Провадження № 2/641/475/2024 Справа № 641/4691/23
21 серпня 2024 року
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Боговського Д.Є.,
за участю секретаря судового засідання - Онди В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
АТ «Кредобанк» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути в солідарному порядку на його користь з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № CL-340805 від 09.11.2021 в розмірі 187268,26 грн., відшкодувати судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 09.11.2021 між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-340805, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах обумовлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим кредитним договором. Відповідно до п. 2.1. договору банк видає позичальнику кредит у розмірі 150 000 гривень на строк до 08.05.2024. На виконання умов вищевказаного договору банк свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Позичалник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином тривалий час не виконує. Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору № CL-340805 від 08.11.2021 станом на 08.05.2023 заборгованість відповідача перед АТ «Кредобанк» становить 187268,26 грн. Враховуючи, що на момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № CL-340805 від 09.11.2021 року у розмірі 187268,26 грн.
Ухвалою суду від 09.08.2023 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
До суду надійшла заява представника позивача АТ «Кредобанк» Павленка С.В. про підтримання позовних вимог в повному обсязі та клопотання про розгляд справи за його відсутності і ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, повідомлялися про дату, час та місце судового засідання у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, відзиву на позовну заяву не подавали.
За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 09.11.2021 року між АТ «КРЕДОБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-340805, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався надати у власність відповідача грошові кошти у розмірі та на умовах обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування, комісію та інші платежі, передбачені цим кредитним договором.
Відповідно до п. п. 2.1, 2.4 кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у сумі 150 000,00 грн. строком до 08.05.2024 року.
АТ «Кредобанк» умови кредитного договору виконало належним чином та надало відповідачу ОСОБА_1 кредит на загальну суму 150000,00 грн.
Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти за процентною ставкою 29,99 % річних.
Відповідно до п. 4.5 кредитного договору, реальна річна процентна ставка становить 34,47 %.
Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені цим договором.
Станом на 08.05.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 187268,26 грн., з яких 136655,40 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 50612,86 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В позовній заяві представник позивача просить стягнути заборгованість за кредитним договором в солідарному порядку також з відповідача ОСОБА_2 посилаючись на те, що ОСОБА_1 зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 .
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 4 ст. 65 Сімейного кодексу України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
З викладеного вбачається, що якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох з подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.
Розділом ІІ Глави 3 Сімейного кодексу України визначені поняття шлюбу, права та обов'язки подружжя.
Частинами першою та другою ст. 21 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
З викладеного вище вбачається, що шлюб чоловіка та жінки має бути зареєстрований органом державної реєстрації актів цивільного стану та засвідчується свідоцтвом про шлюб.
До позовної заяви не додано належних та допустимих доказів того, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували як на час укладення кредитного договору так і на час розгляду справи в зареєстрованому шлюбі між собою.
Посилання представника позивача на те, що позичальником ОСОБА_1 було підписано анкету заяву №CL-340805 фізичної особи на отримання кредиту, в якій зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 не ґрунтуються на нормі Закону та не відповідають вимогам ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України.
Крім того, будь-яких доказів укладення між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 договору поруки чи виникнення інших договірних зобов'язань до позовної заяви не додано.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат, суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».
За подання позовної заяви в 2023 році позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2809,02 грн., відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується платіжним дорученням № 33745327 від 06.07.2023 року.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2809,02 грн.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
На виконання вказаних вимог представник позивача надав суду договір про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року, укладений між АТ «Кредобанк» та АО «Бізнес і право»; свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльністю серії ЧН № 000531, довіреність № 12783 від 24 листопада 2022 року, посвідчення адвоката Павленка С.В.
Разом з тим, як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, зокрема, зі змісту договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року, такий договір укладений між АТ «Кредобанк» та АО «Бізнес і право», при цьому з даною позовною заявою в інтересах АТ «Кредобанк» звернувся адвокат Павленко С. В., який на підтвердження своїх повноважень долучив до позовної заяви свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльністю серії ЧН № 000531, довіреність № 12783 від 24 листопада 2022 року, посвідчення адвоката Павленка С.В.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 , який діяв в інтересах АТ «Кредобанк» та звернуся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, перебуває в трудових відносинах з АО «Бізнес і право», з яким 11 лютого 2019 року АТ «Кредобанк» укладено договір про надання правової допомоги та на який сторона позивача посилається як на підставу для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу.
Крім того, позивач та представник позивача не надали суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також належних та допустимих доказів, які свідчать про оплату зазначених витрат, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Суд зауважує на тому, що неподання розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови в стягненні витрат на правову допомогу.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18726,82 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк», заборгованість за кредитним договором № CL-340805 від 09.11.2021 року у розмірі 187268,26 грн. (сто вісімдесят сім тисяч двісті шістдесят вісім гривень 26 коп.) та судовий збір у розмірі 2809,02 грн. (дві тисячі вісімсот дев'ять гривень 02 коп.), всього 190077,28 грн. (сто дев'яносто тисяч сімдесят сім гривень 28 коп).
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 залишити без задоволення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Акціонерне товариство «Кредобанк», код ЄДРПОУ 09807862, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, АДРЕСА_1 .
Суддя Д. Є. Боговський