Постанова від 20.08.2024 по справі 177/577/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7010/24 Справа № 177/577/24 Суддя у 1-й інстанції - Лященко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 177/577/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Агєєва О.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2024 року, яке ухвалено суддею Лященко В.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 17 травня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до суду із даним позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 91 842,38 грн заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 вересня 2019 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір № 2001397207001, згідно умов якого, останній видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 15 000 грн, який у подальшому було збільшено до 50 770 грн. Відповідач неналежним чином виконувала умови кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 91 842,38 грн, що складається з: 50 769,12 грн - заборгованості за кредитом та 41 073,26 грн - заборгованості за процентами.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2024 року позов АТ «Перший Український Міжнародний Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 2001397207001 від 05 вересня 2019 року в сумі 91 842,38 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір у розмірі 2422,20 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем по справі не було надано відповідачу детально розпису складових вартості кредиту.

АТ «ПУМБ» повинно надати відповідну виписку по кредитному рахунку за Заявою № 2001397207001 від 05 вересня 2019 року. Виписка, яку позивач надав до позовної заяви не містить посилання на відповідний договір та не містить доказів про отримання кредитних коштів. Позивач додає до позовної заяви розрахунок суми заборгованості, де в шапці вказано: «Цей розрахунок являє собою визначення непогашення в строк боргових зобов'язань (за сумою кредиту, відсотками за користування кредитом)…., які виникли у зв'язку з порушенням Відповідачем своїх зобов'язань перед Банком за кредитним договором 2001397207001 від 05 вересня 2019 року станом на 01 лютого 2024 року (включно). Відповідач вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки відповідач не укладала з банком кредитний Договір № 2001397207001 від 05 вересня 2019 року.

Крім того зазначає, що «кредитний договір» укладений з АТ «ПУМБ» не відповідає вимогам закону. Паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13). Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Згідно з відомостями із Кредитної історії Українського бюро кредитних історій від 23 лютого 2024 року ОСОБА_1 стало відомо, що у неї є списаний борг у АТ «ПУМБ» за кредитним договором 2001397207001 від 05 вересня 2019 року. АТ «ПУМБ» жодного разу не повідомив Боржника (Відповідача) про наявність заборгованості. Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані, підставою для документування таких операцій є первинні документи, які мають бути оформлені належним чином, містити всі необхідні реквізити.

Крім того зауваужє, що виписка по рахунку та розрахунок заборгованості не є первинним документом, а інших допустимих доказів на підтвердження кредитної заборгованості Банком не надано.

Отже, ні документи, які надав позивач не є первинними документами, якими можна підтвердити наявність заборгованості та конкретну суму такої заборгованості. Надані до позовної заяви документи (розрахунку заборгованості за кредитним договором) не є належним доказом, який підтверджує наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлює розмір заборгованості, оскільки такими доказами можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Також, доказів того, що відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, Позивачем - довідки банку щодо наданих відповідачу платіжних карток/картки, та будь-які документи, на підтвердження транзакції про зарахування кредитних коштів на рахунок Відповідача за анкетою-заявою від 05 вересня 2019 року також не надані.

Очевидним є те, що банк значно збільшував відсотки по вищезазначеному кредиту на свою користь та нараховував їх з порушенням вимог законодавства. У розрахунку заборгованості за договором № 2001397207001 від 05 вересня 2019 року, який надав до позовної заяви позивач, не зрозуміло як саме нараховуються відсотки.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Перший Український Міжнародний Банк» просить апеляційну скаргу представника відповідача залишити без задовлення, як необґрунтовану, на переконання представника позивача.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, станом на момент подання апеляційної скарги, а саме 21 травня 2024 року, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Перший Український Міжнародний Банк» було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем заяви № 2001397207001 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), підписанням якої відповідач акцептував публічну пропозицію АТ «ПУМБ», яка розміщена на веб-сайті Банку: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням усіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених умовах. Відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні та надано платіжну картку.

У заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб зазначено, що відповідач (клієнт) просла встановити на її поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією заявою, кредитний ліміт у сумі 15 000 грн; розмір реальної річної процентної ставки складає 47,88%; розрахунковою та платіжною датою є 30 число кожного місяця; строк дії кредитного ліміту, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюється відповідно до умов ДКБО.

Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 прийняла публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодилася з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування, а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладення договору страхування.

05 вересня 2019 року ОСОБА_1 також був підписаний Паспорт споживчого кредиту. Згідно копії паспорта споживчого кредиту відповідачу відкрито кредитну лінію шляхом перерахунку коштів на картку суми споживчого кредиту. Сума/ліміт споживчого кредиту 15 000 грн, зі строком користування споживчим кредитом 12 місяців. Зі спливом вказаного строку продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін. Цільове призначення загальні споживчі цілі, в тому числі за договором страхування. Розмір стандартної процентової ставки, за користування споживчим кредитом 47,88 % річних. В разі невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту застосовується процентна ставка 62 % річних: з 1 (першого) дня виникнення простроченої заборгованості на суму залишку заборгованості за кредитом, комісія за проведення обов'язкового платежу, внесеного після настання платіжної дати 100 грн.

АТ «ПУМБ» виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредит на умовах, передбачених цим договором, відповідач кредит отримав. В подальшому, відповідно до умов кредитного договору кредитний ліміт було збільшено до 50 770 грн.

Відповідач користувалась кредитними коштами позивача, знімала з кредитного рахунку кошти для власних потреб, періодично сплачувала кошти в рахунок повернення отриманих кредитних коштів, але свої зобов'язання за вказаним договором у повному обсязі не виконала, в результаті чого станом на 01 лютого 2024 року виникла заборгованість у розмірі 91 842,38 грн, що складається з: 50 769,12 грн - заборгованості за кредитом та 41 073,26 грн - заборгованості за процентами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують право вимоги за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов'язання та заборгованості перед банком.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За змістом частини 1статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За правилами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина перша, друга статті 640 ЦК України).

У відповідності до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно положень статті 1046 цього Кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Вбачається, що ОСОБА_1 05 вересня 2019 року, окрім заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб підписав особисто і паспорт споживчого кредиту, у якому зазначено усі умови отримання кредитних коштів. Зокрема: кредитний ліміт - 15 000 грн, строк кредитування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією, реальна річна процентна ставки - 47,88%; порядок повернення кредиту: щомісячно не пізніше настання платіжної дати протягом встановленого строку кредитування, за наявності заборгованості за кредитом на кінець звітного розрахункового періоду.

Відповідно до довідки, виданої АТ «ПУМБ», кредитний ліміт за договором № 2001397207001 було збільшено до 50 770 грн.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору споживчого кредиту № 2001397207001 від 05 вересня 2019 року. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність договору споживчого кредиту № 2001397207001 від 05 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк».

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Із виписки з особового рахунку ОСОБА_1 наданої АТ «ПУМБ» вбачається, що остання систематично використовувала грошові кошти з рахунку на оплату товарів та послуг та здійснювала часткове погашення кредиту.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивач не перевищував встановлені кредитним договором ставки по відсоткам за наданим кредитом.

Відтак, заборгованість за кредитним договором № 2001397207001 від 05 вересня 2019 року становить 91 842,38 грн., яка складається із: 50 769,12 грн - заборгованості за тілом кредиту та 41 073,26 грн - заборгованості за відсотками.

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Відтак, посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що сторонами не погоджено умови договору, відсоткову ставку спростовується наявним у матеріалах справи паспортом споживчого кредиту, підписаного власноручно ОСОБА_1

Підписуючи паспорт споживчого кредиту, відповідач була ознайомлена з розміром кредитного ліміту, розміром реальної річної процентної ставки, розрахунковою та платіжною датою кредиту; строком дії кредитного ліміту, розміром мінімального платежу та іншими умовами надання та обслуговування кредитної картки.

Окрім того, факт отримання кредитних коштів та користування ними відповідачем не заперечувалося у надій останнім відповіді на відзив, свого контррозрахунку заборгованості відповідач суду не надав.

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог законодавства та власного тлумачення норм процесуального права. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати залишити за сторонами, оскільки судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишено без змін, тому питання перерозподілу судових витрат не вирішується апеляційним судом.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 1 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2024 року.

Головуючий:

Судді:

Попередній документ
121124622
Наступний документ
121124624
Інформація про рішення:
№ рішення: 121124623
№ справи: 177/577/24
Дата рішення: 20.08.2024
Дата публікації: 23.08.2024
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Дніпровський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (20.08.2024)
Результат розгляду: залишено без змін
Дата надходження: 18.03.2024
Предмет позову: про стягнення заборгованості
Розклад засідань:
10.04.2024 09:15 Криворізький районний суд Дніпропетровської області
22.04.2024 13:00 Криворізький районний суд Дніпропетровської області
13.05.2024 12:45 Криворізький районний суд Дніпропетровської області
20.08.2024 00:00 Дніпровський апеляційний суд