05 серпня 2024 року м. Харків Справа №917/1297/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників:
позивача - Піун С.П., довіреність №29/12-2023/12 від 29.12.2023 року; свідоцтво №609 від 10.02.2012 року;
відповідача - Савченко Б.А., наказ на переведення на посаду, довіреність №1472/893/06 від 19.06.2024 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (вх.№1399П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 року у справі №917/1297/23,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», вул.Шолуденка, 1, м.Київ, 04116, ел.адреса: info@gaz.com.ua,
до Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз», вул.Будька, 26-А, м.Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,37300,
про стягнення грошових коштів,-
До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» про стягнення заборгованості за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501 (далі - Типовий договір) за період 01.05.2022 року - 31.05.2022 року в розмірі 6548767,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем виконано в повному обсязі зобов'язання взяті на себе за договором, та забезпечено з дня визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи безперервне постачання газу за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті за період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року в обсязі 144,02100 тис. куб. м. на загальну суму 6548767,78 грн. Проте, відповідач не виконав свій обов'язок за договором щодо сплати за поставлений газ.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 року у справі №917/1297/23 (повний текст складено та підписано 10.05.2024 року, суддя Кльопов І.Г.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції:
- не застосовано норми права, які підлягали застосуванню, а саме: статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 року, Кодексу газотранспортної системи від 30.09.2015 року №2493, Правил постачання природного газу від 30.09.2015 року.
- не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме укладення між позивачем і відповідачем типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501 (з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи); акцептування відповідачем публічної оферти позивача через споживання газу, що підтверджується матеріалами справи, а саме даними з інформаційної платформи; включення відповідача до портфеля постачальника «останньої надії» позивача;
- постачання позивачем на підставі договору у період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року відповідачу природного газу в об'ємі 144,02100 тис.куб.м. на загальну суму 6548767,78 грн;
- виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем за договором за поставлений природний газ;
- незастосування місцевим судом правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 14.06.2023 року у справі №904/2867/22 та від 26.07.2023 року у справі №913/242/22.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 року у справі №917/1297/23. Встановлено відповідачу строк на протязі якого він має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1297/23.
Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у системі електронний суд і доставлена їм 05.06.2024 року.
10.06.2024 року матеріали справи №917/1297/23 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8377 від 20.06.2024 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач зазначає про згоду з висновками суду першої інстанції, які викладені у рішенні від 30.04.2024 року у справі № 917/1297/23, а саме, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не довело належними доказами вчинення господарської операції з постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз»; необґрунтованість розрахунку вартості природного газу; безпідставності визначення Оператора ГРМ споживачем природного газу та відсутності правових підстав виникнення договірних відносин між «постачальником останньої надії» та Оператором ГРМ в цілому згідно положень чинного законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу», п.п. 3.3, 11.1 Типового договору, а також п. 2 розділу VI Правил постачання природного газу.
24.06.2024 року від позивача надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№8490), в яких викладено позицію щодо включення відповідача до реєстру постачальника «останньої надії», а також позицію, що відповідач, починаючи з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, тобто кожен день споживав природний газ з ресурсу позивача, як постачальника «останньої надії», що підтверджується фактичними обставинами та доказами у справі та в силу норм законодавства має наслідком факт укладання Типового договору між сторонами, та спростовує твердження відповідача, що Типовий договір не міг бути укладений.
Відповідач надав до суду клопотання (вх.№8502 від 24.06.2024 року), в якому просить суд зупинити провадження у справі №917/1297/23 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі №910/3971/22.
Як вказує відповідач, в межах розгляду справи № 910/3971/22 досліджуються обставини щодо віднесення обсягів природного газу, використаного Операторами ГРМ, зокрема, і ПрАТ «Гадячгаз», для покриття об'ємів (обсягів) фактичних витрат та ВТВ в газорозподільній систем, за період листопад-грудень 2021 року, січень-лютий 2022 року, травень 2022 року та віднесені до портфоліо балансування постачальника «останньої надії», зокрема, досліджується питання щодо дійсних обсягів неврегульованих подач та відборів природного газу в спірний період, обсягу утворених небалансів окремо по кожному Оператору ГРМ, зокрема і ПрАТ «Гадячгаз» та, наявності дійсної необхідності здійснювати балансування ГТС ТОВ «Оператор ГТС України». Заперечуючи проти позову у справі №910/3971/22, позивач фактично заперечує наявність у нього ресурсу природного газу для його постачання відповідачу, протягом спірного періоду.
26.06.2024 року відповідач надав додаткові пояснення (вх.№8600), в яких вказує, що в матеріалах справи відсутні докази які підтверджують споживання природного газу ПрАТ «Гадячгаз» протягом заявленого спірного періоду травня 2022 року. ПрАТ «Гадячгаз» юридичних підстав для здійснення відповідної господарської операції з постачання природного газу за Типовим договором не було. Зазначає, що новий договір постачання природного газу з постачальником «останньої надії» в травні 2022 року укладатися не міг в силу положень законодавства. Саме по собі перебування ПрАТ «Гадячгаз» в інформаційній платформі не свідчить про споживання природного газу з ресурсу ТОВ «ГК «Нафтогаз України», оскільки газорозподільна система, оператором якої є ПрАТ «Гадячгаз», не є фізично з'єднаною з газотранспортною системою.
Ухвалою суду від 27.06.2024 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи нез'явлення в судове засідання представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про неможливість розгляду справи в даному судовому засіданні та з огляду на приписи ст.216 та ст.270 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на іншу дату.
05.07.2024 року від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх.№8977), в яких вказує, що відповідач в клопотанні про зупинення, не навів належних мотивів, з яких він дійшов висновку саме про об'єктивну неможливість розгляду справи №917/1297/23, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Крім того, позивач зазначає, що сама по собі взаємопов'язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення в іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи №910/3971/22 суд апеляційної інстанції має правові підстави для ухвалення процесуального рішення у справі №917/1297/23, маючи відповідний наявний у справі обсяг доказів (зокрема, тих, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення стосовно формування суми боргу виходячи з чинних умов Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» та норм законодавства).
Відповідач надав додаткові пояснення у справі (вх.№9804 від 25.07.2024 року), які досліджено та долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 01.08.2024 року оголошено перерву до 05.08.2024 року.
У судовому засіданні 05.08.2024 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві та додаткових письмових поясненнях у справі.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві та додаткових письмових поясненнях доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Щодо клопотання про зупинення провадження у справі №917/1297/23 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі №910/3971/22, колегія суддів зазначає таке.
Чинним господарським процесуальним законодавством передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі, зокрема у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Так, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку з'ясовує, як пов'язана справа, яка розглядається судом, зі справою, що розглядається іншим судом, і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно з'ясувати обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Поряд з цим, вказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатись на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про стягнення 1310103459,87 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором транспортування природного газу №1907000467 від 11.12.2019 року в частині несплати негативних цілодобових небалансів за листопад 2021 року (справа №910/3971/22).
Відповідачем в наданому до суду клопотанні про зупинення провадження у справі не наведено належного мотивованого доводу, в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи та які обставини неможливо встановити суду самостійно при вирішенні даного господарського спору, з урахуванням того, що предметом даного господарського спору є стягнення за іншими правовідносинами та за інший період. При цьому, відповідач не є стороною у справі №910/3971/22.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку спірні питання підлягають вирішенню на підставі дослідження матеріалів справи з наданням відповідної правової оцінки нормам матеріального права і наявних між сторонами правовідносин, з урахуванням визначеного позивачем предмету та підстав позову.
З огляду на викладене, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що ПрАТ «Гадячгаз» перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» станом на 01.05.2022 року мало заборгованість перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Відтак, за наявності у ПрАТ «Гадячгаз» перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як постачальником «останньої надії» простроченої заборгованості за спожитий природний газ, новий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладатися не міг, а позивач зобов'язаний був припинити постачання природного газу споживачеві.
Так, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 року №880 здійснює ліцензійне постачання газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
За твердженням позивача, між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як постачальником «останньої надії» та ПрАТ «Гадячгаз» як споживачем укладено типовий договір постачання природного газу, за умовами якого позивачем поставлено у періоди з 01.05.2022 року до 31.05.2022 року природний газ в обсязі 144,02100 тис.куб.м, який відповідач не оплатив.
На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії», позивач надав лист оператора ГТС від 25.11.2022 року №ТОВВИХ-22-12812 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X420000000001U; відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56X420000000001U.
У листі оператора ГТС від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 надано інформацію, зокрема по споживачу природного газу з ЕІС кодом 56Х420000000001U, що споживач ПрАТ «Гадячгаз» був внесений до портфеля постачальника «останньої надії» у періоди з 01.11.2021 до 30.12.2021, з 01.01.2022 до 28.02.2022, з 01.05.2022 до 31.05.2022.
За переконанням позивача, обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56Х420000000001U за період з 01.11.2021 до 31.05.2022 внесені в алокацію постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х420000000001U) та становлять: з 01.05.2022 до 31.05.2022 - 144,02100 тискуб.м.
Несплата ПрАТ «Гадячгаз» вартості поставленого ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 природного газу стала підставою звернення останнього з позовом до суду.
Спірні правовідносини сторін регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, а також положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, та виникли за переконанням позивача, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за типовим договором поставки щодо оплати отриманого газу від постачальника «останньої надії» у період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року.
Так, за твердженням позивача, між ним та відповідачем був укладений Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії»; позивач зазначає, що відповідач акцептував публічну оферту позивача через споживання газу, і як наслідок, спожив у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 природний газ в об'ємі 144,02100 тискуб.м. на загальну суму 6548767,78 грн.
Відповідно до пункту 26 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» (тут і далі у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Пунктами 17, 19 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено: оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газотранспортної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.
Судом першої інстанцій встановлено, що у правовідносинах, які склалися, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» є постачальником «останньої надії», оскільки за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України його визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» є оператором газотранспортної системи, оскільки 24.12.2019 року НКРЕКП прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу.
Пунктами 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
У пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС даються наступні визначення алокація - це обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників; договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги); номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу; EIC-код - код енергетичної ідентифікації суб'єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, у тому числі для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу.
Пунктами 1, 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення. Програмне забезпечення інформаційної платформи має відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та нормативних документів щодо системи технічного та програмного захисту інформації. Цілісність, доступність, конфіденційність та захист від несанкціонованого доступу до інформації реалізуються на інформаційній платформі відповідно до вимог законодавства України та цього Кодексу. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. Суб'єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб'єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб'єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб'єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.
Згідно з пунктом 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму вебсайті: інструкцію з користування інформаційною платформою, а також витяги з нормативно-правових актів, пов'язаних із користуванням інформаційною платформою; контактні дані (прізвище, ім'я, по батькові, номери факсів та телефонів, електронні адреси) працівників оператора газотранспортної системи, які є відповідальними за працездатність інформаційної платформи та взаємодію з учасниками ринку природного газу, контактну інформацію та графік роботи служби підтримки інформаційної платформи; інформацію про центри сертифікації ключів, необхідних користувачам інформаційної платформи для забезпечення ними електронного цифрового підпису (ЕЦП) у випадках, передбачених цим Кодексом; іншу інформацію, передбачену цим Кодексом.
Пунктами 1, 2 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: 1) перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; 2) інформацію про всіх суб'єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; 3) інформацію про постачальника «останньої надії»; 4) інформацію про постачальників із спеціальними обов'язками; 5) інформацію про Реєстри споживачів постачальників. Інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити щонайменше: 1) ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; 2) EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; 3) дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; 4) дані щодо зміни постачальників із початку функціонування інформаційної платформи; 5) інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; 6) інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D); 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); 9) дані періодів відсутності у споживача закріпленого постачальника (за їх наявності) з початку функціонування інформаційної платформи; 10) дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи; 11) період вимірювання (відбір/споживання, що вимірюється щодобово, або відбір/споживання, що не вимірюється щодобово); 12) належність споживача до категорії споживачів, постачання яким може здійснюватися в рамках спеціальних обов'язків, які в установленому порядку покладені рішенням Кабінету Міністрів України на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»; 13) належність споживача до категорії побутових; 14) належність споживача до категорії виробників теплової енергії; 15) інформацію про періоди постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії»; 16) строк надання повідомлення споживачу про припинення газопостачання відповідно до чинного законодавства (не менше ніж за три доби до дати, на яку воно заплановано, для споживачів та не менше ніж за п'ять діб для підприємств металургійної та хімічної промисловості).
Крім того, пункт 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема: визначену підпунктами 1, 2, 5 - 8, 12, 13, 14 пункту 2 цієї глави, по всіх споживачах, підключених до газорозподільної системи; дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів; дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи.
Відповідно до пункту 1, абз. 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.092015 року №2496 (далі - Правила), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем. З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником "останньої надії" та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником "останньої надії" здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
Абзацами 7-10 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта в таких випадках: відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об'єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»; відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником. Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі. Максимальний строк, на який споживача або оператора газорозподільної системи реєструють у Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», визначається Правилами постачання природного газу.
Відповідно до абз. 2 пункту 2 розділу VI Правил (у редакції, чинній станом на 01.05.2022 року) максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».
Пунктом 3 розділу VI Правил передбачено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачу (за умови відсутності відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта) та оператору газорозподільної системи в таких випадках, зокрема, відсутність підтвердженої номінації та реномінації постачальника споживача, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об'єкту такого споживача (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу, споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператору газорозподільної системи).
Статтею 15 Закону України «Про ринок природного газу» врегульовано, що у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії», постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.
Постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».
Після закінчення цього строку постачальник «останньої надії» зобов'язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник «останньої надії» має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником «останньої надії», відповідно до типового договору постачання постачальником «останньої надії».
Договір між постачальником «останньої надії» та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником «останньої надії», крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії.
ПрАТ «Гадячгаз» є споживачем, що здійснює виробництво теплової енергії, отже наявність простроченої заборгованості не є перешкодою в укладенні договору.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2501 від 30.09.2015 року затверджено типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - типовий договір).
Відповідно до пункту 1.1 типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».
Згідно з пунктом 1.3 типового договору останній є договором приєднання та вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Пунктом 3.1 типового договору передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Згідно з пунктом 3.3 типового договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, у 2022 році позивачем як постачальником «останньої надії» протягом січня - лютого 2022 року вже здійснювалося постачання природного газу, тобто станом на 01.05.2022 сплив граничний строк поставки природного газу відповідачем.
Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 року №640/15656/20 зазначив, що аналіз положення щодо встановлення постачання природного газу споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб, дає підстави для висновку, що завданням постачальника «останньої надії» є страхування побутових та непобутових споживачів на певний період від раптового припинення газопостачання, якщо постачальник газу не зможе виконувати свої обов'язки перед споживачем. Постачальник «останньої надії» не конкурує за клієнта, не рекламує свої послуги, не змагається за споживача. Він підтримує клієнтів, які опинилися у скрутному становищі не з власної волі.
Згідно із абз.14 пунктом 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у разі якщо за п'ять днів до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником інформаційна платформа не фіксує такого споживача в Реєстрі іншого постачальника, у тому числі в Реєстрі постачальника із спеціальними обов'язками або постачальника «останньої надії», інформаційна платформа одночасно направляє оператору газорозподільної системи (оператору газотранспортної системи по прямих споживачах) інформаційне повідомлення про відсутність у споживача постачальника з певної дати за формою оператора газотранспортної системи, погодженою з Регулятором. Оператор газорозподільної системи (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах), отримавши таке повідомлення, зобов'язаний протягом двох робочих днів проінформувати такого споживача про відсутність у нього постачальника з певної дати та можливі наслідки для нього і за необхідності розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку газопостачання на об'єкти такого споживача.
Пунктом 5 розділу VI Правил постачання природного газу встановлено, що після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» зобов'язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.
З огляду на викладене, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» як постачальник «останньої надії» не мало правових підстав для подальшого постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз», оскільки законодавець передбачив ряд факторів і обставин, які безумовно мали бути враховані при постачанні природного газу постачальником «останньої надії»: неможливість постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживачу із перевищенням шестидесятидобового терміну протягом календарного року (стаття 15 Закону України «Про ринок природного газу»; пункт 3.3 типового договору; пункт 2 розділу VI Правил постачання природного газу); встановлення механізму припинення постачальником «останньої надії» постачання споживачу природного газу після закінчення шестидесятидобового терміну постачання (стаття 15 Закону України «Про ринок природного газу»; пункт 5 розділу VI Правил).
У той же час висновок, що позивач не мав правових підстав для постачання природного газу ПрАТ «Гадячгаз» і що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладатися не міг не спростовує ту обставину, що постачання природного газу та споживання відбулося і вчиняючи такі дії сторони керувалися умовами типового договору.
Відповідачем не доведено і не спростовано, що у травні 2022 року він не отримав від позивача природний газ, чи отримав його від іншого постачальника.
Так, згідно з п. 2.1 типового договору за цим договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 типового договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу ГТС. Підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання природного газу. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
За умовами пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 типового договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання природного газу. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора ГТС та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5.1 та підпунктом 1 пункту 5.2 договору споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами договору.
У пункті 11.1 типового договору передбачено, що договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу ГТС. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.
Відповідно до п. 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної локації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
За відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача КНУБА зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56Х420000000001U.
Так, згідно наявних у матеріалах справи доказів, обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56Х420000000001U становив 144,02100 тис.куб.м і такий обсяг газу правомірно, за відсутності доказів його постачання відповідачу іншим постачальником, віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Згідно пункту 4.1 розділу IV договору постачальником «останньої надії» постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання природного газу. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Пунктом 8 розділу VI Правил постачання природного газу визначено, що постачальник «останньої надії» зобов'язаний постачати природний газ споживачам за ціною, за якою він зобов'язався постачати природний газ споживачам відповідно до умов конкурсу на обрання постачальника «останньої надії». Ціна на природний газ публікується на веб-сайті постачальника «останньої надії».
Позивач направляв на адресу відповідача рахунок на оплату спожитого природного газу за період травень 2022 року в сумі 6548767,78 грн (144,02100 тис.куб.м). Відповідач, у свою чергу, факт отримання вказаного рахунку не спростував.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не спростовано, що позивачем, як постачальником «останньої надії», на підставі належних та допустимих доказів доведено факт постачання відповідачу природного газу в період з 01.05.2022 по 31.05.2022 в об'ємі 144,02100 тис.куб.м загальною вартістю 6548767,78 грн.
При цьому, висновок, що договір не міг бути укладений не свідчить про те, що сторони не вчинили дії на його виконання - прийняли відповідні зобов'язання і відсутній обов'язок споживача по оплаті за поставлений товар (природний газ).
Відповідно до Правил постачання природного газу діючий постачальник - постачальник природного газу, до реєстру споживачів якого включений cпоживач у відповідному періоді постачання.
Згідно пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді.
Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором ГТС, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 1-2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу та за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.
Як було встановлено, у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором ГТС за участю операторів газорозподільних систем об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 02.11.2021 по 27.11.2021 автоматично було включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х420000000001U), і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів поставлених позивачем.
Згідно статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем не надано суду доказів підтвердження оплати 6548767,78 грн заборгованості за поставлений та спожитий відповідачем природний газ. Також скаржником не надано доказів того, що у спірний період постачання природного газу здійснювалося йому будь-яким постачальником, не надано актів приймання-передачі природного газу від інших постачальників, або доказів включення відповідача до реєстру споживачів іншої організації у спірний період. Натомість в матеріалах справи наявні докази включення відповідача до реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України» і споживання переданого товару.
Враховуючи, що відповідач виставлений рахунок не оплатив, тобто не виконав прийняте на себе зобов'язання, колегія суддів вважає, що наявні підстави в силу приписів Цивільного кодексу України для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 6548767,78 грн., поставлення якого відповідачу є доведеним з боку позивача.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Прийняте судом першої інстанції рішення не відповідає приписам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України щодо його обґрунтованості і відповідності висновків обставина справи, зокрема щодо наявності підстав для стягнення коштів за поставлений товар.
З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Східний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про скасування такого рішення згідно приписів ст. 277 Господарського процесуального кодексу України з прийняття нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Вказане свідчить про те, що апеляційна позивача підлягає задоволенню.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 277, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задовольнити.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 року у справі №917/1297/23 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» (вул.Будька, 26-А, м.Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,37300, код ЄДРПОУ 05524660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (вул.Шолуденка, 1, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 40121452) 6.548.767,78 грн заборгованості, 98.231,52 грн судового збору за подання позовної заяви та 117.877,82 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 20.08.2024 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук