Справа № 496/6465/22
Провадження № 2/496/652/24
повний текст
01 липня 2024 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Буран В.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Рогачко О.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Великомихайлівська державна нотаріальна контора Одеської області про визнання недійсним договору про поділ спадщини у частині спадкування права власності на житловий будинок та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом,-
Позивач звернулась до суду з позовом, який згодом 23.10.2023 року уточнила та просить: визнати договір про поділ спадщини укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений ОСОБА_3 , державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області, 05.10.2021 року за реєстровим № 1-2330 недійсним у частині спадкування права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Внести зміни до свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_3 , державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області, 06.07.2022 року за реєстровим № 1-470, року змінивши частки спадкоємців у праві власності на житловий будинок загальною площею 218,5 кв.м, житлова площа - 19,10 кв. м, позначеного на плані літ. «А», з будівлями та спорудами: гараж - «Б», огорожа 1-2, що розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1 наступним чином: 1/2 частка у праві власності на житловий будинок - ОСОБА_2 , 1/2 частка у праві власності на житловий будинок - Іонаш Єфросинії Георгіївні.
Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_4 . Після смерті чоловіка залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку, загальною площею 218,5 кв. м, та житловою площею 19,1 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами, що відображені у технічному паспорті, складеному інженером з інвентаризації нерухомого майна фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 станом на 10.12.2021 року під літерами «А» - житловий будинок та літерою «Г» - господарська споруда, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; житлового будинку з надвірними спорудами, що відображені у технічному паспорті під літерами «Б» - житловий будинок та літерою «В» - господарська споруда, які були збудовані у 2015 році та не були введені в експлуатацію, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий 5122084200:02:001:0723, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 .
Після звернення до Великомихайлівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, державний нотаріус відкрила спадкову справу № 239/2021. Крім позивачки з заявою про прийняття спадщини звернулась спільна з покійним чоловіком дочка - ОСОБА_2 .
Сторони вирішили поділити спільне майно наступним чином: житловий будинок, позначений на технічному паспорті під літерою «А» та господарська споруда, позначена на технічному паспорті літерою «В» мали перейти у порядку спадкоємства до дочки, а житловий будинок, позначений на технічному паспорті під літерою «Б», тераса, позначена на технічному паспорті під літерою «Б1» та господарська споруда, позначена на технічному паспорті під літерою «Г» мали перейти у порядку спадкоємства у власність позивачки. Оскільки житловий будинок під літерою «Б» не введений в експлуатацію то нотаріус повідомила, що свідоцтво про право на спадщину видати на нього не може, але після отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку позивачка може ввести будинок в експлуатацію. Сторони підписали договір про розподіл спадщини та державний нотаріус видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки, а ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки та на житловий будинок з господарськими спорудами.
Після отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку позивачка розпочала здійснювати різноманітні дії з поділу земельної ділянки та введення будинку під літерою «Б» в експлуатацію, а саме звертатись до спеціалістів та виконавців робіт по консультації про порядок виконання робіт. За отриманою інформацією для оформлення відповідних документів на право власності на житловий будинок правильно та доцільно здійснити спочатку поділ земельної ділянки, а після цього вводити в експлуатацію житловий будинок. За-для чого вона звернулась до землевпорядної організації та з'ясувала, що поділ земельної ділянки так, як сторони про це домовлялись здійснити не можливо. Оскільки юридично господарська будівля під літерою «Г» є складовою частиною житлового будинку під літерою «А», а фактично є складовою частиною житлового будинку під літерою «Б». Оскільки, житловий будинок під літерою «Б» не введений в експлуатацію, то здійснити поділ земельної ділянки не можливо, оскільки господарська споруда не може буде відокремлена від житлового будинку. Позивачка звернулась до державного нотаріуса з питанням про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, проте отримала відмову та змушена звернутись до суду за вирішенням питання щодо оформлення спадщини.
Ухвалою суду від 08.03.2023 року було відкрито загальне позовне провадження у справі та витребувано копію спадкової справи після смерті спадкодавця.
23.01.2024 року в системі «Електронний суд» надійшла заява відповідачки про затвердження мирової угоди.
30.04.2024 року до суду надійшла заява про затвердження мирової угоди за підписом сторін у справі.
Ухвалою суду від 08.05.2024 року у затвердженні мирової угоди було відмовлено.
Ухвалою суду від 08.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимога та просила задовольнити, з тих підстав, що її чоловік почав будівництво будинку, однак помер не закінчивши його.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, про дату та час судового засідання сповіщена шляхом направлення судової повістки за адресою реєстрації, однак конверти повертаються до суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Представник Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області до суду не прибув.
Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер спадкоємець ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції 20.12.2020 року, актовий запис про смерть 13473 (а.с. 8).
04.06.2021 року відкрита спадкова справа № 239/2021 року (а.с. 29-73).
Із заявами про прийняття спадщини звернулись до нотаріуса: ОСОБА_1 , яка є дружиною померлого та ОСОБА_2 , яка є донькою померлого (а.с. 31-32).
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до нотаріуса із заявами про відмову від спадкування після смерті батька (а.с. 32-33).
Відповідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.05.2012 року, померлому ОСОБА_4 належав житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 218,50 кв., житлова площа 19.10. кв.м., гараж - Б, огорожа - 1-3 (а.с. 56).
На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 357255 ОСОБА_4 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5123183000:01:002:0164 (а.с. 63).
На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 118926 ОСОБА_4 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5121084200:02:001:0723 (а.с. 64).
05.10.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про поділ спадщини, відповідно якого сторонам на праві приватної власності переходить:
а) у власність ОСОБА_2 , дочки спадкодавця, переходить:
- частка земельної ділянки загальною площею 0,100 га, кадастровий номер: 5121084200:02:001:0723, що розташована за адресою АДРЕСА_1 і належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 118926, що виданий Нерубайською сільською радою Одеської області 03 вересня 2007 року.
- житловий будинок за АДРЕСА_2 , який належить спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, яке видано Виконавчим комітетом Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області 30 травня 2012 року. Право власності на житловий будинок зареєстровано Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об?єктів нерухомості» 19 червня 2012 року. Номер запису: 1823 в книзі : 158-ж-63. Реєстраційний номер:36926847.
б) у власність ОСОБА_1 , дружини спадкодавця, переходить: усе інше майно, яке належало спадкодавцю на день його смерті (а.с. 65).
06.07.2022 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності за законом, що зареєстровано за № 1-461, та відповідно зареєструвала право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5123183000:01:002:0164 (а.с. 66-67).
05.07.2022 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності за законом, що зареєстровано за № 1-464, та відповідно зареєструвала право власності на земельної ділянки кадастровий номер 5121084200:02:001:0723 (а.с. 68-69).
06.07.2022 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності за законом, що зареєстровано за № 1-467, та відповідно зареєструвала право власності на земельної ділянки кадастровий номер 5121084200:02:001:0723 (а.с. 70-71).
06.07.2022 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності за законом, що зареєстровано за № 1-470, та відповідно зареєструвала право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 218,50 кв., житлова площа 19.10 кв.м. Житловий будинок на плані позначено літ. А з будівлями та спорудами: гараж - Б, огорожа - 1-3, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5121084200:02:001:0723 (а.с. 72-73).
На підставі рішення виконавчого комітету Нерубайської сільської ради від 28 липня 2023 року № 239, земельній ділянці № 1 площею 0,0450 га. із загальної площі 0,1000 га. кадастровий номер 5121084200:02:001:0723 була присвоєна адреса: АДРЕСА_1 , та земельній ділянці № 2 площею 0,0450 га. із загальної площі 0,1000 га. кадастровий номер 5121084200:02:001:0723 була присвоєна адреса: АДРЕСА_1 , відповідно (а.с. 153).
Позивачка стверджує, що звернувшись до спеціалістів та виконавців робіт по консультації про порядок виконання робіт, отримала інформацією, що для оформлення відповідних документів на право власності на житловий будинок правильно та доцільно здійснити спочатку поділ земельної ділянки, а після цього вводити в експлуатацію житловий будинок. За-для чого вона звернулась до землевпорядної організації та з'ясувала, що поділ земельної ділянки так, як сторони про це домовлялись здійснити не можливо. Оскільки юридично господарська будівля під літерою «Г» є складовою частиною житлового будинку під літерою «А», а фактично є складовою частиною житлового будинку під літерою «Б». Оскільки, житловий будинок під літерою «Б» не введений в експлуатацію, то здійснити поділ земельної ділянки не можливо, оскільки господарська споруда не може буде відокремлена від житлового будинку. Позивачка звернулась до державного нотаріуса з питанням про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, проте отримала відмову.
Позивачка надала суду копію рішення виконкому Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 10.08.2017 року № 297, згідно якого гр. ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення проектної документації та отримання вихідних даних щодо забудови земельної ділянки (житлового буднику, господарських будівель і споруд), яка знаходиться у власності гр. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Клопотати перед управлінням розвитку інфраструктури, містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Біляївської РДА підготувати будівельний паспорт забудови земельної ділянки гр. ОСОБА_4 . Суб?єкту містобудування гр. ОСОБА_4 звернутись до ліцензованої проектної організації тощо. Дане рішення не дає право на здійснення будівельно-монтажних робіт. Позивач в судовому засіданні підтвердила, що будови, які відображенні на експлікації приміщень будинку садибного типу бід літерою «Б» є будинком не введеним в експлуатацію (а.с. 103-106), чоловік не встиг виконати необхідних дій для введення будинку в експлуатацію.
За наслідком розгляду заявлених, після уточнення, позовних вимог, суд зазначає.
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261- 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Сторони у справі є спадкоємцями першої черги, які уклали договір про поділ спадщини. Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (ст. 1304 ЦК України).
Відповідно, до частини 5 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як роз'яснив пленум Верховного Суду України у п. 28 своєї Постанови № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК. Вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою.
Відповідно до статті 1308 ЦК спадковий договір може бути розірвано на вимогу відчужувача або набувача. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці (в нашому випадку обидва позивача доводять, що вони є спадкоємцями) відчужувача, не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору.
Відповідно до роз'яснень пленуму Верховного Суду України у п. 4, 8 Постанови № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Таким чином, оскільки на підставі спадкового договору зареєстровано право власності на майно, то вказаний договір вважається виконаним, будь-яких обставин вважати, що вказаний договір є оспорюваним в судовому засіданні, також не встановлено, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Разом з тим, у книзі 6 ЦК України «Спадкове право» визначений ще один спосіб захисту спадкових прав - це внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.
Згідно ч.1 ст.1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ч.2 ст.1300 ЦК України на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.
Зміни до свідоцтва про право на спадщину вносяться без визнання попереднього свідоцтва про право на спадщину недійсним. У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією.
При цьому слід враховувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 13 листопада 2019 року (судова справа №758/5329/15, провадження №61-18376св18), згідно якої, передбачений статтею 1300 ЦК порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців. У разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним.
Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку може мати місце у разі, коли відсутня згода спадкоємців на внесення змін до свідоцтва, а також існують інші обставини, що позбавляють можливості внести такі зміни в нотаріальному порядку.
При цьому суд констатує, що уточненні вимоги позивача повторюють умови розподілу майна між спадкоємцями зазначеному у свідоцтві про право на спадщину за законом від 6 липня 2022 року №1-470 (а.с.72) крім відмінності в ідентификації огорожі, в позові вона вказується № 1-2 , в свідоцтві № 1-3.
Однак в супереч співвідношення часток у свідоцтві про право на спадщину за законом від 6 липня 2022 року №1-470, по за кожним спадкоємцем, зазначений житловий будинок був чомусь зареєстрований в цілому 1/1 частина на ОСОБА_2 , згідно витягу з Держаного реєстру речових прав від 18.07.2022 року (а.с.73).
З огляду на зазначене, вбачається, що відсутній предмет спору, оскільки співпадає прохальна частина уточненого позову про внесення змін в свідоцтво про право спадщини та умовами поділу спадщини зазначеними у свідоцтві, що є підставою у відмові у визнанні договору про поділ спадщини недійсним. Позов спрямований на легалізацію прийняття спадщини на нерухоме майно, яке не прийнято в експлуатацію. Загалом, позивачем обрано не вірний спосіб захисту своїх прав та інтересів.
На підставі викладеного, ст. 203, 215, 629, 1223, 1261, 1268, 1270, 1300, 1308 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) третя особа: Великомихайлівська державна нотаріальна контора Одеської області (адреса: Одеська область Роздільнянський район селище міського типу Велика Михайлівка вул. Пушкіна, 2-«Б») про визнання недійсним договору про поділ спадщини від 05.10.2021 р. №1-2330 у частині спадкування права власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 та внесення змін до свідоцтва від 06.07.2022 р. № 1-470 про право на спадщину за законом - відмовити.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст судового рішення складено 19 серпня 2024 року, та снесено в ЄДРСР 21.08.2024 року, з урахуванням навантаження складу суду. Затримання строків складання повного тексту пов'язано з навантаженням на склад суду, враховуючи, що від штатної кількості - 11 суддів, зараз здійснюють правосуддя тільки 7, веденням воєнного стану, відключенням електроенергії, недостатньою кількістю суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, відсутності у складі суду секретаря судового засідання, показники навантаження перевищують нормативні у 5 разів, суд першої інстанції позбавлений можливості щодо дотримання строків, передбачених національним законодавством.
Суддя В.М. Буран