ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.08.2024Справа № 910/7834/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"
про стягнення 43 511,35 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (далі - відповідач) про стягнення 43 511,35 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АТ № 3856138 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплатило страховику власника пошкодженого автомобіля "Toyota Land Cruiser", реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхове відшкодування у загальному розмірі 87 022,70 грн. Відтак, позивач відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки на момент ДТП відповідальність винного у її настанні водія автомобіля "ЗИЛ-ММЗ 4502", VIN-код НОМЕР_2 , також була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 211151620, а тому позивач зазначав про те, що обов'язок з відшкодування 50 % сплачених ним грошових коштів, що становить 43 511,35 грн., покладається на відповідача.
Ухвалою від 28.06.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/7834/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
За умовами частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З огляду на викладене, копія ухвали суду від 28.06.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/7834/24 у порядку, визначеному законом, була надіслана судом в електронній формі шляхом надсилання її до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон", та доставлена останньому 28.06.2024 року о 14:25 год. Наведені обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку означеного електронного листа.
Дата отримання судом інформації про доставку означеного документа в кабінет ЕС відповідача - 28.06.2024 року о 14:31 год.
За умовами пункту 2 абзацу 1 частини 6, абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 28.06.2024 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АТ № 3856138 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "ЗИЛ-ММЗ 4502", VIN-код НОМЕР_2 , у період з 26.04.2023 року по 25.04.2024 року була застрахована у Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" із встановленим розміром франшизи - 0,00 грн. та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 160 000,00 грн.
20.07.2023 року о 09:35 год. на автодорозі Т-18-06 "Рівне-Млинів-Берестечко-Буська" відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "ЗИЛ-ММЗ 4502", VIN-код НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який при зміні напрямку руху не впевнився у безпечності такого маневру, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем "Toyota Land Cruiser Prado 150", реєстраційний номер НОМЕР_1 . У зв'язку з наведеними обставинами, вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Млинівського районного суду Рівненської області від 03.08.2023 року в справі № 566/741/23 (провадження № 3/566/408/23) водія автомобіля "ЗИЛ-ММЗ 4502", VIN-код НОМЕР_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, внаслідок якого настала ДТП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Заявою від 04.09.2023 року вх. № 1595 потерпіла у ДТП особа (власник пошкодженого автомобіля "Toyota Land Cruiser Prado 150", реєстраційний номер НОМЕР_1 ) звернулася до позивача із заявою про страхове відшкодування з долученням до неї відповідних документів.
Беручи до уваги подання позивачу, зокрема, заяви від 04.09.2023 року вх. № 1595, протокол (акт) огляду транспортного засобу від 23.08.2023 року, ремонтну калькуляцію від 06.09.2023 року № 94550/23Н та виставлений СТО (ТОВ "Автоконцепт") рахунок на оплату відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Toyota Land Cruiser Prado 150", реєстраційний номер НОМЕР_1 , страховим актом позивача від 21.09.2023 року № ОЦВ-3Д-23-17-94550/1 вищенаведену ДТП визнано страховою подією та вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 58 161,84 грн.
Відповідно до платіжної інструкції від 21.09.2023 року № 47677 позивач перерахував на рахунок потерпілої в ДТП особи грошові кошти у розмірі 58 161,84 грн. із призначенням платежу: "Стр. відшк. ОСОБА_2 (2506114234) по Дог. № АТ-3856138 від 25.04.2023 Без ПДВ".
Заявою від 09.10.2023 року № 08-03-14/1-01/7796 позивач звернувся до відповідача із претензією про виплату страхового відшкодування у розмірі 29 080,92 грн.
28.11.2023 року та 06.12.2023 року відповідач направив на електронну адресу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" листи з проханням надати довідку НПУ, фото з огляду, звіт/експертизу та звіт про оцінку/висновок автотоварознавчого дослідження або угоду.
У відповідь на означене звернення листом від 14.12.2023 року позивач направив на електронну адресу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" скан-копію Незалежної експертизи.
Проте відповідачем вищенаведена заява позивача від 09.10.2023 року № 08-03-14/1-01/7796 була залишена відповідачем без задоволення.
У той же час, заявою від 15.12.2023 року потерпіла у ДТП особа ( ОСОБА_2 ) звернулася до позивача із заявою про перегляд суми страхового відшкодування згідно з висновком Незалежної оцінки № 465-23.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи наданий потерпілою особою виконаний 04.12.2023 року оцінювачем ОСОБА_3 Звіт № 465-23 про оцінку автомобіля "Toyota Land Cruiser Prado 150", реєстраційний номер НОМЕР_1 (згідно з яким вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу означеного пошкодженого автомобіля разом з ПДВ складає 166 459,20 грн.) та акт (протокол) технічного огляду транспортного засобу (ТЗ) від 07.11.2023 року, страховим актом позивача від 18.01.2024 року № ОЦВ-3Г-3Д-23-17-94550/2 вирішено здійснити додаткову виплату страхового відшкодування на суму 28 860,86 грн.
Відповідно до платіжної інструкції від 18.01.2024 року № 3932 позивач перерахував на рахунок ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 28 860,86 грн. із призначенням платежу: "Стр. відшк. ОСОБА_2 (2506114234) по Дог. № АТ-3856138 від 25.04.2023 Без ПДВ".
Заявою від 06.02.2024 року № 08-03-14/1365 позивач звернувся до відповідача із претензією про виплату страхового відшкодування у розмірі 43 511,35 грн. (50 % сплачених Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" грошових коштів на користь потерпілої особи за платіжними інструкціями від 21.09.2023 року № 47677 на суму 58 161,84 грн. та від 18.01.2024 року № 3932 на суму 28 860,86 грн.).
Оскільки Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон", як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язане було відшкодувати позивачеві 50 % суми матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 43 511,35 грн., проте у добровільному порядку такого відшкодування не здійснило, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до суду з даним позовом.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а його цивільно-правова відповідальність застрахована як позивачем, так і відповідачем.
Так, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Зокрема, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").
Положеннями статті 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За змістом статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
У свою чергу, за вольовою ознакою згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 Цивільного кодексу України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 910/2603/17 від 04.07.2018 року висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.
У постанові Верховного Суду у справі № 910/171/17 від 02.10.2018 року відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
При цьому, у постанові в справі № 910/32720/15 від 02.04.2018 року Верховний Суд зазначив, що вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.
Вказівка про те, що до такого страховика переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування, служить засобом убезпечення особи, до якої пред'являється вимога, від включення страховиком та страхувальником за договором добровільного майнового страхування до такої вимоги зайвих, необґрунтованих та завищених витрат.
Згідно з частиною 1 статті 14 та статті 204 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
У свою чергу, частина 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Як було зазначено вище, відповідно до здійснених позивачем розрахунків суми страхового відшкодування, а також враховуючи виконаний 04.12.2023 року оцінювачем Парфенюк Оленою Валеріївною Звіт № 465-23 про оцінку автомобіля "Toyota Land Cruiser Prado 150", реєстраційний номер НОМЕР_1 , страховими актами позивача від 21.09.2023 року № ОЦВ-3Д-23-17-94550/1 та від 18.01.2024 року № ОЦВ-3Г-3Д-23-17-94550/2 вирішено виплатити на користь потерпілої особи страхове відшкодування у загальному розмірі 87 022,70 грн.
Відповідно до платіжних інструкцій від 21.09.2023 року № 47677 на суму 58 161,84 грн. та від 18.01.2024 року № 3932 на суму 28 860,86 грн. позивач перерахував на рахунок потерпілої в ДТП особи грошові кошти у загальному розмірі 87 022,70 грн.
Разом із тим, як було встановлено судом, відповідно до полісу серії ЕР № 211151620 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля "ЗИЛ-ММЗ 4502", VIN-код НОМЕР_2 , на час настання спірної ДТП (20.07.2023 року) також була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 0,00 грн. та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 160 000,00 грн.
Стаття 989 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.
Частиною 1 статті 989 Цивільного кодексу України визначено, що якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.
Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, вони вважаються недійсними з моменту їх укладення, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Отже, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватись за домовленістю сторін (стаття 216 Цивільного кодексу України).
Статтею 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування одного об'єкта з різними страховиками. У разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об'єкта від тих самих ризиків, страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов'язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 20.07.2023 року цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "ЗИЛ-ММЗ 4502", VIN-код НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 211151620.
Водночас, зі змісту наявної у матеріалах справи інформації з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, транспортний засіб "ЗИЛ-ММЗ 4502", VIN-код НОМЕР_2 , на момент вчинення ДТП був забезпечений полісом серії АТ № 3856138 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта".
Таким чином, на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди діяло два поліси страхування цивільно-правової відповідальності щодо забезпеченого транспортного засобу "ЗИЛ-ММЗ 4502", VIN-код НОМЕР_2 .
Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" також врегульовано діяльність Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке згідно з пунктом 39.1 статті 39 Закону є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з пунктом 51.11 статті 51 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" норми Статуту МТСБУ та рішення органів управління МТСБУ, прийняті в межах їхніх повноважень, є обов'язковими для виконання усіма членами МТСБУ та можуть містити додаткові вимоги до страховиків.
Протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 26.02.2020 року № 464/2020 з метою врегулювання відносин між страховиками-членами МТСБУ з питання забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди, був затверджений Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Порядок).
Згідно з вказаним Порядком останній є внутрішнім нормативним документом МТСБУ, що є обов'язковим для виконання усіма членами МТСБУ і поширюється на врегулювання страхових випадків, інформація про настання яких отримана членами МТСБУ після 01 березня 2020 року.
Пунктом 2.1 статті 2 Порядку, зокрема, визначено, що наявність на момент укладення Внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні Внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладенні Внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші Внутрішні договори страхування (обов'язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини першої статті 989 Цивільного кодексу України та пунктом 17.3 статті 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
З огляду на те, що дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "ЗИЛ-ММЗ 4502", VIN-код НОМЕР_2 (під керуванням водія ОСОБА_1 ), та транспортного засобу "Toyota Land Cruiser", реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталась після 01.03.2020 року, та враховуючи докази щодо наявності в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про два чинних договори страхування, укладені по відношенню до одного забезпеченого транспортного засобу, Порядок поширюється на врегулювання даного страхового випадку, а отже договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу "ЗИЛ-ММЗ 4502", VIN-код НОМЕР_2 , укладені з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон", є чинними.
Оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "ЗИЛ-ММЗ 4502", VIN-код НОМЕР_2 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 211151620 та у позивача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АТ № 3856138, суд дійшов висновку про те, що особами, відповідальними за завдані у даному випадку збитки, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є позивач та відповідач.
За змістом пункту 3.1 статті 3 Порядку страховик при отриманні інформації про настання події, що містить ознаки страхового випадку за укладеним ним внутрішнім договором страхування, зобов'язаний (не залежно від наявності інших внутрішніх договорів страхування, укладених по відношенню до забезпеченого транспортного засобу, та черговості їх укладення) здійснити визначені Законом 1961 (Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") заходи для забезпечення своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Згідно з пунктом 3.2 статті 3 Порядку страховик, який отримав інформацію про подію, яка має ознаки страхового випадку за декількома внутрішніми договорами страхування, для забезпечення участі усіх страховиків за такими договорами страхування повинен:
а) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок, повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованої бази даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку;
б) забезпечити можливість іншим страховикам, які також застрахували той самий об'єкт, приймати участь в розслідуванні страхового випадку (зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого (знищеного) майна);
в) повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованої бази даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку, про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування не пізніше ніж за три робочі дні до дати її проведення.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищенаведених положень позивач за допомогою електронної пошти направив відповідачу лист від 07.09.2023 року № 09-02-20/94550, в якому повідомив перелічені у Порядку відомості у передбачений цим Порядком строк (протягом трьох робочих днів з дати отримання заяви про страхове відшкодування від 04.09.2023 року вх № 1595).
Відповідно до пункту 5.1 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку Внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу Внутрішні договори страхування.
За змістом пункту 5.2 Порядку розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші Внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визначається з огляду на положення статті 540 Цивільного кодексу України (виконання зобов'язання, в якому беруть участь кілька боржників, визначається у рівній частці).
Отже, зважаючи на фактичне відшкодування позивачем збитків у загальному розмірі 87 022,70 грн., беручи до уваги визначені полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розміри лімітів відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну (160 000,00 грн.), та франшизи (0,00 грн.), суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку відшкодувати Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" витрати у розмірі 43 511,35 грн. (87 022,70 грн. розмір виплаченої суми страхового відшкодування/2).
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених вище.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 33-Б; код ЄДРПОУ 20080515) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д; код ЄДРПОУ 00034186) 43 511 (сорок три тисячі п'ятсот одинадцять) грн. 35 коп. страхового відшкодування, а також 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 21.08.2024 року.
Суддя В.С. Ломака