Номер провадження: 22-ц/813/1824/24
Справа № 519/604/18
Головуючий у першій інстанції Барановська З.І.
Доповідач Карташов О. Ю.
08.07.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Стахової Н.В.
за участю секретаря судового засідання - Венжик Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Биков Ігор Олегович
на ухвалу Южного міського суду Одеської області від 19 червня 2023 року
у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця заступника начальника відділу Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гидирим Алли Миколаївни,
Короткий зміст вимог
У червні 2023 року представник скаржника звернувся до суду зі скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є боржником за виконавчим провадженням № 57870506 в рамках якого 04.04.2023 року заступником начальника відділу Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гидирим А.М. було винесено постанову про арешт коштів боржника.
Зазначене виконавче провадження відкрито на підставі не виконання боржником своїх зобов'язань щодо сплати аліментів за судовим наказом Южного міського суду Одеської області від 05.10.2018 року по справі № 519/604/18, яким стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з 09.07.2018 року в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Водночас державним виконавцем не лише не надано Боржнику будь-яких документів щодо відкриття щодо нього виконавчого провадження, а і не надано доказів не належного виконання Боржником своїх обов'язків зі сплати аліментів. У державного виконавця, з не зрозумілих підстав для Боржника, не виникло питання щодо того, чому ОСОБА_2 звернулася лише нині за стягненням коштів по сплаті аліментів, чому вона не зверталась за примусовим виконанням зазначеного судового наказу щодо стягнення аліментів раніше, адже судовий наказ датований 2018 роком. Факт утримання ОСОБА_2 від реалізації свого права щодо примусового стягнення аліментів з Боржника нічим не пояснюється.
Таким чином, оскільки до Боржника раніше не надходили від ОСОБА_2 будь-які зауваження щодо виконання ним своїх обов'язків зі сплати аліментів Боржник робив висновок, що ОСОБА_2 присутній стан справ влаштовує.
Крім того, Боржник, намагався бути присутнім у житті неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , однак ОСОБА_2 ніколи не сприяла спілкуванню батька та дочки.
Стягнення боргу провадиться Доброславським відділом Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Державним виконавцем не надано Боржнику жодного документу стосовно відкриття виконавчого провадження та арешт коштів. Заявнику випадково стало відомо про відкриття виконавчого провадження №57870506 лише коли Заявник отримав повідомлення від банківської установи про арешт коштів на банківському рахунку, Заявник дізнався про відкриття вищевказаного виконавчого провадження та стягнення коштів з нього.
Як з'ясувалось, на карткові рахунки Заявника було накладено арешт на підставі постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 04.04.2023. Жодних постанов про відкриття та про накладення арешту на майно боржника Заявнику не надходило до даного часу.
У зв'язку з цим, Заявник не може користуватися картковим рахунком, також немає можливості оплачувати комунальні платежі, проводити поповнення мобільного телефону та сплати послуг інтернет-провайдерів тощо та взагалі існувати.
Акцентує увагу суду, що справа № 519/604/18 про стягнення аліментів з Заявника розглядалася без його присутності та без повідомлення Заявника про такий судовий процес, а про судовий наказ Заявник дізнався лише 30.06.2022. Зазначений судовий наказ вступив силу 05.10.2018, виникає питання, чому колишня дружина ( ОСОБА_2 ) звернулась за стягненням аліментів з Заявника лише у 2023 році. Як зазначено в постанові про арешт коштів від 04.04.2023 державним виконавцем «встановлено: боржником вимоги виконавчого документу не виконуються, аліменти не сплачуються». При цьому не наведено жодного аргументу який би будь-яким чином підтверджував зазначене. Крім того, державний виконавець жодним чином не зв'язувався та не комунікував із Заявником на предмет сплати коштів, що складають суму аліментів.
Загалом Заявник не заперечує проти відкриття виконавчого провадження, але арешт карткових рахунків вважає незаконним та перевищенням повноважень державного виконавця.
Отже, постанова державного виконавця заступника начальника відділу Доброславського відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04.04.2023 про арешт коштів боржника позбавила боржника права на розпорядження картковими банківськими рахунками, інших банківських рахунків у боржника немає, тобто державним виконавцем фактично звернено стягнення на 100 відсотків його коштів, що суперечить чинному законодавству.
Боржник дізнався про постанову державного виконавця про накладення арешту на його кошти 04.04.2023 від банку, який його повідомив про накладення арешту.
Просив суд визнати дії державного виконавця - заступника начальника відділу Доброславського відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гидирим А.М. про арешт коштів боржника неправомірними та скасувати частково постанову про арешт коштів боржника від 04.04.2023, в частині накладення арешту на кошти, що надходять на рахунках № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 відкритих у АТ КБ «Приватбанк», на ім'я ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 19.06.2023 року постановлено у задоволенні скарги представника ОСОБА_1 на дії державного виконавця - заступника начальника відділу Доброславського ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) Гидирим Алли Миколаївни - відмовити.
Ухвала вмотивована тим, що дії державного виконавця відповідають положенням статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», нормами якої передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Биков І.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Южного міського суду Одеської області від 19.06.2023 року по справі № 519/604/18 та ухвалити нове судове рішення за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця заступника начальника відділу Доброславського ВДВС в Одеській області ПМУМЮ (м.Одеса) Гидирим А.М., яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив принцип рівності сторін та об'єктивності, не встановив наявність у скаржника будь-яких інших засобів для існування крім заробітної плати, наявність можливості, зручності та бажання для нього отримувати кошти поштовими переказами.
В скарзі зазначено, що при розгляді заяви ні скаржник ні його представник присутніми не були, та наголошує, що жодної заяви про розгляд за відсутності скаржника та/або його представника до Южного міського суду Одеської області не надходило. Представник скаржника протягом всього розгляду справи виявляв активну участь та зацікавленість у розгляді вказаної справи шляхом телефонного спілкування із секретарем судового засідання ОСОБА_4 та постійного моніторингу свого кабінету в Електронному суді, в якому відображається електронні матеріали справи № 519/604/18 за даною скаргою. Твердження суду, що представник скаржника не з'явився, надав суду заяву, згідно якої просить розглядати справу у його відсутність, вимоги підтримує в повному обсязі - є неправомірним та таким, що не відповідає дійсності.
Щодо неправильного застосування норм матеріального права в скарзі зазначено, що державним виконавцем не лише не надано Боржнику будь-яких документів, щодо відкриття щодо нього виконавчого провадження, а і не надано доказів неналежного виконання Боржником своїх обов'язків зі сплати аліментів. Відтак, неправомірними є дії державного виконавця щодо не переконання в дійсності доведення постанов виконавчого провадження № 57870506 до відома ОСОБА_1 , а застосування вказаної в ухвалі суду правової позиції під час постановлення ухвали від 19.06.2023 року є неправильним.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
На апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Биков І.О. від начальника Доброславського ВДВС Південного МУМЮ (м. Одеса) Анісімової А. надійшов відзив, в якому просить у задоволенні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Южного міського суду від 19.06.2023 року № 519/604/18 - відмовити в повному обсязі, ухвалу залишити без змін.
У відзиві зазначено, що 10.12.2018 року за заявою стягувачки ОСОБА_2 на виконання судового наказу № 519/604/18 від 05.10.2018 року, винесено постанову про відкриття провадження № 57870506. Копії постанови за вих. № 38-20293 від 10.12.2018 року рекомендованим листом з повідомленням направлено на адреси сторін, у тому числі і боржнику ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення постанова про відкриття ВП № 57870506 вручена боржнику ОСОБА_1 27.12.2018 року. Постанова про відкриття містить ідентифікатор доступу, за допомогою котрого сторони можуть отримувати інформацію по виконавчому провадженню через систему АСВП. Тобто, твердження боржника, щодо не отримання ним жодного документу про відкриття виконавчого провадження, є безпідставними, крім того факт обізнаності боржника щодо того, що необхідного сплатити аліменти, підтверджений і наявними в матеріалах виконавчого провадження копіями квитанцій про сплату ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 від 13.05.2019 року на суму 1000 грн, від 18.06.2019 року на суму 1000 грн, від 17.07.2019 року на суму 1000грн, та від 19.03.2020 року на суму 2000 грн.
В ході проведення виконавчих дій боржнику неодноразово направлялися розрахунки заборгованості, виклики, інші документи виконавчого провадження. Випадків повернення документів надісланих на адресу боржника простою кореспонденцією не було, що свідчить про їх отримання, та може слугувати доказом обізнаності боржника, щодо обов'язку сплачувати аліменти. У відзиві звертається увага суду, що 20.01.2021 року за вих. № 43-1005 на адресу боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення було направлено виклик та розрахунок заборгованості, котрі повернуто на адресу відділу, як невручені за закінченням терміну зберігання. Тобто боржник проігнорував повідомлення відділення поштового зв'язку про необхідність отримати рекомендований лист.
Відповідно до розрахунку заборгованості, борг по аліментам станом на 01.04.2023 року склав 169764 грн.
04.04.2023 року державним виконавцем у порядку ст. 56 Закону винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення, що склала 169764 грн, п. 1 вказаної постанови чітко визначено, накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та звернення стягнення на які заборонено законом. Згідно довідки податкової встановлено, що у період з 09.07.2018 року по теперішній час, інформація щодо місця роботи боржника до податкової не надходила, доходів у вказаний період боржник не отримував, податки не сплачував. Жодних постанов про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи боржника відділом не виносилося. Постанова про арешт коштів боржника винесена на підставі ст. 56 Закону, арешт накладено виключно в межах суми заборгованості по аліментам, що виникла за період з 09.07.2018 року по 01.04.2023 року, а саме в межах суми 169764 грн. Крім того згідно виписки банку по рахунку боржника, за період з січня 2022 року по 18 квітня 2023 року жодна з зарахованих на рахунки сум не облікована (визначена) як зарахування заробітної плати. Тобто жодних порушень прав боржника при накладенні арешту допущено не було.
На відзив від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Биков І.О. надійшли заперечення.
З яких вбачається, що відзив не містить жодного обґрунтування заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги, а є суто цитуванням відзиву скарги на дії державного виконавця, що було предметом судового розгляду судом першої інстанції, за результатом якого винесено оскаржувану ухвалу.
В запереченнях на відзив наголошується, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі доводи які зазначені у відзиві з приводу обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження та отримання копії ґрунтуються на припущеннях.
Пояснення учасників справи
ОСОБА_1 та його представник адвокат Биков І.О. у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, шляхом отримання судової повістки через систему Електронний суд у електронному кабінеті адвоката, проте в судове засідання не з'явились, що відповідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості повідомлення про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Представник відділу Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що наказом Южного міського суду Одеської області від 05.10.2018 по справі №519/604/18 стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з 09.07.2018 у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
10.12.2018 за вказаним судовим наказом було відкрито виконавче провадження, що підтверджується відповідною постановою ст. державного виконавця Лиманського РВ ДВС ГТУЮ в Одеської області. Дана постанова містить ідентифікатор доступу, за допомогою якого сторони мають можливість отримувати інформацію по даному виконавчому провадженню через АСВП.
Копія даної постанови 10.12.2018 направлена рекомендованим листом з повідомленням боржнику та 27.12.2018 була ним отримана, що підтверджується супровідним листом та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Постановою від 09.01.2020 дане виконавче провадження прийнято до новоствореного відділу Лиманського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у зв'язку із передачею із ліквідованого відділу РВ ДВС ГТУЮ в Одеської області.
Боржник неодноразово викликався державним виконавцем та в матеріалах виконавчого провадження містяться копії квитанцій про сплату боржником аліментів за травень 2019, червень 2019, липень 2019 на суму 1000 грн та березень 2020 на суму 2000 грн.
Дані обставини свідчать про те, що боржник був обізнаний про відкриття виконавчого провадження та ним здійснювалась сплата аліментів.
В рамках виконавчого провадженням №57870506 за вказаним судовим наказом 14.06.2021 винесена постанова про арешт коштів боржника. Борг по аліментам станом на 01.06.2021 складає 98115,60 грн.
В ході проведення виконавчих дій було встановлено, що боржник має рахунки в ПАТ «Банк Восток» та АТ «Універсал банк», на які було накладено арешт, про що боржник був повідомлений.
В рамках даного виконавчого провадженням 04.04.2023 заступником начальника відділу Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гидирим А.М. було винесено постанову про арешт коштів боржника, яка була направлена боржнику.
Державним виконавцем було встановлено відповідно до повідомлень ПАТ КБ «Приватбанк», що боржником 01.07.2021,16.01.2022 та 17.09.2022 були відкритті нові рахунки у банку, на які було накладено арешт.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
За змістом ст. ст. 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року, справа № 905/361/19, провадження № 12-28гс20 (пункти 7.14, 7.15 постанови).
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуваних документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом.
У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20 провадження № К/9901/18373/20), щодо оскарження дій державного виконавця з арешту грошових коштів боржника - фізичної особи у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису нотаріуса, дійшов висновку що банк повинен повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунках боржника та повернути постанову про накладення арешту на грошові кошти, накладення арешту на які заборонено законом. Одночасно боржник, звертаючись до виконавця з заявою про неможливість накладення арешту на кошти на рахунку та/або про зняття арешту, повинен надати підтверджуючи документи.
У постанові від 22 липня 2021 року у справі № 280/3860/20 (провадження № К/9901/32604/20) про оскарження постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, встановивши, що постанова про накладення арешту містить застереження для банку про неможливість накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, дійшов до висновку про законність такої постанови виконавця і переконливих підтверджень про спеціальний режим банківського рахунку виконавцю надано не було, оскільки на зазначений рахунок було перераховано також кошти, що не були заробітною платою позивачки.
Виходячи з вищенаведених висновків, не може бути накладений арешт на кошти, що становлять заробітну плату (пенсію) боржника, після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на всі кошти заробітної плати (пенсії) боржника поза межами дозволених Законом України «Про виконавче провадження» розмірів відрахувань із такої заробітної плати. Якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. Водночас на кошти, які перебувають на рахунках і не є коштами, що становлять заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. Якщо на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника фізичної особи, що перебувають на рахунку боржника та є його заробітною платою (пенсією), виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено Законом України «Про виконавче провадження», то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього.
За таких обставин обґрунтованим є висновок суду першої інстанцій про відмову в задоволенні скарги представника ОСОБА_1 , оскільки постанова про арешт коштів боржника від 04.04.2023 р. ВП№57870506 містить застереження щодо накладення арешту на кошти боржника ОСОБА_1 , крім коштів що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Судом першої інстанції правильно зауважено, що на АТ КБ «Приватбанк» покладений обов'язок визначити статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку виконало. Зазначене свідчить, про те, що банк також не визнав ці рахунки та кошти на них такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Доказів того, що ОСОБА_1 звертався до державного виконавця із заявою про зняття арешту з грошових коштів, які є його зарплатні, з наданням відповідних документів, до суду першої інстанції не надавалося.
Отже, у разі, якщо банк не повідомляє державного виконавця, що це є рахунок зі спеціальним режимом використання, то це свідчить про правомірність арешту рахунку.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності відмови у задоволенні скарги про визнання протиправними дій суб'єкта оскарження щодо винесення постанови про накладення арешту на карткові рахунки, не знайшли свого підтвердження, оскільки під час винесення постанови про накладення арештів на рахунки боржника державний виконавець діяла в межах своїх повноважень, на момент винесення постанови про арешт коштів боржника не було інформації, що відповідні рахунки відкриті на ім'я ОСОБА_1 призначені тільки для отримання пенсії, зарплатні та/або на них зараховується виключно пенсія, зарплата (грошове забезпечення).
Саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та вразі їх обліковування на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Подібні правові висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 01.06.2023 року у справі 161/11436/22 (провадження № 61-6969ск23), від 22.11.2023року у справі №161/12059/23(провадження № 61-15943ск23).
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував, тому задоволенню не підлягають.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не встановлено, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Биков Ігор Олегович, залишити без задоволення.
Ухвалу Южного міського суду Одеської області від 19 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
Н.В. Стахова