Номер провадження: 33/813/1608/24
Номер справи місцевого суду: 503/792/24
Головуючий у першій інстанції Вороненко Д. В.
Доповідач Назарова М. В.
07.08.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання Соболєвої Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань
апеляційну скаргу захисника Москаленка Руслана Аркадійовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
на постанову Кодимського районного суду Одеської області від 26 квітня 2024 року
у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,
Постановою Кодимського районного суду Одеської області від 26 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 2041 КУпАП, і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 13600 (тринадцять тисяч шістсот) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 квітня 2024 року о 06-50 годині по інформації ПОРВ (з м.д.н.п. Кодима) прикордонним нарядом «Група реагування» на західній околиці с. Лабушне, Подільського району Одеської області, на відстані до 1000 м від лінії державного кордону України, виявлено ОСОБА_1 , який спільно у групі з іншою особою, матеріали щодо якого оформленні в окрему справу про адміністративні правопорушення, намагався незаконно перетнути державний кордон України на вихід з України в Республіку Молдова, в районі проміжного знаку № 0281 на напрямку с. Лабушне (Україна) - с. Плоть (Республіка Молдова) поза пунктами пропуску через державний кордон України в пішому порядку, з документами, що посвідчують його особу, у зв'язку з чим своїми діями порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року № 1777-XII та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, захисник Москаленко Р.А. в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки він не містить конкретного опису правопорушення.
Суд обгрунтовує свої висновки на підставі рапорту працівника прикордонної служби та зізнання ОСОБА_1 , які примусово взяті під тиском, тобто фактично зацікавлених осіб. При цьому матеріали справи не містять доказів факту перетинання державного кордону: ні фото, ні відеоматеріалів.
Вказує, що ОСОБА_1 не були роз'ясненні його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також не зроблено відмітку про те, що під час огляду не було нічого виявлено та вилучено.
Зазначає, що ОСОБА_1 не перетинав державного кордону та не мав умислу на спробу перетинання державного кордону України.
Вказує, що письмові заяви свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 25 лютого 2024 року є доказами мети поїздки ОСОБА_1 до прикордонної території, не пов'язанної з перетином державного кордону.
Вказує, що ОСОБА_1 був зупинений безпідставно. Не оформлено протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів.
Захисник зазначає, також, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 252 КУпАП., щодо оцінки доказів.
В судове засідання захисник Москаленко Р.А. не з'явився, надавши заяву про розгляд справи у відсутності особи, яка бере участь у справі.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, заяву (клопотання) про відкладення розгляду справи на адресу суду не подавав.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З огляду на наведене та зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 204-1 КУпАП відповідальність настає у разі перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Згідно з частиною 2 цієї статті відповідальність настає за вчинення тих саме дій, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Аналіз змісту диспозиції ч. 1, 2 статті 204-1 КУпАп дає підстави дійти висновку про те, що вказані норми за своєю властивістю є бланкетними, тобто з метою їх застосування та врегулювання суспільних відносин, виникає необхідність звернення до нормативно-правових актів, які детально регламентують зазначені правила.
Визнаючи винним правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 290468 від 10 квітня 2024 року, в якому зафіксовано факт спроби незаконного перетинання державного кордону України, вчиненого групою осіб; рапортом начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) підполковника ОСОБА_4 ; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 10.04.2024 року.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ № 290468 від 10 квітня 2024 року, 10 квітня 2024 року о 06-50 годині по інформації ПОРВ (з м.д.н.п. Кодима) прикордонним нарядом «Група реагування» на західній околиці с. Лабушне, Подільського району Одеської області, на відстані до 1000 м від лінії державного кордону України, виявлено ОСОБА_1 , який спільно у групі з іншою особою, матеріали щодо якого оформленні в окрему справу про адміністративні правопорушення, намагався незаконно перетнути державний кордон України на вихід з України в Республіку Молдова, в районі проміжного знаку № 0281 на напрямку с. Лабушне (Україна) - с. Плоть (Республіка Молдова) поза пунктами пропуску через державний кордон України в пішому порядку, з документами, що посвідчують його особу, у зв'язку з чим своїми діями порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Протокол підписаний особисто ОСОБА_1 , заперечень, зауважень чи клопотань від якого не надходило (а.с. 2).
Наведені вище відомості також відображені у рапорті начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) підполковника ОСОБА_4 (а.с. 3).
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 10 квітня 2024 року щодо повідомлення йому про час та місце розгляду справи, просив розглянути справу без його участі, свою вину визнав повністю в спробі незаконного перетину державного кордону України в Республіку Молдова (а.с. 4).
Згідно з письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 від 10 квітня 2024 року, останній пояснив, з ним в Телеграмі зв'язався невідомий, який пообіцяв перетнути кордон, сказав куди їхати і скільки чекати, а саме - їхати в місто Чечельник, де потім до кордону в Подільському районі, де потрібно перетнути кордон до Молдови та де прикордонна служба затримала його за спробу перетину кордону та перебування у прикордонній зоні без наявності документів, а також зазначив, що свою вину визнає. Хотів попасти в Молдову (а.с. 6).
Положеннями ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» (далі - Закон) передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Відповідно до ст. 35 Закону особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.
Правила, які визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 724).
Відповідно до положень п. 2 Правил перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки містить в собі всі необхідні дані щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не були роз'ясненні його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, є безпідставними, оскільки особисто ОСОБА_1 поставлено підпис у протоколі про адміністративне правопорушення у графі щодо роз'яснення йому зазначених прав.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо зізнання ОСОБА_1 під тиском працівників прикордонної служби, то вказані обставини жодним чином не підтверджені матеріалами справи. Також відсутні відомості щодо звернення до правоохоронних органів з цього приводу.
Як і не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що докази по справі, які покладені в основу судового рішення - рапорт працівника прикордонної служби - виходить від фактично зацікавлених осіб, то таке є власним помилковим тлумаченням захисником посадових обов'язків певних осіб, на яких покладено обов'язки щодо охорони державного кордону, і які в межах своїх повноважень мають складати певні документи, що і мало місце в даному випадку.
З приводу відсутності в матеріалах справи фото, відеоматеріалів на підтвердження перетину ОСОБА_1 державного кордону, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нормами КУпАП та Інструкцією з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом МВС України від 18 вересня 2013 року № 898, не передбачено таких дій при оформленні матеріалів справи за ст. 204-1 КУпАП.
До матеріалів справи захисником долучена копія заяви ОСОБА_3 , яка є матір'ю ОСОБА_1 від 25 квітня 2024 року, в якій зазначено, що останній збирався їхати до своєї дівчини, а не за кордон (а.с. 45).
Із доданої до матеріалів справи захисником копії заяви ОСОБА_5 від 25 квітня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 є її другом, працював у м. Дніпро та поїхав до Одеської області Подільського району до дівчини з якою познайомився у соціальній мережі (а.с. 46).
Всупереч доводам апеляційної скарги, що письмові заяви свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є доказами мети поїздки ОСОБА_1 до прикордонної території, не пов'язанної з перетином державного кордону, вказані пояснення не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки вказані особи є безпосередньо зацікавленими особами у вказаній справі (близькими родичами), та у суду є підстави не довіряти викладеним у зазначених заявах поясненням.
Доводи апеляційної скарги, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, є необгрунтованими, оскільки надані разом з протоколом про адміністративне правопорушення докази, надають можливість суду повністю встановити суть та обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Крім того, апеляційним судом береться до уваги, що в об'єктивній стороні протоколу ПдРУ № 290468 зазначено, що ОСОБА_1 під час спроби незаконного перетину державного кордону України перебував у групі осіб, серед яких був і ОСОБА_6 , якого за вказані дії притягнуто до адміністративної відповідальності і постанова щодо якого, винесена Кодимським районним судом Одеської області 29 квітня 2024, набрала законної сили 07 червня 2024 року (постанова Одеського апеляційного суду).
Вказане має значення для правильної кваліфікації дій ОСОБА_1 .
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.
Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляції мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника Москаленка Руслана Аркадійовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Кодимського районного суду Одеської області від 26 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова