Справа № 183/9927/23
№ 2/183/703/24
19 серпня 2024 року м.Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Оладенко О.С.
за участю секретаря судового засідання - Павлюк А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадженняу у приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Бучанської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-
У серпні 2023 року позивачка звернулася із позовом до ОСОБА_2 , у якому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно його малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з 02.11.2002 перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 27.06.2013 шлюб між сторонами було розірвано, але фактично подружжя не проживало разом з грудня 2012 року. З того ж часу будь-якої допомоги з боку відповідача не отримувала. Рішенням суду від 23.04.2013 з відповідача стягнуто аліменти на сина, які він не сплачує та має заборгованість по аліментам у розмірі 234538,25 грн. Як батько дитини, відповідач злісно ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо виховання та розвитку дитини, взагалі не цікавиться її життям. Зі слів родичів відповідача, останній у 2015 році виїхав за межі країни до російської федерації. Оскільки, відповідач без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, передбаченими ст. 150 СК України, залишив сина без батьківської уваги та турботи, тобто фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, позивачка просить задовольнити її позов.
Ухвалою суду від 11.09.2023 провадження у справі відкрито, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 30.04.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в порядку п.19 Перехідних положень ЦПК України, ч.1 ст.12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, був повідомлений своєчасно, належним чином, 22.04.2024 суду подано висновок щодо розв'язання спору.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та копією свідоцтва про шлюб позивачки в частині зміни прізвища матері (а.с.3 зворот, 7).
Шлюб між сторонами розірвано рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27.06.2023 у справі №428/4591/13-ц, яке набрало законної сили 09.07.2013 (а.с.6).
Оцінюючи доводи позивача про неналежне виконання відповідачем батьківських обов'язків суд враховує наступне.
Позивачка ОСОБА_1 та малолітня дитина сторін - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є внутрішньо переміщеними особами (а.с.4,8); фактично родина ОСОБА_1 проживає за адресою: Київська область, м. Буча, в орендованому будинку, в якому умови проживання задовільні; у дитини є окрема кімната, обладнана усім необхідним для зростання та розвитку; дитина доглянута, нагодована, навчається дистанційно; у дитини достатньо іграшок та одягу; стосунки в сім'ї дружні доброзичливі, усі члени родини підтримують один одного. Зазначені обставини підтверджуються Актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 13.12.2023, затверджений Службою у справах дітей Бучанської міської ради (а.с.53).
З довідки Сєвєродонецького відділу державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.08.2023 вбачається, що на примусовому виконанні у цьому Відділі перебуває виконавчий лист №428/919/13ц від 23.05.2013 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.02.2013 і до повноліття дитини. У цій же довідці зазначено, що заборгованість зі сплати аліментів за період з 08.02.2013 по 31.07.2023 складає 234538,25 грн. (а.с.9).
У листі Сєвєродонецької ЗОШ №14 Сєвєродонецької міської ради вих.№42-вс від 05.05.2023, серед іншого зазначено, що з 1 класу навчанням та вихованням ОСОБА_2 займалася мати ОСОБА_1 , брала участь у шкільному житті дитини, відповідально ставилася до виконання своїх батьківських обов'язків. Натомість батько хлопця не брав участі в освітньому процесі дитини, батьківські шкільні збори не відвідував. На даний час дитина навчається у п'ятому класі, відвідує регулярно онлайн заняття, пропусків без поважних причин не має, домашні завдання виконує вчасно; мати хлопця постійно підтримує зв'язок з класним керівником. Батько ОСОБА_2 не підтримує зв'язок з класним керівником сина, не цікавиться шкільним життям неповнолітнього ОСОБА_3 (а.с.33).
Наведені докази свідчать про те, що відповідач не цікавиться життям своєї дитини, ухиляється від обов'язку виховувати її та від обов'язку матеріально утримувати дитину.
22.03.2024 органом опіки та піклування Бучанської міської ради складено висновок, у якому вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , 2012 року народження (а.с.62).
Як встановлено у ч.19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Натомість висновок органу опіки та піклування містить мотиви його прийняття, посилання на обставини справи, норми законодавства, яким керувався орган опіки та піклування та не суперечить інтересам дитини, тому із зазначеним висновком суд погоджується.
Так, у висновку органу опіки та піклування, серед іншого, зазначено, що дитина тривалий час проживає з матір'ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка самостійно займається вихованням та утриманням дитини. Батько дитини ОСОБА_2 фактично самоусунувся від виконання батьківських обов'язків: не цікавиться життям та здоров'ям дитини, його матеріальним становищем, не бере участі у вихованні та навчанні, фінансово не підтримує, має заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини.
Оцінюючи наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав суд керується наступними нормами права.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Як встановлено у ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Звертаючись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, позивач, як на підставу позову, посилалась на ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п.п. 94-102. рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09).
Європейський суд з прав людини зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulingerand Shuruk v. Switzerland), (заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року), що інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв'язки дитини з її сім'єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім'ю.
Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення та позбавлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідність харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (Конвенція ООН про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
З матеріалів справи судом не встановлено жодних намагань відповідача виховувати дитину. А зазначені у висновку органу опіки та піклування обставини свідчать про фактичне самоусунення відповідача від виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні докази у сукупності, суд дійшов висновку що позивачем доведено ту обставину, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, а тому наявні достатні правові підстави для задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса згідно з довідкою ВПО: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;
третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Бучанської міської ради, код ЄДРПОУ 34357702, місцезнаходження: 08292, Київська область, м.Буча, б-р. Б.Хмельницького, 5/5-А.
Повне судове рішення складено і підписано 19 серпня 2024 року .
Суддя Оладенко О.С.