Провадження № 22-ц/803/7059/24 Справа № 235/3187/24 Суддя у 1-й інстанції - Філь О. Є. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
20 серпня 2024 року м.Кривий Ріг
справа № 235/3187/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Агєєва О.В., Бондар Я.М.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 травня 2024 року, яке ухвалено суддею Філь О.Є. у місті Покровську Донецької області та повне судове рішення складено 14 травня 2024 року,
В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Позовна заява мотивована тим, що позивач працював у ПрАТ «ШУ «Покровське» за професією прохідник підземний 3 розряду з повним робочим днем в шахті, та машиністом гірничих виїмкових машин підземним з повним робочим днем в шахті в період з 01 вересня 2021року до 17 січня 2023 року. Робота у відповідача була його останнім місцем роботи.
17 січня 2023 року позивача було звільнено з роботи за ст.40 п.2 КЗпП України у зв'язку з виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров'я.
11 вересня 2022 року, під час виконання трудових обов'язків в якості машиніста гірничих виїмкових машин, з ним стався нещасний випадок.
В результаті вказаного нещасного випадку позивач отримав наступні травми: закритий компресійно-уламковий неускладнений тіла Л-2 хребця; закритий компресійний неускладнений перелом Л-1 хребця з больовим, м'язово-тонічним лівобічним корінцевим синдромом (висновок по важкості виробничих травм № 1670/20 від 15 вересня 2022 року КНП «Мирноградська центральна міська лікарня» Мирноградської міської ради).
Даний нещасний випадок було визнано пов'язаним з виробництвом та складено Акт форми Н-1/П від 31 жовтня 2022 року розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 11 вересня 2022 року о 08 годині 05 хвилин».
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 AAB № 217978, виданої Міжрайонною травматологічною МСЕК м. Покровська, позивачу встановлена третя група інвалідності з 05 січня 2023 року, причиною якої є трудове каліцтво. Згідно довідки про результат визначення ступеня втрати професійної придатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 120144, виданої Міжрайонною травматологічною МСЕК м. Покровська, ступінь втрати професійної працездатності позивача первинно, становить 40%.
Після травмування він постійно проходить лікування.
У зв'язку з виробничою травмою позивача турбують постійні болі у спині. Позивач відчуває слабкість у спині та затруднення при ходьбі.
Внаслідок отриманих травм, що супроводжується значною втратою працездатності в відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху , поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.
Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.
Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього травми.
Заподіяну моральну шкоду позивач оцінив у 80 000 грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходив з тривалості та глибини моральних та фізичних страждань, тяжкості захворювань, з безлічі негативних наслідків для нього, які виникли внаслідок отримання травми на виробництві, а також незворотності значного погіршення стану здоров'я.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд, у відшкодування моральної шкоди, стягнути на його користь з відповідача ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» 80 000 грн.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком, пов'язаним з виробництвом у розмірі 70 000 грн без утримання з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір у розмірі 847,80 грн.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» подало апеляційну скаргу, в якій просило змінити рішення суду в частині стягнення моральної шкоди з утриманням податків та інших загальнообов'язкових платежів та в частині визначеного судом першої інстанції розміру морального відшкодування, із зменшенням вказаного розміру до 40 000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції визначено розмір моральної шкоди без урахування практики по аналогічним справам.
Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон №466) внесені зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).
Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі, якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення.
Відзив на апеляційну скаргу надано не було.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України, станом на момент подання апеляційної скарги, а саме 04 червня 2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що, ОСОБА_1 працював у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» за професією прохідник підземний 3 розряду з повним робочим днем в шахті, та машиністом гірничих виїмкових машин підземним з повним робочим днем в шахті в період з 01 вересня 2021 року до 17 січня 2023року. Робота у відповідача була його останнім місцем роботи. 17 січня 2023 року його було звільнено з роботи за ст.40 п.2 КЗпП України у зв'язку з виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров'я, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 7-8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання трудових обов'язків в якості машиніста гірничих виїмкових машин, з позивачем стався нещасний випадок при наступних обставинах: після спуску в шахту ОСОБА_1 направився на своє робоче місце. Маршрут слідування ОСОБА_1 полягав: приствольний двір ВС-3 - вентиляційний квершлаг гор. 930 м - заїзд на МПКШ - Пкгор. 930 м. під час пересування по маршруту слідування, в районі заїзда на МПКШ гор. 930 необхідно було перейти через дегазаційний трубопровід, який був прокладений безпосередньо по виробці. О 08-05 год. ОСОБА_1 наблизився до трубопроводу, перемістився обома ногами на поверхню трубопроводу, яка була значно зволожена, підсковзнувся, не втримав рівновагу і впав спиною на підошву виробки, де лежали б/в матеріали (роликоопори).
В результаті вказаного нещасного випадку ОСОБА_1 отримав наступні травми: закритий компресійно-уламковий неускладнений тіла Л-2 хребця; закритий компресійний неускладнений перелом Л-1 хребця з больовим, м'язово-тонічним лівобічним корінцевим синдромом (висновок по важкості виробничих травм № 1670/20 від 15 вересня 2022 року КНП «Мирноградська центральна міська лікарня» Мирноградської міської ради).
Даний нещасний випадок було визнано пов'язаним з виробництвом та складено Акт форми Н-1/П від 31 жовтня 2022 року «розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 11 вересня 2022 року о 08 годині 05 хвилин» (а.с. 9-13).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 AAB № 217978, виданої Міжрайонною травматологічною МСЕК м. Покровська , позивачу встановлена третя група інвалідності з 05 січня 2023року, причиною якої є трудове каліцтво (а.с. 14).
Згідно довідки про результат визначення ступеня втрати професійної придатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 120144, виданої Міжрайонною травматологічною МСЕК м. Покровська , ступінь втрати професійної працездатності позивача первинно, становить 40% (а.с. 15).
Законом України «Про охорону праці», а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров'я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.
Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Судом встановлено, що висновком МСЕК від 05 січня 2023 року позивачу було встановлено 40% втрати професійної працездатності - первинно з 05 січня 2023 року по 01.02.2024 року (а.с.15).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що трудове каліцтво позивачем отримано під час виконання ним трудових обов'язків на підприємстві відповідача, та цим позивачу було заподіяно моральну шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив зі ступеню, характеру, обсягу і тривалістю страждань, та того, що професійна працездатність в зв'язку з трудовим каліцтвом згідно висновку МСЕК втрачена на 40 %.
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 70 000 грн, суд виходив з принципів розумності та справедливості, врахував фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком та зазначає наступне.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до частини 1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.
Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Частиною 3 статті 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом.
В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Як видно із матеріалів спарви, 11 вересня 2022 року, під час виконання трудових обов'язків в якості машиніста гірничих виїмкових машин, з позивачем стався нещасний випадок при наступних обставинах: після спуску в шахту ОСОБА_1 направився на своє робоче місце. Маршрут слідування ОСОБА_1 полягав: приствольний двір ВС-3 - вентиляційний квершлаг гор. 930 м - заїзд на МПКШ - Пкгор. 930 м. під час пересування по маршруту слідування, в районі заїзда на МПКШ гор. 930 необхідно було перейти через дегазаційний трубопровід, який був прокладений безпосередньо по виробці. О 08-05 год. ОСОБА_1 наблизився до трубопроводу, перемістився обома ногами на поверхню трубопроводу, яка була значно зволожена, підсковзнувся, не втримав рівновагу і впав спиною на підошву виробки, де лежали б/в матеріали (роликоопори).
В результаті вказаного нещасного випадку ОСОБА_1 отримав наступні травми: закритий компресійно-уламковий неускладнений тіла Л-2 хребця; закритий компресійний неускладнений перелом Л-1 хребця з больовим, м'язово-тонічним лівобічним корінцевим синдромом (висновок по важкості виробничих травм № 1670/20 від 15 вересня 2022 року КНП «Мирноградська центральна міська лікарня» Мирноградської міської ради).
Даний нещасний випадок було визнано пов'язаним з виробництвом та складено Акт форми Н-1/П від 31 жовтня 2022 року «розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 11 вересня 2022 року о 08 годині 05 хвилин» (а.с. 9-13).
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що трудове каліцтво позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло також й з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника безпечних умов праці.
Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв'язку з отриманим професійним захворюванням внаслідок трудового каліцтва встановлений та доведений матеріалами справи. Так, згідно виписних епікризів, позивач від отриманої травми переніс фізичний біль, оперативне втручання, змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що трудове каліцтво обмежує життєву активність.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року, з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Зокрема,судом першої інстанції враховано характер отриманої виробничої травми, відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі вперше 50 %, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та не можливість такого відновлення. Визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає засадам справедливості, законності та співмірності.
При цьому судом першої інстанції вірно зазначено стягнення з відповідача суми відшкодування без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів з огляду на наступне.
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що моральна шкода, у зв'язку з ушкодженням здоров'я та стійкою втратою працездатності, не є об'єктом оподаткування доходу платника податку
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 14 травня 2024 року немає.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» - залишити без задоволення.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає
Повне судове рішення складено 20 серпня 2024 року.
Головуючий:
Судді: