вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" серпня 2024 р. Справа№ 910/625/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Вовка І.В.
суддів: Палія В.В.
Сибіги О.М.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Транс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024
у справі № 910/625/24 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Транс"
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго"
про стягнення 263 337,66 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Транс" (ТОВ "Лого-Транс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" (АТ "Страхова компанія "Інго") про стягнення 152 068,11 грн страхового відшкодування, 17 182,77 грн інфляційних втрат та 94 126,78 грн пені, а всього - 263 337,66 грн.
Позов мотивовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 29.11.2021 на 530 км.+ 300 м.а/д «Київ-Чоп», за участі транспорту який належить на праві власності позивачу, та транспорту, який застрахований у відповідача, враховуючи те, що пошкоджений транспортний засіб позивача відновлювати було економічно не вигідно, а відшкодування шкоди особою, покладено на страховика винної особи, позивач просить стягнути з відповідача 152 068,11 грн страхового відшкодування (236 063,45 грн вартість транспортного засобу до ДТП - 83 995,34 грн вартість транспортного засобу після ДТП), 17 182,77 грн втрат внаслідок інфляції та 94 126,78 грн пені, посилаючись на вимоги ст. ст. 510, 511, 526, 625, 974, 979, 1166, 1187, 1188 ЦК України та ст. ст. 2, 6, 9, 22, 30, 36 та ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі № 910/625/24 у позові відмовлено.
Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції, ПрАТ ТОВ "Лого-Транс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі № 910/625/24 та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України та з порушенням норм процесуального права, а саме ст. ст. 73, 74 ГПК України.
Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір неналежним чином дослідив наявні у матеріали справи докази вини водія у дорожньо-транспортній пригоді 29.11.2021, автомобіль, якого застраховано було у компанії відповідача, а саме матеріали адміністративної справи № 133/927/22 та висновку експерта № СЕ-19/111-22/43916-ІТ від 14.11.2022.
Позиції учасників справи
У відзиві відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у даній справі залишити без змін, як таке що прийняте з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм процесуального і матеріального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024, матеріали апеляційної скарги ТОВ "Лого-Транс" у судовій справі № 910/625/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., Палій В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/625/24.
09.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/625/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 910/625/24 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/625/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 та призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Порядок розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 29.11.2021 на 530 км. + 300 м. а/д «Київ-Чоп», поблизу с. Гамаліївка, трапилась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки «МАN 200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ТОВ «Лого-Транс» та автомобіля «DAF 95 ХF 380», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом «Gray Adams», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить на праві приватної власності ТОВ «Компанія Арістей».
Із матеріалів справи вбачається та як встановлено судом, на автомобіль «DAF 95 ХF 380» д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП був діючий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №205800870, що виданий АТ "Страхова компанія "Інго" з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну у розмірі 130000 грн франшиза 0.
На автомобіль «DAF 95 ХF 380» д.н.з. НОМЕР_2 на момент вказаного ДТП був діючий договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений у формі Сертифікату до вказаного договору за №610323865.21 від 08.09.2021, що виданий АТ "Страхова компанія "Інго", з лімітом відповідальності за шкоду, зокрема, завдану майну у розмірі 300 000 грн.
В подальшому, 25.08.2022 позивач подав заяву до відповідача на виплату страхового відшкодування.
Листом № 4482781 від 02.09.2022 відповідач повідомив про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 06.09.2022 АТ "Страхова компанія "Інго" повідомило ТОВ «Лого-Транс» про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що у Страховика (відповідача) відсутні документи, підтверджуючі наявність цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитку, спричиненого забезпеченим транспортним засобом «DAF 95 ХF 380» д.н.з. НОМЕР_2 , власнику автомобіля «МАN 200» д.н.з. НОМЕР_1 .
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 27.05.2022 у справі № 133/927/22, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05.08.2022 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито.
Із матеріалів справи видно, що позивачем надано висновок експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/11-22/43916-ІТ від 14.11.2022 про те, що даній дорожній обстановці, яка сталася 29.11.2021, в діях водія автомобіля «DAF 95 ХF 380», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом «Gray Adams», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 16.11 ПДР України та вимогам дорожнього знаку 2.1 ПДР України, які знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи наведене вище, місцевий господарський суд встановив, що зазначений висновок експерта №СЕ-19/11-22/43916-ІТ від 14.11.2022, не може встановлювати наявність вини ОСОБА_1 , оскільки особа може бути визнана винною лише судовим рішенням.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
- шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
- за наявності вини лише особи, якій завдано шкоду, вона їй не відшкодовується;
- за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 Цивільного кодексу України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.
(Така правова позиція викладена в постанові ОП КГС ВС від 16 серпня 2019 року у справі № 927/120/18).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
За абз. 1 ст. 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абз. 16 ст. 9 Закону України „Про страхування").
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 73, частина перша статті 74, частина перша статті 76, частина перша статті 77 ГПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на наведене, суд першої інстанції врахувавши те, що головною умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов'язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення, встановивши, що вина ОСОБА_1 не підтверджена будь-яким судовим рішенням, прийнятим відповідно до норм КУпАП чи іншим належними ми та допустимими доказами, дійшов правильного висновку про відсутність у відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності, зобов'язання відшкодувати позивачу шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, такого висновку дійшов і апеляційний господарський суд.
Відтак, місцевий господарський суд, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 152 068,11 грн страхового відшкодування, 17 182,77 грн інфляційних втрат та 94 126,78 грн пені за недоведеності заявлених вимог, належним чином, в розумінні ст. ст. 73-78 ГПК України.
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі № 910/625/24, при ухваленні якого, з огляду на встановлені судом обставини, відсутні порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду зроблені на підставі повно та належно досліджених доказів із встановленням всіх необхідних обставин.
Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Транс" відсутні.
Відтак, подана позивачем апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Судові витрати
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лого-Транс" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі № 910/625/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/625/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.В. Вовк
Судді В.В. Палій
О.М. Сибіга