вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1589/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МПЛ АГРО»
про стягнення 6 437, 91 грн
Суддя В.М. Антонова
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МПЛ АГРО» (надалі - відповідач) про стягнення 6 437, 91 грн, з яких: 6 206, 44 грн основний борг, 182, 30 грн пеня, 20, 18 грн 3% річних та 28, 99 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за типовим договором розподілу природного газу №044915MUCPDP018 від 01.09.2023, в частині повної та своєчасної оплати отрманих послуг з розподілу природного газу.
2. Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
3. Процесуальні дії в справі
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
02.07.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/1589/24 та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС №1719337.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08352, Київська область, Бориспільський район, село Вороньків, вулиця Центральна, будинок 1к.
Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 04.07.2024 був повернутий до суду з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №911/1589/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 1839 від 26.12.2022 Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» видано Ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.
Постановою НКРЕКП №1596 від 31.08.2023 «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» діяльності з розподілу природного газу» зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» здійснити виконання зобов'язань, покладених НКРЕКП на АТ «Київоблгаз» за результатами заходів державного контролю ліцензованої діяльності АТ «Київоблгаз» (пункт 4).
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відокремленим підрозділом позивача є Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ45385755), яка згідно з Положенням про Київську філію діє від імені ТОВ «Газорозподільні мережі України» та здійснює діяльність з розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи для задоволення потреб споживачів природного газу, відповідно до отриманих від газотранспортних організацій поставлених обсягів.
Відтак з 01.09.2023 Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» виконує функції Оператора ГРМ, визначені Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494.
Порядок укладення договорів з розподілу природного газу здійснюється відповідно до положень Закону України «Про ринок природного газу» № 329-VIII від 09.04.2015, який вступив в дію з 01.10.2015, та Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 06.11.2015 за № 1379/27824 (далі - Кодекс ГРМ), що визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 (із подальшими змінами), затверджено Типовий договір розподілу природного газу, текст якого викладено на офіційному сайті НКРЕКП, сайті оператора ГРМ в мережі Інтернет: kv.dsoua.
01.09.2023 між позивачем (далі - оператор ГРМ) та відповідачем (далі - споживач) укладено типовий договір розподілу природного газу №044915MUCPDP018 (далі - договір) шляхом підписання заяви-приєднання №044915MUCPDP018 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).
Пунктом 1.1. договору передбачено, що договір є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Відповідно до пункту 1.3. договору останній є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
На виконання умов пункту 1.3. договору Інформаційним листом, який оформлений як додаток 3, повідомлено відповідача, що договір укладається на безстроковий період з метою забезпечення фізичної доставки обсягів природного газу, що належить споживачу (його постачальнику), до межі балансової належності об'єкта споживача та можливості санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Підтвердженням (акцептуванням) приєднання до умов договору є підписана та повернута на адресу оператора ГРМ заява-приєднання, та/або сплачений рахунок оператора ГРМ за послуги розподілу природного газу, та/або фактичне споживання природного газу після вручення цього листа.
З моменту приєднання до умов договору (акцептування договору) споживач та оператор ГРМ набувають всіх прав та обов'язків за договором та несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинним законодавством України.
Пунктом 1.4. договору розподілу природного газу визначено, що послуга з розподілу природного газу - це послуга Оператора ГРМ, яка надається споживачу і включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.1. договору).
Відповідно до п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
В п. 2. глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Газовий рік, згідно з п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, визначається, як період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
Відповідно до п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ Оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об'єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші лані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).
Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).
На виконання вимог п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ позивач у акті приймання-передачі природного газу № ОГ00129953 від 30.09.2023 повідомив Споживача під підпис про величину річної замовленої потужності на 2024 рік, що склала 13 884,64 м3, величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у 2024 році, що склала 1 157,05м3.
У пункті 6.2. договору зазначено, що тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Постановою НКРЕКП від 22.12.2022 № 1944 (набирає чинності з 01 січня 2023) для ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» тариф на послуги розподілу природного газу встановлено у розмірі 1,49 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ), що з врахуванням ПДВ становить 1,788 грн. за 1 м3 на місяць.
Отже, оскільки замовлена споживачем потужність на 2024 рік складає 13 884,64 м3, а згідно з Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 №2752 тариф з 01 січня 2022 становить 1,788 грн за 1 мЗ, то відповідно місячна вартість послуги з розподілу природного газу визначається наступним чином:
13 884,64 м3 : 12 * 1,788 грн/мЗ - 2 068, 81 грн (щомісячний платіж).
Відповідно до вказаної величини річної замовленої потужності споживачу було сформовано та направлено акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №7272 від 31.03.2024, №10791 від 30.04.2024, №10790 від 31.05.2024.
В зв'язку з тим, що відповідач відмовився отримувати зазначені вище акти наданих послуг розподілу за березень - травень 2024 року, позивач направив дані акти здачі-приймання робіт (надання послуг), підписані уповноваженим представником позивача, у двох примірниках з супровідним листом № Коф/100.3.2-Сл-237-24 від 11.06.2024, через поштове відділення АТ «Укрпошта» на адресу відповідача.
Проте, як вказує позивач, вказані акти здачі-приймання робіт не повернуті та не підписані.
Тобто, відповідач акти здачі-приймання робіт за період березень - травень 2024 року не підписав, а також не надав мотивованої відмови від підписання зазначених актів у письмовому вигляді.
На підставі положень п.2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.
До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ
Отже, за період березень - травень 2024 року позивач надав відповідачу послугу розподілу природного газу, а відповідач прийняв послугу на загальну суму 6 206,44 грн.
Відповідно до п. 6.4. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно із п.6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.
Відповідачем за період з березня по травень 2024 року не було здійснено жодної оплати.
Отже, станом на дату подачі позовної заяви заборгованість відповідача за розподіл природного газу становить 6 206, 44 грн.
Звертаючись до суду із позовом, позивач вказує, що в порушення вимог чинного законодавства та умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Як вже зазначалось, позивачем були надані відповідачу послуги за договором по розподілу природного газу, однак відповідач за вказані послуги не розрахувався, внаслідок чого у останнього перед позивачем за період з березня по травень 2024 року виникла заборгованість в розмірі 6 206, 44 грн. Доказів на спростування вказаної заборгованості відповідача перед позивачем матеріали справи не містять.
За наведених обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, факт наявності заборгованості відповідача за договором не спростований, доказів їх сплати суду не надано, у той час як розмір відповідно заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 6 206, 44 грн позивачем доведено у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми заборгованості підлягає задоволенню.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 11.04.2024 по 19.06.2024 в розмірі 182, 30 грн.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 11.04.2024 по 19.06.2024 в розмірі 182, 30 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача за період з 11.04.2024 по 19.06.2024 3% річних в розмірі 20, 18 грн та 28, 99 грн інфляційних втрат.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.
Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 20, 18 грн - 3 % річних та 28, 99 грн - інфляційних втрат.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 6 206, 44 грн основного боргу, 182, 30 грн пені, 20, 18 грн 3% річних та 28, 99 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МПЛ АГРО» про стягнення 6 437, 91 грн задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МПЛ АГРО» (08352, Київська область, Бориспільський район, село Вороньків, вулиця Центральна, будинок 1к, ідентифікаційний код 41822457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код 44907200) в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (08150, Київська область місто Боярка, вулиця Шевченка, 178, ідентифікаційний код 45385755) 6 206 (шість тисяч двісті шість) грн 44 коп. основного боргу, 182 (сто вісімдесят дві) грн 30 коп. пені, 20 (двадцять) грн 18 коп. 3% річних, 28 (двадцять вісім) грн 99 коп. інфляційних втрат та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.
Суддя В.М. Антонова