Рішення від 19.08.2024 по справі 149/1992/24

Справа № 149/1992/24

Провадження №2-а/149/42/24

Номер рядка звіту 129

РІШЕННЯ

іменем України

19.08.2024 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Павлюк О. О.

за участі секретаря Лисої В. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративноим позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 29.05.2024 він добровільно з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою підтвердження поданих у серпні 2022 персональних даних, самостійно пройшов ВЛК, однак йому було повідомлено, що оскільки у нього відсутній військовий квиток, тому відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 210 КУпАП та 18.06.2024 він забрав постанову про накладення адміністративного стягнення. Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 просить визнати її протиправною та скасувати.

Ухвалою суду від 11.07.2024 у справі відкрито спрощене позовне провадження. Відповідачу визначено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

15.07.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову, оскільки рішення є обгрунтованим і законним.

30.07.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить позов задовольнити, мотивуючи це тим, що оскаржувана постанова винесена неуповноваженою особою, а також посилаючись на закінчення строків накладення адміністративного стягнення за триваюче правопорушення.

Ухвалою суду від 07.08.2024 замінено первісного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на належного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд, дослідивши надані докази, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.06.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено постанову № 155 про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді 17000 грн. штрафу.

Зі змісту вищенаведеної постанови вбачається, що громадянин ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 для взяття на військовий облік військовозобов'язаних, внаслідок чого останній не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання та для оформлення військово-облікового документа, та має ознаки ухилення від військового обліку, внаслідок чого останнім було порушено вимоги п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» та абз. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'зязаних та резервістів згідно додатку 2 до "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'зязаних та резервістів" затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.1.2022., внаслідок своїх дій громадянин ОСОБА_1 вчинив триваюче правопорушення, оскільки даний громадянин мав особисто з'явитись для взяття на військовий облік військовозобов'язаних, та яке припинилося у червні 2024, коли громадянин ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про взяття його на військовий облік та видачу обліково-військового документу, що є порушенням правил військового обліку.

Чатиною 3 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 1, 3, 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу»).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» визначено, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Постановою КМУ від 16 травня 2024 р. № 559 "Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа" визначено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа”. Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):

в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);

у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.

Військово-обліковими документами є посвідчення про приписку до призовної дільниці; військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.

В матеріалах справи наявна копія посвідчення про приписку до призовної дільниці видане 26.01.2006 на ім'я ОСОБА_1 із відміткою "Придатний до військової служби", а також копію довідки № 337 від 13.11.2009 та обліково-послужної карти до неї, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у Дружківському МВК та є непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

Як вбачається з копії довідки № 508-7001386865, ОСОБА_1 01.08.2022 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа у м. Калинівка Хмільницького району Вінницької області. З роздруківки скріншоту із застосунку Резерв + вбачається, що ОСОБА_1 уточнив свої військово-облікові дані лише 27.06.2024, тобто в день звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною 3 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік.

Як повідомляє в своїй позовнй заяві ОСОБА_1 , 01.08.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримав контрольний мобілізаційний талон, копію якого додає. Разом з тим, суд звертає увагу, що вказаний талон не є військово-обліковим документом.

Після чого позивач зазначає, що він добровільно з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 лише 29.05.2024 для підтвердження облікових даних.

Крім того, в своїх письмових поясненнях, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення № 155 від 08.06.2024 ОСОБА_1 повідомляє, що вчасно не став на військовий облік через незнання законодавства. Таким чином, позивач сам визнав, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення, він не перебував на військовому обліку.

Щодо посилання позивача на те, що зміни до ст. 210 КУпАП (додано частину третю) 19.05.2024, а правопорушення має триваючий характер, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки закон про адміністративну відповідальність не має зворотної дії в часі, суд приходить до наступних висновків.

Характер триваючого правопорушення оцінюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально. Триваюче правопорушення це проступок, пов'язаний з тривалим неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом усього часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми.

Таким чином неперебування ОСОБА_1 на військовому обліку з 01.08.2022 внаслідок непостановки на військовий облік за новим зареєстрованим місцем проживання в м. Калинівка (як ВПО) є триваючим адміністративним правопорушенням. Оскільки воно було виявлене ТЦК, коли позивач після явки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 (протокол про адміністративне правопорушення від 08.06.2024), тобто вже після набрання чинності 19.05.2024 частиною 3 ст. 210 КУпАП, позивача правомірно притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення за вказаною нормою Закону.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що на нього незаконно накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, однак з досліджених в судовому засіданні документів (протокол про адміністративне правопорушення № 155 від 08.06.2024, постанова № 155 від 17.06.2024) вбачається, що адміністративне стягнення накладено на позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП, тобто за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.

Щодо посилань позивача на його релігійні переконання, суд зазначає, що ч. 4 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” визначено, що громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу".

Статтею 2 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" визначено, що право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.

З копії контрольного мобілізаційного розпорядження № 2 вбачається, що ОСОБА_1 має відстрочку через релігійні переконання. Разом з тим, суд звертає увагу, що наявність у позивача релігійних переконань є підставою для надання йому права на альтернативну (невійськову) службу, однак не звільняє його від обов'язку постановки на військовий облік. В цілому посилання позивача на його релігійні переконання не впливають на правову кваліфікацію його дій.

Також суд відхиляє доводи позивача про те, що він не став на військовий облік через незнання законодавства, оскільки вжиті ним послідовні дії та надані ним докази, свідчать про протилежне. Позивачу було відомо про необхідність постановки на облік у семиденний термін після прибуття до нового місця проживання, про що він сам і повідомляє суд, а також йому відомо про альтернативну службу, в зв'язку із його релігійними переконаннями, що в цілому свідчить про обізнаність позивача із його обов'язками щодо військової служби та військового обов'язку.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

З огляду на вищевказане та зважаючи на встановлені обставини справи, суд вважає, що в діянні ОСОБА_1 містилися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому суб'єктом владних повноважень правомірно складено щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за вказаною статтею КУпАП,а оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, і підстав для її скасування не вбачає, обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджені наявними матеріалами справи. Стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 210 КУпАП накладено з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Дослідивши в сукупності всі надані у справі докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим, підстав для задоволення позовних вимог і його скасування не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Залишити постанову №155 від 17.06.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу - без змін, а позовну заяву - без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Суддя Павлюк О. О.

Попередній документ
121126346
Наступний документ
121126348
Інформація про рішення:
№ рішення: 121126347
№ справи: 149/1992/24
Дата рішення: 19.08.2024
Дата публікації: 22.08.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (19.11.2024)
Результат розгляду: залишено без змін
Дата надходження: 27.06.2024
Розклад засідань:
22.10.2024 13:15 Сьомий апеляційний адміністративний суд
05.11.2024 13:30 Сьомий апеляційний адміністративний суд
19.11.2024 14:15 Сьомий апеляційний адміністративний суд