21 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/3599/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Контрол» (далі - ТОВ «Рент Контрол», скаржник)
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Контрол»
до Товариства з обмеженою відповідальністю юридична компанія «Сенат»
про визнання правочину недійсним
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю юридична компанія «Сенат»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Контрол»
про визнання припиненим права оренди та зобов'язання вчинити дії
та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Контрол»
до Товариства з обмеженою відповідальністю юридична компанія «Сенат»
про визнання права володіння та користування нерухомим майном,
ТОВ «Рент Контрол» 15.08.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить, зокрема, скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 916/3599/23 в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог ТОВ «Рент Контрол» до Товариства з обмеженою відповідальністю юридична компанія «Сенат» (далі - ТОВ «СЕНАТ») про визнання правочину недійсним (1), визнання права володіння та користування нерухомим майном (2); часткового задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ «Сенат» до ТОВ «Рент Контрол»: визнання припиненим право оренди ТОВ «Рент Контрол» на частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель», загальною площею 2733,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79, за Договором оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 274, укладеним між ТОВ «Сенат» як орендодавцем та ТОВ «Рент Контрол» як орендарем (3); зобов'язання ТОВ «Рент Контрол» повернути частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель», загальною площею 2733,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79 ТОВ ЮК «СЕНАТ» (4); та в частині стягнення з ТОВ «Рент Контрол» на користь ТОВ «Сенат» витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 5 368, 00 грн та витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 16 104, 00 грн. У цій частині залишити без змін рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2024 у справі № 916/3599/23. В решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 916/3599/23 залишити без змін.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.08.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 916/3599/23 визначено колегію суддів у складі: головуючої судді - Малашенкової Т. М., суддів Бенедисюка І. М., Краснова Є. В.
Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також щодо сплати судового збору в порядку і розмірі передбаченому Законом України «Про судовий збір», Верховний Суд встановив таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
У поданій касаційній скарзі ТОВ «Рент Контрол» з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вважає, що всупереч частині четвертій статті 236 ГПК України апеляційним судом не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду:
від 29.05.2024 у справі № 910/6103/23, від 21.12.2023 у справі № 910/11210/22, від 21.06.2022 у справі № 922/1403/21, від 19.10.2023 у справі № 914/249/21, щодо можливості вчинення письмового правочину між юридичними особами у спрощений спосіб;
від 22.01.2021 справі № 910/11116/19 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, проведеного за заявою іншої сторони зобов'язання;
від 27.06.2023 у cправі № 917/1175/22, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 23.03.2023 у справі № 920/505/22 щодо доведення причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання за договором, а також від 26.07.2023 у справі № 905/2030/19 щодо зловживання цивільними правами.
Отже, зазначена скаржником підстава за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі не є очевидно неприйнятною.
При цьому скаржник у касаційній скарзі посилаючись на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та зазначаючи, що господарський суд апеляційної інстанції безпідставно не дослідив надані скаржником в якості доказу судові рішення у справах № 916/2518/22, № 916/319/22, які, в свою чергу, мають суттєве значення для правильного вирішення даної справи, та не надав їм належної оцінки не визначив підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК (конкретний її пункт) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України у разі якщо вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та суд не дослідив зібрані у справі докази.
Отже, скаржник не визначив підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК (конкретний її пункт) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України у разі якщо вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та суд не дослідив зібрані у справі докази.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.
Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та визначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК (конкретний її пункт) з відповідним посиланням на конкретний пункт частини другої статті 287 ГПК України у разі якщо вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та суд не дослідив зібрані у справі докази.
Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Також згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023» (на момент подання позову) прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року визначений у розмірі 2 684, 00 грн.
В прохальній частині касаційної скарги скаржник виклав свої вимоги до Суду в такій редакції:
«Скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 916/3599/23 в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» до ТОВ ЮК «СЕНАТ» про визнання правочину недійсним та визнання права володіння та користування нерухомим майном; часткового задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ ЮК «СЕНАТ» до ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ»: визнання припиненим право оренди ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» на частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель», загальною площею 2733,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79, за Договором оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 274, укладеним між ТОВ ЮК «СЕНАТ» як орендодавцем та ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» як орендарем; зобов'язання ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» повернути частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель», загальною площею 2733,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79 ТОВ ЮК «СЕНАТ»; а також в частині стягнення з ТОВ «РЕНТ КОНТРОЛ» на користь ТОВ ЮК «СЕНАТ» витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 5 368, 00 грн. та витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 16 104, 00 грн.
У цій частині залишити без змін рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2024 у справі № 916/3599/23.
В решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 916/3599/23 залишити без змін».
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 у справі № 916/3599/23:
первісну позовну заяву ТОВ «Рент Контрол» до ТОВ «Сенат» про визнання правочину недійсним задоволено;
визнано недійсним односторонній правочин, вчинений ТОВ «Сенат», оформлений Повідомленням про розірвання Договору оренди у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин та порушенням зобов'язань щодо вчасної сплати орендної плати №P3-05/23 від 25.05.2023, про розірвання Договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який укладений між ТОВ «Сенат» та ТОВ «Рент Контрол», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 274;
стягнуто з ТОВ «Сенат» на користь ТОВ «Рент Контрол» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684, 00 грн;
у задоволенні зустрічної позовної заяви ТОВ «Сенат» до ТОВ «Рент Контрол» про визнання припиненим права оренди та зобов'язання вчинити дії відмовлено;
витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 368, 00 грн покладено на зустрічного позивача - ТОВ «Сенат»;
позовні вимоги ТОВ «Рент Контрол» до ТОВ «Сенат» про визнання права володіння та користування нерухомим майном задоволено;
визнано за ТОВ «Рент Контрол» право володіння та користування частиною нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель» площею 1 549,7 кв.м, яка розташована за адресою: місто Одеса, вул. Ніжинська, 79, згідно умов Договору оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який укладений між ТОВ «Сенат» та ТОВ «Рент Контрол», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 274, з урахуванням змін та доповнень до нього;
стягнуто з ТОВ «Сенат» на користь ТОВ «Рент Контрол» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684, 00 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №916/3599/23:
рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 у справі № 916/3599/23 скасовано;
відмовлено в задоволенні первісних позовних ТОВ «Рент Контрол» до ТОВ «Сенат» про визнання правочину недійсним та визнання права володіння та користування нерухомим майном;
зустрічні позовні вимоги ТОВ «Сенат» до ТОВ «Рент Контрол» про визнання припиненим права оренди та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково;
визнано припиненим право оренди ТОВ «Рент Контрол» на частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель», загальною площею 2 733,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79, за Договором оренди частини нежитлової будівлі від 24.01.2020, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 274, укладеним між ТОВ «Сенат», як орендодавцем, та ТОВ «Рент Контрол», як орендарем;
зобов'язано ТОВ «Рент Контрол» повернути частину нежитлової будівлі торгово-офісного центру «Марсель», загальною площею 2 733,9 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 79 ТОВ «Сенат»;
в іншій частині зустрічних позовних вимог ТОВ «Сенат» до ТОВ «Рент Контрол» відмовлено;
стягнуто з ТОВ «Рент Контрол» на користь ТОВ «Сенат» витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 5 368, 00 грн та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 16 104, 00 грн.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що розрахунок судового збору, що належить до сплати за подання касаційної скарги залежить від вимог скаржника і меж оскарження судових рішень, а скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 916/3599/23 в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог про визнання правочину недійсним (1) та визнання права володіння та користування нерухомим майном (2) та часткового задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ «Сенат» до ТОВ «Рент Контрол» про визнання припиненим права оренди (3) та зобов'язання вчинити дії (4), а тому при поданні касаційної скарги, у даному випадку, через «Електронний суд» в електронній формі, ураховуючи вимогу немайнового характеру, скаржник мав сплати судовий збір, з урахуванням коефіцієнту 0,8, у сумі 17 177, 60 грн за чотири вимоги немайнову вимогу (2 684 грн немайнова вимога х 4 х 200 % х 0,8).
Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. При цьому й у додатках до касаційної скарги не зазначено про сплату судового збору, хоча у касаційній скарзі ТОВ «Рент Контрол» зазначило, що дана касаційна скарга подається в електронній формі через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС, судовий збір за подання касаційної скарги, з урахуванням ставки 0,8 %, становить 17 177, 60 грн (21 472 грн х 0,8).
Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущеного недоліку оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 17 177, 60 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії.
Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ «Рент Контрол» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:
- касаційної скарги в новій редакції та зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК України (конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України, якщо вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та суд не дослідив зібрані у справі докази;
- документа на підтвердження сплати судового збору за вимоги немайнового характеру в розмірі 17 177, 60 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті Судова влада України та є актуальними на час вчинення дії.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі їх усунення протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.
Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 290, 291, 292 ГПК України, статтями 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Контрол» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 916/3599/23 - залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Рент Контрол» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Рент Контрол», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
4. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова