Справа № 636/6695/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/1334/24 Доповідач: ОСОБА_2 Категорія: ч.4 ст.185 КК України
21 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 26 березня 2024 року стосовно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 22023221240000278 від 10.03.2023, -
Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 26 березня 2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чугуїв Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб на утриманні не має, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз: за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 29 листопада 2016 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі, на підставі ухвали Київського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2022 року, звільнений від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий термін 6 місяців, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строкм на 5 років. На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до статті 76 КК України обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно вироку, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 - у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на території України, в тому числі Харківської області, введено військовий стан з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, та Указом в 12.08.2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, Указ від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-ІХ, продовженого з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, Указом від 06 лютого 2023 року затверджений Законом України від 14 лютого 2023 року № 2915-ІХ продовженого з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, Указ від 01 травня 2023 року, затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року №3057-ІХ продовженого з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб).
ОСОБА_7 , будучи раніше засудженим, останній раз за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 29.11.2016 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі, на підставі ухвали Київського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2022 року, звільнений від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий термін 6 місяців, згідно ст. 81 КК України, судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення і перевиховання не став та повторно вчинив умисний корисливий злочин при наступних обставинах.
09 березня 2023 року в денний час доби, точного часу в ході досудового розслідування і судового розгляду не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи на дитячому майданчику, біля будинку АДРЕСА_2 , побачив на столі чорну сумку, яка належить потерпілій ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого у ОСОБА_7 , виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, діючи таємно, впевнившись, що його дії залишаться непоміченими потерпілим та не усвідомленими іншими особами, як факт крадіжки, підійшов до стола, котрий знаходився на дитячому майданчику, взяв до рук сумку, відкрив її та із сумки дістав мобільний телефон «Хіаоmі» моделі «Redmi Note 8Т» в корпусі чорного кольору, що належить ОСОБА_9 , поклав до кишені та пішов у напрямку свого домоволодіння. Після чого з місця вчинення злочину зник, обернув викрадене майно на свою користь та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.
Вартість мобільного телефону марки «Хіаоmі» моделі «Redmi Note 8Т» в корпусі чорного кольору, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-23/5083-ТВ від 20.03.2023 року, становить 3233 гривні 33 копійки.
Своїми умисними, протиправними діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна, ОСОБА_7 завдав потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Прокурор, не погоджуючись із вироком суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, у зв'язку із неправильним застосуванням статті 75 КК України, постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, в іншій частині вирок суду залишити без змін. Апеляційні вимоги прокурор мотивує тим, що суд при призначенні покарання не в повному обсязі врахував, що обвинувачений притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, відбував покарання у виді реального позбавлення волі, звільнявся умовно-достроково, однак на шлях виправлення не став та знову вчинив новий корисливий злочин. Прокурор вважає, що звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком не відповідає загальним засадам призначення покарання. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку обвинуваченого, який просив залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог частини 3 статті 349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі частини 2 статті 394 та частини 1 статті 404 КПК України, не перевіряє. Перевіряючи вирок в межах апеляційної скарги прокурора щодо правильності застосування судом статті 75 КК України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання недостатньо врахував дані про особу обвинуваченого, у зв'язку із чим без достатніх правових підстав застосував положення статті 75 КК України. Відповідно частини 2 статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Згідно статті 65 КК України та роз'яснень, наведених в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, судом першої інстанції при призначенні покарання було враховано дані про особу обвинуваченого, а саме: що він є громадянином України, за місцем проживання характеризується задовільно, неодружений, неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб на утриманні не має, із середньою освітою, має задовільний стан здоров'я, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції визнав щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду власних дій, наявності відчуття жалю за вчинене, розуміння наслідків своїх дій. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом першої інстанції не встановлено. З огляду на наведені обставини, суд першої інстанції вважав за можливе призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті, і застосувати до нього статтю 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Колегія суддів з такими висновками не погоджується. Відповідно до приписів статті 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за окремі кримінальні правопорушення, визначені цією статтею, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Із системного аналізу закону України про кримінальну відповідальність убачається, що, окрім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням, при цьому належним чином вмотивувати таке рішення, дослідивши й оцінивши всі обставини, що мають значення для справи, та врахувати, що стаття 75 КК застосовується лише в тому разі, коли для цього є достатні підстави. В даному випадку суд першої інстанції, застосовуючи до обвинуваченого положення статті 75 КК та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, не навів у вироку достатніх обставин, які б вказували на можливість застосування до ОСОБА_7 положення статті 75 КК України, враховуючи, що останній був засуджений вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 29 листопада 2016 року за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 187 КК України до 7 років позбавлення волі, на підставі ухвали Київського районного суду м. Полтави від 25 квітня 2022 року, звільнений від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий термін 6 місяців. Не зважаючи на те, що ОСОБА_7 25.04.2022 року був звільнений умовно-достроково від відбування покарання як такий, що довів своє виправлення, 09.03.2023 він знову вчинив корисливий злочин, що свідчить про відсутність у ОСОБА_7 намагання дотримуватися загально-прийнятих норм поведінки та спрямованість на отримання матеріальних благ кримінально-протиправним шляхом. Наведене свідчить, що обвинувачений своєю поведінкою не доводить свого виправлення та перевиховання, належних висновків після звільнення з установи виконання покарань для себе не зробив, що вказує на недостатність застосування до нього положень статті 75 КК України. Суду апеляційної інстанції обвинувачений надав фотокопію свідоцтва про шлюб, квитанції про оплату рахунків, пояснив, що зараз працює в церкві, допомагає складати гуманітарні набори, від церкви допомагають військовим, виконує фізичну роботу, має матір, якій потрібна підтримка. Наведені обвинуваченим обставини заслуговують на увагу, однак є недостатніми для висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без реального відбування покарання. На переконання колегії суддів, апеляційні доводи прокурора щодо відсутності підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком є слушними, що відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України та буде достатнім і необхідним як для виправлення обвинуваченого, так і для попередження вчинення ним або іншими особами аналогічних злочинів. У зв'язку із наведеним, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме статті 75 КК України, отже вирок суду в частині застосування статей 75, 76 КК України на підставі статей 409, 413, 420 КПК України підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом у цій частині нового вироку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 404, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 26 березня 2024 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати і ухвалити новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 покарання за частиною 4 статті 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років. Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з дня фактичного його затримання в порядку виконання вироку.
В решті вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 26 березня 2024 року стосовно ОСОБА_7 - залишити без змін. Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: