Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
12.08.2024м. ХарківСправа № 922/1632/24
Господарський суд Харківської області у складі
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.
розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 19, код ЄДРПОУ 39369133), 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44, код ЄДРПОУ 42795490), 3) Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г, код ЄДРПОУ 00032129)
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, Харківська область, м. Харків, вулиця Безлюдівська, 1, ідентифікаційний код 03359500)
про стягнення 354 941 467,28 грн
за участю представників учасників справи:
позивача - адвоката Овчарука О.О.
3-ї особи (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) - не з'явилася
3-ї особи (Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України") - адвоката Журавель О.В.
3-ї особи (Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України") - не з'явилася
відповідача - адвоката Смолякової І.О., адвоката Батракової О.Ю.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулось до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (відповідач) про стягнення 354 941 467,28 грн, у тому числі: основний борг - 260 524 551,62 грн, пеня - 64 612 768,17 грн, 3% річних - 10 434 732,31 грн та інфляційні втрати - 19 369 415,18 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 847 840,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, щодо оплати вартості спожитого природного газу за період 01.08.2022 по 30.09.2022.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1632/24. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 03 червня 2024 року о 10:30. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Запропоновано учасникам справи провести перемови на предмет проведення процедури мирного врегулювання спору або укладення мирової угоди та письмово повідомити суд до початку підготовчого засідання про наявність обставин, зазначених у ч. 2 ст. 182 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
28.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зареєстрований 29.05.2024 за вх.№13894, в якому відповідач проти позову заперечує, просить в позові відмовити повністю, посилаючись зокрема на те, що з 01 червня 2022 року між сторонами виникли договірні правовідносини за договором купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3759-ОГРМ від 20.12.2022, укладеним між позивачем та відповідачем на виконання Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 222 від 06 березня 2022 року (далі - Положення ПСО), умови якого розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, що виникли до його укладення, а саме з 01 червня 2022 року, а тому ціна за кубічний метр природного газу згідно умов цього договору складає 7,42 грн, а не та, яка вказана позивачем в актах та рахунках за спірний період.
Водночас відповідач вважає, що типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", про укладення якого зазначає позивач у позовній заяві та який став підставою для заявлення позовних вимог про стягнення грошових коштів за період серпень-вересень 2022 року, є нікчемним правочином в силу закону, оскільки за наявності у відповідача перед позивачем як постачальником "останньої надії" простроченої заборгованості за спожитий природний газ за період з 01 січня 2022 року - 28 лютого 2022 року (включно) та за період з 23 червня 2022 року - 31 липня 2022 року (включно) згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" новий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладатися не міг та позивач зобов'язаний був припинити постачання природного газу споживачеві згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" та розділу VI Правил постачання природного газу.
Також, відповідач зазначає, що на виконання вимог Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 222 від 06 березня 2022 року (далі - Положення ПСО), з метою отримання починаючи з 01 червня 2022 року у ТОВ "ГК "Нафтогаз України" обсягів природного газу у розмірі, визначеному у підпункті 1.2.4. додатку 2 до Положення ПСО, АТ "Харківгаз" до 01 січня 2023 року підписало, зокрема договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3759-ОГРМ від 20 грудня 2022 року та договір про договірне списання № 2. Зазначені дії, на переконання АТ "Харківгаз", вказують на приєднання АТ "Харківгаз" до договору про утворення балансуючої групи з 01 червня 2022 року, де стороною, відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України". Пунктом 10.2 Договору купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3759-ОГРМ від 20 грудня 2022 року визначено, що відповідно до ст. 631 ЦК України умови цього договору поширюють свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами до його укладення, а саме з 01 червня 2022 року. Положення цього підпункту не застосовуються у разі надання одного з видів забезпечення, передбачених підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 цього договору після 01 січня 2023 року. Незважаючи на вказані факти, позивач у листі за вих. №119/07-538-2023 від 05 січня 2023 року повідомив АТ "Харківгаз", що АТ "Харківгаз" на виконання умов Положення ПСО включений до балансуючої групи, де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ "ГК "Нафтогаз України", лише з 01 січня 2023 року. Відповідач вважає, що дії позивача, пов'язані з невключенням АТ "Харківгаз" з 01 червня 2022 року до балансуючої групи згідно договору про утворення балансуючої групи № БГ-3 та невизнання поширення умов даного договору на період з 01 червня 2022 року є порушенням прав АТ "Харківгаз", яке вплинуло на можливість покриття обсягів природного газу, відібраних з газотранспортної системи з 01 червня 2022 року за цінами та на умовах, передбачених Положенням ПСО.
30.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, яку зареєстровано 31.05.2024 за вх.№14124, в якій позивач вважає, що відповідач у відзиві на позовну заяву не спростував заявлених позовних вимог.
Щодо укладання типового договору та наявності основної заборгованості позивачем зазначено зокрема, що реєстрація споживачів в реєстрі постачальника "останньої надії" (відповідача) здійснюється в автоматичному режимі, без вчинення будь-яких дій з боку відповідача або Оператора ГТС, щодо внесення таких споживачів до цього реєстру ТОВ "ГК "Нафтогаз України". Відповідачем не було підтверджено, що у нього (як споживача природного газу) був наявний інший постачальник природного газу (укладений договір постачання природного газу з будь-яким постачальником), який би у свою чергу вніс його до свого Реєстру споживачів, як наслідок були відсутні підтверджені номінації/реномінації з обсягами природного газу на виробничо-технологічні витрати для нього, тому у відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи та п. 3 розділу VI Правил постачання природного газу такого споживача (Оператор ГРМ) було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", тобто відповідача, відносно покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі. Таким чином, в силу норм Закону України "Про ринок природного газу" та нормативно-правових актів, типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" між сторонами був укладений автоматично з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу, тобто з 01.08.2022. Факт укладання типового договору з 01.08.2022 (включення позивача до реєстру споживачів відповідача, як постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого позивачем, до портфеля відповідача) підтверджується листом оператора ГТС від 04.07.2023 № ТОВВИХ-23-9006 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X330000000001V.
Щодо посилання відповідача на ч.2 ст.15 Закону України "Про ринок природного газу" позивачем зазначено, що період безперервного постачання природного газу та включення в Реєстр споживачів постачальника "останньої надії" обмежений строком може тривати до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу, однак кількість таких періодів не обмежена, а отже і кількість типових договір не обмежена.
Позивач наполягає, що відповідач не виконав Положення ПСО та, відповідно, не був включений до балансуючої групи, де стороною, відповідальною за добовий небаланс групи, є ТОВ "ГК "Нафтогаз України", у спірний період споживав природний газ з ресурсу позивача, як постачальника "останньої надії", що підтверджується фактичними обставинами та доказами у справі, та в силу норм законодавства має наслідком факт укладання типового договору між сторонами, що спростовує твердження відповідача про те, що типовий договір є нікчемним в силу закону.
Позивачем також зауважено, що в межах даної справи відповідачем не заявлялась вимога щодо визнання недійсним договору постачання природного газу (в типовій формі), укладеного між позивачем та відповідачем на спірний період, відповідно відсутні підстави відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення основної заборгованості за правочином, який не визнавався недійсним.
04.06.2024, у встановлений строк, через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які зареєстровано 05.06.2024 за вх.№14545, в яких зазначено зокрема, що стверджуючи про нібито укладання нового типового договору з 01.08.2022, позивач вводить суд в оману та намагається уникнути передбачених чинним законодавством наслідків нікчемності правочину, штучно розділяючи дію типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" на двомісячні періоди. Відповідач також звертає увагу на те, що договір між постачальником "останньої надії" та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником "останньої надії".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.06.2024 задоволено клопотання відповідача про залучення до участі у справі 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Залучено до участі у справі 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 19, код ЄДРПОУ 39369133), 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44, код ЄДРПОУ 42795490), 3) Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г, код ЄДРПОУ 00032129). Підготовче засідання відкладено на "01" липня 2024 р. о 14:30. Задоволено клопотання відповідача про зобов'язання позивача надати суду відповіді на запитання відповідача у формі заяви свідка в порядку ст. 88 ГПК України. Встановлено позивачу не пізніше як за п'ять днів до підготовчого засідання надати суду відповіді на запитання відповідача у формі заяви свідка, яка передбачена ст.88 ГПК України та докази, що підтверджують відповідні обставини або обгрунтовану відмову від надання відповіді на поставлені запитання. Підготовче засідання відкладено на "01" липня 2024 р. о 14:30. Зобов'язано позивача надіслати 3-м особам копію позовної заяви та відповіді на відзив разом з доданими до неї документами не пізніше двох днів з дня постановлення цієї ухвали, докази чого надати суду до 28.06.2024. Зобов'язано відповідача надіслати 3-м особам копію відзиву на позовну заяву та заперечення разом з доданими до неї документами не пізніше двох днів з дня постановлення цієї ухвали, докази чого надати суду до 28.06.2024. Встановлено 3-м особам строк на подання пояснення щодо позову - п'ять днів з дня отримання копії позовної заяви, щодо відзиву на позовну заяву - п'ять днів з дня отримання копії відзиву на позовну заяву.
Підготовче засідання 01.07.2024 о 14:30 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Чистякової І.О. з 30.06.2024 до 08.07.2024 у відрядженні та з 09.07.2024 до 12.07.2024 у відпустці.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.06.2024 знято справу № 922/1632/24 з розгляду, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання у справі № 922/1632/24 на 15.07.2024 о 15:00.
25.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від 3-ї особи - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" надішли пояснення (вх.№15345), в яких зазначено зокрема, що обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56X330000000001V за періоди: з 01.08.2022 по 30.09.2022, внесені в алокацію постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) та становлять: з 01.08.2022 по 31.08.2022 - 85939,64 куб.м., з 01.09.2022 по 30.09.2022 - 2399490,05 куб.м. При цьому зазначено, що вказана інформація містить дані відносно обсягів відбору природного газу АТ "Харківгаз" на віртуальній точці з ЕІС-кодом 56ZG-DSO-330000S.
Щодо доводів відповідача про його приєднання до договору про утворення балансуючої групи з 01 червня 2022 року, де стороною, відповідальною за добовий небаланс групи, є ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" зазначено, що ні положення глави 7 розділу ХІV Кодексу ГТС, ні інші норми Кодексу ГТС не покладають на Оператора ГТС повноваження з вчинення дій щодо акцептування чи відхилення поданих замовниками послуг заяв про приєднання до договору про утворення балансуючої групи, оскільки повноваження з вчинення відповідних дій з цього приводу належать виключно стороні, відповідальній за добовий небаланс, в даному випадку - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", а також зазначено, що у Оператора ГТС відсутні відомості щодо включення АТ "Харківгаз" до балансуючої групи, відповідальною стороною якої є ТОВ "ГК "Нафтогаз України", у спірний період.
01.07.2024 до суду від позивача надійшла нотаріально завірена директором ТОВ "ГК "Нафтогаз України" Бєляєвим С.М. заява в порядку ст. 90 ГПК України на поставлені відповідачем у відзиві запитання (вх.№ 16948).
05.07.2024 через підсистему "Електронний суд" від 3-ї особи - АТ "Державний ощадний банк України" надійшли пояснення, які зареєстровані 08.07.2024 за вх.№17349, в яких зокрема зазначено, що АТ "Харківгаз" не вчинило дій, необхідних для укладення договору про договірне списання №№1, 2 на виконання Положення ПСО.
08.07.2024 до суду від 3-ї особи - НКРЕКП надійшли пояснення (вх.№17403), в яких 3-я особа просила суд розглянути справу без участі представника НКРЕКП з урахуванням вказаних пояснень, в яких зазначено зокрема, що типовий договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу та укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника, та не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Відповідно до пунктів 4.3 та 4.4 розділу IV типового договору Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником, відповідно до пункту 4.3 цього договору - до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Під час розгляду справи неодноразово відкладались підготовчі засідання.
28.07.2027 до суду надійшла заява АТ "Державний ощадний банк України" про розгляд справи за відсутності її представника, яка зареєстрована 29.07.2024 за вх.№18979.
В судовому засіданні 29.07.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 29.07.2024, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.08.2024 о 12:30.
В судовому засіданні 05.08.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 05.08.2024, про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 12.08.2024 о 10:40.
Присутні в судовому засіданні представники позивача та 3-ї особи - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" просили позов задовольнити повністю.
Присутні в судовому засіданні представники відповідача просили в позові відмовити повністю.
Представники 3-ї особи - НКРЕКП та АТ "Державний ощадний банк України" в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце цього засідання повідомлені належним чином ухвалою суду від 05.08.2024 в порядку статей 120-121 ГПК України.
Розглянувши клопотання 3-ї особи - НКРЕКП та АТ "Державний ощадний банк України" про розгляд справи без участі їх представників, ураховуючи, що відповідно до вимог ст. 120, 121 ГПК України суд не визнавав явку 3-х осіб обов'язковою та не викликав їх у судове засідання, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком учасників справи, суд вважає за необхідне задовольнити вказане клопотання, оскільки нез'явлення представників 3-ї особи - НКРЕКП та АТ "Державний ощадний банк України" в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників учасників справи, господарський суд встановив наступне.
За твердженнями позивача, між позивачем як постачальником "останньої надії" та відповідачем як споживачем був укладений типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501 (далі - типовий договір).
Згідно з п. 1.1. типового договору цей типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником "останньої надії" (далі - Постачальник).
Відповідно до п. 1.2. типового договору умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року N 2496 (далі - Правила постачання), та є однаковими для всіх споживачів України.
Відповідно до п. 1.4. Договору терміни, що використовуються в цьому Договорі, мають такі значення:
ЕІС-код - персональний код ідентифікації Споживача як суб'єкта ринку природного газу, присвоєний йому в установленому порядку Оператором ГРМ / Оператором ГТС (для прямих споживачів), до газових мереж якого підключений об'єкт Споживача;
Оператор ГРМ - оператор газорозподільної системи, до газових мереж якого підключений об'єкт Споживача;
особистий кабінет - особиста веб-сторінка Споживача на веб-сайті постачальника, що містить персоніфіковані дані Споживача, статистичні дані про ціни та нарахування і сплату за Договором та іншу інформацію, що пов'язана з виконанням Договору;
персоніфіковані дані - персоніфіковані дані щодо Споживача (прізвище, власне ім'я та по батькові, назва (для споживача, що не є побутовим), ЕІС-код, поштова адреса об'єкта Споживача, ЄДРПОУ (для споживача, що не є побутовим));
постачальник "останньої надії" (далі - Постачальник) - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Згідно з п. 1.3. типового договору цей Договір є договором приєднання. При укладенні цього Договору зі Споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей Договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За умовами п. 2.1. типового договору за цим Договором Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
За змістом п. 3.1. типового договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Відповідно до п. 3.2. типового договору підстави для здійснення Постачальником постачання природного газу Споживачу визначені положеннями Правил постачання.
Згідно з п. 3.3. типового договору період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
В силу п. 3.4. типового договору Постачальник не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за природний газ, що не визначена відповідно до пункту 4.1 розділу IV цього Договору.
Відповідно до п. 4.1. типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Відповідно до п. 4.2. типового договору об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 4.3. типового договору Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
За умовами п. 4.4. типового договору Споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Згідно з умовами пп. 1 п. 5.1. та пп. 1 п. 5.2. типового договору Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 8.1. типового договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Як зазначає позивач, протягом серпня-вересня 2022 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ на підставі типового договору в обсязі 2 485,42969 тис.м.куб. на загальну суму 260 524 551,62 грн з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за № 11377 від 31.08.2022 в об'ємі 85,93964 тис.м.куб. на суму 12 377 043,73 грн з ПДВ та №12410 від 30.09.2022 в об'ємі 2 399,49005 тис.м.куб. на суму 248 147 507,89 грн з ПДВ.
На виконання п. 4.3. типового договору позивач направив на адресу відповідача рахунки на оплату природного газу №23436 від 12.09.2022 та №25839 від 10.10.2022, що підтверджується наданими до матеріалів справи списками згрупованих відправлень АТ "Укрпошта" від 20.09.2022 та від 20.10.2022 (том 1 арк. 25-31).
Проте за твердженням позивача, відповідач за отриманий у спірному періоді природний газ кошти не сплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за спожитий природний газ у сумі 260 524 551,62 грн за період серпень-вересень 2022 р.
Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 260 524 551,62 грн, пені у сумі 64 612 768,17 грн, 3% річних у сумі 10 434 732,31 грн та інфляційних втрат у сумі 19 369 415,18 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Щодо укладення типового договору та стягнення основної заборгованості, суд зазначає наступне.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За умовами п. 2.3. типового договору відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 (Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 (Кодекс газорозподільних систем).
Згідно з п. 1.3. типового договору цей Договір є договором приєднання. При укладенні цього Договору зі Споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей Договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Згідно з пунктом 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу, що також відображено і у п. 1.4. типового договору.
За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до абз.1 та 2 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.
Згідно з п. 3.1. типового договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1. Договору).
Відповідно пункту 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС, прямий споживач - споживач, об'єкти якого приєднані безпосередньо до газотранспортної системи.
Враховуючи, що газорозподільна система відповідача безпосередньо приєднана до газотранспортної системи Оператора ГТС, обсяги споживання природного газу визначаються Оператором ГТС.
Згідно з п. 3 глави 4 розділу IV Кодексу газотранспортної системи порядок формування Реєстру споживачів постачальника та процедура зміни постачальника на інформаційній платформі визначаються у главі 5 цього розділу.
Відповідно до п. 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника "останньої надії", не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Згідно з абз. 1 та абз. 4 п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником "останньої надії" та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником "останньої надії" здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу.
Постачальник, за винятком постачальника зі спеціальними обов'язками, має право визначити по споживачу, крім побутового, в інформаційній платформі кінцеву дату постачання природного газу такому споживачу (з якої споживач буде виключений з Реєстру споживачів такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу. При цьому у випадку постачання природного газу постачальником "останньої надії" кінцева дата постачання визначається автоматично інформаційною платформою оператора газотранспортної системи відповідно до граничного строку постачання, визначеного Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу. Кінцева дата постачання природного газу не може бути визначена постачальником (у випадку постачання природного газу постачальником "останньої надії" автоматично на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи) раніше ніж через три дні (п'ять днів по споживачах, які належать до підприємств металургійної та хімічної промисловості) після дати внесення відповідної інформації.
З аналізу вказаних норм законодавчих актів не передбачено вчинення постачальником "останньої надії" дій, спрямованих, у тому числі, на включення/виключення до/з реєстрів постачальників природного газу відповідних споживачів такого газу, оскільки вказане здійснюється автоматично інформаційною платформою оператора газотранспортної системи.
Отже реєстрація споживачів в реєстрі постачальника "останньої надії" здійснюється в автоматичному режимі, без вчинення будь-яких дій з боку постачальника "останньої надії" або Оператора ГТС, щодо внесення таких споживачів до цього реєстру ТОВ "ГК "Нафтогаз України".
Тобто, позивач не приймає участі у визначенні яких саме споживачів та у який час необхідно включати до реєстру постачальника "останньої надії" (та і будь-якого іншого постачальника).
Відповідачем не було підтверджено, що у нього (як споживача природного газу) був наявний іншій постачальник природного газу (укладений договір постачання природного газу з будь-яким постачальником), який би у свою чергу вніс його до свого Реєстру споживачів.
Оскільки у відповідача був відсутній інший постачальник, як наслідок були відсутні підтверджені номінації/реномінації з обсягами природного газу на виробничо-технологічні витрати для нього, тому у відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи та п. 3 розділу VI Правил постачання природного газу такого споживача було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", відносно покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі.
Отже в силу норм Закону та нормативно-правових актів, типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" між сторонами був укладений автоматично з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу, тобто з 01.08.2022.
Факт укладання типового договору з 01.08.2022 (включення відповідача до реєстру споживачів позивача, як постачальника "останньої надії", та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача) підтверджується листом оператора ГТС від 04.07.2023 № ТОВВИХ-23-9006 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X330000000001V.
В той же час, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".
Аналогічні положення містяться в абз. 2 п. 2 розділу VI Правил постачання природного газу, які затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила).
Також, п. 3.3 типового договору передбачено, що період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Як зазначено вище, постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу тим споживачам, які включені на Інформаційній платформі до його реєстру споживачів, при чому таке включення відбувається автоматично.
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).
Так, відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
При цьому Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Відповідно до підпункту 16 пункту 2 частини 4 Розділу IV Кодексу газотранспортної системи до вимоги до наповнення інформаційної платформи поточними та статистичними даними включено вимогу, що інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".
Отже з аналізу норм законодавства слідує, що період безперервного постачання природного газу та включення в Реєстр споживачів постачальника "останньої надії" обмежений строком може тривати до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу, однак кількість таких періодів не обмежена, а отже і кількість типових договір не обмежена.
Суд також зазначає, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Автоматичність включення у вказаний реєстр є запорукою справедливого і зрозумілого функціонування ринку природного газу (у випадку відсутності у споживача укладеного договору постачання природного газу з будь-яким постачальником (відповідно відсутність такого споживача у реєстрах таких постачальників) він автоматично включається в реєстр постачальника "останньої надії").
Фактично між позивачем та відповідачем виникли спірні правовідносини з поставки природнього газу з 01.08.2022 (спірний період), що в тому числі підтверджується даними Інформаційної платформи.
Обов'язок відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу (поставки) природного газу визначені законом, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин. Укладення договору та умови договору, які на підставі актів цивільного законодавства набули юридично обов'язкового значення, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Така пряма вказівка закону міститься зокрема у п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, де зазначено, що договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника “останньої надії” та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Цивільний кодекс України у ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів, разом з тим, закріпивши принцип свободи договору, ЦК України визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положень цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 3, 4, 7 ст. 179 ГК України).
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (ст. 179 ГК України).
Типові договори є формою державного регулювання договірних відносин у сфері господарювання, головною ознакою типових договорів є їх обов'язковість (типові договори можуть мати форму самостійного нормативного акту або виступають як додаток до нормативних актів і відтворюють окремі його положення, примірний договір має рекомендаційний характер).
З аналізу змісту абз.2 ч. 3 ст. 6 ЦК України вбачається, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Дана норма відображає співвідношення норм загального та спеціального права, в даному випадку - норм, що регулюють відносини з постачання природного газу.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Відповідно до преамбули Закону України "Про ринок природного газу" цей Закон визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Отже відносини у сфері використання природного газу регулюються Законом України "Про ринок природного газу", який є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до частини 1 та пункту 17 частини 3 статті 4 Закону державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. До компетенції Регулятора на ринку природного газу належить, зокрема, затвердження правил постачання природного газу.
На виконання вказаної норми Закону, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор) від 30.09.2015 № 2496 затверджено Правила постачання природного газу (далі - Правила), які регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (пункт 1 Розділу І Правил). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС (пункт 2 Розділу І Правил).
Розділом VI Правил постачання природного газу та ст. 15 Закону України “Про ринок природного газу” врегульовано порядок (автоматичне включення (реєстрація) в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії”) та строк укладання Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" (60 діб безперервного постачання).
Тобто правовідносини суб'єктів ринку природного газу зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає нормативно-правові акти щодо функціонування ринку природного газу України. На виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належать і Правила постачання природного газу, які, зокрема, визначають поняття збитків у сфері постачання природного газу, порядку розрахунку та відшкодування таких збитків.
Отже незалежно від того, що загальні правила поставки та купівлі-продажу товарів викладені в положеннях Цивільного та Господарського кодексів України, порядок та строки постачання природного газу постачальником "останньої надії" у правовідносинах між постачальниками та споживачами природного газу імперативно регулюються Розділом VI Правил постачання природного газу, застосування яких є обов'язковим до даного виду правовідносин.
Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", укладений на підставі та у відповідності з Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, Кодексом газотранспортної системи, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.08.2023 по справі № 640/15656/20 вказав: "59. Аналіз вказаної норми дає підстави погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що завданням постачальника "останньої надії" є страхування побутових та непобутових споживачів на певний період від раптового припинення газопостачання, якщо постачальник газу не зможе виконувати свої обов'язки перед споживачем. Постачальник "останньої надії" не конкурує за клієнта, не рекламує свої послуги, не змагається за споживача. Він підтримує клієнтів, які опинилися у скрутному становищі не з власної волі.
62. Таким чином, у разі виникнення ситуації, яка передбачена у частині 1 статті 15 Закону про ринок газу постачання природного газу споживачам всієї території України повинно здійснюватися постачальником "останньої надії", тому постачальник "останньої надії" повинен забезпечити максимум місячного споживання для задоволення потреб будь-якого споживача незалежно від виду та маршруту."
Враховуючи зазначене судом установлено, що відповідач у спірний період споживав природний газ з ресурсу позивача, як постачальника "останньої надії", що підтверджується фактичними обставинами та доказами у справі та в силу норм законодавства має наслідком факт укладання типового договору між сторонами, та спростовує твердження відповідача, що типовий договір є нікчемним в силу закону.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У даному випадку матеріали справи не містять доказів визнання недійсним типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", укладеного між позивачем та відповідачем на спірний період.
Статтями 526 ЦК України, 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п. 4.1. типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.
Відповідно до п. 4.2. типового договору об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв'язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.
Ураховуючи наведене, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56X330000000001V (відповідач) був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач) у т.ч. у період з 01.08.2022 по 30.09.2022.
Обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача як постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить: з 01.08.2022 по 31.08.2022 - 85 939,64 тис.м3; з 01.09.2022 по 30.09.2022 - 2 399 490,05 тис.м3.
Факт включення відповідача з 01.08.2022 до реєстру споживачів позивача як постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС від 04.07.2023 № ТОВВИХ-23-9006 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X330000000001V.
Отже об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Ураховуючи наведене, позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Згідно з п. 4.3. типового договору Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Згідно з п. 4.4. типового договору Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Судом установлено, що позивач у період з 01.08.2022 по 30.09.2022 поставив відповідачу природний газ в об'ємі 2 485,42969 тис.м.куб. на загальну суму 260 524 551,62 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № 11377 від 31.08.2022 в об'ємі 85,93964 тис.м.куб. на суму 12 377 043,73 грн, №12410 від 31.09.2022 в об'ємі 2 399,49005 тис.м.куб. на суму 248 147 507,89 грн, які підписані та скріплені печаткою лише з боку позивача.
На оплату зазначених обсягів поставленого природного газу позивачем у порядку п. 4.3. типового договору направлялися на адресу відповідача рахунки на оплату природного газу за №23436 від 12.09.2022, №25839 від 10.10.2022, що підтверджується наявними у справі списками згрупованих відправлень рекомендованих листів АТ “Укрпошта” від 20.09.2022 та від 20.10.2022.
Матеріали справи не містять зауважень до вказаних рахунків на оплату, виставлених позивачем на виконання типового договору.
Проте відповідач в порушення договору не здійснив жодної оплати вартості спожитого газу у період з 01.08.2022 по 30.09.2022, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за типовим договором за спожитий природній газ на загальну суму 260 524 551,62 грн..
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Ураховуючи вищенаведене та те, що позовні вимоги відповідачем не спростовано, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 260 524 551,62 грн обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 64 612 768,17 грн, 3% річних у сумі 10 434 732,31 грн та інфляційних втрат у сумі 19 369 415,18 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Так, відповідно до статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 4.5. Договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Водночас, відповідно до вимог пункту 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків проведення розрахунків за отриманий природний газ за типовим договором у період з 01.08.2022 по 30.09.2022, а тому позивач правомірно нарахував до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 64 612 768,17 грн, 3% річних у сумі 10 434 732,31 грн та інфляційних втрат у сумі 19 369 415,18 грн обґрунтованими, правомірними та підлягаючими задоволенню.
Стосовно доводів відповідача про його приєднання до договору про утворення балансуючої групи з 01 червня 2022 року та існування між сторонами у спірний період договірних правовідносин за договором купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3759-ОГРМ від 20.12.2022, укладеним між позивачем та відповідачем на виконання Положення ПСО, умови якого розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, що виникли до його укладення, а саме з 01 червня 2022 року, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов'язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов'язки не можуть покладатися на споживачів.
З метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, відповідно до статті 11 Закону України “Про ринок природного газу” та Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, Кабінет Міністрів України постановою № 222 від 06.03.2022 затвердив Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - Положення ПСО).
Згідно підпункту 2 пункту 4 Положення ПСО на ТОВ "ГК "Нафтогаз України" покладено спеціальний обов'язок щодо продажу природного газу операторам газорозподільних систем на умовах, передбачених пунктом 6 цього Положення.
Відповідно до пункту 6 Положення ПСО (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 699 від 17 червня 2022 року), з 1 червня 2022 р. та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" реалізує природний газ операторам газорозподільних систем у розмірі нормативних, понаднормованих втрат та виробничо-технологічних витрат, втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв'язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, на підставі договору купівлі-продажу природного газу за цінами та на умовах згідно з додатком 2.
Судом установлено, що на виконання Положення ПСО в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 699 від 17 червня 2022 року відповідач:
- підписав заяву-приєднання № 610-Сл-7457-0622 від 23.06.2022 до договору про утворення балансуючої групи з 01.06.2022, яку було прийнято ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” без зауважень;
- підписав з ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3290-ОГРМ від 21.06.2022.
У подальшому, постановою КМУ від 06.12.2022 №1362 було внесено зміни у Додаток 2 Положення ПСО.
Згідно Додатку 2 Положення ПСО (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1362 від 06.12.2022):
1. Реалізація природного газу в період з 1 червня 2022 р. та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування здійснюється у разі, коли оператор газорозподільної системи:
1.1. Приєднується до договору про утворення балансуючої групи, де стороною, відповідальною за добовий небаланс групи, є ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, за типовою формою, розробленою та затвердженою ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, на таких умовах:
1.1.1. Сторона, відповідальна за добовий небаланс групи, має право виключити учасника балансуючої групи з балансуючої групи, у тому числі, але не виключно з таких підстав:
- невиконання умов договору купівлі-продажу природного газу, що підписується відповідно до пункту 1.2 цього додатка;
- невиконання умов, передбачених пунктом 1.3 цього додатка;
- якщо в місячний строк з дня затвердження Міненерго методики визначення вартості втрат (витоку) природного газу у разі пошкодження газопроводів та газорозподільних станцій, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, розробленої на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 326 “Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1413), оператор газорозподільної системи не надасть підтвердження обсягів виробничо-технологічних витрат, втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв'язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій;
1.2. Підписує договір купівлі-продажу природного газу за формою, розробленою ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, на таких умовах:
1.2.1. Станом на дату надання забезпечення виконання платіжних зобов'язань, передбаченого у підпункті 1.2.2 цього пункту, має підписаний та чинний договір про договірне списання з поточних рахунків такого оператора газорозподільної системи строком дії до повного виконання ним зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу, укладеним з ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” у період з 1 березня 2022 р. по 30 квітня 2022 року. Положення цього підпункту не застосовується у разі відсутності станом на дату надання забезпечення виконання платіжних зобов'язань, передбаченого у підпункті 1.2.2 цього пункту, заборгованості оператора газорозподільної системи перед ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” за договором купівлі-продажу природного газу, укладеним з ним у період з 1 березня 2022 р. по 30 квітня 2022 р.
1.2.2. Надає одне з таких видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу:
1) банківську гарантію на суму грошових зобов'язань, які для зазначених цілей розраховуються виходячи із середньомісячного обсягу втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу оператора газорозподільної системи протягом 2021 року за ціною 7420 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів газу; або
2) здійснює у повному розмірі оплату вартості обсягу I (фіксований) за червень 2022 р. та інші місяці, що передують даті надання забезпечення виконання платіжних зобов'язань, відповідно до умов підписаного договору купівлі-продажу природного газу, а також щомісяця до 25 числа здійснює у повному розмірі попередню оплату вартості обсягу I (фіксований) за кожен наступний місяць відповідно до умов підписаного договору купівлі-продажу природного газу. Оператор газорозподільної системи, який надає забезпечення після 1 січня 2023 р., здійснює у повному розмірі оплату вартості обсягу I (фіксований) за перший місяць передачі за договором, а також щомісяця до 25 числа здійснює у повному розмірі попередню оплату вартості обсягу I (фіксований) за кожен наступний місяць відповідно до умов підписаного договору купівлі-продажу природного газу; або
3) підписує договір про договірне списання з власних поточних банківських рахунків строком дії до повного виконання зобов'язань такого оператора газорозподільної системи за договорами, укладеними відповідно до пунктів 1.1 і 1.2 цього додатка, яким повинно бути передбачено, що в разі одночасного надходження до банку кількох документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунка оператора газорозподільної системи в такій черговості:
у першу чергу - списуються грошові кошти для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом);
у другу чергу - списуються грошові кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету та інші обов'язкові відрахування, передбачені законодавством, у зв'язку із оплатою праці;
у третю чергу - списуються грошові кошти для виконання грошових зобов'язань оператора газорозподільної системи перед ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” за договором купівлі-продажу природного газу в розмірі, що повинен дорівнювати відсотку складової нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат у тарифі на розподіл, затвердженому НКРЕКП.
Відсоток списання коштів згідно з абзацом четвертим цього підпункту може бути переглянутий у виключних випадках, зумовлених воєнними діями в областях, де оператор газорозподільних систем провадить ліцензійну діяльність, за заявою оператора газорозподільної системи за погодженням із НКРЕКП.
Під час підписання договору про договірне списання сторони зобов'язані використовувати накладення електронного цифрового підпису (ЕЦП)/кваліфікованого електронного підпису (КЕП), відбитки підписів електронної печатки (за наявності), сервіси для обміну електронними документами, при цьому електронні копії документів та електронне листування прирівнюється до оригіналів документів (повідомлень).
У разі ненадання одного із зазначених видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу продаж природного газу такому оператору газорозподільної системи за договором купівлі-продажу не здійснюється.
У разі належного виконання до 1 січня 2023 р. умов, установлених підпунктом 1.2.2 пункту 1.2 цього додатка, договір купівлі-продажу природного газу з таким оператором газорозподільної системи діє з 1 червня 2022 року. У разі виконання після 1 січня 2023 р. умов, установлених зазначеним підпунктом, договір купівлі-продажу природного газу з таким оператором газорозподільної системи діє з дати надання таким оператором газорозподільної системи одного із видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу, визначених підпунктом 1.2.2 пункту 1.2 цього додатка.
У разі невиконання умов, встановлених підпунктом 1.2.2 пункту 1.2 цього додатку, постачання природного газу не здійснюється, а такий оператор газорозподільної системи (учасник балансуючої групи) не включається до балансуючої групи.
Судом установлено, що на виконання Додатку 2 Положення ПСО (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1362 від 06.12.2022), з метою отримання починаючи з 01 червня 2022 року у ТОВ "ГК "Нафтогаз України" обсягів природного газу у розмірі, визначеному у підпункті 1.2.4. додатку 2 до Положення ПСО, відповідач:
- підписав заяву-приєднання до договору про утворення балансуючої групи № БГ-3 від 09 грудня 2022 року (лист № 610-Сл-15430-1222 від 15 грудня 2022 року), та надіслав її на адресу ТОВ "ГК "Нафтогаз України".
Відповідач стверджує, що на виконання Положення ПСО до 01 січня 2023 року підписав, зокрема договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3759-ОГРМ від 20 грудня 2022 року та договір про договірне списання № 2.
Зазначені дії, на переконання АТ "Харківгаз", вказують на приєднання АТ "Харківгаз" до договору про утворення балансуючої групи з 01 червня 2022 року, де стороною, відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", а тому з 01.06.2022 позивач повинен був виставляти відповідачу рахунки на плату природного газу саме за договором купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3759-ОГРМ від 20.12.2022 за цінами визначеними у п. 4.1. цього Договору.
У свою чергу, позивач заперечував проти вказаних доводів відповідача та наполягав, що в матеріалах справи відсутні докази щодо належного виконання відповідачем умов, встановлених підпунктом 1.2.2 пункту 1.2 Додатку 2 до Положення ПСО, зокрема, щодо надання позивачу до 01.01.2023 підписаного усіма сторонами тристороннього договору про договірне списання № 2.
У свою чергу, представник 3-ї особи - Банк у вказаних вище письмових поясненнях зазначив, що АТ "Харківгаз" не вчинило дій, необхідних для укладення договорів про договірне списання №№1, 2 та наполягав, що вказані договори не підписані Банком.
Згідно з абз. 10 підпункту 1.2.2 пункту 1.2 Додатку 2 до Положення ПСО (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1362 від 06.12.2022) передбачено, що у разі ненадання одного із зазначених видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу продаж природного газу такому оператору газорозподільної системи за договором купівлі-продажу не здійснюється.
Як убачається зі змісту п.10.1. договору купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3759-ОГРМ від 20.12.2022, цей договір укладений Сторонами з відкладальною умовою відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України та набуває чинності з дати надання Покупцем (відповідачем) одного з видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за Договором у порядку та відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. цього Договору, та діє впродовж дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, а в частині здійснення розрахунків між Сторонами до їх повного та належного здійснення.
У п.10.2 договору купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3759-ОГРМ від 20.12.2022 міститься умова, що відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, умови цього Договору поширюють свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами до його укладення, а саме з 01 червня 2022 року.
При цьому, у п.10.2 вказаного Договору зазначено, що положення цього підпункту не застосовуються у разі надання одного з видів забезпечення, передбачених підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. цього договору після 01.01.2023.
У п. 18 договору про договірне списання №2 передбачено, що моментом укладення договору є час накладення уповноваженим представником однієї зі Сторін останнього у часі Кваліфікованого підпису за умови накладення Кваліфікованих електронних підписів уповноваженими представниками усіх Сторін. Датою цього Договору є дата, на яку припадає момент укладення Договору, Сторона, від імені якої цей Договір підписано шляхом накладення останнього в часі Кваліфікованого електронного підпису, направляє цей Договір в захищеному (зашифрованому) виді на зазначені в п. 21 цього Договору електронні адреси інших Сторін, і у разі такого направлення цей Договір є отриманим такими Сторонами і вони зобов'язані надати Стороні, яка направила Договір, підтвердження про його надходження з кваліфікованим електронним підписом з використанням засобів захисту.
Також, п. 15 договору про договірне списання №2 передбачено, що цей Договір набуває чинності з дати підписання його уповноваженими представниками Сторін та діє до повного виконання Клієнтом своїх грошових зобов'язань перед Постачальником за Договором постачання природного газу, що підтверджується укладеним Сторонами договором про розірвання цього Договору.
У даному випадку наданий відповідачем до відзиву договір про договірне списання № 2 містить підпис лише представника відповідача, тобто підписаний директором фінансового відділу Прошко О.В., про що свідчать наявні у справі протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, дата підпису 26.12.2022.
Отже в матеріалах справи відсутні докази щодо виконання відповідачем умов, встановлених підпунктом 1.2.2 пункту 1.2 Додатку 2 до Положення ПСО (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1362 від 06.12.2022) до 01.01.2023, зокрема, щодо надання позивачу до 01.01.2023 підписаного усіма сторонами тристороннього договору про договірне списання № 2 або надання іншого виду забезпечення, передбачених підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. договору купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3759-ОГРМ від 20.12.2022 та підпунктом 1.2.2 пункту 1.2 Додатку 2 до Положення ПСО (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1362 від 06.12.2022).
Отож твердження відповідача, що умови договору купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3759-ОГРМ від 20.12.2022 поширюють свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами до його укладення, а саме з 01 червня 2022 року є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинами справи.
Разом із цим, в листі позивача від 05.01.2023 №119/07-538-2023, на який звертає увагу відповідач, позивачем не підтверджено факт укладення договору купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3759-ОГРМ від 20.12.2022 та підписання до 01.01.2023 договору про договірне списання № 2.
В той же час відповідно до п.п. 2.1.2. п.2.1. договору купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3759-ОГРМ від 20.12.2022 Продавець не розпочинає реалізацію (передачу) природного газу до моменту вступу Покупця до балансуючої групи, де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ ГК “Нафтогаз України”.
У вказаному вище листі позивач обумовлював відсутність підстав для включення відповідача до Балансуючої групи з червня та поширення умов вказаного Договору на період з 01.06.2022 р, а тому доводи відповідача викладені у відзиві не підтверджені належними та допустимими доказами.
На підставі зазначеного позов підлягає задоволенню повністю.
Ураховуючи задоволення судом повністю позовних вимог, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 847 840,00 грн покласти на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 1, 11, 12, 15 Закону України "Про ринок природного газу", ст. 3, 6, 11, 204, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-614, 627-629, 655, 692, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. 179, 193, 230, 233 Господарського кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, Харківська область, м. Харків, вулиця Безлюдівська, 1, ідентифікаційний код 03359500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) 354 941 467,28 грн, у тому числі: основний борг - 260 524 551,62 грн, пеня - 64 612 768,17 грн, 3% річних - 10 434 732,31 грн та інфляційні втрати - 19 369 415,18 грн, а також судовий збір - 847 840,00 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "21" серпня 2024 р.
Суддя І.О. Чистякова