просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
про передачу справи за підсудністю
21 серпня 2024 року м.Харків Справа № 913/279/24
Суддя господарського суду Луганської області Злепко Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Шептовицької А.А.,
від представників сторін:
від органу прокуратури: прокурор Поялкова С.О.;
від позивача 1: не прибув;
від позивача 2: не прибув;
від відповідача: не прибув;
розглянувши справу за позовом Заступника керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах,
Позивача 1 - Міністерство освіти і науки України, м. Київ
Позивача 2 - Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, м. Харків,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв», м. Черкаси,
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 210810 грн 14 коп.
15.05.2024 Заступник керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах Міністерства освіти і науки України та Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» про визнання недійсними додаткових угод, а саме: №1 від 14.09.2021, №2 від 16.09.2021, №3 від 13.10.2021, № 4 від 22.10.2021, № 5 від 23.11.2021, № 6 від 02.12.2021, № 7 від 03.12.2021, №8 від 06.12.2021, № 9 від 07.12.2021, № 11 від 26.01.2022.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2024 справа передана на розгляд судді Злепко Н.І.
20.05.2024 відкрито провадженням у справі та призначено судове засідання в межах підготовчого провадження на 26.06.2024.
Ухвалою суду від 27.05.2024 позовну заяву Заступника керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави залишено без руху.
Ухвалою від 05.06.2024, після усунення прокурором недоліків, продовжено розгляд справи та призначено судове засідання на 26.06.2024.
26.06.2024 судове засідання відкладено на 18.07.2024.
18.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.08.2024.
21.08.2024 в судове засідання прибув прокурор. Позивачі та відповідач в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом отримання ухвали через підсистему «Електронний суд».
Відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 ст.2 ГПК України).
Частиною 2 ст.2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16.06.2022 у справі №905/813/20 провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За приписами ч.1 ст.3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ч.6 ст.12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (з 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства далі КУзПБ).
За правилами предметної юрисдикції господарських судів у п.8 ч.1 ст.20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Справи, передбачені п.8 ч.1 ст.20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (ч.13 ст.30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.
Отже, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19).
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.
Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі №916/4644/15).
Дотримання цього принципу забезпечується, зокрема, концентрацією судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до п.8 ч.1 ст.20 ГПК України та кореспондуючими цій нормі правилами ст.7 КУзПБ.
Відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Частиною 3 ст.7 КУзПБ встановлено правило, за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Отже законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 15.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20), постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18, від 12.01.2021 у справі №334/5073/19, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19).
У постановах від 15.05.2019 у справі №289/2217/17, від 12.06.2019 у справі №289/233/18, від 19.06.2019 у справах №289/718/18 та №289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Отже, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 КУзПБ має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.
Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.
Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" винесено судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, від 16.04.2024 №925/359/24.
Отже судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.04.2024 у справі №925/359/24 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ".
На момент постановлення цієї ухвали процедура розпорядженням майном боржника у справі №925/359/24 триває.
Прокурор в судовому засдіанні повідомив, що на момент подачі позову прокурору не був відомий факт порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, у зв'язку з чим підтримав передачу справи для розгляду в межах справи №925/359/24 Господарського суду Черкаської області про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв».
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.04.2023 у справі №910/21981/16, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не лише з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а й надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20).
У постанові від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі ст.7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Отже, КУзПБ розширив юрисдикційність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши критерій впливу спору на майнові активи боржника вирішальним при з'ясуванні питання щодо необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін.
Системний аналіз змісту приписів ст.7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила.
Водночас, як неодноразово наголошував Верховний Суд, з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і нормами КУзПБ, які мають пріоритет у правовідносинах за участю боржника, встановлені спеціальні правила звернення стягнення на його майно.
Зокрема, за приписами частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п'ята статті 41 КУзПБ).
За такого правового регулювання правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20), Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №905/1923/15, Верховного Суду від 10.06.2022 у справі №918/984/21, від 26.01.2023 у справі №910/21981/16).
Відповідно до п.1 ч.1, ч. 2 ст. 41 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Отже справа за позовом Заступника керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах позивача 1 - Міністерства освіти і науки України, позивача 2 - Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв», має розглядатися у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» №925/359/24, оскільки результати вирішення можуть вплинути на розмір та склад ліквідаційної маси боржника у справі про банкрутство, та у зв'язку з наявністю виключної підсудності.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що вказана справа має розглядатися судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» та про необхідність передачі справи №913/279/24 для розгляду в межах справи №925/359/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв».
Керуючись ст.7 КУзПБ, ст.ст.31, 232, 235 ГПК України, суд
Справу №913/279/24 з усіма додатками передати до Господарського суду Черкаської області для розгляду в межах справи №925/359/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв».
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 21.08.2024 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України, та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
Інформацію у справі можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud5014.
Суддя Н.І. Злепко