Провадження № 22-ц/803/7266/24 Справа № 212/9847/19 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І.Б. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
20 серпня 2024 року м.Кривий Ріг
справа № 212/9847/19
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Агєєва О.В., Бондар Я.М.
сторони:
позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2024 року, яке ухвалено суддею Чайкіним І.Б. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 травня 2024 року,
В листопаді 2019 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (надалі - АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.
Позовна заява мотивована тим, що позивач є постачальником теплової енергії за адресою проживання та реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 , на ім'я останнього відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідач ОСОБА_1 не здійснює оплату за отриману теплову енергію, у зв'язку із чим виникла заборгованість за період з 01 жовтня 2013 року по 01 жовтня 2019 року у розмірі 32 058 грн. 40 коп, яку позивач просить стягнути з відповідача, також у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку щодо сплати заборгованості просить стягнути з нього суму індексу інфляції у розмірі 7 857,14 грн, 3% річних у розмірі 2 115,65 грн, а також відшкодувати судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1 921 грн.
Заочним рішенням від 12 березня 2020 року позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» задоволені в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення в розмірі 32 058,40 грн, суму індексу інфляції у розмірі 7 857,14 грн, 3 % річних у розмірі 2 115,65 грн, а всього стягнуто 42 031,19 грн та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 921 грн.
Ухвалою суду від 14 березня 2024 року вказане заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоквартирних житлових будинках врегульовано Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від мереж централізованого теплопостачання, затвердженого наказом № 4 від 22 листопада 2005 року Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України. В свою чергу відповідачем не надано доказів, які б засвідчили дотриманий визначений законом Порядок відключення квартири від послуг централізованого опалення. Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу, що усі надані відповідачем докази не підтверджують законних підстав на відключення від мереж централізованого опалення у квартирі відповідача. Судом не взято до уваги, що дозвіл на встановлення автономного опалення, наданий у 2005 році, однак автономне опалення встановлено лише у 2012 році, тобто, у період дії законодавчих актів, які передбачали відповідну процедуру та умови встановлення такого опалення, відповідачем така процедура дотримана не була. Також, відповідач зазначає, що у період до 2008 року функцію з обслуговування споживачів тепловою енергією виконувало ДП «Криворізька теплоцентраль», а тому споживач був зобов'язаний розірвати договірні відносини саме з ДП «Криворізька теплоцентраль», а не КП «Криворіжтепломережа». За наведених обставин, позивач вважає сумнівним походження листа Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 03 жовтня 2005 за № 1384/8.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває на обслуговуванні у Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», на який відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на послуги централізованого опалення (а.с.4).
Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно квартира за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину ( а.с. 95).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 01 жовтня 2013 року по 01 жовтня 2019 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 за послуги з опалення гарячого водопостачання, заборгованість станом на 01 жовтня 2019 року складає 32 058,40 грн (а.с.5-7).
На замовлення відповідача ТОВ «Естрея» у 2010 році виготовлено робочий проект теплотехнічного розрахунку тепловикористання на опалення і гаряче водопостачання в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.102-108).
Листом КПТМ «Криворіжтепломережа» від 20 березня 2012 року за адресою АДРЕСА_1 встановлено індивідуальне автономне опалення (а.с.101).
Процедура відключення квартири відповідача від мережі централізованого опалення, яка була врегульована Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року, порушена не була, оскільки така процедура розпочалася 02 листопада 2005 року, тобто з дня отримання попереднім власником ОСОБА_2 погодження Управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міськради на відключення від системи теплопостачання в квартирі і завершилась 20 березня 2012 року складенням акту про відключення квартири відповідача від мереж ЦО (ГВП).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доказами, наданими відповідачем, доведено той факт, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з 20 березня 2012 року і по теперішній час, не здійснюється централізоване опалення у зв'язку із встановленням автономного опалення, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, проживаючі та/або зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов'язані вносити плату за їх використання.
01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).
Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 9 Закону Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно із частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно із статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на, зокрема, вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на вибір, одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачання, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.
Відповідно до пункту 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил)
Згідно із пунктом 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплозабезпечення» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі Порядок № 4, втратив чинності з 17 вересня 2019 року), визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від таких послуг.
Порядком № 4 установлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі централізованого опалення, він повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою.
Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньо будинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 169 від 06 листопада 2007 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2007 року за № 1320/14587, були внесені зміни до Порядку від 22 листопада 2005 року № 4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, із листа за підписом заступника начальника Управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міськради від 02 листопада 2005 року за № 1727/8 видно, що управління житлово-комунального господарства виконкому міськради погоджує ОСОБА_2 (колишній власниці) відключення від системи теплопостачання в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 при умові влаштування альтернативного джерела опалення, для виконання автономної системи заявнику вказано на необхідність отримання технічних умов в АТ «Криворіжгаз»; проект, розроблений проектною організацією, монтаж повинна виконати спеціалізована організація відповідно до проекту, після влаштування автономного опалення та опломбування газового лічильника звернутися до для розірвання договору на постачання теплової енергії до КП «Криворіжтепломережа» (а.с.99).
На момент отримання даного погодження, чинними були Правила надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення № 1497 від 30 грудня 1997 року, відповідно до пункту 9 яких, у разі відмови споживача від користування послугами з водо-, теплопостачання та з водовідведення, він має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж. При цьому, заборгованість за отримані послуги та витрати, пов'язані з відключенням, повинні бути відшкодовані споживачем у добровільному або судовому порядку.
ТОВ «Естрея» у 2010 році виготовлено робочий проект теплотехнічного розрахунку тепловикористання на опалення і гаряче водопостачання в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.102-108).
Листом КПТМ «Криворіжтепломережа» від 20 березня 2012 року за адресою АДРЕСА_1 встановлено індивідуальне автономне опалення ( а.с.101).
Доводи апеляційної скарги про те, що у період до 2008 року функцію з обслуговування споживачів тепловою енергією виконувало ДП «Криворізька теплоцентраль», а тому споживач був зобов'язаний розірвати договірні відносини саме з ДП «Криворізька теплоцентраль», а не КП «Криворіжтепломережа», колегією суддів до уваги не приймаються, як такі, що не мають значення для вирішення даного спору.
Не можна погодитись і з доводами апеляційної скарги щодо сумнівного походження листа Управління житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 03 жовтня 2005 за № 1384/8, адже відповідачем не спростовано факту погодження ОСОБА_2 (колишня власниця квартири) відключення від системи теплопостачання в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
На час початку процедури по встановленню індивідуального автономного опалення квартири власником квартири ОСОБА_2 (яка була попереднім власником квартири) була чинною постанова Кабінету Міністрів України № 1497 від 30 грудня 1997 року «Про затвердження Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення», яка надавала право споживачу відмовитися від послуги та відключитися від системи центрального опалення (п.9), однак чинним на той час законодавством не було передбачено чіткого механізму та порядку відключення споживача від централізованого опалення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що процедура відключення квартири відповідача від мережі централізованого опалення, яка була врегульована Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, при відмові споживачів від централізованого теплопостачання № 4 від 22 листопада 2005 року, порушена не була, оскільки така процедура розпочалася 02 листопада 2005 року, тобто з дня отримання ОСОБА_2 (яка була попередньою власницею квартири) погодження Управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міськради на відключення від системи теплопостачання в квартирі відповідача, тобто, до ухвалення виконкомом Криворізької міської ради рішення від 08 лютого 2006 року № 90 «Про створення комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води», яким створено комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно Комісія, не могла видати відповідачеві дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, оскільки вона була створена пізніше та відповідно, після завершення робіт по відключенню від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води видати затверджений акт відключення квартири відповідача від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Отже, процедура відключення квартири відповідача від мережі централізованого опалення, яка розпочалася 02 листопада 2005 року, тобто з дня отримання погодження Управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міськради на відключення від системи теплопостачання в квартирі, і завершилась в березні 2012 року встановленням автономного опалення.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 456/3896/16-ц.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач не довів порушення його прав діями відповідача щодо відключення від централізованого опалення, не надано належних доказів на підтвердження того, що відключення від централізованого опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , спричинило шкоду йому або третім особам, порушило (негативно вплинуло) роботу внутрішньобудинкових мереж, призвело до розбалансування будинку. Як вбачається з матеріалів справи, централізоване опалення в квартирі відсутнє та використовується система автономного опалення. Доказів, що порушені права власників інших квартир у будинку, судам першої та апеляційної інстанцій не надано.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , від мережі централізованого опалення не було самовільним, оскільки таке відключення було проведено у порядку встановленому законодавством.
Отже, послугами з централізованого постачання теплової енергії відповідач не користується, а тому у нього відсутній обов'язок здійснювати оплату вартості теплової енергії теплопостачальній організації за спірний період, оскільки фактично ці послуги ним отримані не були.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду, в оскаржуваній частині, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 20 серпня 2024 року.
Головуючий:
Судді: