20 серпня 2024 року м.Суми
Справа №592/6682/23
Номер провадження 22-ц/816/990/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
у присутності :
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 та його представника - адвоката Юшкевич Євгенії Юріївни
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника - адвоката Юшкевич Євгенії Юріївни
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 січня 2024 року у складі судді Князєва В.Б., ухваленого в м. Суми,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про позбавлення батьківських прав,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
Свої вимоги мотивувала тим, що під час спільного проживання з відповідачем у них народилася дитина - син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження сина спільне життя з відповідачем не склалося та з березня 2016 року відповідач пішов із сім'ї. Оскільки коштів на утримання дитини відповідач не надавав, вона звернулася до суду та рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 грудня 2016 року у справі № 592/10120/16 з відповідача було стягнуто аліменти. 12 січня 2017 року було відкрито виконавче провадження, проте відповідач аліменти не сплачує, згідно розрахунку державного виконавця від 01 квітня 2023 року заборгованість зі сплати аліментів становить 176 860,49 грн, а сплачено за весь період 5834 грн.
Позивачка вказує на те, що відповідач про дитину не піклується, не проявляє зацікавленості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами сина, станом його здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не створює умов для отримання сином освіти, взагалі не спілкується із дитиною та не має жодного інтересу до життя сина, що можна розцінювати як ухилення від виконання батьківських обов'язків. Всі питання щодо виховання вирішуються нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина перебуває на її повному утриманні. Крім того, відповідач веде аморальний спосіб життя, працівниками поліції на нього була складена велика кількість постанов про адміністративні правопорушення. Вона давала відповідачу можливість спілкуватися з дитиною, але навіть з дитиною він не нехтував зловживанням алкоголем, тому вона перестала це робити, оскільки це становило ризик для здоров'я та життя дитини.
Посилаючись на вказані обставини, просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 та його представник - адвокат Юшкевич Є.Ю. подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, та те, що рішення ухвалено з надмірним формалізмом, а також порушує його батьківські права, просять скасувати рішення в повному обсязі та ухвалити нове, яким відмовити позивачці в задоволенні позову.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач повністю заперечує проти позбавлення його батьківських прав та бажає спілкуватися зі своїм сином.
Зазначає, що сімейні відносини з позивачкою не склалися, проте він ніколи не відмовлявся від свого сина, завжди намагався з ним спілкуватися, в чому йому періодично перешкоджала позивачка, але він ніколи не відмовлявся від виконання своїх обов'язків. Заборгованість зі сплати аліментів у нього існує, але він її погашає по мірі можливостей, оскільки не має постійного місця роботи, а лише тимчасові підробітки.
Наголошує на тому, що він любить свого сина, бажає спілкуватися з ним та брати участь у його житті та розвитку.
На думку відповідача, суд позбавив його можливості стати більш відповідальним батьком для сина, виконувати його батьківські обов'язки та брати участь у його розвитку та вихованні.
Від відповідачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, що всі докази по справі свідчать про те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків. В свою чергу вона ніколи не перешкоджала йому у спілкуванні з дитиною. Відповідач протягом 7 років вчинив безліч правопорушень, що свідчить про його особистість, спосіб життя та цінності, чи може він нормально виховувати дитину і бути гідним прикладом. Станом на 03 квітня 2023 року заборгованість зі сплати аліментів складає 200 430,49 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника , які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарг позивача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що під час спільного проживання у сторін по справі народилися дитина - син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 грудня 2016 року у справі № 592/10120/16-ц стягнуто з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 03 листопада 2016 року і до досягнення дитиною повноліття чи до зміни матеріального становища сторін (а.с. 9).
Згідно розрахунку державного виконавця заборгованість відповідача зі сплати аліментів станом на 01 квітня 2023 року становить 176 860,49 грн, при цьому за період з листопада 2016 року по 01 квітня 2023 року сплачено аліментів 5834 грн (а.с. 10).
18 січня 2020 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 (а.с. 11).
Згідно інформації з Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 27 «Світанок» Сумської міської ради від 28 вересня 2023 року № 01-26/127 зі слів вихователя Пугач Ж.О. та ОСОБА_5 батько не приводив дитину в заклад освіти і не забирав, не відвідував батьківські збори та святкові заходи. Квитанції для оплати за харчування дитини він не забирав. Навесні 2018 року був випадок, коли він прийшов забирати дитину в нетверезому стані (хлопчика вихователь не віддав, а зателефонував матері) (а.с. 56).
30 вересня 2023 року за заявою ОСОБА_1 було відкрито кримінальне провадження № 12023205520001071 за ч. 1 ст. 164 КК України за фактом несплати ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини (а.с. 59).
З довідки Головного управління Національної поліції в Сумській області вбачається, що відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності (а.с. 74-75).
Управлінням «Служба у справах дітей» Сумської міської ради суду було надано висновок від 04 жовтня 2023 року № 1559/27.1-26 про можливість позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому вважає доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 76-78).
Згідно розрахунку державного виконавця заборгованість відповідача зі сплати аліментів станом на 01 січня 2024 року становить 193 662,99 грн. Крім того, з розрахунку вбачається, що за період з вересня 2023 року по грудень 2023 року відповідачем було погашено заборгованість на загальну суму 14 000 грн (а.с. 92-93).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 150 СК України ОСОБА_2 обов'язків щодо виховання та розвитку дитини не виконує, ухиляється від їх виконання, а тому з метою захисту насамперед інтересів дитини дійшов висновку про необхідність позбавлення батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони не відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частини шоста - восьма статті 7 СК України).
Згідно з частин 1, 2, 4 статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказані правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав, він прагне брати участь у вихованні та утриманні його малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 почав погашати наявну заборгованість зі сплати аліментів, зокрема за період з вересня по грудень 2023 року ним було сплачено коштів на загальну суму 14000 грн, у квітні 2024 року - 3500 грн. При цьому необхідно зауважити, що сама по собі неспроможність батька забезпечувати дитину матеріально не може бути безумовною підставою для позбавлення його батьківських прав.
Також матеріалами справи доводиться, що відповідач намагається спілкуватися та проводити з сином час, що підтверджується фотографіями.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач підтвердив свої наміри виправитися та належним чином виконувати свої батьківські обов'язки.
Колегія суддів не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вказаний висновок є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини. Зі змісту вказаного висновку вбачається, що орган опіки та піклування з відповідачем не спілкувався, особисту думку дитини з приводу того, які склалися відносини між дитиною та відповідачем, ставлення дитини до відповідача та чи бажає дитина з ним спілкуватися, не з'ясовував.
З урахуванням зібраних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що на даний час відсутні підстави для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення його батьківських прав, оскільки встановлені судом обставини хоча і не спростовують в цілому недостатньо сумлінного виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків по відношенню до його малолітньої дитини, проте в сукупності суттєво знижують ступінь його вини та свідчать про відсутність байдужості до долі дитини та дають суду підстави вважати, що настання позитивних змін у його ставленні до сина можливе.
Суд враховує намагання відповідача виправитися, змінити своє ставлення до дитини, усвідомлення ним відповідальності за невиконання своїх батьківських обов'язків, в тому числі, шляхом позбавлення батьківських прав. В той же час колегія суддів вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Враховуючи викладене, рішення суду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з попередженням ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника - адвоката Юшкевич Євгенії Юріївни задовольнити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання його малолітньої дитини - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Покласти на Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 21 серпня 2024 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
Ю. О. Філонова