Справа № 139/629/24
Провадження № 3/139/291/24
21 серпня 2024 року селище Муровані Курилівці
Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Тучинська Н.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з СПД №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої в АДРЕСА_1 , громадянки України,
Щодо ОСОБА_1 до суду направлено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Зокрема, ОСОБА_1 звинувачується в тому, що о 07-ій годині 17 серпня 2024 року в АДРЕСА_1 вона «вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно чоловіка доньки ОСОБА_2 , а саме ображала, погрожувала, чим могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілого». Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП як домашнє насильство.
ОСОБА_1 не визнала себе винною за таким звинуваченням і пояснила: що уже кілька років вона перебуває у неприязних стосунках з дочкою і її чоловіком, які проживають з нею в одному будинку. 13 серпня ц.р. приблизно о 20 годині 40 хвилин у неї був інцидент із ОСОБА_2 , коли той її штовхнув так, що вона впала і розбила руки, коліна, носа, груди. З тих пір вона не зутрічалася із ОСОБА_2 , він уникав таких зустрічей. 17 серпня 2024 року донька з чоловіком вийшли з хати уже біля восьмої години, але вона нікого не чіпала та не ображала.
ОСОБА_2 пояснив, що з матір'ю дружини вони проживають в одному будинку, мають неприязні стосунки. Так, зранку 17 серпня 2024 року біля 07-ої години він разом з дружиною виходили зі своєї кімнати, а ОСОБА_1 почала виражатися на їх адресу нецензурними словами, ображати їх.
Розглянувши справу, приходжу до висновку, що матеріалами справи не доведено подію вміненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Так, Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю ( ст. 252 КУпАП).
Для визнання адміністративного правопорушення таким, що містить ознаки події правопорушення, діяльність особи має бути такою, що може розцінюватись як правопорушення, передбачене тією чи іншою статтею.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Так, на ствердження факту вчинення ОСОБА_1 вміненого правопорушення суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 306025 від 20 серпня 2024 року, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 19 серпня 2024 рокута письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Стаття 251 КУпАП визначає, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються зокрема, поясненнями свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Частиною 1 ст. 254 КУпАП передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Додані до протоколу протокол прийняття заяви та письмові пояснення ОСОБА_2 , - це суб'єктивна позиція особи, яку визнано потерпілою від домашнього насильства, викладена у різних процесуальних документах.
Також до матеріалів справи додано пояснення ОСОБА_1 , датовані раніше, ніж вмінена їй подія правопорушення, у якій описані події 13 серпня 2024 року.
У протоколі про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 19 серпня 2024 року у відповідній графі зазначено, що свідків події не було.
За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є недостатніми, суперечливими і сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).
Завданням кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Встановлені під час розгляду справи обставини не підтверджують достовірність викладених у протоколі даних про подію вміненого ОСОБА_1 правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ. У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. В рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998, ЄСПЛ визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. Так, в рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Враховуючи принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, приходжу до висновку, що поданими до суду матеріалами не доведено належними доказами подія вміненого ОСОБА_1 правопорушення.
У разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
Керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 173-2, 221, 284, 294 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку з недоведеністю події адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Суддя: ___________