20 серпня 2024 року м. Чернівці
справа № 725/9733/23
провадження №22-ц/822/651/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Половінкіної Н.К., Литвинюк І.М.
секретар Факас А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 21 травня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Позов обґрунтовано наступним. 20.10.2005 року між ОСОБА_1 та АКБ «Промислово-інвестиційний банк» було укладено договір про іпотечний кредит №2765. Відповідно до даного договору ОСОБА_1 зобов'язаний повернути до 19.10.2025 року кредит у розмірі 37 800 доларів США, відсотки в розмірі 12% річних у доларах США за користування ним, комісійну винагороду за управління кредитними коштами у розмірі 0,1 % щомісячно від кредитної заборгованості. За умовами договору, погоджено, що погашення кредиту здійснюється позичальником щомісячно у відповідності до графіку (додаток 1), який є невід'ємною частиною цього договору.
Даний кредит був наданий позивачу для придбання ним нерухомості у власність, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з п.4.1 договору, виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується іпотекою, предметом якої є нерухомість: квартира АДРЕСА_1 , яка придбається ОСОБА_1 у власність з використанням кредиту.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника 21.10.2005 року між АКБ Промислово-інвестиційний банк та позивачем ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іпатовою М.М., зареєстрований в реєстрі за №5427, згідно якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 67,40 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач стверджує, що у його власності відсутнє будь-яке інше, ніж вище вказана трикімнатна квартира, нерухоме майно.
Правонаступником АКБ «Промислово-інвестиційний банк» на підставі договору відступлення прав вимог від 17.12.2012 року є АТ «Альфа-Банк», який рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12.08.2022 року змінив найменування на АТ «Сенс Банк».
23.04.2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», яким визначено підстави для обов'язкової реструктуризації зобов'язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті.
Позивач направляв неодноразово на адресу відповідача заяву про реструктуризацію кредитної заборгованості по договору про іпотечний кредит №2765 від 20.10.2005 року з доданими до неї документами. Однак відповідачем неодноразово було відмовлено позивачу у реструктуризації його зобов'язань за договором про іпотечний кредит №2765 від 20.10.2005 року.
26.05.2023 року відповідач повторно повідомив позивача про відмову у проведенні реструктуризації кредитних зобов'язань з тих підстав, що позивач є співвласником набутої ОСОБА_2 в особисту власність 1/4 частки в квартирі АДРЕСА_3 , за договором міни.
Позивач стверджував, що доводи відповідача про відсутність у позивача права, а у відповідача обов'язку на реструктуризацію кредитних зобов'язань позивача внаслідок існування у власності позивача іншого ніж придбаного в іпотеку житлового нерухомого майна є помилковими та безпідставними.
Просив визнати незаконною бездіяльність АТ «Сенс Банк», яка полягає у не проведенні реструктуризації зобов'язань ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит №2765 від 20.10.2005 року. Зобов'язати АТ «Сенс Банк» провести реструктуризацію зобов'язань ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит №2765 укладеним 20.10.2005 року між ОСОБА_1 та АКБ «Промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого у правовідносинах за договором про іпотечний кредит №2765 від 20.10.2005 року є АТ «Сенс Банк», відповідно до пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1734-VIII від 15.11.2016 року «Про споживче кредитування».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 21 травня 2024 року позов задоволено.
Визнано незаконною бездіяльність АТ «Сенс Банк», яка полягає у не проведенні реструктуризації зобов'язань ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит №2765 від 20.10.2005 року.
Зобов'язано АТ «Сенс Банк» провести реструктуризацію зобов'язань ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит №2765 укладеним 20.10.2005 року між ОСОБА_1 та АКБ «Промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого у правовідносинах за договором про іпотечний кредит №2765 від 20.10.2005 року є АТ «Сенс Банк», відповідно до пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1734-VIII від 15.11.2016 року «Про споживче кредитування».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі АТ «Сенс Банк» просить рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 21 травня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі АТ «Сенс Банк»» вважає рішення суду незаконним, прийнятим при неправильному застосуванні судом норм матеріального права та порушенні норм процесуального права. Посилається на те, що судом не з'ясовано усіх обставин, що мають істотне значення для справи та не надано їм належної оцінки.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що договір міни не відноситься до правочинів, за якими придбане майно є особистою приватною власністю одного із подружжя, навіть не зважаючи на те, що в рахунок придбаного майна було передано майно набуте до укладення шлюбу. Так само Закон передбачає віднесення до особистої приватної власності подружжя майна придбаного саме за кошти які належали особисто одному із подружжю, а не за рахунок такого майна яке належало одному з подружжя на праві особистої приватної власності. Таким чином, таке майно слід вважати спільною сумісною власністю подружжя до поки немає рішення суду у справі про поділ спільного сумісного майна подружжя про те, що воно належить одному з подружжя на праві особистої приватної власності. Окрім того, звертав увагу суду на те, що позивач тричі звертаючись із заявою про реструктуризацію, у відведений законом строк не надав передбачені законом документи, а тому в банку не було достатньо інформації для прийняття рішення про задоволення такої заяви.
Зокрема позивач ОСОБА_1 так і не надав розширену інформаційну довідку про належність йому на дату підписання заяви нерухомого майна, усі довідки які долучені до матеріалів справи не є розширеними, і вчинені за параметрами пошуку не по суб'єкту, а по суб'єкту та об'єкту одночасно, що не відповідає вимогам закону.
Позивачем не надано АТ «Сенс Банк» розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї, тобто суб'єкта речового права на об'єкт нерухомого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Оскільки, за вимогами пп.4 п.7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції не врахував, що відповідно статей 2 та 5 ЦПК України, застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.
Апелянт вважає, що позивач повинен був звернутись до суду з позовом про визнання незаконними відповідей про відмову в проведенні реструктуризації а не з позовом про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання відповідача провести реструктуризацію.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 20.10.2005 року між ОСОБА_1 та АКБ «Промислово-інвестиційний банк» було укладено договір про іпотечний кредит №2765. Відповідно до даного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 37800,00 доларів США, який зобов'язаний повернути до 19.10.2025 року, відсотки в розмірі 12% річних у доларах США за користування ним, комісійну винагороду за управління кредитними коштами у розмірі 0,1 % щомісячно від кредитної заборгованості. За умовами договору, погоджено, що погашення кредиту здійснюється позичальником щомісячно у відповідності до графіку (додаток 1), який є невід'ємною частиною цього договору.
Даний кредит був наданий позивачу для придбання ним нерухомості у власність, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з п.4.1 договору, виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується іпотекою, предметом якої є нерухомість: квартира АДРЕСА_1 , яка придбається ОСОБА_1 у власність з використанням кредиту.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, 21.10.2005 року між АКБ «Промислово-інвестиційний банк» та позивачем ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іпатовою М.М., зареєстрований в реєстрі за №5427, згідно якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 67,40 кв. м за адресою: АДРЕСА_2
23.04.2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», яким визначено підстави для обов'язкової реструктуризації зобов'язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті.
У власності позивача відсутнє будь-яке інше, ніж вище вказана трикімнатна квартира, нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 254991906 від 29.04.2021 року /а.с.35-40/.
28 травня 2021 року позивач направив на адресу відповідача заяву про реструктуризацію кредитної заборгованості по договору про іпотечний кредит №2765 від 20.10.2005 року з доданими до неї документами, яка за змістом та переліком доданих документів повністю відповідає вимогам, що передбачені підпунктом 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII.
23.06.2021 року листом вих. № 54230-34-б/б відповідач повідомив позивача, що ним розглянута отримана 01.06.2021 року та зареєстрована у вхідній банківській документації за № 93861 заява позивача від 28.05.2021 року, у результаті чого відповідачем відмовлено позивачу у реструктуризації його зобов'язань за договором про іпотечний кредит №2765 від 20.10.2005 року /а.с.41-44/.
У якості мотиву для відмови у реструктуризації відповідач навів наявність у членів родини (у дружини) додаткового майна, а саме права спільної часткової власності на 3/4 квартири за адресою: АДРЕСА_4 , з чого відповідач зробив висновок про невідповідність поданої позивачем заяви критеріям, визначеним у другому абзаці підпункту 2 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII.
24 червня 2022 року позивач, після отримання листа банку з відмовою провести реструктуризацію зобов'язань за договором про іпотечний кредит, надіслав на адресу банку листа, до якого додав докази відсутності у нього прав співвласника 3/4 квартири АДРЕСА_3 , долучаючи договір дарування від 04 травня 2022 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 червня 2013 року. Даний лист був отриманий відповідачем 28.06.2021 року за вхідним номером 39003.
Після 28.06.2022 року на адресу позивача зі сторони банку не направлялося жодних документів відповідачем з повідомленням про результати розгляду його заяви про реструктуризацію зобов'язань з урахуванням наданого ним договору дарування, а 25.10.2021 року банк пред'явив у Шевченківський районний суд м.Чернівці позов про стягнення з позивача всієї суми зобов'язань за договором про іпотечний кредит №2765 від 20.10.2005 року. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 02.11.2022 року, зміненим постановою Чернівецького апеляційного суду від 10.01.2023 року позов був частково задоволений, з ОСОБА_1 стягнуто поточну заборгованість станом на 20.10.2021 року в розмірі 3 228,44 доларів США.
Правонаступником АКБ «Промислово-інвестиційний банк» на підставі договору відступлення прав вимог від 17.12.2012 року є АТ «Альфа-Банк», який рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12.08.2022 року змінив найменування на АТ «Сенс Банк», про що 31.11.2022 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Обставина правонаступництва АТ «Альфа-Банк» по договору про іпотечний кредит №2765 від 20.10.2005 року та зміну його назви на АТ «Сенс Банк» встановлена постановою Чернівецького апеляційного суду від 10.01.2023 року у справі № 727/11224/21.
Встановлено, що позивач у лютому 2023 року звернувся у Першотравневий районний суд м.Чернівців із позовом про визнання незаконним рішення АТ «Сенс Банк», оформлене листом за вих. № 54230-34-б/б від 23.06.2021 року, про відмову у проведенні реструктуризації та зобов'язання провести реструктуризацію зобов'язань (справа № 725/725/23) /.
15 липня 2022 року, банк склав лист/повідомлення про повторну відмову у проведенні реструктуризації заборгованості за кредитним договором з підстав набуття дружиною позивача на підставі договору міни 1/4 частки у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
У зв'язку із цим позивач 27.04.2023 року звернувся до АТ «Сенс Банк» із листом про необхідність врахування належності набутої його дружиною ОСОБА_2 за договором міни 1/4 частки у квартирі АДРЕСА_3 , до її особистої власності, згідно з п.3 ч.1 ст. 57 Сімейного кодексу України. Ця частка набута ОСОБА_2 в обмін на 1/4 частку в іншій квартирі за АДРЕСА_5 , яка, в свою чергу, була набута нею до укладення шлюбу з ОСОБА_1 безоплатно, під час приватизації державного житлового фонду, на підставі свідоцтва про право власності від 03.11.2000 року, що видане Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації на підставі розпорядження № 47/865 від 27.09.2000 року.
26.05.2023 року позивач отримав листа від АТ «Сенс Банк», яким банк повідомив про відмову у проведенні реструктуризації зобов'язань позивача з тих підстав, що позивач є співвласником набутої ОСОБА_2 в особисту власність 1/4 частки квартири АДРЕСА_3 .
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 05.07.2023 року пред'явлений ОСОБА_1 позов був задоволений частково, визнано незаконним оформлене листом за вих. №54230-34-б/б від 23.06.2021 року рішення АТ «Сенс Банк» про відмову у проведенні реструктуризації зобов'язань за договором про іпотечний кредит №2765 від 20.10.2005 року. В задоволенні позовної вимоги про зобов'язання АТ «Сенс Банк» провести реструктуризацію зобов'язань позивача за договором про іпотечний кредит №2765 від 20.10.2005 року згідно пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» № 1734 VIII від 15.11.2016 року - відмовлено з огляду на те, що ОСОБА_1 не оскаржував в судовому порядку рішення АТ «Сенс Банк» від 15.07.2021 року про повторну відмову у реструктуризації зобов'язань.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 07.09.2023 року рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 05.07.2023 року в частині визнання незаконним оформленого листом за вих. №54230-34-б/б від 23.06.2021 року рішення АТ «Сенс Банк» про відмову у проведенні реструктуризації зобов'язань скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, в іншій частині змінено мотивувальну частину рішення суду.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За вимогами частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У ст.129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до п. п. 4 п. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що норма Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов'язкової реструктуризації зобов'язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті є нормою імперативною, а відповідач без достатньої правової підстави ухиляється від проведення реструктуризації та позивачем обрано правильний спосіб захисту свого порушеного права.
Предметом справи, що переглядається є визнання незаконною бездіяльність банку, яка полягає у не проведенні реструктуризації зобов'язань позивача ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит №2765 від 20.10.2005 року та зобов'язати АТ «Сенс Банк» провести реструктуризацію зобов'язань ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит №2765 укладеним 20.10.2005 року між ОСОБА_1 та АКБ «Промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого у правовідносинах за договором про іпотечний кредит №2765 від 20.10.2005 року є АТ «Сенс Банк», відповідно до пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1734-VIII від 15.11.2016 року «Про споживче кредитування».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про споживче кредитування», передбачено, що метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Стаття 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-IX, який набрав законної сили 23 квітня 2021 року. Цим законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7 згідно із Законом від 13 квітня 2021 року № 1381-IX.
Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника; відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду, або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.
Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
Відповідно до підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків:
- у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) протягом строку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, спадкоємець, до якого перейшли права та обов'язки позичальника, може подати заяву про проведення реструктуризації протягом двох місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину;
- у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов'язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов'язань за яким подається заява, та/або права та обов'язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов'язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;
- у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на тримісячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня завершення такого залучення.
У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.
Таким чином, відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 7 Закону України «Про споживче кредитування» законодавець встановив два варіанти строків для позичальника на звернення до кредитора із заявою про реструктуризацію зобов'язань у випадку наявності у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов'язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов'язань за яким подається заява, та/або права та обов'язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов'язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили: заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності пунктом пунктом 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» або не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі.
Закон України «Про споживче кредитування» встановлює позичальникові додатковий строк - до двох місяців на звернення із заявою про реструктуризацію і не обмежує його права на звернення із такою заявою у тримісячний термін з дня набрання чинності пунктом 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у заяві про проведення реструктуризації зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) позичальника; найменування кредитодавця (повне або скорочене); інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов'язання, щодо реструктуризації яких подається заява; інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника); інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса); інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя; документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім'ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім'ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).
Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, позивач 28 травня 2021 року направив на адресу відповідача заяву про реструктуризацію кредитної заборгованості по договору про іпотечний кредит №2765 від 20.10.2005 року з доданими до неї документами, яка за змістом та переліком доданих документів повністю відповідає вимогам, що передбачені підпунктом 4 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII.
23.06.2021 року листом вих. № 54230-34-б/б відповідач повідомив позивача, що ним розглянута отримана 01.06.2021 року та зареєстрована у вхідній банківській документації за № 93861 заява позивача від 28.05.2021 року, у результаті чого відповідачем відмовлено позивачу у реструктуризації його зобов'язань за договором про іпотечний кредит №2765 від 20.10.2005 року /а.с.41-44/. У якості мотиву для відмови у реструктуризації відповідач навів наявність у членів родини (у дружини) додаткового майна, а саме права спільної часткової власності на 3/4 квартири за адресою: АДРЕСА_4 , з чого відповідач зробив висновок про невідповідність поданої позивачем заяви критеріям, визначеним у другому абзаці підпункту 2 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII. Встановлено, що додані до заяви позивача інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на 10 аркушах за № 254996936, №254995709 та № 254995369 від 29.04.2021р., що сформовані адміністратором ЦНАП, достовірно містять відомості про всі наявні у власності позивача та його дружини об'єкти нерухомого майна, а саме: у власності позивача квартира АДРЕСА_1 , що придбана за рахунок іпотечного кредиту, а також набута дружиною позивача ОСОБА_2 частково у дар частки і частково 1/4 частки у міну на інше набуте нею до шлюбу (в процесі безоплатної приватизації) особисте нерухоме майно, квартира АДРЕСА_3 , на яку у позивача відсутні права співвласника з огляду на положення ч.2 ст. 57 СК України.
Судом встановлено, що позивач та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 06.10.2002 року /а.с.34/, що доводить існування у ОСОБА_2 права особистої власності на набуту нею 1/4 частку в квартирі АДРЕСА_5 та, відповідно, відсутність у позивача жодних прав на таку частку відповідно до ч.1 ст. 24 чинного на момент її набуття у власність (03.11.2000 року) Кодексу про шлюб і сім'ю України.
Доданою до первинної заяви позивача від 28.05.2021 року Інформаційною довідкою № 254995709 від 29.04.2021р. підтверджується, що ОСОБА_2 , на підставі договору міни від 17.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Городенського районного нотаріального округу Яшан Р.Р. з реєстр № 2053, набула у власність 1/4 частку квартири АДРЕСА_3 .
Отже, 1/4 частка в квартири АДРЕСА_3 , в силу п.3 ч.1 ст. 57 СК України, належить дружині позивача ОСОБА_2 на праві особистої власності на підставі договору міни від 17.07.2008 року, оскільки вона була набута нею в обмін на належну їй на праві особистої власності ще з 03.11.2000 року 1/4 частку в квартирі АДРЕСА_5 і дана обставина підтверджується, крім наявної в інформаційній довідці № 254995369 інформації про погашення 19.08.2008 року запису про належність дружині позивача переданої в міну кватири по АДРЕСА_6 , ще й договором міни від 17.07.2008 року.
Закон України «Про споживче кредитування» визначає вичерпний перелік обставин при яких кредитор має право відмовити у реструктуризації за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» критеріям (незалежно від дати укладення договору), та підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу позичальника: у разі пропуску позичальником строків, на подачу заяви, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим законом (абзац 7 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»); у разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у підпункті 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом (абзац 9 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»).
Заявник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві про проведення реструктуризації інформації. У разі якщо заявник не зазначив у заяві про проведення реструктуризації об'єкт нерухомого майна, віднесений до об'єктів житлового фонду, що на момент підписання заяви належав на праві власності позичальнику (особі, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майновому поручителю, або заявник зазначив недостовірну інформацію про зареєстроване на момент підписання заяви місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, або заявник зазначив недостовірну інформацію про фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або майнового поручителя, то в разі встановлення однієї з цих обставин судом або в разі підтвердження однієї з таких обставин наявними у кредитора офіційними документами (виданими суб'єктами, уповноваженими відповідно до закону видавати такі документи), це є підставою для відмови у проведенні передбаченої цим пунктом реструктуризації. Якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов'язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов'язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів (абзац 10 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону Уураїни «Про споживче кредитування»). Не здійснюється відповідно до цього пункту реструктуризація зобов'язань за договорами, усі зобов'язання за якими до дня набрання чинності цим пунктом реструктуризовано, за умови вираження усіх грошових зобов'язань виключно у грошовій одиниці України (гривні) без визначення грошового еквівалента будь-якого із зобов'язань в іноземній валюті (абзац 11 підпункту 4 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»).
Оскільки зобов'язання, передбачені кредитним договором, який укладений 20 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та АКБ «Промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», який рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 12.08.2022 року змінив найменування на АТ «Сенс Банк», підлягають обов'язковій реструктуризації, відмова відповідача у задоволенні заяви позивача є незаконною, а тому суд першої інстанції, з яким погоджується й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги позивача про визнання незаконною бездіяльність АТ «Сенс Банк», яка полягає у не проведенні реструктуризації зобов'язань ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит №2765 від 20.10.2005 року.
Відповідно до підпункту 12 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя або заставодавця у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника, заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації.
Кредитор зобов'язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити усі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов'язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов'язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу.
Оскільки норма Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов'язкової реструктуризації зобов'язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті є нормою імперативною, а відповідач без достатньої правової підстави ухиляється від проведення реструктуризації, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про зобов'язання банку провести реструктуризацію кредитного договору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанцій, оскільки воно прийняте з дотримання норм матеріального права та процесуального права.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 вказав, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.
Враховуючи принцип розумності, який передбачає добросовісність зовнішнього прояву поведінки учасника цивільних відносин з точки зору правомірності, обґрунтованості, доцільності такої поведінки, а також можливості передбачення таким учасником обставин, які можуть вплинути на його права та обов'язки інших учасників цивільних відносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що відмова відповідача позивачу у проведенні реструктуризації з означених підстав є протиправною, а тому за заявленим способом захисту підлягають поновленню права позивача шляхом визнання незаконною бездіяльність банку, яка полягає у не проведенні реструктуризації відповідно до вимог закону та зобов'язання вчинити дії, а саме: провести реструктуризацію відповідно до закону.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі стосовно законності його дій є безпідставними, оскільки ним не спростовано доводів позивача про наявність підстав для реструктуризації боргу.
Доводи апелянта є аналогічними тим доводами, які були викладені відповідачем в суді першої інстанції та перевірялися судом першої інстанції під час розгляду цього спору, однак висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб'єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанцій забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.
Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 21 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 20 серпня 2024 року.
Головуючий І.Б. Перепелюк
Судді: Н.Ю. Половінкіна
І.М. Литвинюк