Справа № 621/2619/24 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1863/24 Суддя доповідач ОСОБА_2
14 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 17 липня 2024 року, якою продовжено ОСОБА_6 строк тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024221260000166 від 12.03.2024 року, -
Цією ухвалою продовжено строк дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів до 14 вересня 2024 року включно.
Також цією ухвалою встановлено заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 12120 грн. та покладено на обвинуваченого певні процесуальні обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України у разі внесенні застави.
На зазначену ухвалу суду захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на те, що доводи сторони обвинувачення про наявність існування ризиків незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, в більшій мірі ґрунтуються на припущеннях. Вказував, що мати та батько обвинуваченого потребують догляду у зв'язку з їхнім станом здоров'я. Доказів існування ризиків, на які посилається прокурор, до клопотання не надано. Вважав, що цілодобовий домашній арешт унеможливіть усі перелічені в клопотанні ризики, оскільки контроль над належною поведінкою може бути здійснений як органом досудового розслідування, так і його законним представником.
13.08.2024 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_8 , в якому він просив розглянути апеляційну скаргу без участі прокурора, заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 422 та ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду справи, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі прокурора.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Зміївського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження № 12024221260000166 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор звернувся до Зміївського районного суду Харківської області з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що судове провадження не може бути закінчене в межах строку тримання обвинуваченого під вартою, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що полягають у можливості переховуватись від суду, впливати на потерпілих, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення та у такий спосіб перешкоджати кримінальному провадженню, продовжують існувати.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Вважав, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 є виправданим заходом, оскільки цього вимагає справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Також суд визнав доведеними існування ризиків, які були встановлені ухвалою про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також слідчий суддя відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України визначив розмір застави ОСОБА_6 .
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".(рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Суд першої інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.ст.193,194 КПК України, заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні прокурора, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність продовження щодо обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування.
Перевіряючи доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливість обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції слушно зазначив, що враховуючи наявні обставини, які підтверджують існування ризиків, в тому числі, переховування від суду, оскільки суворість передбаченого покарання в разі визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину може спонукати останнього до переховування з метою ухилення від покарання. Поряд з цим доведено ризик незаконного впливу на свідків, оскільки ОСОБА_6 обізнаний щодо відомостей про цих осіб та може вплинути на них з метою зміни ними своїх показань. Також прокурором доведено ризик того, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований, законного джерела доходу не має, у зв'язку з чим, існують достатні підстави вважати, що єдиним джерелом його доходу є протиправна діяльність, пов'язана зі збутом наркотичних засобів та психотропних речовин. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу обвинуваченого.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного, тяжкого, злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, передбачених ч.2 ст. 307КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.
Враховуючи підвищену суспільну небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, який було вчинено ОСОБА_6 , згідно обвинувачення, та усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, є ймовірність того, що він може переховуватись від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин вчинення дій, згідно обвинувачення, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_6 , а саме незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, вчинене повторно, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема здоров'я людини, що відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Зазначене вказує на неможливість в цьому конкретному випадку застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Належить врахувати, що ОСОБА_6 раніше не судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що на цьому етапі досудового розслідування обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Отже, доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 щодо необґрунтованості ухвали суду першої інстанції є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено докази, надані прокурором та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу обвинуваченого, його вік та сімейний стан. При цьому, висновки суду належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду та вважає, що застосування до ОСОБА_6 іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Поряд з цим, належить врахувати, що ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 17.07.2024 року визначено розмір застави стосовно ОСОБА_6 , який колегія суддів вважає достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків у разі її внесення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання обвинуваченому іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 17 липня 2024 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :