5819964 від 09.07.2023 в сумі 19 332, 60 гривень. Всупереч умовам вказаних кредитних договорів відповідач не виконав своїх зобов'язань, заборгованість не погасив. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем нарахування жодних штрафних санкцій не здійснювалось.
Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогами про стягнення на його користь із відповідача заборгованості за:
- кредитним договором № 8389922 від 24.06.2023 в сумі 14 667, 42 гривень, з яких: 3 720, 00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 667, 42 гривень - сума заборгованості за відсотками; 280, 00 гривень - сума заборгованості по комісії;
- кредитним договором № 103477451 від 27.06.2023 в сумі 28 175, 00 гривень, з яких: 7 000, 00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20 475, 00 гривень - сума заборгованості за відсотками; 700, 00 гривень - сума заборгованості по комісії;
- договором позики № 5819964 від 09.07.2023 в сумі 19 332, 60 гривень, з яких: 6 000, 00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13 332, 60 гривень - сума заборгованості за відсотками. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Ухвалою суду від 06.05.2024 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.
З матеріалів справи вбачається, що поштові відправлення із ухвалою суду від 06.05.2024 та копією позовної заяви із доданими до неї документами неодноразово направлені відповідачу за адресою його місця проживання (перебування), зареєстрованою у встановленому законом порядку, повернулися до суду із відмітками «за закінченням терміну зберігання» і «адресат відсутній за вказаною адресою». Суд вжив усіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.
Тому, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
У строк, визначений судом ухвалою суду від 06.05.2024, від відповідача відзив на позов не надійшов.
Ухвалою суду від 04.07.2024 у позивача витребувано докази по справі.
Ухвалою суду від 30.07.2024 до позивача застосовано заходи процесуального примусу за невиконання процесуальних обов'язків, покладених на нього судом ухвалою від 04.07.2024, неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом у встановлений законом строк.
06.08.2024 позивачем було частково виконано ухвалу суду від 04.07.2024. Клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом для подання витребуваних доказів, в порядку визначеному процесуальним законом не надходило.
Будь-які докази по справі, крім поданих позивачем разом із позовною заявою та на виконання вимог судового рішення, чи клопотання, від учасників справи на адресу суду не надходили.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
24.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» із заявою на отримання кредиту № 8389922, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту. (а.с. 22, 23)
Того ж дня, 24.06.2023, між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит № 8389922, відповідно до умов якого фінансова установа зобов'язалась надати ОСОБА_1 кредит в розмірі 4 000, 00 гривень на споживчі потреби строком на 105 днів з 24.06.2023 до 07.10.2023. В свою чергу відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. (а.с. 16-21)
Додатком № 1 до вищевказаного договору сторони погодили графік платежів. (а.с. 21зв.)
Крім того, 27.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» із заявою на отримання кредиту № 103477451, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту. (а.с. 13, 14)
Того ж дня, 27.06.2023, між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит № 103477451, відповідно до умов якого фінансова установа зобов'язалась надати ОСОБА_1 кредит в розмірі 7 000, 00 гривень на споживчі потреби строком на 105 днів з 27.06.2023 до 10.10.2023. В свою чергу відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. (а.с. 7-12)
Додатком № 1 до вищевказаного договору сторони погодили графік платежів. (а.с. 12зв.)
Відповідач підтвердив, що до укладення вищевказаних кредитних договорів він, зокрема, ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмові формі паспорт споживчого кредиту та проекти цих договорів, ознайомився з усіма їх умовами; отримав інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Законі України «Про споживче кредитування»; умови договорів йому зрозумілі (п. 5.1. кредитних договорів).
09.07.2023, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту, ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Маніфою» договір позики № 5819964, відповідно до умов якого позикодавець - ТОВ «Маніфою» зобов'язалось передати позичальнику - ОСОБА_1 у власність грошові кошти в сумі 6 000, 00 гривень шляхом безготівкового їх переказу на банківський рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , зареєстрованого позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті. Позичальник, в свою чергу, зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів до 26.09.2023 та сплатити позикодавцеві проценти за користування позикою в розмірі, визначеному умовами даного договору. (а.с. 38-42, 45-47)
Відповідач підтвердив, що він, зокрема: отримав в чіткій та зрозумілій формі інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також інформацію щодо своїх прав та обов'язків згідно Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про захист персональних даних»; вивчив та повністю погоджується з умовами цього договору позики, правилами надання фінансових послуг ТОВ «Маніфою», які є невід'ємною частиною договору (п. 10.1. договору).
Додатком № 1 до вищевказаного договору сторони правочину узгодили графік нарахувань процентів за користування позикою та обов'язкових платежів за договором позики. (а.с. 43-44)
27.10.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 27/102023/1, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитними договорами № 8389922 та № 103477451. (а.с. 25-31)
Згідно із п. 1.2. вищевказаного договору факторингу, підписання сторонами та скріплення їх печатками Акту прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прав вимоги заборгованості.
27.10.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було складено вищевказані акти. (а.с. 28-31)
Також, 15.11.2023 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 15-11/2023, у відповідності до якого ТОВ «Маніфою» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором позики № 5819964. (а.с. 48-52)
Згідно із п. 1.2. вищевказаного договору факторингу, підписання сторонами та скріплення їх печатками Акту прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від ТОВ «Маніфою» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прав вимоги заборгованості.
15.11.2023 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було складено вищевказаний акт. (а.с. 51-52)
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Судом встановлено, що умовами кредитних договорів № 8389922 від 24.06.2023 та № 103477451 від 27.06.2023 і договору позики № 5819964 від 09.07.2023 передбачено право позикодавця (кредитора) без згоди позичальника передавати права за цим договором третім особам (п. 3.2.6. кредитних договорів, п. 5.2.2. договору позики). Законом також не встановлено заборону заміни кредитора без згоди боржника у зобов'язаннях як по кредитним договорам № 8389922 від 24.06.2023 та № 103477451 від 27.06.2023, так і по договору позики № 5819964 від 09.07.2023.
Доказів того, що вищевказані договори факторингу визнаній недійсними, суду не надано.
Таким чином, після підписання Актів прийому-передачі Реєстрів боржників за договорами факторингу № 27/102023/1 від 23.10.2023 і № 15-11/2023 від 15.11.2023, відбулось одиничне, тобто сингулярне правонаступництво. З цього часу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» стало новим кредитором відповідача за кредитними договорами № 8389922 від 24.06.2023 та № 103477451 від 27.06.2023 і договором позики № 5819964 від 09.07.2023.
Позивач вважає, що відповідачкою порушено умови вищевказаних кредитних договорів, заборгованість за якими підлягає стягненню в примусовому порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1047 і ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Так, згідно із статті 3 вищевказаного Закону, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що кредитні договори № 8389922 від 24.06.2023 та № 103477451 від 27.06.2023 і договір позики № 5819964 від 09.07.2023, укладено між відповідачем та фінансовими установами в електронній формі.
Суд дійшов висновку, що при укладенні вищевказаних кредитних договорів, його сторонами було погоджено усі істотні умови цих договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч. 1 та ч. 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позивачем на підтвердження виконання позикодавцем умов кредитних договорів суду надано:
- по договору позики № 5819964 від 09.07.2023 повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 2782_240517172927 від 17.05.2024. З даного повідомлення вбачається здійснення 09.07.2023 транзакції в сумі 6 000, 00 гривень на рахунок відповідача, вказаний у п. 2.5. договору (а.с. 95);
- по кредитному договору № 8389922 від 24.06.2023 - платіжне доручення № 103673318 від 24.06.2023 про видачу відповідачу кредитних коштів в сумі 4 000, 00 гривень та відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення (а.с. 96-97зв.);
- по кредитному договору № 103477451 від 27.06.2023 - платіжне доручення № 67410891 від 27.06.2023 про видачу відповідачу кредитних коштів в сумі 7 000, 00 гривень та відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення (а.с. 95зв.-98зв.)
Зважаючи на те, що вищевказана повідомлення та відомості не є первинними докуменами, дані докази судом оцінюється в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами.
Позивач, пред'являючи вимоги про повернення кредитів (позики), просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), заборгованість за відсотками та комісію.
З розрахунків заборгованості вбачається, що станом на 31.03.2024 заборгованість становить:
- за кредитним договором № 8389922 від 24.06.2023 - 14 667, 42 гривень, з яких: 3 720, 00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 667, 42 гривень - сума заборгованості за відсотками; 280, 00 гривень - сума заборгованості по комісії (а.с. 24);
- за кредитним договором № 103477451 від 27.06.2023 - 28 175, 00 гривень, з яких: 7 000, 00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20 475, 00 гривень - сума заборгованості за відсотками; 700, 00 гривень - сума заборгованості по комісії (а.с. 15);
- за договором позики № 5819964 від 09.07.2023 - 19 332, 60 гривень, з яких: 6 000, 00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13 332, 60 гривень - сума заборгованості за відсотками (а.с. 53).
Надані позивачем розрахунки заборгованості лише констатують суми заборгованості, визначені первісними кредиторами, і вказують на відсутність будь-яких нарахувань з моменту укладення договорів факторингу позивачем. (а.с. 15, 24, 53)
Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, саме позивач зобов'язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Саме на суд покладено обов'язок під час ухваленні рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).
Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов'язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього з боку сторони відповідача.
З'ясовуючи обставини, пов'язані із правильністю здійснення розрахунків заборгованості, та здійснюючи оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному у ст. 13 ЦПК України саме відповідач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому відповідач міг би викласти свої заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими він не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, не скористався. Відповідачем не оспорювався факт отримання ним кредитних коштів, а також розмір заборгованості. При цьому, судом враховується стандарт доказування «більшої вірогідності».
Оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів:
- за кредитним договором № 8389922 від 24.06.2023 в сумі 4 000, 00 гривень;
- за кредитним договором № 103477451 від 27.06.2023 в сумі 7 000, 00 гривень;
- за договором позики № 5819964 від 09.07.2023 в сумі 6 000, 00 гривень.
Відповідачем не спростовано факт отримання ним кредитних коштів за кредитними договорами, а також розмір заборгованості, визначений позивачем за тілом кредиту.
Із наданих позивачем відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору № 8389922 від 24.06.2023 вбачається сплата відповідачем 09.07.2023 в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту 280, 00 гривень. (а.с. 96)
Доказів того, що відповідач здійснював погашення кредитів за кредитним договором № 103477451 від 27.06.2023 та договором позики № 5819964 від 09.07.2023, матеріали справи не містять.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту:
- за кредитним договором № 8389922 від 24.06.2023 в сумі 3 720, 00 гривень;
- за кредитним договором № 103477451 від 27.06.2023 в сумі 7 000, 00 гривень;
- за договором позики № 5819964 від 09.07.2023 в сумі 6 000, 00 гривень.
Також позивач просив суд стягнути із відповідача заборгованість за відсотками за користування кредитами:
- за кредитним договором № 8389922 від 24.06.2023 в сумі 10 667, 42 гривень;
- за кредитним договором № 103477451 від 27.06.2023 в сумі 20 475, 00 гривень;
- за договором позики № 5819964 від 09.07.2023 в сумі 13 332, 60 гривень.
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позивач має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у відповідності до умов кредитного договору.
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Судом прийнято до уваги і строк кредитування, визначений умовами вищевказаних кредитних договорів, і порядок нарахування відсотків за користування кредитами (позикою).
Судом встановлено пролонгацію строку кредитування, враховуючи положення п. 2.3.1.2 кредитного договору.
Так, у відповідності до п. 2.2 і п. 2.3 кредитного договору № 8389922 від 24.06.2023 проценти за користування кредитними коштами становлять:
-за період з 25.06.2023 до 09.07.2023 (пільговий період (п. 1.3.1., п. 1.5.2., п. 2.2.2.)): 4 000, 00 гривень х 1, 05 % х 15 днів = 630, 00 гривень;
-за період з 10.07.2023 до 16.10.2023 (пільговий період, який було продовжено на 7 днів (п. 1.5.2., п. 2.3.1)):
3 720, 00 гривень х 1, 05 % х 7 днів = 273, 42 гривень;
-за період з 17.07.2023 до 14.10.2023 (поточний період з урахуванням пролонгації пільгового періоду (п. 1.3.2., п. 1.5.3., п. 2.2.3., п. 2.3.)):
3 720, 00 гривень х 3, 00 % х 90 днів = 10 044, 00 гривень,
що разом становить 10 947, 42 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що за період користування кредитним коштами відповідач здійснив 09.07.2023 платіж на суму 280, 00 гривень в рахунок погашення заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами. (а.с. 96) Відповідачем дані обставини не спростовано.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по відсотках за користування кредитними коштами за договором № 8389922 від 24.06.2023 становить 10 667, 42 гривень (10 947, 42 гривень - 280, 00 гривень).
Так, у відповідності до п. 2.2 і п. 2.3 кредитного договору № 103477451 від 27.06.2023 проценти за користування кредитними коштами становлять:
-за період з 28.06.2023 до 12.07.2023 (пільговий період (п. 1.3.1., п. 1.5.2., п. 2.2.2.)): 7 000, 00 гривень х 1, 50 % х 15 днів = 1 575, 00 гривень;
-за період з 13.07.2023 до 10.10.2023 (поточний період (п. 1.3.2., п. 1.5.3., п. 2.2.3.)): 7 000, 00 гривень х 3, 00 % х 90 днів = 18 900, 00 гривень,
що разом становить 20 475, 00 гривень.
Доказів того, що відповідач здійснював погашення відсотків за користування кредитом за договором № 103477451 від 27.06.2023, матеріали справи не містять. Відповідачем не спростовано розмір заборгованості визначений позивачем по відсотках за користування кредитними коштами за цим договором.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитом за договором № 103477451 від 27.06.2023 в сумі 20 475, 00 гривень.
Виходячи з умов договору позики № 5819964 від 09.07.2023, за користування позикою протягом першого розрахункового періоду (з 10.07.2023 до 07.08.2023) сплаті підлягали відсотки в розмірі 2, 49 % на день від суми позики, а після спливу цього періоду (з 08.08.2023 до 26.09.2023) - в розмірі 3, 00 % на день від суми позики.
Таким чином, проценти за користування позикою за період з 10.07.2023 до 07.08.2023 становлять 4 332, 60 гривень (6 000, 00 гривень х 2, 49 % х 29 днів), а за період з 08.08.2023 до 26.09.2023 - 9 000, 00 гривень (6 000, 00 гривень х 3, 00 % х 50 днів). Отже за період користування позикою відповідач зобов'язався сплатити 13 332, 60 гривень процентів (4 332, 60 гривень + 9 000, 00 гривень).
Доказів того, що відповідач здійснював погашення позики за договором № 5819964 від 09.07.2023, матеріали справи не містять. Відповідачем не спростовано розмір заборгованості визначений позивачем по відсотках за користування кредитними коштами за цим договором.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування позикою за договором № 5819964 від 09.07.2023 в сумі 13 332, 60 гривень.
Крім того, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за комісією:
- за кредитним договором № 8389922 від 24.06.2023 в сумі 280, 00 гривень;
- за кредитним договором № 103477451 від 27.06.2023 в сумі 700, 00 гривень.
Пунктом 1.5.1 вищевказаних кредитних договорів визначено, що до загальних витрат позичальника за кредитом, включено одноразову комісію за надання кредиту:
- за кредитним договором № 8389922 від 24.06.2023 в розмірі 280, 00 гривень;
- за кредитним договором № 103477451 від 27.06.2023 в розмірі 700, 00 гривень.
Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Доказів того, що комісія за надання кредитів за вищевказаними договорами була сплачена відповідачем, матеріали справи не містять. Відповідачем дані обставини не спростовано.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за комісією за надання кредиту:
- за кредитним договором № 8389922 від 24.06.2023 в розмірі 280, 00 гривень;
- за кредитним договором № 103477451 від 27.06.2023 в розмірі 700, 00 гривень.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.
Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом та на виконання вимог ухвали суду від 04.07.2024, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.
Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв'язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Також, судом в ухвалі суду від 06.05.2024 було роз'яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.
Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті.
Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення на його користь з відповідача заборгованості:
- за кредитним договором № 8389922 від 24.06.2023 в сумі 14 667, 42 гривень, з яких: 3 720, 00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту); 10 667, 42 гривень - сума заборгованості за відсотками; 280, 00 гривень - сума заборгованості по комісії;
- за кредитним договором № 103477451 від 27.06.2023 в сумі 28 175, 00 гривень, з яких: 7 000, 00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту); 20 475, 00 гривень - сума заборгованості за відсотками; 700, 00 гривень - сума заборгованості по комісії;
- за договором позики № 5819964 від 09.07.2023 в сумі 19 332, 60 гривень, з яких: 6 000, 00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту); 13 332, 60 гривень - сума заборгованості за відсотками.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 3 028, 00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.04.2024. (а.с. 67)
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 028, 00 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (100 %).
До ухвалення рішення у справі ні позивач, ні відповідач не повідомили суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених інших судових витрат; про причини неможливості надання таких доказів. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов'язку вирішувати питання щодо встановлення учасникам справи терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).
Отже, доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.
Враховуючи вищенаведене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронні довірчі послуги», ч. 1 ст. 1, п. 3 і п. 6 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-519, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625, ч. 1 ст. 626, ст.ст. 627-629, 633, 634, 638, 639, 1046, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049, ч. 1 і ч. 2 ст. 1050, ч. 1 і ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 1055, ст.ст. 10561, 1077-1082 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість:
- за кредитним договором № 8389922 від 24.06.2023 в сумі 14 667, 42 гривень, з яких: 3 720, 00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту); 10 667, 42 гривень - сума заборгованості за відсотками; 280, 00 гривень - сума заборгованості по комісії;
- за кредитним договором № 103477451 від 27.06.2023 в сумі 28 175, 00 гривень, з яких: 7 000, 00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту); 20 475, 00 гривень - сума заборгованості за відсотками; 700, 00 гривень - сума заборгованості по комісії;
- за договором позики № 5819964 від 09.07.2023 в сумі 19 332, 60 гривень, з яких: 6 000, 00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту); 13 332, 60 гривень - сума заборгованості за відсотками,
що разом становить 62 175, 02 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 3 028, 00 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»: ЄДРПОУ 35625014; місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.
Рішення суду складено 21.08.2024.
Суддя: