просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
21 серпня 2024 року м.Харків Справа № 913/333/24
Суддя господарського суду Луганської області Злепко Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Шептовицької А.А.,
від представників сторін:
від позивача: Гамей В. В. (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Колесніченко А.С. (в режимі відеоконференції);
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САТЕЛЛИТ», м. Київ,
до Фермерського господарства «КРИНИЧНЕ», с. Мілове, Старобільський район, Луганська область,
про стягнення збитків у розмірі 10 352 050 грн 80 коп.
02.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «САТЕЛЛИТ» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фермерського господарства «КРИНИЧНЕ», в якій просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 10352050 грн 80 коп. Договором поставки № Р90028 від 30.07.2020 (далі - договір).
Позовна заява обґрунтована тим, що за пунктами 1.1. та 2.1. договору Постачальник (відповідач) зобов'язувався поставити і передати у власність, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року (далі - Товар, Продукція) у кількості 3 000, 000 тон +/-5% за вибором покупця.
Відповідач свої договірні зобов'язання щодо поставки товару в повному обсязі в строк, установлений договором (з 01.09.2020 до 15.10.2020) не виконав належним чином, здійснив поставку товару лише частково, а отже постачання решти законтрактованого товару у кількості 1 743,02 тонн відповідачем позивачу у визначені договором строки не відбулося.
З метою забезпечення безперервного процесу здійснення господарської діяльності та досягнення запланованих показників виробництва та зважаючи на невиконання відповідачем договірних зобов'язань перед ТОВ «САТЕЛЛИТ», останнім було укладено договори поставки з третіми особами та відповідно було заміщено 1 743, 020 тонн насіння соняшника, тобто саме ту кількість товару, яку був зобов'язаний поставити відповідач.
Позивач зазначає, що ціни на насіння соняшнику, за якими він придбав товар на заміщення непоставленого товару, повністю відповідали ринковим цінам на той час, отже сума збитків позивача, пов'язаних з додатковими витратами за вимушене заміщення непоставленої продукції, склало 10 352 050 грн 80 коп., за стягненням яких позивач і звернувся з позовною заявою до суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024 справа передана на розгляд судді Злепко Н.І.
Ухвалою від 08.07.2024 позовну заяву залишено без руху.
Після усунення недоліків ухвалою суду від 15.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 21.08.2024.
30.07.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву із заявою про витребування доказів, у якому позивач заперечив проти задоволення позовних вимог. Зокрема зазначив, що за договором сторонами домовлено про безпосереднє виробництво саме відповідачем особисто (безпосередньо) товару, що має бути поставлений по договору, і вказаний товар має бути поставлений «вперше» - тобто безпосередньо після його виробництва (зібрання), виключаючи можливість перепродажу куплених товарів у інших постачальників, що призвело б до неналежного виконання умов договору відповідачем, так як поставлений товар не був би поставлений «вперше». Позивач умисно був заінтересований виключно у штрафних санкціях та не бажав отримання виконання договору, а тому одразу відмовився від самого договору, використавши інститут штрафу як наживу, що не допускається.
З метою виробництва соняшника в агросезоні 2020 року Відповідачем були укладені договори із філіями Державного підприємства «Конярство України», а саме: з філією «Стрілецький кінний завод №60» ДП «Конярство України» - договір про виконання сільськогосподарських робіт від 31.03.2020 №10, договір застави майбутнього врожаю від 31.03.2020 №11, договір купівлі-продажу незавершеного будівництва від 31.03.2020 №12; з філією «Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України» - договір про виконання сільськогосподарських робіт від 29.04.2020 №12, договір застави майбутнього врожаю від 29.04.2020 №13, договір купівлі-продажу незавершеного будівництва від 29.04.2020 №14. Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.08.2020 у справі №428/6444/20 було накладено арешт на врожай сільськогосподарських культур 2020 року, у т.ч. і на врожай соняшника, розташованого на земельних ділянках філій «Стрілецький кінний завод №60», «Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України».
Ухвалами слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13.08.2020 у справі №428/6540/20 та від 18.08.2020 у справі №428/6600/20 було накладено арешт на сільськогосподарську техніку, яка належить голові ФГ «Криничне» Батирсултанову Махачу Далгатовичу.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15.09.2020 у справі №759/15457/20 було накладено арешт на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні ДП «Конярство України», зокрема, його філій Стрілецький кінний завод №60», «Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України».
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 21.09.2021 у справі №428/6599/20 було задоволено апеляційну скаргу ФГ «Криничне» та скасовано арешт, накладений на частину майна господарства.
Водночас будь-які спроби зняти арешт із арештованого врожаю соняшника 2020 року та доступу до земельних ділянок, на яких він знаходився, виявилися безрезультатними.
Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.10.2020 у справі №428/4589/20 ФГ «Криничне» було відмовлено у задоволенні клопотання про зняття арешту з врожаю сільськогосподарських культур, накладеного 11.08.2020.
10.10.2020 Міловським відділом поліції ГУ НП у Луганській області було затримано сільськогосподарську техніку ФГ «Криничне», яка приїхала для здійснення збору врожаю соняшника, придбаного як незавершене виробництво у філії «Стрілецький кінний завод №60» ДП «Конярство України». Вилучена техніка господарства перебувала у полях під охороною до моменту винесення ухвали слідчого судді Міловського районного суду Луганської області від 16.11.2020 у справі №418/3554/20 про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2020 у справі №757/45201/20 було скасовано арешт врожаю сільськогосподарських культур 2020 року, накладений ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.08.2020 у справі №428/6444/20.
У подальшому ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2020 у справах №757/47116/20 та №757/47119/20 був знову накладений арешт на земельні ділянки, на яких знаходився незібраний врожай соняшника 2020 року.
30.10.2020 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/47216/20 було накладено арешт на сільськогосподарську техніку ФГ «Криничне», яка приїхала для збору врожаю соняшника, придбаного як незавершене виробництво у філії «Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України».
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 20.11.2020 у справі №759/19782/20 було задоволено клопотання ФГ «Криничне» та скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2020 у справі №757/47119/20 на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні, володінні ДП «Конярство України», зокрема, його філій Стрілецький кінний завод №60», «Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України», на яких знаходиться урожай сільськогосподарських культур 2020 року.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18.03.2021 у справі №759/4673/21 ФГ «Криничне» було відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, зокрема, врожаю соняшника 2020 року, що знаходиться на території філій Стрілецький кінний завод №60», «Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України».
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 25.11.2020 у справі №759/20451/20 було скасовано арешт, накладений на сільськогосподарську техніку ФГ «Криничне» ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2020.
Отже зазначає, що він не мав жодної можливості виконати умови договору перед позивачем саме через незалежні від його волі обставини, а саме саму конструкцію укладеного договору та обставини непереборної сили у вигляді накладених судами численних арештів та заборон збирати арештований врожай, що було обов'язковим для відповідача за час чинності таких обставин та унеможливлювало збирати його врожай. В свою чергу, відповідач добросовісно вживав усіх належних та можливих заходів щодо скасування накладених арештів, та останній був скасований 25.11.2020 - тобто вже після настання розірвання позивачем договору в односторонньому порядку.
Також відповідач зазначає, що з метою засвідчення дії обставин непереборної сили, ФГ «Криничне», в установленому порядку, звернулося до Торгово-промислової палати України із відповідною заявою. Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), ТПП України засвідчила наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: акти та дії державних органів, зокрема, накладення арешту на врожай сільськогосподарських культур, заборона вчиняти дії з проходу, проїзду техніки та транспортних засобів і збирання врожаю, внаслідок чого було унеможливлено виконання ФГ «Криничне» зобов'язань перед ТОВ «САТЕЛЛИТ» за Договором поставки щодо поставки і передання у власність насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року.
Окрім цього, самостійною причиною, яка вплинула на недобір врожаю соняшника у 2020 році стала посуха, яка мала місце на території Луганської області та суттєво вплинула на якісні та кількісні показники зібраного врожаю. Тобто мова йде про складні обставини природного характеру, зокрема, посуху, які є надзвичайними та такими, що неможливо було відвернути за таких умов.
Отже відповідач зазначає, що порушення зобов'язання відповідача перед Позивачем за Договором поставки сталося саме через незалежні від його волі обставини непереборної сили за відсутності будь-якої його вини, що є підставою для звільнення його від цивільно-правової відповідальності у будь-якому випадку.
Зазначає, що посилання ж позивача на п. 8.5 розірваного з 22.10.2020 за його односторонньо волею Договору поставки є безпідставним адже вказаний пункт припинив свою дію для сторін з моменту розірвання договору, тобто з 22.10.2020, що було виключно волею позивача. Також вказує на те, що товар, що поставлявся за Договором поставки № Р90028 від 30.07.2020, так і умови такої поставки повністю відрізняються від того товару та відповідних умов поставки, що були узгоджені Позивачем за його договорами з ТОВ «СИНГЕНТА» за № Р90349 від 22.10.2020; ПП «АГРО ДАР 2010» за № Р90365 від 27.10.2020 року; ТОВ «АГРОДОБРОБУТ» за №Р90384 від 29.10.2020 року; ТОВ «АГРОФІРМА «СВІТАНОК» за №Р90385 від 29.10.2020; ТОВ «ЛАН» за №Р90380 від 29.10.2020, а тому навіть якщо б п. 8.5 Договору поставки № Р90028 від 30.07.2020 не припинив свою дію, то і тоді він не міг бути застосований, адже позивач відступив від його умов та придбав інший товар за іншими умовами, що відповідно істотно вплинуло на ціну товару і не може відбуватися за рахунок відповідача та від його дій в жодному разі не залежить.
Також відповідач посилається на не доведення позивачем складу цивільного правопорушення - ані розміру заподіяної шкоди, ані причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та вказаною шкодою. Зазначає, що позивачем не наведені обставини за яких він має право на відшкодування збитків. заявлені позивачем до відшкодування «витрати» не є збитками в розумінні положень чинного законодавства України, а є результатом його власної ініціативної діяльності за його волею та на його власний ризик.
Зазначає щодо відсутності причинно-наслідкового зв'язку між господарською діяльністю позивача та діями відповідача.
Вказує, що саме у зв'язку з обставин непереборної сили відповідачем не було виконано умови договору перед позивачем, що є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, а тому у задоволені позову слід відмовити повністю.
Посилається на те, що договір поставки було розірвано 22.10.2020, що є наслідком припинення прав та обов'язків між його сторонами, що ними передбачались, у тому числі п. 8.5. цього договору - з 22.10.2020.
Відповідач також наголошує, що за договорами, які було укладено задля компенсації поставки не отриманого товару позивачем було набуто зовсім інший за своїми характеристиками та умовами товар, аніж той, що мав бути поставлений за умовами договору Поставки № Р90028 від 30.07.2020, а тому навіть за умови чинності п.8.5 останнього на момент укладення відповідних договорів - вони не підпадали б під його дію через те, що це є договори купівлі-продажу зовсім іншого «товару» і під п.8.5 договору Поставки №Р90028 від 30.07.2020 не підпадають.
В свою чергу позивач жодним чином не намагався узгодити із відповідачем питання допоставки відповідного товару коли б відпали існуючи по справі об'єктивні та непереборні для відповідача обставини, або ж можливість поставити позивачу товар іншим чином, аніж його виробництво (вирощування), у тому числі шляхом надання відповідачу можливості підшукування контрагентів для позивача, які б поставили товар за більш сприятливими цінами, можливо навіть нижчими ніж були запропоновані Відповідачем за розірваним без з'ясування причин договором.
Вказує на те, що позивач намагається усіляким чином отримати безпідставне збагачення за рахунок відповідача, який допустив прострочення виконання зобов'язання за відсутності його вини при прямому протиправному втручанні у його господарську діяльність з боку інших осіб та без врахування багатомільйонних збитків, яких зазнав сам відповідач у зв'язку із існуючою ситуацією, та без урахування подій після 24.02.2022, коли більша частина активів відповідача знаходиться в окупації (зокрема нерухомі земельні ділянки) і його господарська діяльність зупинена та не факт що буде відновлена. При цьому позивач вже стягує відповідний 20% штраф у сумі 2214936,00 по справі №913/767/21, а зараз намагається і здійснювати господарську діяльність за рахунок відповідача - що є недобросовісним, несправедливим, нерозумним та покладає на відповідача непропорційний індивідуальний та надмірний тягар - що так само підлягає врахуванню на рівні з іншими доводами відповідача та є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Щодо посилання позивачем на аналітичні дані ДП «Держзовнішінформ» відповідач зазначає, що вони носять довідковий характер, не зрозуміло за якою методикою отримані та жодні обставини справи не підтверджують.
Також зазначає, що його попередній розрахунок суми судових витрат на правову допомогу, у зв'язку з розглядом справи, складає 250000,00 грн.
До відзиву відповідачем подано клопотання про витребування доказів б/н б/д.
В заявленому клопотанні відповідач на підставі ст.81 ГПК України просить суд витребувати у ТОВ «САТЕЛЛИТ» інформацію щодо усіх договорів купівлі-продажу, поставки, постачання, виробництва, контрактації сільськогосподарської продукції, інших незалежно від назви договорів, за яким у власність ТОВ «Сателлит» мало перейти насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року за період з 22.10.2020 по 31.12.2020, а саме: реквізити договору (дата, номер); контрагент, вартість за одну тонну та кількість тон що має бути поставлено; а також строки поставки; копії усіх договорів купівлі-продажу, поставки, постачання, виробництва, контрактації сільськогосподарської продукції, інших незалежно від назви договорів, за яким у власність ТОВ «Сателлит» мало перейти насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року з доказами виконання вказаних договорів (накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями щодо оплати тощо) за період з 22.10.2020 по 31.12.2020.
В обґрунтування зазначеної вимоги відповідач зазначає, що в якості завданої шкоди позивач посилається на свою господарську діяльність у вигляді укладення відповідних господарських договорів, які на його думку були укладені за вищою ціною ніж було визначено у договорі із відповідачем. При цьому, відповідач допускає, що будучи великим сільськогосподарським підприємством з безперебійним режимом роботи, позивач міг укладати вказані договори не в рахунок заміщення недопоставленого соняшника відповідачем, а в межах своєї звичайної господарської діяльності. Окрім того, укладаючи таким чином договори на власний розсуд, відповідач допускає, що позивач міг умисно відібрати найбільш вартісні договори (з найвищою ціною соняшнику) з метою протиправного збагачення за рахунок іншої сторони; тобто у позивача можливо наявні інші договори купівлі-продажу соняшника українського походження врожаю 2020 року з значно меншою ціною за тонну соняшника, що істотно впливає на доведення розміру заявлених вимог позивача.
06.08.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив від 05.08.2024, у якому зазначив, що не погоджується з доводами відповідача, зокрема, що позивач був заінтересований виключно у штрафних санкціях та використав інститут штрафу як наживу, оскільки це твердження Відповідача абсолютно не підкріплені жодними належними та допустимими доказами чи реальними фактичними обставинами, які б могли їх підтвердити, та ґрунтуються виключно на припущеннях.
Також зазначає, що відповідач ототожнює штрафні санкції та збитки, які є різними інститутами за свою правовою природою та змістом. Правова природа збитків має певні особливості, серед яких зокрема і те, що відшкодування збитків не є відповідальністю.
Таким чином, поданням позивачем позовної заяви має на меті не наживитися над Відповідачем, а лише є наміром ефективного захисту свого порушеного права внаслідок недобросовісних та протиправних дій відповідача.
Позивач зазначає, що уклавши форвардний контракт на поставку певної кількості товару за фіксованою ціною, мав право очікувати належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а саме отримання партії товару за фіксованою ціною. Укладаючи договір, сторони домовились саме про такий порядок компенсації втрат позивача, котрі викликані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань. Тому звинувачення відповідача про небажання позивача прийняти товар є повністю необґрунтованими, оскільки відповідач не довів належними доказами, що він вчиняв спроби поставити позивачу товар, однак останній відмовився його приймати.
Щодо арешту майна відповідача позивач зазначив, що будь-які посилання відповідача на непорозуміння та конфлікти з його контрагентами по іншим зобов'язанням (договорам), пов'язані з цим судові процеси чи кримінальні провадження, є необґрунтованими та безпідставними з огляду на недоведеність обставин, на які він посилається, а також на відсутність зв'язку між обставинами та порушенням його зобов'язань за договором щодо поставки товару, а не його вирощування чи збирання.
Позивач також вказав на те, що ураховуючи, що посуха та її наслідки не настають раптово, а несприятливі погодні умови, як зазначає відповідач почали діяти з липня 2020 року, враховуючи, що договір укладався 30.07.2020, а поставки (і збір врожаю відповідно) мали починатись уже через місяць, тобто з 01.09.2020 - відповідач міг усвідомлювати про такі обставини та міг передбачити до того, як договір було укладено, обсяги врожаю та ризики, пов'язані з невиконанням Договору.
Щодо розірвання договору позивач зазначив, що п. 8.2. Договору передбачає право односторонньої відмови покупця від Договору. Таким чином, відмова від Договору вказує на те, що після суттєвого порушення та прострочення зі сторони відповідача позивач мав право не приймати товар від постачальника та, відповідно, не оплачувати його. У цьому контексті відмова покупця від договору не є тотожним поняттям до розірвання договору повністю. Та з посиланням на ч. 5 ст. 653 ЦК України зазначив, що про його право на відшкодування збитків.
Також в контексті зазначення відповідачем про укладання позивачем договорів з іншими контрагентами за завищеними цінами зазначає, що за загальним правилом, що передбачені нормами права договір є обов'язковим до виконання, зазначив, що відповідач вдається до суперечливої та не послідовної поведінки, стверджуючи, що позивач укладаючи Договори на заміщення «діяв на власний ризик», адже, взявши на себе зобов'язання по поставці соняшника за Договором №Р90028 від 30.07.2020 року, відповідач так само діяв на власний ризик, проте, не дивлячись на це, нині він стверджує, що його вина у не поставці Товару нібито є відсутньою.
Вказав на те, що позивач, укладаючи договори на заміщення не поставленої продукції, діяв вимушено, адже мав реагувати на порушення строків поставки. Зокрема, 15.10.2020 року позивач розпочав впроваджувати систему заходів направлених на заміщення непоставленої продукції, що і знайшло свій прояв в укладені вказаних у позовній заяві договорів. За таких обставин, доводи відповідача, що вказані Договори були укладені у процесі звичайної господарської діяльності позивача спростовуються не відповідністю фактичним обставинам справи, а також наявним у матеріалах справи доказами.
Позивач також зазначив, що відповідач, із посиланням на постанови Верховного Суду по справах №914/127/20 від 02.05.2024 року, №910/899/23 від 25.01.2024 року, №906/435/22 від 21.11.2023 року, №914/127/20 від 17.10.2023 року, стверджує, що позивачем нібито не наведена жодна з визначених у нормах закону та висновках ВС з обставин, яка б свідчила про право на відшкодування завданих збитків. Разом із тим, зазначене не відповідає дійсності, адже наведене відповідачем правове обґрунтування, що було запозичено з вказаних попередньо постанов, навпаки - свідчить про зворотнє, а саме про дійсну відповідність передбачених законом підстав за для відшкодування збитків до наявних фактичних обставин справи. Зокрема, такого елементу, як понесені додаткові витрати внаслідок вимушеного заміщення не поставленого товару.
Вказав на неправильне посилання відповідачем на наведену практику Верховного Суду стосовно стягнення збитків у вигляді понесених додаткових витрат.
Також вказав, що відповідач, ставлячи під сумнів відомості надані офіційного аналітичного центру, уповноваженого МінЕкономіки України на проведення таких досліджень, вчергове жодним чином не надає докази, що містили б підтвердження тез Відповідача про нібито навмисну закупівлю Товару Позивачем за завищеними цінами, нібито з метою «наживи» на ФГ «КРИНИЧНЕ».
У відповіді також зазначив, що Твердження відповідача, що фактично позивач на зміщення непоставленого Товару придбав інший товар, з посиланням на певні відмінності окремих якісних показників насіння соняшнику, є необґрунтованими, оскільки такі відмінності є мінімальними та не суттєвими, що не впливає на ключові характеристики товару.
У зв'язку з зазначеним позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
06.08.2024 від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
На підставі розпорядження Керівника апарату Господарського суду Луганської області від 06.08.2024 №54-р щодо заяви про забезпечення позову, у зв'язку з перебуванням судді Злепко Н.І. у відпустці, призначено повторний авторозподіл та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024 призначено суддю Драгєвіч О.В.
07.08.2024 від позивача надійшли доповнення до заяви про забезпечення позову від 06.08.2024.
Також 07.08.2024 від відповідача надійшли заперечення щодо заяви про забезпечення позову.
08.08.2024 від позивача надійшла заява про долучення судового збору.
09.08.2024 від відповідача надійшло заперечення проти заяви про забезпечення позову та уточнення заяви про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В. ухвалою від 09.08.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “САТЕЛЛИТ” про забезпечення позову б/н від 05.08.2024 у справі №913/333/24 задовольнив частково. Накладено арешт у межах ціни позову - 10 352 050 грн 80 коп. на грошові кошти та майно, що належать або підлягають передачі або сплаті Фермерському господарству “КРИНИЧНЕ” і знаходяться у нього чи в інших осіб, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання цієї ухвали про забезпечення позову; в решті задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “САТЕЛЛИТ” відмовлено; в задоволенні клопотання Фермерського господарства “КРИНИЧНЕ” про застосування заходів зустрічного забезпечення, викладеного в поданих запереченнях б/н від 08.08.2024, відмовлено.
Також 09.08.2024 від відповідача надійшло клопотання про повернення відповіді на відзив, та інших неналежним чином оформлених заяв/клопотань/заперечень позивача без розгляду, у якій просить повернути без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» від 05.08.2024 про забезпечення позову; відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» від 05.08.2024; заяву Товариства з Обмеженою відповідальністю «Сателлит» про доповнення заяви про забезпечення позову від 07.08.2024; - заяву про долучення доказів помилково несплаченого судового збору від 08.08.2024.
Суд зазначає, що в частині повернення без розгляду заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» від 05.08.2024 про забезпечення позову, про доповнення заяви про забезпечення позову від 07.08.2024, про долучення доказів помилково несплаченого судового збору від 08.08.2024, судом розглянуто заяву про забезпечення позову ухвалою від 09.08.2024.
Щодо повернення відповіді на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» від 05.08.2024 у зв'язку з неналежним оформленням то суд відмовляє в її задоволенні у зв'язку з наступним.
Верховний Суд у Постанові від 5 серпня 2020 року в справі № 177/1163/16-ц (провадження № 61-2250св20) зазначив, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.
Суд констатує, що задоволення клопотання відповідача та повернення без розгляду заперечення на відзив відповідача було б надмірним формалізмом і обмежило б право позивача на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.
09.08.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 08.08.2024, в яких він зазначив, що вказані заперечення позивача є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи чітко вбачаються поважні причини, чому відповідач не зміг своєчасно виконати зобов'язання. Крім того, позивач та відповідач могли погодити постачання відповідачем не лише власно виготовленого, а й аналогічного товару в інших постачальників за тією ж ціною, однак позивач відразу розірвав договір. Також відповідач зазначив, що своєю суб'єктивною незгодою з об'єктивними, поважними та непереборними обставинами позивач жодним чином не спростував доводи відповідача щодо їх наявності. Також відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Зазначені вище відзив, відповідь на відзив, та заперечення на відповідь надіслані у установлений судом строк, а отже приймаються та долучаться судом до матеріалів справи.
16.08.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення до клопотання про витребування доказів б/н б/д в яких зазначено, що відповіддю на адвокатський запит від 14.08.2024 позивач відмовився надавати відповідь на адвокатський запит. За таких обставин, єдиною можливістю отримати вказані документи для представлення своєї позиції є їх витребування у судовому порядку.
20.08.2024 від позивача надійшло клопотання про заперечення на клопотання про витребування доказів, у якій зазначив, що просить відмовити у його задоволенні у зв'язку з тим, що витребування договорів аж по 31.12.2020 року, тобто за період у два місяці після укладення Договорів на заміщення, позбавлено будь-якого доказового сенсу та виходить за межі розгляду предмету позову.
Також зазначив, що твердження відповідача про нібито «відібрання найбільш вартісних договорів» або про «умисне укладання договір за завищеними цінами» спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Позивач також вказав, що відповідач маючи намір витребувати зазначені у клопотанні докази, жодним чином не стверджує у свої заявах про наявність конкретних індивідуально визначених договорів, які на його думку могли б укладатись між позивачем та іншими контрагентами, а лише припускає можливість їх існування в природі. Так само відповідач не наводить конкретні відомі йому фактичні обставини, або інші належно обґрунтовані доводи, які б з належною вірогідністю могли б свідчити про дійсність тих обставин, про які він суб'єктивно стверджує.
Зазначив, що відповідач поданням такого клопотання про витребування доказів, намагається застосували концепцію негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження одної сторони через відсутність спростування цього твердження іншою стороною, що є не припустимим у процесі доказування. (див. правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц, а також постанову ВС 27.05.2020 року у справі №2-879/1).
Розглянувши клопотання про витребування доказів суд зазначає наступне.
Інститут витребування доказів в господарському процесі врегульовано ст. 81 ГПК. За змістом ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій ст.80 Кодексу.
У відповідності до вимог ч.ч.2, 3 ст.81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Суд зазначає, що відповідач у клопотанні про витребування доказів всупереч вимогам ст. 81 ГПК, не зазначив конкретні договори поставки, які він просить витребувати; заяввив клопотання, що має характер припущення; у клопотанні відсутні реквізити для ідентифікації таких документів та дані, що такі договори укладалися; також вказаний період відповідачем, за який він просить витребувати договори, та обсяг договорів виходить за межі предмету спору.
Також відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Комерційна таємниця належить до різновидів конфіденційної інформації, що не є власністю держави. У частині першій статті 36 Господарського Кодексу України поняття «комерційна таємниця» визначається як відомості, що не є державною таємницею, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю підприємства, розголошення яких може завдати шкоди інтересам цього підприємства.
Отже, комерційною таємницею можуть бути відомості організаційного, комерційного, технічного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які згідно з чинним законодавством не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Таким чином витребування зазначених договорів відповідачем може призвести до порушення прав інших осіб (контрагентів за цими договорами), щодо збереження комерційної таємниці пов'язаної з господарською діяльністю. Метою клопотання про витребування доказів є доказування факту того, що пзивач уклав договори про купівлю зерна за певний період за завищеними цінами. Однак проаналізувати діапазон середніх цін за спірний період можливо також з відкритих джерел та інших доказів, які містяться в матеріалах справи не поршуючи парва третіх осіб на збереження комерційної таємниці. Таким чином заходи щодо витребування договорів, вказаних відповдіачем у клопотанні, не будуть співмірні з можливим порушенням прав третіх осіб-господарюючих суб'єктів.
Отже у зв'язку з зазначеним суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів б/н б/д.
20.08.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копії постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 року у справі №913/769/21. Також позивач просить поновити строки для подання доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд.
Відповідно до ч.1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку позивач зазначає, що на момент подання позову в межах цієї справи, справа № 913/769/21 ще перебувало на апеляційному оскарженні, а також враховуючи те, що повний текст постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 року у справі № 913/769/21 було складено лише 18.07.2024 року.
Враховуючи поважність причин неподання позивачем зазначених доказів до позовної заяви суд задовольняє клопотання про поновлення строку, приймає та долучає до матеріалів справи клопотання про долучення доказів з додатком.
21.08.2024 в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяли участь представники сторін. Надали пояснення з приводу позовних вимог. Позивач підтримав позовні вимоги, відповідач заперечив проти їх задоволення. Також в судовому засдіанні відповідачем заявлено клопотання провідкладення підготовчого судового засідання.
Згідно з ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Зважаючи на наведене, врахувуючи наявність клопотання відповідача про відкладення рохгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення судового засідання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81, 119, 177, 183, 202, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В задоволенні клопотання Фермерського господарства «КРИНИЧНЕ» про витребування доказів б/н б/д відмовити.
2. Задовольнити клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів. Долучити до матеріалів справи текст постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 року у справі № 913/769/21.
3. Продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.
4. Підготовче засідання у справі відкласти на 16 вересня 2024 року о 10:15, яке відбудеться у приміщенні господарського суду Луганської області за адресою: м. Харків, пр-т Науки, 5, 1-й поверх, зала судового засідання № 108.
Інформацію щодо справи, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 21.08.2024 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Н.І. Злепко