Справа № 636/5448/24 (1-кс/636/776/24) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/859/24 Суддя доповідач ОСОБА_2
12 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
потерпілого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 19 липня 2024 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 120242212540000714 від 18.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 - ч.1 ст. 115 КК України, -
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 по кримінальному провадженню № 12024221240000714 від 18.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 - ч.1 ст. 115 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .
Згідно цієї ухвали стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, з покладенням на нього певних обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просив скасувати зазначену ухвалу та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилався на те, що у цьому кримінальному провадженні існують ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що підозра, оголошена ОСОБА_7 є обґрунтованою та підтверджується низкою доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Також прокурор посилався на обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 - ч.1 ст. 115 КК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та вважали оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, а також пояснення потерпілого, який просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що СВ відділу Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024221240000714 від 18.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 - ч.1 ст. 115 КК України.
17.07.2024 року ОСОБА_7 затриманий в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України.
18.07.2024 ОСОБА_7 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України.
19.07.2024 слідчий СВ відділу Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 звернулася до слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15- ч.1 ст. 115 КК України, тяжкість кримінального правопорушення, який, відповідно до положень ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином та наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3,5 ч. 1 ст.177 КПК України. Вказував, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, військовослужбовець, призваний за мобілізацією.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 19 липня 2024 року вказане клопотання слідчого не було задоволено та обрано стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту з покладенням на нього певних обов'язків.
Вирішуючи питання про обрання виду запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 , слідчий суддя розглядаючи питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обмежує права і свободи підозрюваного, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, ОСОБА_7 вчинив злочин, який відповідно о ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, тому є ризик, що ОСОБА_7 може переховуватись від правоохоронних органів. Що стосується ризику, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, то він відсутній, так як він вину визнає, подія трапилась фактично в сімейній обстановці, а тому вважав за можливе застосувати відносно ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час для запобігання ризику, передбаченого ст. 177 КПК України.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками слідчого судді в частині визначення періоду доби щодо застосування запобіжного заходу з наступних підстав.
На виконання вимог ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, включаючи міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини й утриманців, що передбачено п.4 ч.1 ст.178 КПК.
Згідно з ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставини, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Докази, надані суду, вказують на обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 - ч.1 ст. 115 КК України.
Колегія судів вважає доведеним існування ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України - можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду. Враховуючи, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, за який законом передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, тим самим може уникнути правосуддя та перешкоджати його реалізації. Тому колегія суддів вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби не забезпечить запобіганню ризиків, зазначених в клопотанні слідчого. Вказане дає достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, запобігання яким, без застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є неможливим.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою з визначенням застави, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від ЗО серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу) кримінального розслідування».
Поряд з цим, ЄСПЛ в своїх рішеннях зазначає. Що наявність сильної підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є, звичайно, таким чинником. Що відноситься до суті питання, однак сама по собі тяжкість покарання не може бути виправданням утриманню особи під вартою. Тобто застосування суворого запобіжного заходу повинно оцінюватись не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявність такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, аби попереднє ув'язнення не виявилось невиправданим.
Згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, у цьому кримінальному провадженні, поза розумним сумнівом, зможе запобігти встановленому ризику, передбаченому п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням зазначеного, ухвала слідчого судді суд першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора та клопотання слідчого підлягають частковому задоволенню, оскільки колегія суддів не погодилась з періодом часу доби щодо застосування домашнього арешту, а тому враховуючи скасування хвали суду апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 19 липня 2024 року скасувати.
Клопотання старшого слідчого СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 18 вересня 2024 року включно за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки:
- заборонити підозрюваному залишати своє місце проживання: АДРЕСА_1 цілодобово;
-прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-утримуватись від спілкування з свідками в даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :