61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
21.08.2024 Справа №905/492/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовною заявою: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Київ
до відповідача: ОСОБА_1 , м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення 33597,09грн.
Суть справи:
Через підсистему "Електронний суд" від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшла позовна заява про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором б/н від 22.03.2011 в загальному розмірі 33597,09грн., з яких: 5644,23грн. - заборгованість за кредитом, 15556,75грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7485,90грн. - пеня та 4910,21грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Позов пред'явлений до фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який згідно з відомостями внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань припинив підприємницьку діяльність як ФОП 28.02.2017 (номер запису 22740060007001452).
Ухвалою від 26.03.2024 суд зобов'язував Державну міграційну службу України та Міністерство соціальної політики України надати суду відомості про реєстрацію у якості внутрішньо переміщеної особи фізичної особи ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
До суду надійшла запитувана інформація про зареєстроване місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою від 03.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд зазначає про неможливість надсилання на адресу відповідача копії ухвали від 03.07.2024 в паперовому вигляді рекомендованим листом із повідомленням про вручення у зв'язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділеннями поштового зв'язку в м.Маріуполі, Донецької області в умовах воєнного стану, а також до електронного кабінету в системі "Електронний суд" та на електронну адресу у зв'язку з їх відсутністю.
Копія ухвали від 03.07.2024 розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями. Крім того, на офіційному веб-сайті Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України» у розділі "Новини" «Інше» розміщено відповідне повідомлення про наявність судового провадження у цій справі.
При цьому суд зазначає про неможливість повідомлення відповідача про розгляд справи телефонограмою, оскільки за номером телефону, який зазначений у позовній заяві та наявний в матеріалах справи, зв'язок не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ним вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.
Відповідач заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні не висловив, відзив до суду не направив.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частині 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність в матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
встановив:
22.03.2011 фізичною особою-підприємцем Ребро Олександром Івановичем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку на підставі якої клієнт приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» (далі - умови та правила), Тарифів Банку, які розміщені на офіційному сайті банку за адресою http://privatbank.ua та які разом із заявою становлять договір банківського обслуговування №б/н від 22.03.2011 (далі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Як визначено відповідною заявою, її підписанням Клієнт висловлює згоду, що Банк при наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміта клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміта, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміна ліміта, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банка, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.
Підписавши відповідну заяву, клієнт (відповідач у справі) погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по розрахунковим картам (розміщеним на сайті банка www.privatbank.ua, https://client-bank.privatbank.ua), Тарифами банка, які разом з цією заявою і картою зі зразками підписів і відтиску печатки складають договір банківського обслуговування.
Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».
З довідки позивача про зміну умов кредитування та обслуговування кредитного ліміту, оформленого на ПП Ребро Олександра Івановича (договір б/н від 22.03.2011) вбачається, що відповідачу встановлені наступні кредитні ліміти: 22.03.2011 - 6800грн., 24.05.2011 - 0грн., 23.08.2011 - 1000грн., 15.12.2011 - 0грн., 04.03.2013 - 1000грн., 15.03.2013 - 30000грн., 20.09.2013 - 32000грн., 27.01.2024 - 17000грн., 01.03.2014 - 17000грн., 02.03.2014 - 5255,90грн.
З наданих позивачем виписок з рахунків, відкритих відповідачу на виконання договору кредиту, вбачається, що у відповідача виникло дебетове сальдо у розмірі 5644,23грн. станом на 18.03.2024, яке перенесено на рахунок простроченого кредиту.
Відповідно до п. 3.18.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.
Згідно з п. 3.18.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Відповідно до п. 3.18.1.6. Умов Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Відповідно до 3.18.1.8. Умов - Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").
Відповідно до розділу Умов 3.18.4. яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов).
При необнулені дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2. Умов).
У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов).
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. Умов).
Відповідно 3.18.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту , передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2., 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Пунктом 3.18.6.1. Умов зазначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнтбанк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Проте, за твердженням позивача, відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами, а також пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути, а саме: заборгованість за кредитом в сумі 5644,23грн., процентів за користування кредитом в сумі 15556,75грн., комісії за користування кредитом в сумі 4910,21грн. та пені в сумі 7485,90грн., всього 33597,09грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суду виходить з такого:
За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладений позивачем та відповідачем договір шляхом підписання Заяви про відкриття поточного рахунку є кредитним договором.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частин 1-2 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять заперечень відповідача з приводу того, що підписуючи Заяву відповідач ознайомився, розумів і погодився не з тією, що вказана у заяві, а з іншою редакцією Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк».
Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини, за якими банк зобов'язався надати відповідачу на відповідних умовах кредит, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався використати та повернути кредит позивачу, а також сплатити відсотки за користування кредитом, комісійну винагороду та пеню у розмірах та в строки, визначені кредитним договором.
Надання банком кредиту та здійснення поточних платежів клієнта підтверджується виписками по особовому рахунку з 22.03.2011 по 19.03.2024.
З урахуванням вимог статті 41 Закону України "Про Національний банк України", Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій.
Виходячи із зазначеного, виписка по рахунках є належними доказом підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості.
Отже, позивачем доведений факт видачі відповідачу кредиту в межах встановленого кредитного ліміту.
Клієнт належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, у зв'язку з чим в останнього станом на 18.03.2024 виникла заборгованість по кредиту у розмірі 5644,23грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Доказів виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення кредитної заборгованості за укладеним договором до матеріалів справи не додано. Таким чином, в порушення умов договору відповідач не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачений договором строк, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а відтак у відповідача наявна заборгованість у розмірі 5644,23.грн, факт наявності якої підтверджено належними та допустимими доказами.
З огляду на зазначене, вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості по кредиту у розмірі 5644,23грн. підлягають задоволенню.
Окрім того, позивачем нараховано станом на 18.03.2024 проценти за користування кредитом в сумі 15556,75грн., комісію за користування кредитом в сумі 4910,21грн., а також пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором в сумі 7485,90грн.
Наявними у матеріалах справи виписками з рахунку позичальника, розрахунками заборгованості підтверджується заборгованість по процентам за користування кредитом та заборгованість по комісії за користування кредитом у заявлених розмірах, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд визнає обґрунтованими.
Відповідач правомірність вимог позивача в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитом не спростував; доказів належного виконання зобов'язань перед позивачем щодо своєчасного погашення простроченого кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами до суду не надав.
Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань по своєчасному поверненню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, а також наявність заборгованості по комісії за користування кредитом, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Надаючи правову оцінку заявленій вимозі позивача про стягнення пені в загальному розмірі 7485,90грн, обрахованої за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, судом враховується наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №211 від 11.03.2020 на усій території України з 12.03.2020 до 22.05.2020 введено карантин та запроваджено відповідні обмежувальні заходи.
Постановами Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020, №104 від 17.02.2021, №405 від 21.04.2021, №611 від 16.06.2021, №855 від 11.08.2021, №981 від 22.09.2021, №1336 від 15.12.2021, №229 від 23.02.2022, №630 від 27.05.2022, №928 від 19.08.2022, №1423 від 23.12.2022, №383 від 25.04.2023 дія карантину продовжувалася по 30.06.2023.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", на всій території України скасовано карантин з 24 год 00 хв. 30.06.2023, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
04.07.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" №691-20 від 16.06.2020, яким розділ IX "Прикінцеві положення" ГК України доповнено пунктом 8 та розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 15.
Відповідно до пункту 8 розділу 9 Прикінцевих положень ГК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Аналогічні приписи містяться і у пункті 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Тобто, законодавцем було скасовано цивільну відповідальність (щодо сплати неустойки, штрафу, пені) за прострочення грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) на період дії карантину або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину.
Зазначене, зокрема відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.12.2021 у справі №922/4076/20, від 26.04.2023 у справі №727/4121/21, від 05.04.2023 у справі №756/7895/21, від 29.06.2023 у справі №904/9570/21.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та те, що постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на усій території України встановлено з 12.03.2020 карантин, дія якого завершилась 30.06.2023, суд дійшов висновку, що починаючи з 12.03.2020 та зі спливом тридцятиденного строку після дня завершення дії карантину - 30.07.2023, позичальника звільнено від обов'язку сплати пені за прострочення грошового зобов'язання за кредитним договором.
Згідно надано розрахунку вбачається, що пеня в загальному розмірі 34299,05грн. позивачем нарахована за період з 01.07.2014 по 18.03.2024. При цьому, згідно з розрахунком фактичне наразування пені здійснено станом на 01.03.2020. Та з урахуванням погашення пені (списанням) в сумі 26813,15грн. позивачем заявлено до стягнення пеню за вказаний період в сумі 7485,90грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 7485,90грн. за період з 01.07.2014 по 01.03.2020 є правомірною, підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з рахунку позичальника та такою, що підлягає задоволенню.
Як встановлено статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи, що відповідач у порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом, процентами, комісією та пенею, у передбачений договором строк, тобто, не виконав свої зобов'язання належним чином, то позовні вимоги щодо стягнення вказаної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд також зазначає, що 28.02.2017, до Єдиного державного реєстру фізичних осіб, юридичних осіб - підприємців, громадських формувань внесений запис 22740060007001452 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. За частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи в спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи в визначених законом випадках, зокрема: справи в спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За частиною 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду в господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджений підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.
З огляду на положення частини 1 статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Суд установив, що кредитний договір б/н від 22.03.2011, умовами якого обґрунтований заявлений позов, укладений сторонами як суб'єктами господарювання (відповідач втратив статус суб'єкта підприємницької діяльності - 28.02.2017). З аналізу змісту та підстав цього позову вбачається, що спір між сторонами виник щодо неналежного виконання відповідачем договору, в частині обов'язку по своєчасному поверненню кредиту.
Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (частина 2 статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Згідно з частинами 1 та 2 статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.
За частиною 1 статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
За положеннями статей 51, 52 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлене законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернене стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини 9 статті 4 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою ним статусу ФОП не припинились.
Розподіл судових витрат:
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 231, 236-238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк», м.Київ до ОСОБА_1 , м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 22.03.2011 в загальному розмірі 33597,09грн., з яких: 5644,23грн. - заборгованість за кредитом, 15556,75грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7485,90грн. - пеня та 4910,21грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ - 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 5644,23грн., проценти за користування кредитом в сумі 15556,75грн., заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 4910,21грн., пеню в сумі 7485,90грн. та витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Рішення складено та підписано 21.08.2024.
Суддя М.О. Лейба