Єдиний унікальний номер 205/10121/24
1-в/205/401/24
16 серпня 2024 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1
Секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
представника ДВК№89 ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому виїзному засіданні в приміщенні ДУ «Дніпровська ВК №89» клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимого, про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 81 КК України, -
ОСОБА_5 засуджений вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 року, за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі.
Початок строку: 09.11.2020 року Кінець строку 09.12.2024 року.
У своєму клопотанні засуджений ОСОБА_5 просить звільнити його умовно-достроково, оскільки він має хвору літню матір 1940 року народженння.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 своє клопотання підтримав, та просив суд звільнити його від подальшого відбування покарання умовно-достроково.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання засудженого посилаючись на те, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, крім того, останній раніше звільнявся від подальшого відбування покарання умовно-достроково, проте знову вчиняв умисні злочини, то вбачається, що засуджений не став на шлях виправлення та своєю поведінкою у повній мірі не довів свого виправлення.
В судовому засіданні представник ДВК №89 заперечував проти задоволення клопотання засудженого.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши представника ДВК №89, думку самого засудженого, враховуючи думку прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку та ставлення до праці за весь час відбування покарання, у тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Як вбачається з матеріалів особової справи на засудженого ОСОБА_5 , останній раніше неодноразово судимий:
1)04.01.1985 року Павлоградським міським судом, Дніпропетровської області, за ст. 229-6 ч.1 УК України до 2 років позбавлення волі. Додаткові міри ст. 14 Лікування від наркоманії.
2)16.02.1993 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області, за ст. 222 ч.3; 229-6 ч.2; 42 КК України до 3 років позбавлення волі. Додаткові міри ст. 14 Лікування від наркоманії.
3)25.12.1995 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області, за ст. 229-6 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі.
4)19.07.1999 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області, за ст. 229-6 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 45 КК України звільнити від відбування покарання з випробувальним терміном на 2 роки та призначити штраф у розмірі 1000 гривень.
5)28.07.2000 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області, за ст. 229-6 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі. Додаткові міри ст. 14 Лікування від наркоманії. На підставі ст. 43 КК України частково приєднати невідбутий термін 1 місяць за вироком від 19.07.1999 року та остаточно призначити 2 роки 1 місяць позбавлення волі.
6)18.06.2003 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області, за ст. 309 4.2 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити з випробувальним терміном на 2 роки.
7)07.03.2006 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області, за ст. 309 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбутий термін 6 місяців за вироком від 18.06.2003 року та остаточно призначити 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 15.03.2007 року умовно-достроково на 8 місяців 15 днів.
8)04.11.2008 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, за ст. 309 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити з випробувальним терміном на 3 роки та призначити штраф у розмірі 345 гривень.
9)18.08.2009 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області, за ст. 309 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 ч.1 КК України частково приєднати невідбутий термін 2 роки 1 місяць за вироком від 04.11.2008 року та остаточно призначити 4 роки 1 місяць позбавлення волі. Звільнений 02.11.2012 року Умовно-10) достроково на 9 місяців 20 днів.
10)26.06.2014 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області, за ст. 309 ч.2,3,4; 76 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити з випробувальним терміном на 1 рік 6 місяців.
Відбуває покарання за вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 року, за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі.
Суд враховує також ту обставину, що засуджений вже був неодноразово засуджений до позбавлення волі, знову вчинив кримінальне правопорушення та був засуджений, крім того, до засудженого вже неодноразово застосовувалось звільнення від відбування покарання з випробуванням і умовно-дострокове звільнення. Зазначене свідчить про стійку тенденцію засудженого на систематичне вчинення злочинів та небажання ставати на шлях перевиховання та виправлення, а також про неефективність застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Так, відповідно до характеристики, наданої засудженому встановлено, що засуджений виправною установою характеризується посередньо, не працевлаштований та не бажає працевлаштуватись. Порушував режим відбування покарання, внаслідок чого має одну міру реагування, у вигляді профілактичної бесіди. Заходи заохочення до останнього, не застосовувались. Серед засуджених не конфліктний. Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими. У відношенні до представників адміністрації намагається проявляти тактовність та дотримуватися правомірних та ввічливих взаємовідносин. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, завжди має охайний зовнішній вигляд. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться сумлінно. Роботу із самообслуговування виконує. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться посередньо. Відповідно до ст. 110-113 КВК України підтримує зв?язки з рідними шляхом листування, отримує передачі. Відповідно до ст. 123 КВК України бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу за темою: «Правова просвіта». Заняття за даною програмою не відвідує. Відповідно до ст. 126 КВК України ініціативи щодо підвищення наявного загальноосвітнього рівня не проявляє. Відповідно до ст. 127 КВК України участь у роботі самодіяльної організацій не приймає, соціально-корисну активність не проявляє. За характером: спокійний, товариський, наполегливий. Виконавчі листи до установи не надходили. Засуджений ОСОБА_5 під час відбування покарання не перебуває на обліку, як особа, схильна до самооушкодження, особа схильна до втечі, самогубства чи інше.
Суд також звертає увагу, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК України неухильне додержання правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов'язком засудженого, і виконання даного обов'язку є лише одним з критеріїв, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.
Отже, бездоганної поведінки засудженого протягом усього строку відбування покарання судом не встановлено, оскільки факт, того, що засуджений виконує свої прямі обов'язки та претензій з боку працівників установи до нього немає, свідчить лише про те, що останній виконує їх на підставі закону, оскільки це є прямим обов'язком всіх засуджених, а умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально виконавчого законодавства, має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, каяття у скоєному злочині, а в конкретному випадку наявні лише формально-юридичні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Отже, матеріали особової справи не відображають процес виправлення засудженого протягом всього періоду відбування ним покарання, зміст вищезазначених матеріалів не свідчить, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 року.
Суд зазначає, що позитивні зміни у поведінці засудженого мають місце, однак за вказаних обставин суд не може зробити висновок, що такі зміни є сталі та незворотні та що засуджений виправився.
Таким чином, оцінивши у сукупності досліджені докази, зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що засуджений не довів свого виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці, а тому у задоволенні його клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовляє.
Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання на підставі ст. 81 КК України - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_6