ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.08.2024Справа № 910/2389/24
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс"
про стягнення 160000 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП, яке сталося 16.10.2023.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.
Відповідачем було подано відзив на позовну заяву у якому він зазначив, що розрахунок страхового відшкодування має здійснюватися з урахуванням фізичного зносу автомобіля.
У відповіді на відзив позивач пише, що відповідачем не наданого жодного пояснення та доказу на підставі яких потрібно було у даному випадку нараховувати знос, враховуючи, що пошкоджений автомобіль 2023 року випуску.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3430-IX, Указом від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-IX, Указом від 06.05.2024 №271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3684-IX, Указом від 23.07.2024 №469/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3891-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 09 листопада 2024 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Між позивачем як страховиком та ТОВ «Віннер Лізинг» як страхувальником було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0199-00220 від 18.02.2021 та Додаток №1 до нього (далі - Договір добровільного страхування), предметом яких є страхування транспортних засобів, серед яких автомобіль «Volvo XC», д.р.н. НОМЕР_1 (далі - Застрахований автомобіль).
16.10.2023 о 14:45 год. в місті Львові сталася ДТП, причинами якої стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Renault Scenic», д.р.н. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, недотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Volvo XC», д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. Дані обставини підтверджуються постановою Сихівського районного суду м. Львова №464/7327/23 від 30.10.2023 та довідками поліції, копії яких містяться у справі.
Внаслідок ДТП було пошкоджено Застрахований автомобіль, який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ТОВ «Віннер Лізинг», на праві власності та який був застрахований позивачем на підставі Договору добровільного страхування, копія якого залучена до справи. Вигодонабувачем за вказаним договором є ТОВ «Віннер Лізинг». Доказів, що Договір добровільного страхування вже не був діючим на час ДТП матеріали справи не містять.
На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, та враховуючи, зокрема, акт огляду Застрахованого автомобіля, рахунок-фактуру від 31.10.2023 ремонтного СТО Застрахованого автомобіля (226935,56 грн) позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого він розрахував та виплатив страхове відшкодування у розмірі 226935,56 грн на рахунок ТОВ «Віннер лізинг», що підтверджується копією платіжної інструкцієї №95287 від 02.11.2023.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Renault Scenic», д.р.н. НОМЕР_2 , і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено залученою до справи постановою суду.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 , як особи, яка експлуатувала автомобіль «Renault Scenic», д.р.н. НОМЕР_2 , на законних підставах була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) ЕР/216781447 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ (ліміт відповідальності за шкоду по майну - 160000 грн, франшиза - 0).
Отже, на відповідача полісом ЕР/216781447 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації водієм ОСОБА_1 , автомобіля «Renault Scenic», д.р.н. НОМЕР_2 , на час ДТП.
Позивач із заявою про виплату страхового відшкодування звернувся до відповідача шляхом подання цього позову.
Відповідач заперечуючи проти вимог позову зазначає, що розраховуючи суму страхового відшкодування потрібно враховувати фізичний знос пошкодженого автомобіля.
Разом з тим, відповідачем не наведено підстав для нарахування зносу. Оскільки знос нараховується відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, де зазначено про те, що:
- відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення ЕЗ (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7років - для інших легкових КТЗ;
- відповідно до пп. б) п. 7.39 вищезазначеної Методики винятками стосовно використання зазначених вимог є: складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм 'ятин без пофарбування складової частини) і таке інше.
З матеріалів справи вбачається, що рік випуску Застрахованого автомобіля - 2023 рік. Доказів того, що складові Застрахованого автомобіля відновлювали ремонтом до відповідного ДТП матеріали справи не містять. А отже, наведені у відзиві твердження відповідача жодним чином не обґрунтовані.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Матеріалами справи підтверджено вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу у сумі 226935,56 грн. Відповідачем зі свого боку не надано жодних доказів на спростування даних обставин.
Судом враховано, що позивачем заявлено до стягнення суму матеріального збитку з урахуванням умовам полісу ЕР/216781447 в межах ліміту за шкоду майну в сумі 160000 грн, та враховуючи нульову франшизу.
Позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, а одразу подав відповідний позов.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к (провадження №13-24кс19) зазначено, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
У вказаній постанові судом також зазначено, що у системному зв'язку зі ст. 36 положення п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
З наведеного вбачається, що звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку.
За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Отже, настання строку здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування за договором (полісом) ЕР/216781447 обумовлене закінченням дев'яностоденного строку з дня отримання ним заяви про страхове відшкодування та документів, визначених статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строк виконання зобов'язання може бути встановлений як договором, так і законом.
В даному випадку п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено строк виконання зобов'язання із виплати страхового відшкодування - 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування та документів, зазначених у статті 35 цього Закону.
Разом з тим, станом на день ухвалення даного рішення встановлений 90 денний строк наданий відповідачу для виплати страхового відшкодування або надання обґрунтованої відмови у здійсненні такої виплати завершився, однак матеріали справи не мають доказів вчинення останнім виплати страхового відшкодування чи відмови у такому. Так само відповідачем не спростовано жодними доказами, що вартість ремонту Застрахованого автомобіля є необґрунтованою.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).
Враховуючи викладене, заявлена вимога про виплату страхового відшкодування у сумі 160000 грн підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Також позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав:
- копію договору про надання правничої допомоги №2-12/2023-Ю від 08.12.2023, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро "Гедз";
- копію довіреності від 05.01.2024 на ім'я Гедз Ю.В.;
- копію акта виконаних робіт від 19.02.2024, відповідно до якого адвокатське бюро надало позивачу правову допомогу згідно переліку справ, в тому числі по спірному страховому випадку із гонораром 7000 грн;
- копію платіжної інструкції №5419 від 20.02.2024;
- копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю Гедз Ю.В. серії КС №10423/10 від 20.12.2021.
Наведеними документами підтверджується понесення позивачем у зв'язку з розглядом даної справи витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7000 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідачем наведено заперечення щодо заявленої позивачем суми понесених витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що такі витрати є завищеними, справа не є складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 904/5047/18).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в додатковій постанові від 06.02.2020 у справі № 916/1830/19, підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати.
Приймаючи до уваги приписи статті 126 Господарського процесуального кодексу України та заперечення відповідача (в частині співмірності заявлених витрат на правову допомогу з сумою заявлених позовних вимог), враховуючи подання до суду аналогічних позовів, дана справа є малозначною, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 3500 грн, в розумінні приписів частин 4, 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим на відповідача покладається відшкодування понесених позивачем витрат на послуги адвоката у сумі 3500 грн, а решта суми (3500 грн) залишається за позивачем та йому не відшкодовується.
Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (м. Київ, вул. Володимирська, 69; ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А; ідентифікаційний код 30859524) 160000 (сто шістдесят тисяч) грн відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), 3500 (три тисячі п'ятсот) грн витрат на правничу правову допомогу, а також 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.