Справа № 137/1116/24
21 серпня 2024 р. 3/137/407/24 с-ще Літин
Суддя Літинського районного суду Вінницької області Верещинська Я.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, РНОКПП НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП,
Згідно протоколу серії ААД №709009, 22.07.2024 о 16год 00хв, на АД М30 357км, водій ОСОБА_1 керував т/з Mercedes-Benz Sprinter 371 CDI д.н.з. НОМЕР_2 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами постановою Летичівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 11.08.2023, чим порушив вимоги ст.15 ЗУ «Про дорожній рух».
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину за ч.3 ст.126 КУпАП не визнав, мотивуючи тим, що про таку постанову взнав лише коли його зупинила поліція 22.07.2024 та на час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.126 КУпАП, не отримував копії постанови державного виконавця про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами та відповідно йому було невідомо про наявність стосовно нього такого обмеження. Одразу ж після того він звернувся до виконавця з метою з'ясування обставин та погашення заборгованості по аліментах. Станом на момент розгляду справи, заборгованість ним погашена, а виконавцем винесено постанову про скасування його тимчасового обмеження у праві керувати транспортними засобами, про що надав відповідну постанову. На запитання чому він не знав про ухвалення такого документу, виконавець вказала, що його забули повідомити. А тому, просив закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, навіть не усвідомлював протиправний характер своїх дій та не бажав про настання будь-яких наслідків, що дає підстави стверджувати про відсутність вини у формі умислу.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол та додані до нього матеріали, суддя дійшов наступного висновку.
Статтею 7 КпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа), розглядаючи та вирішуючи справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до диспозиції ч.3 ст.126 КУпАП, вказаною нормою закону встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Однак, незважаючи на наявність постанови державного виконавця від 11.08.2023 про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, для доведення в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, необхідні докази не тільки факту керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено таке обмеження, а й того факту, що особа, в даному випадку ОСОБА_1 , робив це умисно, тобто усвідомлював протиправний характер своєї дії, передбачав її шкідливі наслідки і бажав їх або свідомо допускав настання цих наслідків, оскільки суб'єктивна сторона вказаного вище правопорушення характеризується виключно умисною формою вини.
Між тим, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містять достатніх доказів на підтвердження того, що останній, керуючи транспортним засобом, усвідомлював протиправний характер своєї дії, зокрема знав про встановлене стосовно нього тимчасове обмеження та ігноруючи його, передбачав її шкідливі наслідки та бажав або свідомо допускав їх настання.
Як вбачається змісту пояснень ОСОБА_1 , наданих під час розгляду його справи, останній зазначив про те, що не був повідомлений про обмеження у праві керування транспортними засобами.
Долучена до справи копія постанови державного виконавця від 11.08.2023 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, не містить будь-яких відміток про те, що ОСОБА_1 отримував копію цієї постанови або був ознайомлений з її змістом.
За таких обставин, суд позбавлений можливості спростувати доводи ОСОБА_1 про те, що він не отримував винесеної щодо нього постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами та не знав про її існування на момент зупинки транспортного засобу, яким він керував 22.07.2024 о 16год 00хв, на АД М30 357км, а тому вважає недоведеним умисел ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.126 КУпАП.
Крім того, варто зауважити, що в судовому засіданні ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи копію постанови від 16.08.2024 про скасування його тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами у зв'язку з відсутністю заборгованості, що свідчить про правослухняну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та вказує на його намагання, за нововідомих йому при зупинці поліцією обставин, усунути перешкоди у керуванні ним транспортними засобами.
Згідно приписів ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.126 КУпАП підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.62, 129 Конституції України, ст.126, 247, 251, 277, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.126 КУпАП закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: Верещинська Я. С.