Єдиний унікальний номер 341/389/24
Номер провадження 2/341/236/24
15 серпня 2024 року м.Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області, у складі
головуючого судді Куценка М.О.,
за участі секретаря судового засідання Сегін І.І.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Раврика І.Д.
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача Чоланюка С.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в обґрунтування якого зазначив, що з 24.04.1998 р. по 10.06.2019 року був одружений з ОСОБА_5 . Від даного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 10.06.2019 р. Галицьким районним судом Івано-Франківської області шлюб між сторонами розірвано. В даний час позивач є інвалідом І групи по зору та перебуває у скрутному матеріальному становищі, проживає один та через хворобу змушений купувати дороговартісні ліки. Його пенсії не вистачає для проживання. Згідно довідки до акту огляду МСЕК він потребує стороннього догляду. Незважаючи на його похилий вік та стан здоров'я, його син не цікавиться позивачем, не допомагає йому у побуті та не надає матеріальної допомоги.
Просить стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на його користь та його утримання аліменти у розмірі всіх видів доходу відповідача щомісячно, починаючи стягнення з моменту подання позовної заяви до суду і до його одужання.
Ухвалою суду від 14.03.2024 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та справу призначено до розгляду по суті (а. с. 23).
13.05.2024 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 . Це є єдиною згадкою того, що батьком відповідача є саме ОСОБА_6 . Позивач в позовній заяві зазначає: «Він є інвалідом І групи по зору, у нього дуже важке матеріальне становище, проживає один, через хворобу змушений купляти дорого вартісні ліки, його пенсії йому не вистачає. Зазначає, що згідно довідки МСЕК він потребує стороннього догляду, незважаючи на його похилий вік та стан здоров'я його син зовсім не цікавиться своїм батьком, не допомагає йому, не надає матеріальної допомоги». Позивачем до матеріалів справи долучено пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 , яке видане ОСОБА_1 09.01.2009 р. з терміном дії - довічно. Згідно даного посвідчення, вид пенсії позивача - по інвалідності І група, загальне захворювання по зору. Тобто, позивач спокійно проживав з наявною інвалідністю близько 15 років, його доходу вистачало, щоб забезпечувати себе всім необхідним, а після досягнення дитиною 23-х років, він раптово зрозумів, що матеріальний стан є не надто достатнім для проживання. Щодо придбання дороговартісних ліків через хворобу, стороною відповідача зазначено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, медичних документів виданих на ім'я ОСОБА_1 . З яких обрахунків виходив позивач звертаючись з позовом до суду і просивши стягувати аліменти в розмірі доходу відповідача - не відомо. Крім того, з листа ВП №3 (м.Галич) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області №3706/108/48/01-2024 від 25.04.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 веде себе в суспільстві аморально. Відповідач зазначає, що його батько планує перекласти на нього витрати на алкогольні напої, на придбання тютюнових виробів, сплату штрафів за адміністративні правопорушення. Також відповідач зазначає, що батько протягом його життя не цікавився своїм сином, не телефонував йому, окрім аліментів, які стягувалися з позивача на утримання сина ОСОБА_7 ніякої допомоги не надавав, ні матеріальної, ні моральної з його сторони не було. Протягом всього життя ОСОБА_7 ним опікувалася його мама - ОСОБА_8 . Тому, вважає, що його батько в період неповноліття ОСОБА_7 ухилявся від своїх батьківських обов'язків. Тому, просить відмовити в задоволені позову, як за безпідставністю позовних вимог, так і за їх необґрунтованістю та недоведеністю, обставини викладені в позові не відповідають дійсності, позивач будь-якими методами має на меті саме власне збагачення за рахунок відповідача. (а.с.58-65).
14.05.2024 р. представником позивача - адвокатом Равриком Ігорем Дмитровичем через канцелярію суду подано виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми №027/0 (а.с.111-112).
14.05.2024 р. представником позивача - адвокатом Равриком Ігорем Дмитровичем через канцелярію суду долучено з довідку про доходи позивача №3177151413140167/706, сума пенсії за період: з 01.01.2023 р. по 30.11.2023 р. складає 29529 грн. 90 коп. (а.с.114).
25.06.2024 року представник позивача через канцелярію суду подав відповідь на відзив, в якому не погодився з відзивом відповідача. Зазначив те, що позивач утримував свого сина ОСОБА_3 до 23 років, а отже не ухилявся від своїх батьківських обов'язків. Згідно відповіді Галицького відділу Державної виконавчої служби наданої на запит адвоката відповідача, заборгованість по виконавчому листу про стягнення аліментів відсутня, також відсутня заборгованість по виконавчому листу про стягнення аліментів з позивача на користь його сина на період навчання. Саме потреба у матеріальній допомозі позивача підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного хворого позивача, довідкою про доходи позивача за червень 2023- травень 2024 року та відомістю з Державного реєстру платників податків позивача з якої вбачається відсутність у позивача доходів (а.с.134-135).
08.07.2024 року представником відповідача - адвокатом Чоланюком С.Ю. на адресу суду надіслано заперечення на відповідь на відзив, згідно якого він зазначає наступне. Позивач вказує, що потреба у матеріальній допомозі підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання, випискою із медичної карти амбулаторного хворого, довідкою про доходи. Крім того, згідно відповіді Галицького відділу ДВС від 22.04.2024 р. щодо ОСОБА_1 відкриті й інші виконавчі провадження, окрім аліментів, на загальну суму 11595,32 грн. Також із офіційного сайту Судової влади вбачається, що на розгляді Галицького районного суду Івано-Франківської області неодноразово перебували матеріали про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Отже, ОСОБА_1 вживає алкоголь, курить тютюнові вироби, нівелює встановлені норми поведінки. Тому, неправомірність дій останнього призводить до притягнення його до адміністративної відповідальності, що в подальшому тягне за собою нарахування штрафів, які обраховуються в грошовому еквіваленті, своєї поведінки позивач протягом тривалого часу не змінює, а тому свої витрати позивач прагне перекласти на свого сина. З довідки про доходи №2789697807771716/317 пенсія за травень 2024 року складає 2980 грн., що є вищою прожиткового мінімуму встановленого державою. За наявності вищеперерахованих процесуальних рішень, які приймалися в результаті протиправних дій позивача, саме така поведінка і спосіб життя позивача призвели до того, що стан його місця проживання перебуває саме у такому вигляді, який він є на даний час. Також, позивач зазначає, що належним чином виконував свої батьківські обов'язки, оскільки відсутній борг по сплаті аліментів. Однак, слід зазначити, що позивач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання сина не надавав, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення аліментів, а в подальшому, з метою примусового виконання судового рішення, був виданий виконавчий документ, а тому, ніякої добровільної участі у матеріальному забезпеченні сина позивачем не було і бути не могло. Вихованням та здоров'ям ОСОБА_3 займалася мама, яка станом на сьогодні не працює, хворіє, потребує сторонньої допомоги, яка свого часу не ухилялась від виконання своїх батьківських обов'язків, тому відповідач має безпосередні зобов'язання перед мамою щодо надання матеріальної допомоги. Таким чином, дії позивача по відношенню до свого сина - ОСОБА_3 , у період неповноліття останнього, якраз і були спрямовані на ухилення його, як батька від виконання своїх батьківських обов'язків. Отже, виконання батьківських обов'язків не обмежується виключно сплатою мінімального розміру аліментів на дитину, яким чином позивач виконував свої батьківські обов'язки ні в позові, ні в відповіді на відзив не вказано (а.с. 156-159).
18.07.2024 року представник позивача - адвокат Раврик Ігор Дмитрович через канцелярію суду подав характеристику на ОСОБА_1 , видану старостою Дем'янівського старостинського округу Бурштинської міської ради Івано-Франківської області С.Вербовським, в якій зазначено, що заяв від мешканців громади стосовно останнього до Дем'янівського старостинського округу не надходило (а.с.168).
15.08.2024 року в судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 та його представник - адвокат Раврпик Ігор Дмитрович позов підтримали та просили задовольнити посилаючись на доводи та обґрунтування зазначені в позові, а також на матеріали справи. Крім того, в судовому засіданні позивач зазначив, що він на сьогоднішній день є інвалідом І групи по зору, непрацездатність підтверджується пенсійним посвідченням інваліда та актом огляду МСЕК. Зазначає, що в нього спільного з відповідачем лише прізвище, а в іншому вони чужі люди. Він має захворювання, але лікується в державних медичних закладах, тому ліки отримує безкоштовно. Зазначає, що не дивлячись на отримання пенсії в розмірі 2980 грн. щомісяця, вважає що має право вимагати сплати аліментів сином (відповідачем у справі), оскільки з нього в свій час стягувались аліменти на утримання сина. Крім того, вважає що має моральне право заявити зазначені вимоги, оскільки його колишня дружина зверталась з позовами до суду про стягнення з нього аліментів на утримання сина, а також зазначеними діями він хоче забезпечити собі старість. Його син ОСОБА_3 не цікавиться ним, не допомагає йому та не надає матеріальної допомоги. Згідно довідки МСЕК він потребує стороннього догляду. Зазначає те, що він як батько виконував повністю свої обов'язки по відношенню до свого сина. Зазначає, підтвердженням виконання його обов'язків як батька по відношенню до відповідача в період його неповноліття та навчання є сплата аліментів за рішенням суду та те що він надав дозвіл на виїзд сина за кордон. Пояснити поважність причин не спілкування з сином протягом всього часу в судовому засіданні не міг, зазначаючи, що думав що їх спілкування може якось негативно вплинути на відповідача. Казав що так йому казала колишня дружина.
15.08.2024 року відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Чоланюк С.Ю. в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову посилаючись на доводи та обґрунтування викладені стороною відповідача в матеріалах справи, а також з огляду на те, що батько відповідача за все життя не виявляв жодного бажання познайомитися зі своїм сином, між ними не було зустрічей, не було телефонних дзвінків, батько взагалі не цікавився своїм сином. ОСОБА_7 розумів тільки те, що носить прізвище свого батька - ОСОБА_7 . Після народження ОСОБА_3 , його батько - ОСОБА_1 добровільно допомоги на утримання неповнолітнього сина не надавав, у зв'язку з чим мати відповідача - ОСОБА_5 була вимушена звернутися до суду з заявою про стягнення аліментів, в подальшому такі аліменти стягувалися у примусовому порядку через органи виконавчої служби. На даний час у позивача відсутній борг по сплаті аліментів. У 2019 році рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області розірвано шлюб між позивачем та ОСОБА_5 - матір'ю відповідача. Від народження ОСОБА_7 його батьки проживали окремо, однак перешкод у спілкуванні батька з сином створено не було. ОСОБА_7 відомо, що його батько не мав бажання спілкуватися з ним, причини йому не відомі. У період неповноліття ОСОБА_3 дії позивача були спрямовані на ухилення його, як батька від виконання своїх батьківських обов'язків. У шкільному віці ОСОБА_7 відвідував школу та гуртки з плавання. Під час плавання пошкодив хребет, що згідно виписок спричинило дороговартісну операцію спини, після операції лежав три місяці і не міг вставати. Його батько - ОСОБА_1 жодного разу не зателефонував до сина, не надав ніякої допомоги, ні матеріальної, ні моральної. ОСОБА_1 впродовж всього життя відповідача не спілкувався з ним та не підтримував з ним будь-яких відносин. ОСОБА_7 спілкувався з матір'ю позивача, своєю бабою; у відповідача дуже гарні спогади про неї. Після закінчення школи ОСОБА_3 навчався в Київському університеті імені Тараса Шевченка, де здобув диплом бакалавра. Витрати на навчання сина несла мама останнього - ОСОБА_5 . Крім того, відповідач вступив до університету водного господарства та природокористування, однак через брак коштів ОСОБА_3 диплом магістра не отримав, так як навчання прийшлося призупинити. Зазначив те, що виконання батьківських обов'язків не обмежується виключно сплатою мінімального розміру аліментів на дитину, також ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавляться її навчанням, тощо. Протягом всього життя ОСОБА_7 його батько ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо свого сина. ОСОБА_3 працює ФОП у сфері розробки програмного забезпечення. Його рівень доходу становить близько 40000 грн. в місяць. Відповідач зазначає, пенсія позивача становить 2980 грн., а прожитковий мінімум для непрацездатних осіб з 01 січня 2024 року становить - 2361 грн. Також зазначає, що у відділі виконавчої служби знаходяться виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 , - загальний розмір заборгованості становить 11595,32 грн. Згідно даних ВП №3 (м.Галич) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області №3706/108/48/01-2024 від 25.04.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову, як за безпідставністю позовних вимог, так і за їх необґрунтованістю та недоведеністю, позивач будь-якими методами має на меті саме власне збагачення за рахунок відповідача.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є матір'ю відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До народження дитини проживала разом із позивачем ОСОБА_1 за адресою: Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, с. Дем'янів. Зазначила, що коли вона проживала разом з позивачем, останній на роботу не ходив, власних коштів не мав та часто позичав їх у сусідів, вживав алкогольні напої, завжди перебував у нетверезому стані. Перебуваючи вагітною від позивача переїхала в м. Рівне та жила одна. 19.10.1999 р. ОСОБА_8 народила сина ОСОБА_7 . Позивач ОСОБА_10 на виписку дитини з лікарні не приїхав. ОСОБА_8 з сином жили в Рівному, а позивач жив у с. Дем'янів Івано-Франківської області. Позивач декілька разів приїздив до Рівного до дитини, коли синові ще не виповнилось одного року, однак пізніше, перестав цікавитися сином, ніколи не телефонував ні до неї, ні до рідного сина. ОСОБА_8 не чинила перешкод у спілкуванні батька з сином. Вихованням дитини займалася виключно ОСОБА_8 . Вона змушена була звернутися до суду з позовом про стягнення з позивача ОСОБА_1 аліментів на її користь на утримання сина ОСОБА_7 . Навчання, лікування, гуртки, відпочинки фінансувалися виключно нею, тому їй доводилося працювати на двох роботах, оскільки крім аліментів ОСОБА_10 нічим більше своїй сім'ї не допомагав. 10.06.2019 р. рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської обл. шлюб між сторонами розірвано, а фактично не проживає з позивачем з 1999 року. ОСОБА_8 вважає, що гроші потрібні ОСОБА_1 , щоб вести аморальний спосіб життя, купляти алкогольні напої.
Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, з урахуванням позиції позивача, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16.12.2023, виданого повторно (а. с. 8).
Згідно копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком (а. с. 9).
Згідно копії довідки до акта огляду МСЕК Серія 12 ААБ, №157535 від 21.02.2019 р. потребує стороннього догляду(а.с.10).
В акті обстеження матеріально-побутових умов проживання від 13.12.2023 р. №84/24-22 зазначено, що умови проживання не задовільні (а.с.11).
Згідно виписки КНЕП «Бурштинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бурштинської міської ради Івано-Франківської області» амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 форми №027-о позивач має ряд різних медичних захворювань (а.с.111-112).
Згідно довідки про доходи №3177151413140167/706 виданої ОСОБА_1 сума пенсії за період: з 01.01.2023 р. по 30.11.2023 р. складає: 29529,90 грн. (а.с.114).
Згідно довідки про доходи №278969780777176/317 виданої ОСОБА_1 сума пенсії за період: з 01.06.2023 р. по 31.05.2024 р. складає: 33780,00 грн. Станом на травень 2024 р. розмір щомісячної пенсії складає 2980,00 грн. (а.с.143).
Згідно відповіді на адвокатський запит від 09.04.2024 р. №0904/01Галицький відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомляє, що з пенсії ОСОБА_1 проводилось відрахування аліментів на користь ОСОБА_5 у розмірі 25% на підставі виконавчого листа №2-922 виданого 10.09.2001 р. та повністю виплачене у листопаді 2017 р. у зв'язку з досягненням дитиною повноліття. На підставі виконавчого листа №569/17941/17 видного 26.06.2018 р. Рівненським міським судом з позивача на користь ОСОБА_5 стягувалися аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 щомісячно на період навчання в розмірі 25% від усіх видів його заробітку , починаючи з 23.11.2017 р. і до закінчення дитиною навчання 30.06.2021 року, але не довше ніж до досягнення ним 23 років - звершено 29.06.2022 р. Також у виконавчій службі перебувають виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_1 - загальний розмір заборгованості становить - 11595,32 грн. (а.с.89,90).
Згідно відповіді на адвокатський запит 1604/01 від 16.04.2024 р. Відділення поліції №3 (м. Галич) повідомляє, що з 2013 р. по даний час ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності притягався 9 разів (а.с.91,94,95,96,97,98).
Згідно характеристики старости Дем'янівського старостинського округу Бурштинської міської ради Івано-Франківської області - С. Вербовський, заяв від мешканців громади стосовно ОСОБА_1 до Дем'янівського старостинського округу не надходило (а.с.168).
Згідно відповіді на адвокатський запит №0904/02 від 09.04.2024 р. адміністрація Рівненського ліцею №19 Рівненської міської ради зазначає, що ОСОБА_3 навчався в початковій школі з 2006-2010 роки, регулярно відвідував школу та навчався на високому рівні. В школу приводила та забирала хлопця мама, цікавилася успішністю сина та відвідувала батьківські збори. З 5 по 7 клас заняття відвідував систематично, мама цікавилася успішністю та поведінкою сина, навчався на достатньому та високому рівні. Батько не цікавився шкільним життям сина, класний керівник з ним не знайома (а.с.43,70).
Згідно відповіді на адвокатський запит №0904/05 від 09.04.2024 р. директор дитячо-юнацької спортивної школи №3 Рівненської міської ради - О.Мельник надає інформацію, що ОСОБА_3 був зарахований в ДЮСШ №3 у 2008 році та відвідував заняття регулярно до 2013 року та виконував норматив ІІ спортивного розряду. Після отриманої травми у 2013 р. ДЮСШ №3 не відвідував. З 06.09.2013 р. по 26.09.2013 р. ОСОБА_3 знаходився на стац.лікуванні в ортопедо-травматологічнму відділенгі РОДЛ (а.с.79), що стверджується виписками з ТзОВ «МДЦ Експерт» (а.с.80,81,160,163). Тренер спілкувалася тільки з мамою ОСОБА_3 , яка постійно відвідувала постійно змагання та батьківські збори, батька ОСОБА_1 ніколи не бачила (а.с.41,82).
Згідно відповіді на адвокатський запит №0904/03 від 09.04.2024 р. керівництво Рівненського ліцею «Елітар» Рівенської міської ради надає інформацію, що ОСОБА_3 навчався в даному ліцеї з 2013 по 2017 рік, регулярно відвідував навчальні заняття, дотримувався правил поведінки, закінчив здобуття повної загальної освіти із високим рівнем навчальних досягнень, за особливі досягнення в навчанні був нагороджений срібною медаллю. За період навчання батько ОСОБА_7 жодного разу не проявляв інтересу щодо сина, не спілкувався з вчителями, класним керівником, не цікавився навчанням дитини, не займався його вихованням. Ніколи не підтримував контакт з керівництвом ліцею (а.с.44,83).
Згідно договору про надання освітніх послуг укладеного між Національним університетом водного господарства природокористування та ОСОБА_3 відповідач був студентом магістратури НУВГН та оплачував навчання, що підтверджується квитанціями про здійснення операцій (а.с.100,101,102,103).
Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім'ї (частина восьма статті 7 СК України).
Згідно з частиною першою статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків (ст. 205 СК України).
Непрацездатним вважається той із батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є особою з інвалідністю.
Тлумачення положень статті 202 СК України свідчить про те, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
Критерієм призначення аліментів є те, що отримувані батьками пенсія, інший дохід не забезпечують їхніх потреб на харчування, лікування, на придбання одягу, ліків. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 N 3, судам роз'яснено, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК).
Водночас, Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі N 301/160/17 зроблено правовий висновок про те, що необхідність стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків має визначатися залежно від їх матеріального становища. При цьому, до уваги має братися отримання батьками пенсії, одержаних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов'язку їх утримання та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги.
Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Зазначене також узгоджується з правовим висновком, зробленим Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2016 року у справі N 6-3066цс15, та Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2018 року при розгляді справи N 494/1682/15-ц, де вказано, що право на утримання повнолітньою дочкою, сином виникає у непрацездатних батьків за умови, що їхня заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи є меншими за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У постанові від 07.11.2018 у справі N 400/1621/16-ц (провадження N 61-18661св18) Верховним Судом зроблено висновок про те, що у разі, коли факт потреби матеріальної допомоги позивачем не доведено, таке виключає можливість застосування ч. 1 ст. 202 СК України та обов'язок відповідача утримувати свого непрацездатного батька.
При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Такий правовий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі N 212/1055/18-ц.
Отже, сам по собі факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання та не свідчить про наявність потреби в отриманні матеріальної допомоги. Стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Тобто однією з головних обставин, яку має довести позивач у суді, є об'єктивна потреба в матеріальній допомозі.
Свідченням такої потреби є отримання матір'ю чи батьком доходів (заробітна плата, пенсія, доходи від використання її майна, інші доходи), які є меншими за прожитковий мінімум, встановлений законом. Згідно з діючим законодавством держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою, тощо.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність установлено з 1 січня 2024 року у розмірі 2 361 грн.
Згідно довідки про доходи пенсія позивача становить 2980 грн. (щомісячно) у розмірі, що відповідно є більшим від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Не дивлячись на зазначена позивачем в позовній заяві про необхідність коштів для придбання ліків, яких йому не вистачає, останній в судовому засіданні зазначив, що на лікування він не витрачає грошей оскільки отримує ліки безкоштовно. Будь-яких доказів про його постійну потребу у сторонній допомозі, про його вкрай нужденне становище, як він зазначає у позовній заяві, суду не надано. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про потребу ОСОБА_3 в матеріальній допомозі.
Разом із тим суд зазначає, що при вирішенні даної категорії спору, врахуванню підлягають не тільки майновий стан повнолітніх дочки, сина, а й безпосередньо наявність визначених законодавством підстав, за яких повнолітні діти зобов'язані утримувати своїх батьків. При цьому, як зазначалось вище, доведення таких підстав покладається саме на позивача.
Наявність у позивача ряду захворювань самі собою не можуть свідчити про його потребу в матеріальній допомозі. Оскільки позивачем не доведено та не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б обґрунтовано підтверджували існування в нього об'єктивної потреби в матеріальній допомозі, підстав для застосування положень ст. 202 СК України та задоволення заявлених позовних вимог суд не вбачає.
З приводу ухилення позивачем від виконання батьківських обов'язків, необхідно зазначити, що виконання батьківських обов'язків не обмежується виключно сплатою мінімального розміру аліментів на дитину.
Згідно з роз'ясненнями викладеними у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним.
У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК України).
Пунктом 16 Постанови від 30 березня 2007 року №3 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду від 19 грудня 2008 року №20) ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в повному обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в їх сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, показання свідка, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що ОСОБА_1 дійсно ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню свого сина - ОСОБА_3 .
З огляду на вищевикладене, враховуючи що стороною позивача не надано суду належних доказів на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, крім того враховуючи що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню свого сина - ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.
Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-268, 354, 430 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 20.08.2024 року.
СуддяМихайло КУЦЕНКО